mozok.click » Трудове навчання » Орієнтовні об'єкти праці для проектування
Інформація про новину
  • Переглядів: 1794
  • Автор: admin
  • Дата: 28-12-2017, 01:47
28-12-2017, 01:47

Орієнтовні об'єкти праці для проектування

Категорія: Трудове навчання

Вішалки для одягу

У догляді за одягом, як у театрі, - все починається з вішалки. Можливо, з тієї, яку ви виготовили на заняттях із трудового навчання у шкільній майстерні.

Ви помічали, як по-різному виглядають на однокласниках однакові, куплені напередодні навчального року, костюми. На одному вже не новий одяг бездоганно чистий, випрасуваний, без складок. На іншому - штани вже розтягнуті на колінах, брудні, піджак обвисає, плечі опущені. Це, насамперед, тому, що багато людей не знають «секретів» зберігання та догляду за одягом або лінуються за ним доглядати.

Сезонні предмети одягу (перед тим, як повісити в шафу) треба почистити або випрати. Якщо є відірвані ґудзики, їх треба пришити, ретельно випрасувати за допомогою паропраски або звичайної праски з терморегулятором. Великі речі

- пальто, куртки, костюми ліпше здати в хімчистку.

Щоб випрасувати одяг, не завжди є необхідною праска. Якщо її немає, наприклад, під час подорожі, треба вийняти все з кишень, старанно почистити одяг зволоженою щіткою і повісити на вішак. Застебнути всі ґґудзики, «блискавки», підколоти лацкани булавками. За день одяг розгладиться.

Зберігати верхній одяг треба на вішалках у спеціальних мішках із паперу або поліхлорвінілової плівки. Штани після прання не віджимати, щоб не було бриж, які складно випрасувати, і вішати за низ на вішаках із зажимом.

Не можна використовувати замість шаф і вішалок спинки стільців або крісел

- на них одяг втрачає форму, та й кімната матиме негарний вигляд.

Пристосування для зберігання одягу можна спроектувати самостійно. Залежно від потреб вони можуть бути різної форми та конструкції: плічка під плечові вироби - пальта, куртки, піджаки, сукні, сорочки, блузки, які вішають у шафу; шараги, що ставляться на підлогу і заміняють шафи у приміщеннях з малою площею; полички з гачками, які використовуються, коли треба повісити багато одягу на нетривалий час. Гачки можуть бути металеві, пластмасові та дерев’яні. їм можна надати форму ріг, копитець, гілочок тощо.

ВІШАЛКИ ДЛЯ ОДЯГУ

Висота 1710 мм Ширина 600 мм

Глибина 390 мм Мал 92



ВІШАК

ШАРАГИ

ПОЛИЧКИ

ПОЛИЧКА ДЛЯ КНИГ

КАШПО

СКРИНЬКА ДЛЯ КЛЮЧІВ

СТІЛ РОЗКЛАДНИЙ

МОДЕЛІ ТРАНСПОРТНИХ МАШИН

МОДЕЛЬ РОБОТА


МОДЕЛЬ ЛІТАКА

МАКЕТИ ЛІТАКІВ

МОДЕЛЬ СУДНА

ФЛЮГЕР

СТРУБЦИНА ШКІЛЬНА

Прочитайте кресленик струбцини та її деталей і дайте відповіді на такі запитання.

1. Скільки деталей має струбцина?

2. Чому на кресленику нерухомої губки два отвори показано однією лінією, а на кресленику рухомої губки — двома?

3. Чому дорівнюють габаритні розміри кожної губки?

п/п

Поопераційні ескізи

Послідовність виконання роботи

Інструменти і пристрої

1

Обробіть за контуром рухому і нерухому губки відповідно до кресленика.

Лінійка, кутник, ножівка, напилки, лещата.

Лінійка, кутник,

2

Розмітьте три отвори в рухомій губці.

