mozok.click » Всесвітня історія » Міжнародні відносини наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття
Інформація про новину
  • Переглядів: 1749
  • Автор: admin
  • Дата: 19-11-2017, 16:07
19-11-2017, 16:07

Міжнародні відносини наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття

Категорія: Всесвітня історія

1. Пригадайте, якою була розстановка сил у Європі після Віденського конгресу?

2. Якими були причини та результати Кримської війни 1853-1856 рр.?

3. Які зміни відбулися в Європі на початку 70-х рр. ХІХ ст.?

1. Міжнародне становище в останній третині ХIХ ст.

В останній третині ХІХ ст. змінюється співвідношення сил у Європі та світі. Це було обумовлено: 1) завершенням промислової революції та швидкими темпами розвитку молодих капіталістичних країн (Німеччина, Італія, США); 2) наростаючими національно-визвольними рухами у 50-х — на початку 70-х років ХІХ ст. й утворенням національних держав (об’єднання Німеччини та Італії); 3) зміцненням позицій Німеччини та послабленням Франції в результаті франко-прусської війни (1870-1871 рр.); 4) втратою Великою Британією світового економічного лідерства й переходом до політики «блискучої ізоляції»; 5) зменшенням впливу Австро-Угорщини та Росії на європейську політику; 6) зростаючою роллю США як світового лідера.

Остання третина ХІХ ст. характеризувалась подальшими колоніальними загарбаннями в Азії та Африці. Більшість країн цих континентів опинилися у стані напівколоній (Китай, Іран, Османська імперія) великих держав або перебували у тій чи іншій формі залежності від них (балканські, деякі латиноамериканські держави, Португалія).

Загострюються німецько-британські, російсько-британські, франко-ні-мецькі, австро-російські та італо-французькі протиріччя.

У цей період реваншизм став важливим елементом внутрішньої політики країн, які вважали несправедливим існуючий розподіл сил у Європі та світі.

Міжнародне становище провідних країн світу в останній третині ХІХ ст.

німеччина

Перемога у війні з Францією значно посилила міжнародний авторитет. Швидкий промисловий розвиток активізував боротьбу за нові колонії

Франція

Поразка у війні з Німецькою імперією послабила її становище

Велика

Британія

Велика Британія переходить до політики «блискучої ізоляції». Зосереджується на реформі системи управління своїми колоніями

сша

США стали претендувати на роль провідної держави світової політики (поряд із Німеччиною)

Італія

Створення національної держави дозволили Італії ствердитися в європейській політиці

російська

імперія

Зміцнення міжнародних позицій: держави — учасниці Паризького договору відмовились від усіх дискримінаційних обмежень щодо неї

Австро-

Угорщина

Зменшення впливу на перебіг подій на міжнародній арені



Мовою джерела

1899 р. Із промови Б. Бюлова в Рейхстазі. ...у той час, як інші ділять світ, ми не можемо і не хочемо цього терпіти. Ми маємо свої інтереси в усіх частинах світу... Якщо британці говорять про Велику Британію, французи про нову Францію, росіяни завойовують Азію, то ми вимагаємо створення Великої Німеччини...

Про які плани Німеччини заявляв Б. Бюлов у Рейхстазі?

Погляд ученого

«1870-1871 рр. стали переломними у розвитку міжнародних відносин у Європі. Європа стає світовим лідером в умовах прискореного політичного, економічного та культурного розвитку. Франко-прусська війна завершила епоху локальних війн у Європі до 1914 р.» (Історія Європи. — Т. 5).

Обґрунтуйте справедливість твердження.

Отже, на початок 70-х рр. ХІХ ст. основними рисами міжнародної політики були: зменшення в європейській політиці ролі Франції, Росії та Австро-Угорщини, зростання впливу Німеччини й Італії, ізоляційна політика Великої Британії, прагнення США до світового лідерства.

