mozok.click » Мистецтво » Від модерну до модернізму
Інформація про новину
  • Переглядів: 8299
  • Автор: admin
  • Дата: 24-12-2017, 17:51
24-12-2017, 17:51

Від модерну до модернізму

Категорія: Мистецтво

«Якщо ти здатний бачити прекрасне, то тільки тому, що носиш прекрасне всередині себе».

Пауло Коельйо, бразильський письменник

Минуле XX століття увійшло в історичний літопис людства як століття стрімкого технічного прогресу і небачених наукових відкриттів, що змінили традиційні уявлення про простір і час. Воно позначилося виходом людини в космос і проникненням у таємниці підсвідомості. Проте це був час двох світових і багатьох регіональних війн, революцій і соціальних конфліктів, техногенних катаклізмів і екологічних катастроф. У цей період загострилися національні й релігійні протиріччя між народами, що по-різному сприймають цей світ.

Здатність людини створювати мистецькі образи, утілювати пережите на полотні, в камені чи звуках яскраво виявилася в мистецтві, сповненому суперечностей і відкриттів, пошуками нових засобів художньої виразності. Мистецтво минулого століття суттєво відрізняється від попередніх періодів, начебто між ними лежить прірва. Воно здається занадто складним для розуміння, неймовірно напруженим. Насправді ж, воно, як і в усі часи, відображає й виражає дух своєї епохи, втілює внутрішній світ сучасників, які активно висловлюють протест проти дійсності, що руйнує індивідуальність або намагаються відгородитися від життєвих проблем іронією, гротеском. Добро і зло, щастя і горе, війна і мир, любов і ненависть, урбанізація середовища і незаймана природа, що надавала натхнення, — діапазон тем сучасного мистецтва, яке відіграє роль своєрідного «барометра» цивілізації.

Для розвитку нових тенденцій у мистецтві європейських країн важливими були такі чинники, як активізація діяльності художніх шкіл (Бауґауз у Німеччині тощо), проведення художньо-промислових виставок. Наприклад, у 1889 р. в Парижі було зведено ажурну металеву вежу як тимчасову споруду для Всесвітньої виставки, але творіння архітектора Гюстава Ейфеля (1832-1923) згодом стало не лише візитівкою Франції, а й художнім символом технічного й будівельного прогресу своєї епохи.



У мистецтві на зламі століть не було єдиного панівного стилю, воно ознаменувалося спалахом цілої низки новаторських художніх стилів, які згодом об’єднали загальною умовною назвою — модернізм. Цей найцікавіший і наймасштабніший рух панував протягом першої половини XX ст. у вигляді багатьох нових форм творчості, у яких взяв гору вільний погляд і творча інтуїція митця, що змінює світ на свій розсуд, дотримуючись особистих вражень, ідей, уявлень, а не класичних традицій. Він був настільки багатий на мистецькі шедеври, що розділився на окремі художні течії за певними характерними ознаками.

У вузькому сенсі модернізм розглядається як ранній щабель авангардизму, початок перегляду сталих академічних традицій і час появи нових тенденцій у мистецтві. У широкому сенсі модернізм — це «інше мистецтво», яке має програмний антитрадиційний характер, головною метою якого стає створення оригінальних творів, заснованих на внутрішній свободі та особистісному баченні світу митцем, який відкриває принципово нові виразні художні засоби.

У радянській критиці поняття «модернізм» застосовували до всіх течій мистецтва XX ст., які не відповідали канонам офіційно проголошеного соціалістичного реалізму.

До сукупності стилів і течій модернізму належать такі його прямі попередники, як символізм, імпресіонізм і модерн, авангардні явища — нео- і постімпресіонізм, експресіонізм, фовізм, кубізм, футуризм, а також пізніші новації — абстрактне мистецтво, дадаїзм, сюрреалізм.

Щоб уникнути плутанини, необхідно розрізняти два поняття «модернізм» і «модерн».

