mozok.click » Всесвітня історія » Японія в другій половині ХIХ — на початку ХХ століття
Інформація про новину
  • Переглядів: 1898
  • Автор: admin
  • Дата: 19-11-2017, 15:50
19-11-2017, 15:50

Японія в другій половині ХIХ — на початку ХХ століття

Категорія: Всесвітня історія

1. Назвіть основні напрями колоніальної експансії європейських країн та США у другій половині ХІХ ст.

2. Як складалися відносини між Японією, США, Росією та країнами Західної Європи наприкінці ХІХ ст.?

1. «відкриття» японії

На початку ХІХ ст. Японія (офіційна назва «Країна Вранішнього Сонця») була феодальною державою. Офіційним главою держави й «божественним» лідером японського народу був «небесний монарх» (тенно), якого європейці називали імператором. Добровільно передавши своєму воєначальнику — сьогуну (шьогуну) — право здійснювати управління країною, проводити її зовнішню політику, командувати військами, монарх ува-жався божеством, займався духовними справами. Його резиденція була в м. Кіото. Із XVII ст. посада сьогуна належала роду Токуґава. Столицею сьогуна було м. Едо (сучасне м. Токіо).

Основними релігіями в Японії були синтоїзм, буддизм, конфуціанство, жорстоко переслідувалося християнство. Суспільство поділялося на 4 стани: ші-но-ко-шьо (самураї — селяни — ремісники — торговці). Самураї - найпривілейованіший стан спадкових військових, основних землевласників, опора влади сьогуна. Вони поділялися на двірцеву аристократію та військові клани (князів та рядових самураїв). Оподаткованими станами були селяни, які вели своє господарство на виділених самураями земельних ділянках на правах спадкового користування, сплачуючи податок. Ремісники та торговці були об’єднані в цехи та гільдії.

Особливості суспільно-політичного розвитку Японії у середині ХІХ ст.

Політика

Відсутність єдиного релігійного центру державної влади

Економіка

Розвиток мореплавства й торгівлі забезпечував розвиток відносин із сусідніми народами та запозичення корисних досягнень інших народів

Соціальні

відносини

Етнічна особливість японців: схильність до об’єднання, згуртованість, висока дисциплінованість, покірність старшому

Культура

Вплив конфуціанства, освіченість верхівки

Релігія

Національна релігія — синтоїзм — пропагувала впевненість у винятковості японського народу, його вищості над іншими націями

До середини ХІХ ст. Японія проводила політику самоізоляціонізму. Проте у липні 1853 р. до узбережжя Японії поблизу столиці Едо підійшла американська військова ескадра під проводом комодора Перрі. Демонстративно спрямувавши гармати своїх кораблів на берег, американці передали японському уряду листа президента США з вимогою «відкрити» японські портові міста для торгівлі американськими товарами. Під загрозою прямої інтервенції було укладено нерівноправну японо-американську угоду. Японія «відкривалася» американським кораблям і товарам. За кілька років країна укладає аналогічні нерівноправні Ансейські угоди (Ансей («спокій») — ненго (гасло) правління в 1854-1860 рр.) із Великою Британією, Росією, Нідерландами, Францією.



2. Реставрація (революція) Мейдзі

Загроза колоніального поневолення змусила уряд посилювати обороноздатність Японії (купувати нову зброю, зміцнювати фортифікаційні споруди). Проте ці заходи не зупинили спровоковане «відкриттям» Японії загострення внутрішньополітичної ситуації.

Ансейські угоди підірвали авторитет сьогуна та посилили антиурядові настрої у суспільстві. Занепад національної промисловості, товари якої не могли конкурувати з дешевими американськими і європейськими; збільшення податкових зборів багатими самураями з населення налаштували практично всі верстви японського суспільства проти сьогуна, якого звинувачували в усіх бідах Японії.

Спроби сьогуна Токуґави Кейкі виправити ситуацію, підтримавши ідею «вигнання варварів», були даремними. Зашкодити могутнім європейським країнам і США було складно. Так, у 1863-1864 рр. їх флоти почали бомбардування узбережжя японських островів. Після цих подій опозиційні сьогуну угруповання об’єдналися під гаслом: «Повернемо владу імператорові, виженемо іноземців!». Розв’язаний урядом терор проти опозиції в умовах загострення економічної кризи, викликаної напливом європейських та американських дешевих товарів, нав’язаною іноземцями трикратною різницею курсів золота та срібла, спекулятивне зростання цін (ціна на рис підвищилася в 14 разів) і так звані «рисові бунти» (1852-1859 рр. — 50, 1860-1867 рр. — 93 виступи і бунти), надавала цим процесам політичної ваги.