2. Утворення військово-політичних блоків:

Троїстий союз і антанта

Упродовж наступних 40 років, після франко-прусської війни, хоча мир зберігався, але нерозв’язані війною протиріччя між Францією та Німеччиною становили джерело постійного напруження в Європі. «Залізний канцлер» Німецької імперії О. фон Бісмарк, убачаючи у Франції основного суперника та намагаючись перешкодити створенню антинімецької коаліції, прагнув встановити союзні відносини з Австро-Угорщиною та Росією. У 1873 р. було укладено угоду — «Союз трьох імператорів» (проіснував до 1887 р.).

Проте російсько-австрійські протиріччя на Балканах, проавстрій-ська позиція Німеччини на Берлінському конгресі щодо перегляду умов

російсько-турецького миру, наростаюча митна війна між Німеччиною та Росією сприяли австро-німецькому зближенню. У 1879 р. було укладено таємний союзний договір про спільні дії при агресії Росії щодо однієї з держав. Згодом через італо-французьке суперництво до коаліції ввійшла Італія. У 1882 р. Німеччина, Австро-Угорщина та Італія укладають таємний союзний договір про взаємодопомогу у війні проти Франції. Так у Європі виник воєнно-політичний блок «Троїстий союз». Але різке загострення британо-німецьких відносин, збитки від митної війни, яку з 1880-х рр. вела Франція проти Італії, змусили останню шукати зближення з Францією та Великою Британією. У 1902 р. було укладено франко-італійську угоду, за якою Італія зобов’язувалася зберігати нейтралітет у випадку нападу Німеччини на Францію. У наступні роки Італія, залишаючись формально членом Троїстого союзу, поступово зближувалася з Францією та Великою Британією. У 1913 р. до блоку Німеччини, Австро-Угорщини та Італії приєдналась Болгарія.

Укладання Троїстого союзу підштовхувало Росію і Францію до тісного військово-політичного співробітництва: у 1891 р. — підписано консультативний пакт, а в 1892 р. — таємну воєнну конвенцію.

З одного боку, створення франко-російського союзу створило противагу Троїстому союзу і мало закріпити мир у Європі, але, з іншого боку, прискорило суперництво двох блоків та гонку озброєнь. Досягнутий баланс сил у Європі був нестійкий, і обидва блоки прагнули залучити на свій бік нових союзників.

Колоніальна експансія та озброєння Німецької імперії, її прагнення покінчити з пануванням Великої Британії на морях спонукали Лондон відмовитись від політики «блискучої ізоляції» й урегулювати питання щодо поділу територій колоній та сфер впливу з Францією в Африці (1904 р.) і з Росією в Азії (1907 р.). Так оформилася нова «сердечна угода» — Антанта.

 


Мовою джерела

1879. Із союзного договору між німеччиною та Австро-Угорщиною

....імператор Німецький і Австрії вирішили укласти союз миру і взаємозахисту.

Стаття. 1. У випадку, коли б одна з імперій зазнала нападу з боку Росії, то сторони зобов’язані виступити на допомогу.

1882 р. Із союзного договору між німеччиною, Австро-Угорщиною та Італією

...Ст. 2. У випадку, якщо Італія. зазнала б нападу Франції... сторони зобов’язані надати атакованій стороні допомогу. Таке ж зобов’язання ляже на Італію у випадку невикликаного прямо нападу Франції на Німеччину.

Які положення угоди засвідчують про утворення військово-політичного союзу?

Мовою джерела

1892 р. Із «Військової конвенції між Францією та Росією»

1. Якщо Франція зазнає нападу з боку Німеччини або Італії, підтриманої Німеччиною, Росія застосує всі війська, які вона може дати, для нападу на Німеччину.

Якщо Росія зазнає нападу Німеччини або Австрії, підтриманої Німеччиною, Франція застосує всі війська, які може дати, для нападу на Німеччину.

Які положення угоди засвідчують її спрямованість проти Німеччини?

Мовою джерела

Із виступу міністра закордонних справ росії с. сазонова про цілі Антанти (14 вересня 1914 р.)

