mozok.click » Мистецтво » Мова і види кіномистецтва
Інформація про новину
  • Переглядів: 8114
  • Автор: admin
  • Дата: 24-12-2017, 18:11
24-12-2017, 18:11

Мова і види кіномистецтва

Категорія: Мистецтво

Кінематограф — один із наймолодших видів мистецтва, який виник на зламі XIX і XX ст. Завдяки загальнодоступності й наочності він став найпопулярнішим у всьому світі. Кіно впливає на світогляд багатьох людей, допомагає дізнаватися про різні події та явища, країни й народи, але головне — дає змогу відчути цілу гаму емоцій — радість, співчуття, захоплення, сум, гнів, страх тощо.

Кінематограф включає такі поняття, як кіномистецтво та його твори, а також кіноіндустріл — галузь економіки, яка виробляє фільми, спецефекти для них, мультиплікацію.

Який ваш улюблений художній фільм? Які документальні фільми ви дивились?

Умовно виокремлюють основні види кіно: художнє (ігрове), що засобами акторської майстерності втілює сюжети, та мультиплікаційне (анімаційне) кіно, що відображує дійсність за допомогою знятих на плівку малюнків або фотографій, об’ємних предметів і лялькових персонажів. Деякі фахівці вважають окремими групами документальне і науково-популярне кіно, зокрема освітнє. Втім багато

сучасних кінознавців вважають суто документальними лише фільми, зняті прихованою камерою.

Сучасна кінодокументалістика включає хроніку {репортаж з місця подій) і публіцистику, яка висвітлює актуальні суспільно-політичні питання. Темою для документальних фільмів найчастіше стають цікаві явища, життя знаменитостей, зокрема діячів культури. Наприклад, фільм «Подвійна порція» (СИТА, 2004, реж. М. Сперлок) присвячений шкідливості фаст-фуду. Серія «Обрані часом» показує долі видатних особистостей України (проект кіностудії «Контакт»).



Науково-популярні фільми присвячують дослідженням, фактам і гіпотезам у найрізноманітніших галузях знань — історії, медицини, космосу тощо — з метою їх поширення. Освітній фільм — різновид науково-популярного кіно, його використовують як допоміжний засіб у навчальному процесі. Завдяки наочності такий фільм дає змогу побачити на екрані зображення недоступних візуальному спостереженню фізичних, хімічних, біологічних процесів, роботу різних механізмів, природу й побут віддалених країн. Наприклад, австралійський серіал «Кумедна наука». В Україні такі фільми створюють на Київській кіностудії науково-популярних фільмів.

За тривалістю показу фільми поділяють на повнометражні та короткометражні (15-20 хв), які іноді називають «кіномініа-тюрою». У такий фільм потрібно вмістити весь спектр переживань, як у повнометражній стрічці.

Також у самостійну групу виокремлюють рекламні фільми та відеокліп, або просто кліп, їх характеризують швидкий монтаж, лаконізм, насиченість спецефектами. Кліпи застосовують для реклами товарів і послуг, але найчастіше — для візуального супроводу пісень.

Історія так званої «наймолодшої», або десятої музи почалася зі створення рухомих картинок і багатьох спроб записати та відтворити їх. У кінцевому підсумку визнаними винахідниками кінематографа стали брати Огюст і Луї Люм’єри з Франції. Саме їхня апаратура давала змогу знімати і відтворювати зображення на великому екрані. Брати Люм’єри оголосили про винахід кіноапарата «Сінематограф», отримали на нього патент. Винахідники планували кінокамерою фіксувати історичні події, і не задумували кінематограф як вид мистецтва.

Днем народження кіно вважають 28 грудня 1895 р., коли було влаштовано перший публічний сеанс у паризькому «Гранд-кафе» на бульварі Ка-пуцинок. Показували німі ролики, які тривали не більше хвилини, з-поміж

них документальна стрічка «Вихід робітників з фабрики Люм’єрів».

Шаленої популярності набув фільм «Прибуття потягу на вокзал Ла-Сьота». На екрані поїзд рухався так, ніби насувався на глядачів, і це виглядало так реалістично, що справляло сильне враження. Деякі глядачі з переляку зістрибували зі своїх місць. Після виходу фільму оператори з усього світу почали створювати аналогічні стрічки на інших вокзалах. Так виник і перший «бродячий» кіносюжет. Фільм «Политий поливальник» став прообразом сучасної комедії.