Соціальним невдоволенням вирішили скористатися освічені кола самураїв, які усвідомлювали необхідність модернізації країни. У 1860 р. опозиція перейшла до активних дій. Однак державний переворот не відповідав інтересам «великих західних держав». Тому, використавши вбивство британця як привід до агресії, у червні 1863 р. британські війська провели бомбардування порту Кагошіма, а французи надали кредити сьогунському режимові. У країні розпочалася громадянська війна, ускладнена іноземною інтервенцією. Здавалося, що сьогунський режим зможе перемогти. Проте у вирішальній битві (27-30 січня 1868 р.) у районі Фушіміта й Тоба, військо сьогуна Кейкі зазнало поразки від імператорських військ. У травні того ж року сьогун капітулював і здав свою столицю м. Едо (1869 р. перейменоване на Токіо). Через рік капітулювали й прихильники сьогунату на півночі країни. 256-річна диктатура Токуґава припинила своє існування.


Девізом нового уряду, очолюваного імператором Муцухіто, було обрано «Мейдзі» («освічене правління»). В історії Японії розпочинається новий період 1867-1868 рр. «революціїМейдзі», або «реставраціїМейдзі».

Мовою джерела

1868 р. Витяг із «Клятви імператора Японії»: 1. Буде створено широке зібрання, і всі державні справи будуть вирішуватися суспільною думкою. ... 3. Усім воєнним і цивільним чинам і всьому простому народу буде дозволено здійснити свої власні прагнення і розвивати свою діяльність. 4. Усі погані звичаї минулого будуть скасовані;пануватиме правосуддя. 5. Знання будуть запозичені з усього світу, основи імперії будуть зміцнені.

Які зміни в державному управлінні обіцяв здійснити імператор?

МУЦУХІто (МЕЙДЗІ)

(1852-1912)

Володів мізерною реальною владою, але залишався символом державності. У 1868 р. під час церемонії коронації новий імператор узяв собі ім’я Мейдзі, яке означає «освічене правління». Імператор вивчав західне життя, але не забував про національні традиції. Він носив європейський одяг і споживав європейські страви, але при цьому створив майже 100 000 традиційних японських поем.

ОЧИМА СУЧАСНИКА

«У Японії є два государі, яких європейці називають одного духовним, а іншого світським. Щодо світських імператорів, то їх правильно називати просто японськими імператорами, бо саме вони володіють державою. Вони є государями на кшталт європейських імператорів. Світський імператор чинить так, як раніше чинили могутні світські монархи з Папою Римським...» (Зі спогадів російського офіцера В. Головіна, що перебував у японському полоні в 1811-1813 рр.).

Хто, за оцінкою В. Головіна, мав реальну владу в Японії?

Погляд ученого

«У Японії є два погляди щодо характеру Мейдзі. Одні інтерпретують ці події як звичайнісіньку реставрацію імператорської влади. Інші доводять, що Мейдзі — класична буржуазна революція.» (Сігекі Тояма. «Крах феодалізму в Японії»).

Чому державний переворот імператора Муцухіто можна назвати революцією?

3. Реформування японського суспільства

Реставрація Мейдзі (революція Мейдзі) започаткувала докорінне реформування японського суспільства, метою якого стала побудова держави, яка б ні в чому не поступалася колоніальним імперіям тогочасної епохи.

сфера

реформи

Військова

• уведення загальної військової повинності; • заснування імператорської гвардії, підпорядкованої уряду; • організація армії за європейським зразком; • відкриття в Токіо Імператорської військової академії

Державно-

адміні

стративна

• запроваджено єдину національну символіку (державним прапором став білий стяг із червоним колом посередині); • ліквідовано спадкові привілеї князів; • поділено на губернії, префектури на чолі з призначеними з центру чиновниками, які обиралися із самураїв, підпорядкованих центральній владі; • право підданих на вільний вибір професії, місця проживання, укладання шлюбу