Головна мета союзників — зламати могутність Німеччини та її претензії на панування, воєнне і політичне... Територіальні зміни повинні визначатись за національним принципом. Росія приєднує до себе нижню течію Німану і східну частину Галичини, а до Царства Польського вона приєднує Східну Познань, Сілезію та Західну частину Галичини. Франція отримає назад Ельзас-Лотарингію, додавши до неї... частину Рейнської Пруссії. Велика Британія, Франція та Японія розподіляють між собою німецькі колонії... Німеччина й Австрія виплатять воєнну контрибуцію.

Про які цілі країн-союзниць говорить автор? Який характер альянсу засвідчують такі цілі?

ОЧИМА СУЧАСНИКА

С. Вітте про англо-російську конвенцію

«Зближення з Англією важливе тому, що Англія є союзницею Франції, а ми також є союзниками Франції... конвенція більш вигідна Англії, ніж нам. Із завоюванням південних частин Кавказу вся північна частина Персії мала б стати. частиною великої Російської імперії. ми надаємо Англії значний вплив на північну частину Персії. Персію ми в майбутньому втратимо. Російська імперія може там лише грати роль поліцейського, та й то до часу, коли уряд Персії не встановить у країні належний порядок».

«... у Європі існують дві великі непримиренні, спрямовані одна проти одної сили, які прагнуть перетворити весь світ на своє володіння і брати з нього торговельне мито... Велика Британія та Німеччина... Німецький комівояжер та британський мандрівний торговець навперебій змагаються у кожному куточку земної кулі. Мільйони дрібних сутичок створюють привід до найбільшої війни, яку коли-небудь бачив світ...» (Із британського журналу «Сатердей ревю», 1897р.).

1. Яка країна, на думку автора, має більші вигоди від укладеної конвенції? Які наслідки від укладеної конвенції прогнозує автор?

2. У чому полягало суперництво між Німеччиною та Великою Британією в останній третині XIX ст.?

Погляд ученого

«Створення Антанти не було суто мілітарною справою, спрямованою лише на підготовку Першої світової війни. Базовим для кожного учасника альянсу було гарантування власної державної безпеки. Воєнно-політичний союз Великої Британії, Росії і Франції свідчив про серйозну зміну у зовнішній політиці Росії — відхід від вікової традиції взаємодії з консервативними монархіями до об’єднання з демократичними державами» (І. Хижняк. «Нова історія міжнародних відносин у системному форматі (1648-1918 рр.)»).

«Довге» ХІХ ст. відродило давню германо-слов’янську суперечку за територію, владу і гроші... Або прозаїчніше, за «сіль, перець чи оселедець» (Л. Февр).

1. Які нові явища у міжнародних відносинах з’явилися з утворенням Антанти?

2. Які чинники, на думку вченого, сприяли франко-російському зближенню?

3. Що мав на увазі вчений, говорячи про давню німецько-слов’янську суперечку?

Таким чином, в останній третині ХІХ — на початку ХХ ст. у Європі складаються два воєнно-політичні альянси — Троїстий союз та Антанта, які заклали основу нового співвідношення європейських сил, що визначатимуть подальшу історію людства, розв’язавши у майбутньому одну з найкро-вопролитніших війн — Першу світову.

3. Початок боротьби за переділ колоніального світу.

Міжнародні кризи та збройні конфлікти на початку ХХ ст.

Швидкий промисловий розвиток провідних країн світу наприкінці ХІХ ст. загострює суперництво за джерела сировини, ринки збуту й сфери прибуткових капіталовкладень. Держави стали обмежувати конкуренцію на міжнародних ринках і перейшли до їхнього переділу.

Дата

Сторони конфлікту

результати

18801881 рр.

Перша англо-бурська війна

Підтверджено незалежність Трансваалю і встановлено його західний кордон; бурам сплачено 3 млн фунтів стерлінгів компенсації

18941895 рр.

Лпоно-китайська

війна

Японія захопила острів Тайвань і Песка-дорські острови

1898 р.