У німих фільмах розігрували сюжети, названі пізніше «комедією ляпасів», та й сам кінематограф розглядали, радше, як атракціон. У кіно не було своїх професійних акторів, і для зйомок запрошували працівників театрів, цирку, естради.

Спочатку фільми знімали без монтажу і нерухомою камерою. Застосовувати монтаж, трюки й спецефекти першим почав французьзкий режисер Жорж Мельєс, якого навіть прозвали «кіночарівником». Наприклад, він відкрив ефект стоп-кадру в першій науково-фантастичній стрічці «Подорож на Місяць».

Серед піонерів світового кінематографа були й українці. Ще у 1893 р. талановитий винахідник, уродженець Харківщини Йосип Тимченко, який працював механіком Одеського університету, створив кіноапарат (прототип сучасної кінокамери) та кінопроектор. Тимченко зафільмував вершників і метальників списів. Ці дві стрічки демонстрували в одеському готелі «Франція».

У вересні 1896 р., у Харкові, фотограф Альфред Федецький відзняв кілька сюжетів, які демонстрували в оперному театрі (майже рік у рік з першим публічним кіносеансом Люм’єрів у Парижі).

Хоча актори німого кіно розмовляли, смисл сприймався через артикуляцію і передавався через титри, шрифт яких відбивав гучність і навіть інтонацію. Виробився неповторний стиль акторської гри з виразними жестами, рухами, мімікою. Кінокартини супроводжувалися живою музикою у виконанні піаніста-тапера або спеціально запрошеного оркестру.


Шедевр німого кінематографа — чорно-білий фільм «Земля» (1930) українського кінорежисера Олександра Довженка. Фільм мав грандіозний успіх в Європі, а на батьківщині зазнав шаленої критики і був реабілітований лише після високої оцінки на Всесвітній виставці в Брюсселі. Там у результаті опитування 117 кінознавців із 26 країн його було зараховано до списку 12 кращих фільмів усіх часів і народів (1958).

Еру звукового кіно відкрила американська повнометражна стрічка «Співець джазу» (реж. Алан Кросланд, 1927).

З-поміж перших кольорових фільмів — «Віднесені вітром» (реж. В. Флемінг, 1939) за однойменним романом Маргарет Мітчелл, який став найкасовішим в американському кінематографі того часу.

Портрет митця

Класиком німого кіно вважають універсального кіно-митця Чарлі Чапліна (1889-1977) — американського і англійського кіноактора, сценариста, композитора, кінорежисера, продюсера і монтажера.

Ч. Чаплін народився в родині артистів мюзик-холу. Його батько помер, коли хлопчику було три роки, після цього мати тяжко захворіла. Чарлі з братом опинилися в школі для сиріт і бідних дітей, вони були змушені самостійно заробляти на життя. Пропускаючи заняття в школі, Чарлі береться за будь-яку можливу роботу.

У дев’ять років він вступив до дитячої танцювальної групи, в складі якої в Чарлі виникла можливість на одному з виступів розсмішити глядачів. Нарешті чотирнадцятирічний Чарлі отримує постійну роботу в театрі, також грає у вар’єте, опановує гру на скрипці, бере уроки театрального диригента.

Чаплін увійшов в кінолітопис як один із найкращих коміків світового кінематографа. Він створив знаменитий образ бродяжки Чарлі: мішкуваті штани, великі черевики, вузька візитка, котелок на голові, чорні маленькі вусики і тростинка в руках. Донести до глядачів емоції і смисл без звуку було досить складно; основним творчим прийомом в німому кіно була пантоміма. Бродяжка — персонаж багатогранний: він самотній, романтичний, але водночас робить нахабні вчинки, проте він — джентльмен. Усі ці якості актор «вимальовує» за допомогою міміки, жестів, виразності рухів, комічної ходи. Згодом багато хто намагався наслідувати цей образ, але він залишився унікальним у манері виконання саме Чарлі Чапліна. Відповідно до шаленої популярності почали стрімко зростати й акторські гонорари: у 1917 р. він стає найдорожчим на ті часи актором з контрактом на мільйон доларів.