Просвердліть два отвори 0 4 мм одночасно в рухомій і нерухомій губках.

рисувалка, кернер, молоток.

Свердло 0 4 мм, струбцина, свердлильний верстат.

Свердло, свердлиль-

3

Розсвердліть у нерухомій губці два отвори під різьбу М6.

Розсвердліть у рухомій губці два отвори до 0 0,5 мм.

ний верстат.

Свердло, свердлильний верстат.

Свердло, свердлиль-

4

Просвердліть у рухомій губці два отвори під різьбу М8.

Наріжте різьбу М8 у нерухомій губці.

Зробіть гвинт М8.

Зробіть шайбу опірну.

Зробіть дві шпильки.

ний верстат.

Мітчики М8, вороток, лещата.

Мітчики М6, вороток, лещата.

5

Зробіть дерев’яну ручку і надіньте на неї металеве кільце.

Складіть струбцину.

Напилок, плашка М6, плашкотримач, лінійка, лещата.

РУЧНИЙ МАРКЕР

Зуби маркера переміщаються вздовж труби і можуть бути зафіксовані в будь-якому положенні за допомогою болта і гайки М6. Циліндричну головку болта з одного боку зрізано, завдяки чому болт не провертається під час кріплення зуба.

Під час виготовлення маркера вам доведеться самостійно вибрати найраціо-нальніші розміри обох труб, вирішити, якої форми і розмірів має бути розгорт-ка зуба, розробити технологічний процес виготовлення деталей маркера.

Зуби маркера можна вигнути за допомогою двох оправок: циліндричної та призматичної

МОТИКА-ВИЛКА

Завдання. Прочитайте кресленик і дайте відповіді на такі запитання: 1. Зі скількох деталей складається мотика-вилка? 2. Чому дорівнює товщина моти-ки-вилки? 3. Як можна з’єднати мотику-вилку з держаком, крім заклепок?

4. Чому дорівнює ширина паза між двома зубцями мотики-вилки?

Технологія виготовлення мотики-вилки

РУЧНИЙ ПАРНИКОВИЙ КУЛЬТИВАТОР

Ручний парниковий культиватор можна використати для обробітку міжрядь у парниках, на великих дослідних ділянках. Він невеликий за розмірами і нескладний у виготовленні. Залежно від можливостей шкільної майстерні конструкцію культиватора можна дещо змінити (колесо на гумових шинах; ручка металева; ручка і кронштейн зроблено з однієї труби; деталі колеса з’єднано не шурупами, а болтами та ін.).

Крім прополювальних лап із шириною захвату від 60 до 100 мм, у комплекті бажано мати ще прополювальні бритви, підгортальники, розпушувачі тощо.

Бажано так доробити конструкцію робочого органа, щоб можна було регулювати величину його заглиблення у ґрунт. Можливі варіанти розв’язання цього питання показано на мал. 115.

Завдання. Зробіть культиватор

Мал. 115. Культиватор парниковий ручний 1 — прополювальна лапа; 2 — болт і гайка для кріплення прополювальної лапи; 3 — кронштейн; 4 — колесо; 5 — шурупи, які з’єднують металеві диски з дерев’яною основою колеса; 6 — болт і гайка для кріплення рукояті; 7 — металева накладка; 8 — рукоять; 9 —металевий диск; 10 — дерев’яна основа колеса; 11 — гайка М10.

Мал. 116. Конструктивні варіанти регулювання прополювальної лапи а — повздовжній паз у хвостовику прополювальної лапи; б — кільце зі стопорним гвинтом;

в — притискна скоба; (б і в — для прополювальних лап із циліндричним хвостовиком).