Американо-іспанська

війна

США оволоділи островами Пуерто-Рико і Гуам; за Філіппіни надано Іспанії компенсацію 20 млн доларів. Протекторат США над Кубою

18991902 рр.

Друга англо-бурська війна

Велика Британія захопила багаті на алмази і золото Трансвааль і Оранжеву республіку (Південна Африка)

19041905 рр.

Російсько-японська

війна

Японія одержала південну частину російського острова Сахалін, а також території, орендовані Росією в Північно-Східному Китаї, встановила протекторат у Кореї (у 1910 р. Корея стала японською колонією)

19051906 рр.

Перша марокканська криза (Німеччина, Велика Британія і Франція)

Марокко потрапляє під контроль Франції і частково Іспанії

19081909 рр.

Боснійська криза (Австро-Угорщина, Сербія, Росія)

Австро-Угорщина приєднала окуповані її військами Боснію і Герцеговину

1911 р.

Друга марокканська криза (Німеччина та Франція)

Німеччина не зважилася на зіткнення з Антантою

1911 р.

Італо-турецька (Трі-політанська) війна

Італія захопила турецькі володіння в Північній Африці — Тріполітанію і Кіренаїку та створила італійську колонію Лівію

19121913 рр.

Перша балканська війна (Болгарія, Сербія, Греція, Чорногорія і Туреччина)

Туреччина втратила всі свої європейські володіння, крім Стамбула і невеликої частини Східної Фракії

1913 р.

Друга балканська війна (Болгарія і Греція, Сербія, Чорногорія, Румунія, Туреччина)

Поразка Болгарії, до Румунії приєднано Південну Добруджу, до Греції — Південну Македонію і частину Західної Фракії, до Сербії — майже всю Північну Македонію

Мовою джерела

Звіт Я. Жілінського про іспано-американську війну 1898 р. Головна причина іспано-американської війни полягає у давньому прагненні США придбати о. Кубу і Пуерто-Рико, з якими їх зв’язують найважливіші торгові інтереси. Це бажання в останні роки посилилося політичними міркуваннями: прагненням панувати у Карибському морі і над майбутніми каналами Панамським і Нікарагуа, до яких Антільські острови слугують ключем.

1904 р. Угода щодо Марокко. А. Декларація. Уряд Французької республіки та уряд короля Іспанії заявляють, що вони твердо стоять за цілісність Марокканської імперії під суверенітетом султана.

Б. Таємна конвенція. Стаття 2. [Визначення кордонів іспанської сфери впливу в Марокко]. Іспанія оголошує, що вона буде [тут] діяти лише у згоді з Францією, а та буде повідомляти про свої дії щодо султана Марокко.

1. Які чинники виділяє автор у діях США в регіоні?

2. Користуючись атласом та настінною картою, поясніть причини прагнення Франції розширити свій вплив у цьому регіоні.

ОЧИМА СУЧАСНИКА

1900 р. Лорд Розбері про значення англо-бурської війни: «У цю хвилину питання полягає, для Великобританської імперії, у житті чи смерті: якщо ви програєте війну в Південній Африці, то і колонії, і сипаї в Індії, й емір афганський зрозуміють, що сили, могутності Велика Британія не має і що не варто пов’язувати свої долі з нею».

Міністр закордонних справ С. Сазонов про поразку Росії у «Боснійській кризі»: «Від закінчення японської війни ... економічний і фінансовий стан Росії не набув належної рівноваги, а у військовому плані сили були у вельми плачевному стані. Столипіну ледве вдалося заспокоїти революційні пристрасті. Всіх цих причин досить, щоб пояснити, чому Росія не прийняла кинутий їй австро-німецьким союзом виклик. реальні інтереси Сербії . не постраждали. Сербія послухалася дружніх порад Росії і західних держав і розсудливо не запалила європейської пожежі».

1. Про які наслідки англо-бурської війни застерігав британський уряд лорд Розбері?

2. Які загрози для Росії та світу мала Боснійська криза?