Модерн — це вужче поняття порівняно з модернізмом, адже воно характеризує конкретний художній стиль, який виявився наприкінці XIX — на початку XX ст. переважно в архітектурі, образотворчому та декоративно-прикладному мистецтві та існував до завершення Першої світової війни. Модерн передував модернізму, охоплюючи багато країн, де отримав різні назви й мав свої особливості. Проте з часом цей стиль почали зараховувати до модернізму.

Розгляньте приклади модерну в архітектурі, графіці, живописі.


Модернізм, для якого знаковою рисою стала полістилістика, перетворився на синонім усього некласичного мистецтва кінця XIX — першої половини XX ст. Він мав філософське підґрунтя, охопив усі види мистецтва: архітектуру, живопис, графіку, музику, театр, кіно.

Як явище культури він характеризується розривом з попереднім історичним досвідом художньої творчості і прагненням затвердити нові, нетрадиційні основи в мистецтві.

На відміну від точного відображення навколишнього життя, притаманного попереднім епохам, модернізм базується на ідеях про неможливість пізнання й відтворення сучасного світу засобами класичного мистецтва. Попри стильові відмінності між собою, модерністи зазвичай зображували дійсність як царство абсурду, хаосу. Вони не прагнули того, щоб їхня творчість була зрозумілою для всіх, а навпаки свідомо ставили собі за мету створювати елітарне «мистецтво для митців».

Модернізм характеризується безперервним пошуком нових оригінальних ідей, оновленням художніх форм, затвердженням їхнього пріоритету над змістом. А змістом художнього твору стає формоутворення, яке викликає естетичні почуття й емоційні переживання. Це був своєрідний бунт проти реалістичного сприймання світу.

Чому модернізм зміг завоювати любов глядачів і дати старт для розвитку нових цікавих течій? Тому, що це була революція в мистецтві. Він виник як протест проти застарілих традицій. Творчі люди шукали

нові способи самовираження і відображення дійсності.

Зрозуміло, що багатогранну творчість будь-якого видатного митця важко «затиснути» в рамки певного стилю чи напряму. Наприклад, такі знакові постаті мистецтва XX ст., як художник Пабло Пі-кассо, скульптор Олександр Архи-пенко, композитор Ігор Стравин-ський, створювали шедеври мистецтва, що належали до різних напрямів і стилів. Чимало модерністів за життя реалізувалися в різних стильових координатах і творчих іпостасях. Прикладом цього є, зокрема, автопортрети П. Пікассо.

Отже, кредо модернізму — новизна художніх ідей і засобів у мистецтві.


З кінця 1950-х рр. у світовому мистецтві виникає тенденція заперечення новаторства модернізму. Його змінив постмодернізм, що передбачав повернення до використання традиційних форм і стилів, але це вже відбувалося за інших епохальних умов і вимірів.

Мистецька скарбничка

Авангард — (з фр. avant — попереду і grande — охорона), або авангардизм — узагальнена назва найрадикальнішихявищ модернізму у світовому, насамперед європейському, мистецтві, що виникли на межі ХІХ-ХХ ст. По-різному виявився в образотворчому мистецтві, музиці, хореографії. Термін не має однозначного тлумачення.

Гротеск — надмірне перебільшення або применшення зображуваного. Урбанізація — процес швидкого зростання старих і поява нових міст.

Модерн (з фр. moderne — новітній, сучасний) — стиль, який виявився переважно в архітектурі, образотворчому та декоративно-прикладному мистецтві наприкінці XIX — на початку XX ст. і поступово завершив своє існування з початком Першої світової війни; мав різні назви в різних країнах.

Модернізм (буквально — «осучаснений», від лат. modernus — сучасний) — сукупність пов’язаних між собою стилів і напрямів у мистецтві, що виникли наприкінці XIX— на початку XX ст. і набули особливого розвитку після Першої світової війни.

Полістилістика — (від грец. poly— багато і стиль) — зумисне поєднання в одному творі несумісних, або надзвичайно відмінних, різнорідних стилістичних елементів.

 

Це матеріал з підручника Мистецтво 9 клас Масол

 






^