Аграрна

• скасування феодальної власності на землю; • передача у приватну власність селянам наділів, які вони обробляли; • запровадження єдиного земельного грошового податку; • установлення щорічної пенсії князям за конфісковану землю

Індустрія

• продаж державних підприємств за низькими цінами (крім військових)

Судова

• єдина система судів і судочинства

Фінансова

• запровадження загальнонаціональної грошової одиниці єни

Права

людини

• скасовано всі станові привілеї

Освітня

• запроваджено обов’язкову загальну початкову освіту та створено середні школи й університети; • надано жінкам рівне право на освіту з чоловіками; • засновано Імператорську бібліотеку

ОЧИМА СУЧАСНИКА

«Реальна влада над усією імперією знову зосередилась у руках імператора... Насправді вона перейшла до агентів чотирьох кланів, які нині є радниками імператора... Реформування стало зброєю міністрів проти противників» (Із записів мандрівника барона Гюбнера у 1874р.).

Хто, на думку барона Гюбнера, мав реальну владу в Японії після реставрації Мей-дзі?

Погляд ученого

«Унаслідок вдалих буржуазно-економічних реформ Японія уже наприкінці 1880-х років із напіваграрної країни перетворилася на індустріальну, її сільське господарство й промисловість перейшли на рейки ринкового капіталістичного розвитку, а японський капіталізм набув рис монополістичного капіталізму з превалюванням концернів» (В. Рубель. «Нова історія Азії та Африки. Постсередньовічний Схід (XVIII ст. — друга половина ХІХ ст.)»).

У чому полягала прогресивність реформ Мейдзі?

Отже, реформи «доби Мейдзі» сприяли модернізації економіки, збільшенню обсягів зовнішньої торгівлі, стрімкому зростанню населення країни та надходжень до державного бюджету, справивши відчутний вплив на національну японську культуру, забезпечивши еволюцію політичного устрою країни та формування багатопартійності.

Громадсько-політичні рухи

«Рух за свободу і народні права»

Політичні

організації

«Товариство з визначення мети в житті», «Товариство патріотів», «Союз прихильників парламенту»

Політичні

партії

Конституційно-ліберальна партія (Ріккен Дзіюто): представляла інтереси аграрної буржуазії, самураїв, поміркованої частини національної буржуазії, виступала за капіталізацію сільського господарства, зменшення податкового тягаря для аграріїв, ліквідацію залишків станової нерівності та кланового принципу формування уряду

реформаторська партія (Кайшінто): соціальна опора — агресивна національна буржуазія, військові кола та націоналістична інтелігенція, виступала за анулювання Ансейських угод, просування японських товарів на іноземні ринки, проведення грошової реформи, покращення обмінного валютного курсу, ідею «Великої Японії», що передбачала активну зовнішню політику й територіальні надбання

Конституційно-Імператорська партія (Тайсейто): створена урядовцями та впливовими бюрократами, не мала вагомої підтримки у суспільстві

«Ліга держави й народу» (Кокумін кокай): націоналістичні ідеї, не мала істотної підтримки в японському суспільстві, практикувала терористичну тактику

Щодо Соціалістичної партії (очолюваної Сен Катаямою) та анар-хо-синдикалістської організації Котоку уряд проводив політику переслідувань та заборон. Наприкінці XIX ст. у Японії також виникають профспілки, які не мали значного впливу на політичне життя країни.

Реформування політичної системи Японії завершилося прийняттям конституції (1889 р.). Вона надавала певні політичні права зміцнілій економічно буржуазії. Конституція відновлювала імператорську владу. Особа імператора визнавалась як «священна та недоторканна». Як глава держави імператор мав право оголошувати війну, укладати мир, затверджувати та видавати закони, скликати та розпускати парламент, призначати та звільняти державних службовців.

Мовою джерела

Із Конституції 1889 р. Ст. 1. Японською імперією управляє на вічні часи імператорська династія... Ст. 4. Імператор — глава держави, він має верховну владу і здійснює її відповідно до постанов цієї Конституції. ...Ст. 10. Імператор призначає і звільняє всіх цивільних та військових урядовців... Ст. 11. Імператор є верховним головнокомандувачем армії та флоту. Ст. 33. Імперський парламент складається з двох палат: палати перів і палати депутатів. Ст. 34. Палата перів складається з членів імператорської родини, з осіб, які мають дворянські титули, і з осіб, призначених до неї імператором. Ст. 35. Палата депутатів складається з членів, які обираються народом...