Погляд ученого

«Пов’язаність ступеня розвитку промислового потенціалу з рівнем потужності держави, активне залучення до побудови індустріального суспільства в країнах Європи, США і Японії колоніальної складової, формування індустріальної цивілізації обумовило активний експансіонізм, боротьбу за захоплення нових територій» (І. Хижняк. «Нова історія міжнародних відносин у системному форматі (1648-1918рр.)»).

Які взаємозв’язки у розвитку світу вбачає вчений? Доведіть справедливість такої оцінки або спростуйте її.

Отже, прагнення перерозподілити колоніальний світ підштовхувало людство до військової катастрофи. Про це свідчили міжнародні кризи й локальні війни, що почастішали з кінця ХІХ ст. і поки що відбувалися за межами або на периферії Європи.


4. Гонка озброєнь

Міжнародні кризи початку XX ст. супроводжувалися небаченою гонкою озброєнь. Лише за 1909-1913 pp. Німеччина збільшила свої військові витрати майже на третину, що становило 50% усіх бюджетних асигнувань. Франція провела низку заходів із підвищення військово-промислового потенціалу (загальні військові витрати становили до 40% державного бюджету (1914 p.); прийнято закон про трирічну військову службу (1913 р.), що збільшувало чисельність французької армії в мирний час на 30%). Військові витрати Великої Британії також були значними. Вони зросли втричі. Особливо бурхливо відбувалася гонка озброєнь на морі. У 1906 р. у Великій Британії був закладений перший дредноут — великий лінійний корабель із потужною артилерією. Німеччина ще в 1906 р. розробила

МИКОЛА ІІ

(1842-1918)

Одні звинувачують його в розвалі країни, інші виправдовують. Він отримав традиційну освіту. Його вирізняв як широкий кругозір, знання декількох європейських мов, обізнаність у галузі історії та літератури, так і любов до Росії й розуміння відповідальності за її долю. Делікатний, що здавався безвольним, упертий і замкнутий, він відрізнявся великою чарівністю, але всіляко уникав рішучих відповідей і конфліктів. Це створило йому в політиці репутацію ненадійного партнера, що надмірно піддається впливам своєї дружини, яку щиро кохав. Його правління ознаменувалося стрімким злетом Росії до процвітання, який закінчився жахливою катастрофою.

нову програму морських озброєнь із метою досягнути переваги над Британією. Хоча за іншими типами військових кораблів Велика Британія значно випереджала Німеччину, змагання в будівництві дредноутів стривожило першу морську державу.

Політики і військові діячі Великої Британії заявили, що на кожний німецький дредноут вона побудує два своїх. Напередодні Першої світової війни в Британії вже було збудовано 20 дредноутів і закладено ще 12, а у Німеччині — 14 і 5 відповідно.

Посилено готувалася до війни і Росія. За допомогою французьких позик вона будувала стратегічні залізниці, збільшувала кадровий склад армії і флоту. Але за темпами переозброєння Росія значно відставала і від Німеччини, і від союзників.

Для створення новітніх систем озброєнь широко використовувалися досягнення науково-технічного прогресу. Наприкінці Х!Х ст. з’явився перший станковий кулемет, винайдений Х. Максимом, різні скорострільні й далекобійні гармати, розривні шрапнельні снаряди, бездимний порох. Російський конструктор С. Мосін у 1891 р. створив магазинну трилінійну гвинтівку. Виробництво й упровадження нових видів озброєнь значно збільшувало військові витрати. За період із 1901 по 1913 рр. великі держави витратили на військові потреби 90 млрд марок. Лідерство в гонці озброєнь залишалося за Німеччиною.