Разом з колегами Чаплін засновує кіностудію United Artists, де починає створювати свої повнометражні картини. Стали класикою «Золота лихоманка», «Цирк», «Вогні великого міста», «Великий диктатор». У ліричній трагікомедії «Вогні рампи» митець виступив як продюсер, режисер, сценарист, композитор, монтажер, хореограф, художник по костюмах і виконавець головної ролі.

У чому ж полягають особливості мови кіномистецтва, його художньої образності?

До головних художніх компонентів фільму належать зняті на плівку зображення (люди, події, предмети, пейзажі) і записані на плівку звуки (мовлення, музика, спів, шуми), які нерозривно злиті в одне художнє ціле. Кіномистецтво об’єднує в собі елементи різних мистецтв: літератури (сценарій, текст від автора); живопису (композиція, колорит, світлотінь); театру (гра акторів, мізансцени); музики. Отже, кіно — мистецтво синтетичне, просторово-часове.

Зрозуміло, кіно має і власні, притаманні тільки йому, виражальні художні засоби та можливості. Розглянемо їх.

Відомо, що будь-який фільм складається з кадрів. Це поняття багатозначне, і стосовно кіно розуміється як фрагмент відеоряду, відрізок кіноплівки, мінімальна одиниця конструкції фільму. Окремі кадри з’єднують в одне ціле шляхом монтажу. Як специфічний художній засіб кіномистецтва монтаж передбачає відбір і трактування митцем подій і явищ, їх зіставлення в певному темпі й ритмі, організацію фільму в просторі та часі (приміром, за допомогою монтажу можна з’єднати події, зняті в різних місцях і в різний час).

До основних кінозасобів належать різноплановість (зміна планів) і ракурс зображення. Наприклад, окремий кінокадр може вмістити натовп людей, знятих загальним, або дальнім, планом. На середньому плані можна в кадрі виокремити з-поміж інших певну людину. А коли потрібно сконцентрувати увагу на погляді персонажа, тоді кіноапарат максимально наближається до обличчя актора і показує його крупним планом. Залежно від художнього задуму глядач може побачити людину чи будь-який предмет згори, збоку, знизу, здалеку або впритул. Це досягають зміною ракурсу, тобто кута зору.

Багаті можливості криються у використанні трюків і спецефектів. Спецефекти в кіно поділяють на механічні, оптичні, звукові, але зазвичай їх поєднують. Механічні спецефекти готують перед зйомками (моделювання, піротехніка, спеціальний грим). До оптичних належать: стоп-кадр; прискорена, уповільнена, зворотна і комбінована зйомки; мультиекспозиція (дозні-мання на плівку з уже знятими кадрами); хромакей (зйомка на тлі кольорового однотонного, переважно зеленого, екрана, який потім замінюють на інший відзнятий матеріал); контроль руху камери. Завдяки останньому ефекту є можливість показати в русі навіть космічні кораблі, що вперше було застосовано у фільмі «Зоряні війни» (реж. Дж. Лукас). Модель залишається нерухомою, а камера рухається за запрограмованою траєкторією.

Окрему групу спецефектів створюють за допомогою комп’ютерної графіки. Без них блокбастер уявити сьогодні практично неможливо. Взяти хоча б серію пригодницьких фільмів «Пірати Карибського моря». Останні стрічки просто рясніють комп’ютерними трюками: поєднання в просторі предметів з різних місць (пейзаж з одного району, корабель з іншого, небо з третього); моделювання «живих» акторів, використання комп’ютерної анімації замість залучення дублерів; створення явищ природи тощо. У третій частині фільму налічується 2000 епізодів зі спецефектами, з них третину виконано командою з близько двохсот фахівців на студії цифрових візуальних ефектів і комп’ютерної графіки Industrial Light & Magic.

Щоб відтворити простір, наприклад, побудувати ціле місто, нині застосовують тривимірні графічні редактори. Комп’ютерне моделювання облич дає змогу продемонструвати як актор «старішає» або «молодшає».

Створити фантастичний персонаж допомагає аніматроніка — мистецтво створення електронних ляльок, як, приміром, динозаври у фільмі «Парк Юрського періоду».

Кращі з картин, у яких застосовують складні трюки й візуальні ефекти, зазвичай отримують премію «Оскар» у номінації «Кращі візуальні ефекти». Окрім згаданих вище фільмів, цю нагороду отримали не менш легендарні стрічки «Володар перснів», «Кінг-Конг», «Ти-танік», «Аватар», «Інтерстеллар».