Визначте повноваження імператора та форму державного правління в Японії.

Погляд ученого

«Навіть коли в 1889 р. японці ввели в дію конституцію, написану на основі західних зразків із повним демократичним набором. політична вага звичайних людей була мінімізована введенням обмежень в права законодавчого органу. Звичайно, реалії політики обертались навколо феодальних родів і давно існуючої системи місцевої чи сімейної кругової поруки, знаходилися ще далі від демократичної практики у тому вигляді, у якому вона була записана в конституції Мейдзі» (В. Мак-Ніл. «Піднесення Заходу. Історія людського суспільства»).

1. Про які особливості політичного устрою країни говорить учений?

2. На які особливості ментальності японців він звертає увагу?

Отже, сильна імператорська влада в Японії відповідала як політичним потребам країни, що перебували на шляху модернізації, так і світогляду японців. Останній багато в чому був сформований під впливом японської релігії синтоїзму. Після приходу до влади імператора Муцухіто через слабкість місцевої буржуазії держава почала активно опікуватися економічним розвитком країни. Так, державним коштом було створено транспорт і зв’язок, будувалися підприємства важкої промисловості, які передавалися в оренду або продавалися приватним особам. Таким чином були створені великі концерни «Міцуї», «Міцубісі», «Ясуда», «Асано», які разом з іншими великими монополіями (Японською паперовою компанією (1880), Японською текстильною компанією (1882), Японською пароплавною компанією (1885)) установили повний контроль над промисловістю країни.

ОЧИМА СУЧАСНИКА

«Ви можете приїхати до Японії пароплавом, що належить Міцуї й опалюється вугіллям з копалень Міцуї, висадитися у порту, обладнаному Міцуї, доїхати у трамваї Міцуї до готелю, збудованого тим-таки Міцуї, читати видану Міцуї книжку при світлі лампочки, виготовленої на Міцуївському заводі» (Зі спогадів європейця, що побував у Японії на початку ХХ ст.).

1. З’ясуйте, які прогресивні зміни відбулися у розвитку економіки Японії ХІХ ст.

2. Яку тенденцію промислового розвитку країни описано у документі?

Промисловий розвиток Японії наприкінці XIX — на початку ХХ ст. характеризувався низкою особливостей: 1) нерівномірність розвитку окремих галузей (швидкі темпи текстильного виробництва у порівнянні з металургією); 2) ріст дрібних підприємств; 3) концентрація капіталу та фінансів (5 найбільших банків володіли чвертю усіх вкладів); 3) розпочинається вивіз капіталу за межі країни.

Розвиток сільського господарства Японії був обумовлений скасуванням у 1873 р. феодальної власності князів та самураїв, у результаті у власності поміщиків було 30%, у селян — 70% землі, що оброблялася. Але не всі японські сім’ї отримали наділ. Вони змушені були брати землю в оренду, віддаючи до 50-80% урожаю. Дрібні власники отримали невеликі ділянки — 1-3 га, що значно ускладнювало ведення домашнього господарства.

Отже, незважаючи на те, що певний час в економіці Японії переважали дрібні підприємства, а за рівнем технічного оснащення промисловість поступалася європейській і американській, за обсягом виробництва країна швидко обігнала Італію та впритул наблизилася до Франції. Японія ставала однією з великих держав світу та конкурувала з європейськими країнами у Тихоокеанському регіоні.


4. Зовнішня політика. Початок японської експансії

Модернізована Японія з 70-х років ХІХ ст. активізує свою експансіоністську зовнішню політику:

Зовнішня політика Японії

• спроба захоплення о. Тайвань (1874), отримання грошової компенсації від Китаю (700 тис. єн);

• російсько-японська угода 1875 р. (приєднання Курильських островів);

• нерівноправна японсько-корейська торговельна угода — отримання широких прав та привілеїв (1875);

• китайсько-японська угода (1885) — визнання Китаєм японських прав та інтересів у Кореї;

• переможна війна з Китаєм (1894-1895);

• російсько-японська війна (1904-1905): установлено протекторат над Кореєю, здобула частину Ляодунського півострова і Південний Сахалін;

• повна анексія Кореї (1910);

• угоди з Росією (в 1905 і 1911 рр.) про розподіл сфер впливу в Маньчжурії та Внутрішній Монголії (Китай)

Установлення рівноправних відносин з євроатлантичними країнами:

• із Великою Британією (1894), США (1894), Росією, Бельгією, Бразилією, Данією (1895), Францією, Швецією, Німеччиною, Швейцарією (1896), Іспанією, Австрією (1897), Мексикою (1898)

Таким чином, наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. Японія стала єдиною державою азійського регіону, якій удалося уникнути прямого колоніального чи напівколоніального поневолення євроатлантичними країнами, ліквідувати систему укладених із нею нерівноправних Ансейських угод та укласти систему рівноправних договорів і розпочати формування власної колоніальної імперії.