Підготовка до війни в європейських країнах потребувала не тільки виробництва зброї, а й мілітаристської обробки свідомості людей. У суспільстві провідних європейських держав посилювались шовіністичні настрої, політичні лідери намагалися здобути популярність закликами до «переможної війни» проти сусідніх країн та народів. Як у країнах Антанти, так і Троїстого союзу газети запевняли пересічного громадянина про бажаність воєнного розв’язання суперечностей, що перемога буде немуниче досягнута. Граючи на почуттях патріотизму, людей переконували, що у часи випробувань нація має згуртуватись у підтримці влади, забувши про внутрішні конфлікти, ідеологічні та ідейні суперечки. Мілітаристська пропаганда активізувала діяльність громадських організацій, які підтримували гонку озброєнь, таких як морські ліги у Великій Британії та Німеччині. Пропаганді та насадженню

мілітаризму було підпорядковано й освітню систему. В кожній країні дітям, розповідаючи про видатних полководців, героїчні сторінки воєнної історії, прищеплювали патріотизм, виховували гордість за героїчне воєнне минуле. У результаті значна частина населення європейських держав була націоналістично і шовіністично налаштованою.

Не маючи достатньо фінансових можливостей за наростаючих темпів гонки озброєнь, Росія ініціює проведення міжнародної конференції про скорочення гонки озброєнь і військових бюджетів. У травні — липні 1899 р. у Гаазі за зачиненими дверима відбулася така конференція. У ній взяло участь 26 країн. Домовитися про скорочення масштабів озброєнь і військових бюджетів не вдалося. Учасники обмежились загальним побажанням про «обмеження витрат на військову справу, якими в даний час обтяжений світ». Головними її підсумками стали розробка конвенції про закони і правила сухопутної морської війни, прийняття угоди про заборону метання снарядів та вибухових речовин із повітряних куль, невживання снарядів, що містять задушливі або шкідливі гази, заборону розривних куль. Крім того, була заснована Постійна палата третейського суду з перебуванням у Гаазі. Однак рішення про примусові арбітражі не було прийнято.

У червні — жовтні 1907 р. за ініціативою президента США Теодора Рузвельта, не задоволеного скромними, на його погляд, підсумками Гаазької конференції, там само відбулася друга зустріч з аналогічним порядком денним. Брали участь 44 держави. Найвідомішим її результатом стала перша в історії конвенція про гуманне поводження з військовополоненими. Було підписано ще 12 документів, у тому числі про неприпустимість використання військової сили для стягнення боргів, про заборону нападати під час війни на судна і шлюпки, що рятували екіпажі затонулих кораблів.

Разом із тим, антивоєнні сили не були консолідовані. Активних борців за мир, проти загрози війни громадськість піддавала остракізму, їх переслідували, звинувачували у «зраді», а то й фізично знищували.

Мовою джерела

Ступінь мілітаризації країн Європи у 80-х рр. XIX — на початку XX ст.

Проаналізуйте статистичні дані. Які висновки вони дають змогу зробити?

ОЧИМА СУЧАСНИКА

«Тільки переїхали ви кордон... стоїть Берлін, із такою солдатчиною... Палаші, шпори, каски, вуса, два пальці біля козирка, під яким у тугому комірі сидить само-задоволена фізіономія переможця, трапляються на кожному кроці, щохвилини; тут віддають честь, тут змінюють варту, там щось витворяють рушницею, немов божевільні, а потім із гордим виглядом ідуть кудись... У вікні магазину — переможець у різних видах: пропорює живіт французу і потім, повернувшись на батьківщину, обіймає свою родину... Запитайте будь-якого з цих вусів про його ворога і полюбуйтесь, який у ньому сидить зразковий свідомий звір» (Г. Успенський. «Хвора совість»).

Про які технології впливу на свідомість пересічного німця говорить автор?

ОЧИМА СУЧАСНИКА

Про Гаазьку мирну концепцію

Я пояснив, як шкодитимуть усьому світу та власне Європі переозброєння, що постійно збільшуються в обсягах, що дані витрати цілком знесилюють населення і позбавляють його можливості безбідно жити, що від такого стану справ народжуються соціалістичні вчення і пропаганда соціалізму в усіх його різновидах вже починає переноситися із Західної Європи до нас. Тому я вважаю величезним благом, якщо буде покладений край озброєнню, якщо, зрештою, люди і держави зрозуміють, що від озброєного миру народи страждають не менше, ніж від війни (Ю. Вітте. «Спогади»).