Які візуальні ефекти на ілюстраціях привернули вашу увагу?

З історії шедевра

«Аватар» (2009) — науково-фантастичний фільм сценариста і режисера Джеймса Кемерона, з яким пов’язують технологічний прорив у кінематографі. У цьому фільмі було задіяно унікальну технологію віртуальної зйомки на основі зміненої версії цифрової системи 3D, щоб поєднати анімацію з живою акторською грою. Фільм складається на 60% з комп’ютерних елементів і на 40% — з реальних дій.

Головні ролі в блокбастері зіграли Сем Вортінгтон і Зої Салдана. Музику написав Джеймс Горнер, художник-постановник Роберт Стромберг. Фільм був номінова-ний на «Оскар» і переміг у трьох категоріях: «Кращі візуальні ефекти», «Краща операторська робота» і «Краща робота художника-постановника». «Аватар» мав величезний комерційний успіх і став першим фільмом в історії кінематографа, касові збори якого перевищили 2 млрд доларів.

Концепцію « Аватара» Дж. Кемерон написав ще у середині 1990-х років, черпаючи натхнення з фантастичних і пригодницьких книжок, які прочитав у дитинстві. Зйомки довелося відкласти аж на десятиліття, адже задум режисера випереджав розвиток технологій того часу. Під час виробництва «Аватара» було використано безліч візуальних ефектів. Технологія захоплення руху, розроблена спеціально для фільму, стала одним з основних інструментів режисера. За її допомоги були створені всі жителі Пандори, фотореалістичні пейзажі. Цю технологію застосовували також і до літальних апаратів: члени знімальної групи носили по майданчику мініатюрні дротові моделі з датчиками, а на комп’ютері вони перетворювалися на вертольоти і повітряні кораблі. Щоб зняти міміку і погляд акторів, виготовили для кожного з них спеціальні шоломи, на них розміщували мікрокамери (використовували 120 штук одночасно), з яких інформація транслювалася на комп’ютер. На основі отриманих даних вибудовувалася 3D-модель персонажа, що відтворює природні рухи людей.

У проекті було задіяно дві групи дизайнерів з різними художниками-постановниками: одна розробляла флору і фауну мешканців планети, інша — техніку і людей.


На зорі кінематографа виникла традиція залучати до створення фільмів відомих художників, таких як С. Далі й П. Пікассо. Музику до кінофільмів і мультфільмів писали також відомі композитори:

К. Сен-Санс, А. Онеггер, Д. Мійо,

Е. Саті, Б. Бріттен, П. Хіндеміт,

Д. Шостакович, А. Шнітке, Е. Де-нисов. Зокрема, з-поміж наших співвітчизників — Б. Лятошин-ський, Л. Грабовський, М. Скорик, Є. Станкович, В. Бистряков та ін.

Джон Вільямс написав заглавну тему до фільмів «Зоряні війни», цей саундтрек ідеально доповнив стрічку і став суперзнаменитим.

Особливу гуманістичну місію виконує музика в кінофільмі «Тита-нік», увінчаному низкою «Оскарів» (реж. Джеймс Кемерон, композитор Джеймс Горнер). У кульмінаційному епізоді, коли на лайнері, що потопає, публіку охопила паніка, музиканти взяли в руки інструменти, і залунали прекрасні мелодії високої класики. Музика підтримувала дух приречених на загибель людей, яких пронизував жах і відчай. Музиканти грали до останньої хвилини, поки океан не поглинув їх разом з іншими жертвами. Лейтмотивом вічного кохання стала пісня з цього фільму.

Як музика відображає тематику та ідею фільмів?

Для стимулювання кіномистецтва у світі присуджують спеціальні кінопремії, проводять кінофестивалі, що покликані вибрати кращі фільми, оцінити роботу всіх членів знімальних груп. Кінофестивалі мають розгорнуті програми, супроводжуються публічними показами фільмів-номінантів.

Найпрестижнішу кінонагороду «Оскар» з 1929 р. присуджує Американська академія кінематографічних мистецтв і наук. Її номінації охоплюють кращий ігровий, документальний і анімаційний фільми, зокрема короткометражний; кращий режисер, сценарист, оператор, звук, монтаж, саундтрек, грим; краща чоловіча й жіноча роль, зокрема другого плану, робота художника-постановника; кращі візуальні ефекти,

костюми. Атрибутом премії «Оскар» є позолочена статуетка (скульптор Джордж Стенлі).