Мовою джерела

1895 р. Витяг із «Сімоносекського мирного договору». Ст. ІІ. Китай уступає Японії назавжди території разом з усіма укріпленнями, арсеналами й усім державним майном: а) південну частину провінції Фін-Тянь (Мукден); б) острів Формозу з усіма островами, які прилягають або належать йому; в) Пес-кадорський архіпелаг. Ст. VI. Договори, конвенції і постанови, які нині існують між Китаєм і європейськими державами, будуть основою для... договору і конвенції між Японією і Китаєм...

Який із пунктів договору демонструє прагнення Японії мати рівні з європейськими державами можливості в Китаї?

ОЧИМА СУЧАСНИКА

«- Мені здається, що трактатам не можна вірити та сподіватися на них, — сказав Морі.

- Мир народів залежить від трактатів. Як Ви можете стверджувати, що на них не можна сподіватися? — відповів Лі.

- Трактати підходять для звичайної торгівлі, — заперечив Морі. — Проте великі національні справи визначаються співвідношенням сил народів, а не трактатами.

- Це дурниця! — вигукнув Лі. — Опора на силу й порушення трактатів несумісні з міжнародним правом» (Із розмови між намісником столичної провінції Китаю Лі Хуном із японським дипломатом Морі Арінорі, 1876 р.).

Які чинники, на думку японського дипломата Морі Арінорі, визначають міжнародні відносини?

Погляд ученого

«Японія почала перетворюватися на промислову націю і спробувала проломити китайську стіну, відкриваючи такий ласий шматок, що його відразу вхопили зубами капіталісти Англії, Німеччини, Франції, Росії і навіть Італії» (В. Ленін. «Уроки кризи»).

«До Японії почали ставитись як до рівноправного партнера, коли вона почала вигравати війни» (Е. Хобсбаум. «Століття імперії. 1875-1914»).

Доведіть або спростуйте оцінки істориків.

Таким чином, друга половина ХІХ ст. стала для Японії періодом модернізації усіх сфер суспільного життя. Упровадження західних стандартів у економіці, військовій сфері, внутрішній та зовнішній політиці не означало зречення національних особливостей. Поєднання національних традицій зі

здобутками Заходу зміцнило Японію та дало їй змогу перетворитися на лідера Далекого Сходу, який міг протистояти навіть передовим країнам Європи та США у регіоні.

ПОМІРКУЙТЕ

1. У чому полягали особливості соціально-економічного розвитку Японії у другій половині ХІХ ст.?

2. Як реформи епохи Мейдзі вплинули на суспільно-політичне життя та суспільні рухи в Японії?

3. Визначте етапи експансії Японії у другій половині ХІХ ст.

4. Чому добу Мейдзі називають «революцією» або «реставрацією»?

терміни і поняття

Концерн — одна з форм монополій (разом із картелем, синдикатом, трестом); об’єднання формально самостійних підприємств промисловості, торгівлі, транспорту, банків тощо.

Самурай — представник японського привілейованого військово-феодального стану дрібних дворян.

Синтоїзм («шлях богів») — релігія японців, що сформувалася на основі анімістичних культів і шаманства; головне — поклоніння духам камі; зв’язок між богами і людьми здійснюється імператором, родоначальником усіх японців.

сьогун — воєнно-політичний правитель Японії у період з початку ХVN ст. до кінця 60-х рр. ХІХ ст., титул глави багатої феодальної династії Токуґава.

основні ДАТИ

1867-1868 рр. — громадянська війна у Японії, відновлення імператорської влади. 1867-1912 рр. — епоха Мейдзі.

1889 р. — проголошення конституції Японії.

 

Це матеріал з підручника Всесвітня історія 9 клас Коляда

 






^