Які нові виклики та небезпеки породжує гонка озброєнь?

Погляд ученого

«Конференція у Гаазі не зуміла зупинити гонку озброєнь, але змогла виробити конвенції, основні з яких і понині є загальновідомими і загальновизнаними більшістю держав нормами міжнародного права, що мають стабілізуючий вплив на всю систему міжнародних відносин» (І. Рибаченок. «Міжнародне публічне право»).

«Гонка озброєнь створює відчуття того, що війна була неминучою. І хоч уряди заявляли, що їх підготовка до оборонної війни була підтвердженням їх прагненням миру, насправді ж засоби залякування настільки ж провокують, наскільки стримують. У той час, коли деякі уряди були більше, ніж інші, готові розпочати війну, жоден уряд не був здатний відвернути війну і робив кроки, що наближали початок війни» (Дж. Джолл. «Витоки Першої світової війни»).

«Як регулюючий механізм війна належить до історичних явищ, які розвиваються найшвидшими темпами. Війна була й залишається могутнім локомотивом науково-технічного прогресу. ХХ ст. було найвойовничішим. Війна зазнала глибоких змін за соціально-політичним змістом, військово-технічними характеристиками, масштабами, руйнівною і знищувальною силою» (І. Хижняк. «Нова історія міжнародних відносин у системному форматі (1648-1918рр.)»).

1. Про яку роль війни в історії говорять дослідники?

2. Про які зміни у характері війни вони твердять?

3. Доведіть або спростуйте справедливість таких оцінок.

Отже, гонка озброєнь, участь у локальних війнах, міжнародні кризи, мілітарна пропаганда, нагнітання атмосфери шовіністичної істерії — усе свідчило про мілітаризацію суспільної свідомості людей, які готові були підтримувати воєнні плани та агресивні устремління своїх політичних лідерів, урядів.

Таким чином, міжнародні відносини останньої третини ХІХ — початку ХХ ст. відзначені поступовим загостренням протиріч між великими європейськими державами, зумовлених нерівномірністю їхнього економічного і політичного розвитку в умовах індустріального суспільства й прагненням країн, які швидко розвивалися, утвердити свою першість у світі. Таке їхнє прагнення оформилось утворенням німецько-австро-італійського та брита-но-франко-російського воєнно-політичних союзів, протистояння між якими у подальшому визначало хід світової історії.

1. Визначте етапи формування воєнно-політичних блоків у Європі, охарактеризувавши міждержавні протиріччя та чинники, що обумовили їх появу.

2. Який вплив на розвиток міжнародних відносин мали міжнародні кризи та воєнні конфлікти наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст.?

3. Якими були напрямки гонки озброєнь? Чому в гонці озброєнь країни першочергове значення надавали будівництву військово-морського флоту та артилерії?

4. Чому спроби обмежити гонку озброєнь не отримали масової підтримки у світі?

терміни і поняття

Гонка озброєнь — прискорене накопичення запасів зброї та військової техніки, їх удосконалення на базі мілітаризованої економіки і широкого використання у військових цілях наукових і технічних досягнень, якісне й кількісне суперництво у військовій силі між країнами, які протистоять одна одній.

Мілітаризм — державна ідеологія, спрямована на виправдання політики прискореного нарощування військової могутності держави й, одночасно з цим, допустимості використання військової сили при вирішенні конфліктів.

Шовінізм — пропагування переваги одного народу (нації) над іншими народами (націями) й обґрунтування «права» на дискримінацію та пригнічення інших націй.

основні дати

1879, 1882 рр. — угоди, що оформили Троїстий союз.

1892 р. — воєнна конвенція між Росією та Францією.

1904, 1907 рр. — угоди, що оформили утворення воєнно-політичного блоку Антанти («Сердечна угода»).

 

Це матеріал з підручника Всесвітня історія 9 клас Коляда

 






^