Іншу американську кінопремію «Золотий глобус» присуджують за кіно- і телефільми Голлівудською асоціацією іноземної преси після голосування за участю близько 90 провідних журналістів, які спеціалізуються на тематиці Голлівуду.

Головний приз найстарішого у світі щорічного Венеційського кінофестивалю (заснований 1932 р.) — «Золотий лев». Учасники основної програми змагаються за «Левів», а в альтернативній програмі («Проти течії») демонструють нестандартні фільми, з яких найкращі нагороджуються призом «Сан-Марко». У конкурсі беруть участь тільки фільми, які не демонстрували за межами країни-виробника і не брали участі в інших фестивалях. На поза-конкурсних програмах показують фільми, що отримали визнання.

Каннський міжнародний кінофестиваль проводять щороку в курортному місті на Лазурному березі Франції. Він входить до так званої «Великої п’ятірки» найпрестижніших кінофестивалів разом із кінофестивалями у Венеції (Італія), Берліні (Німеччина), Санденсі (СІНА) і Торонто (Канада). Найпрестижніша нагорода фестивалю — «Золота пальмова гілка».

Берлінський міжнародний кінофестиваль (Берлінале) у Німеччині, уперше організований в 1951 р., служить місцем зустрічей для представників світового кінематографа й кіно-індустрії. Головний приз фестивалю — «Золотий ведмідь» присуджують за кращий фільм, «Срібний ведмідь» — у номінаціях: «Кращий режисер», «Кращий актор», «Найкраща актриса», «Кращий саундтрек» і «За видатний акторський вклад у розвиток кіно».

Київський міжнародний кінофестиваль «Молодість», акредитований Міжнародною асоціацією кінопродюсерів (FIAPF), проводять кожного року вже майже півстоліття (з 1970 р.). Головне завдання — сприяння розвитку

молодого професійного кіно. Конкурсна програма представляє твори молодих митців з усіх континентів, відібрані на національних і міжнародних кінооглядах. Головні секції: студентський, перший короткометражний (ігровий, анімаційний, документальний) і перший повнометражний ігровий фільми. Міжнародне журі присуджує Гран-прі за найкращий фільм усієї конкурсної програми. Володар отримує грошову винагороду і статуетку «Скіфський олень», що є символом кінофестивалю. Також журі присуджує призи, відзнаки й дипломи за найкращий фільм у кожній категорії. Серед іншого, існує приз глядацьких симпатій. Позаконкурсні програми знайомлять глядачів з найновішими досягненнями вітчизняного і зарубіжного кіномистецтва.

Таким чином, кіномистецтво стрімко розвивається, його мова постійно оновлюється. Сучасний кінематограф здатний не лише правдиво зобразити все, що є у світі, втілюючи багато відтінків почуттів людини, а й будь-які найрізноманітніші ідеї та фантазії, сміливо заглядаючи в майбутнє. Кіно для мільйонів людей стало улюбленою розвагою.

Мистецька скарбничка

Блокбастер (з англ. block — квартал, bust — руйнувати, букв, «руйнівник кварталу») — популярний і комерційно успішний продукт кіно- і театральної індустрії, «супербойовик».

Кінематограф (з грец. «рух» і «писати») — галузь культури та економіки, що об’єднує всі види професійної діяльності, пов’язані з виробництвом, розповсюдженням, зберіганням і демонструванням фільмів.

Саундтрек — музичний супровід до фільму, мюзиклу, комп’ютерної гри тощо.

1. Які засоби художньої виразності притаманні кіномистецтву?

2. Назвіть країну — батьківщину кіно та його винахідників.

3. Розкажіть про види кінематографа, особливості німого кіно.

4. Об’єднайтеся у групи, придумайте сюжет для німого кіно. Спробуйте зіграти пантоміму, заздалегідь продумайте музичний супровід.

5. У вільний час подивіться фільми про українських митців із серії «Обрані часом»: «Брати Нарбути», «Бойчук і бойчукізм», «Творець з божою іскрою», «Брати Кричевські. Повернення», «Будинки та химери Владислава Городецького», «Якутовичі», «Своє вікно», «Друг мій Льонь-ка», «Маестро, ваш вихід», «Два життя Соломії».

 

Це матеріал з підручника Мистецтво 9 клас Масол

 






^