ПРИСТРІЙ ДЛЯ ЗАПИЛЮВАННЯ ШИПІВ «ЛАСТІВЧИН ХВІСТ» І ШАБЛОН ДЛЯ ВИГОТОВЛЕННЯ ВУШОК «ЛАСТІВЧИН ХВІСТ»

Застосовуючи пристрій і шаблон, ви зменшите час на виготовлення виробу і покращите якість роботи. Розміри пристроїв можна дещо змінити. Якщо пристрій розраховано на виготовлення невеликої кількості виробів, то товщину металу для нього можна зменшити.

Завдання. Уважно прочитайте кресленик. Зробіть пристрій і шаблон.

Проектування та виготовлення виробу «Скринька для ключів»

п/п

Послідовність виконання робіт

Поопераційні

ескізи

Інструменти і обладнання

1.

Підготування

деревини

Електродриль, шліфувальний круг

2.

Розмічання

деталей

Кутник, лінійка, олівець, шаблони орнаменту

3.

Нарізання

деталей

Ножівка, стусло, столярний верстак

4.

Засвердлювання отворів під пилочку лобзика та шарнірне з’єднання

Електродриль, свердло 2 мм, шило

5.

Випилювання

орнаменту

Лобзик, підставка, струбцина

6.

Прорізна

кромка

Ніж-косячок

7.

Виготовлення

шарнірів

Ножівка по металу, лещата, лінійка

8.

З’єднання на шурупах

Викрутка, свердла 2 мм,

3 мм,електродриль

9.

З’єднання на клею

Клей ПВА, струбцина, пензлик

10.

Зачищання

виробу

Наждачний папір, надфілі

11.

Лакування

виробу

Лак ПФ 283, пензлик


Професії, потрібні на ринку праці в Україні

Верстатники широкого профілю

Завдання та обов’язки. Виготовляти вироби за допомогою токарних, фрезерних, свердлильних, стругальних, шліфувальних та інших верстатів. Визначати придатність матеріалу для оброблення. Дотримуватися технологічної послідовності під час оброблення заготовок.

Знати будову, принцип дії верстатів та правила їх експлуатації. Розуміти основи взаємозамінності деталей і системи допусків.

У процесі праці верстатники використовують контрольно-вимірювальні прилади, слюсарні та інші спеціальні інструменти та пристрої тощо.

Верстатники повинні мати гострий зір, хорошу координацію рухів рук, бути фізично і психічно здоровими.

Для навчання і роботи верстатників важливо мати технічне мислення, вміти читати кресленики, бути спостережливими та працелюбними.

Здобути професію можна у професійно-технічних училищах, а підвищувати фахову підготовку - у вищих навчальних закладах.

Наладники верстатів та автоматичних ліній

Завдання та обов’язки. Налагодження верстатів, пристосувань, інструментів, перевірка справності систем автоматичного управління ліній, спостереження за роботою обладнання. Усунення несправностей.

У процесі праці наладники верстатів та автоматичних ліній використовують контрольно-вимірювальні прилади та слюсарні інструменти, складні механізми та пристрої, електромонтажне обладнання тощо.

Для роботи наладників важливі спостережливість, розвинені здібності для логічного і творчого мислення. Важливі також такі якості, як акуратність, відповідальність, уміння стримувати себе у критичних ситуаціях.

Для оволодіння професією наладника необхідні знання з фізики, трудового навчання, креслення, математики.

Наладники верстатів та автоматичних ліній повинні мати гострий зір, добрий слух, хорошу координацію рухів рук, бути фізично і психічно здоровими, не мати медичних протипоказань.

Здобути професію можна у професійно-технічних училищах, а підвищувати фахову підготовку - у вищих навчальних закладах.

Столяр

Повинен знати: способи виготовлення столярних виробів, властивості деревини, способи її оброблення, види клеїв та способи їх приготування.

Повинен уміти: користуватися ручними і механізованими столярними інструментами і виконувати основні столярні операції та з’єднання, готувати поверхні для фанерування, зачищати деталі та складати прості столярні вироби та меблі; користуватися вимірювальними інструментами. Виконувати розмічання, пиляння, стругання, довбання, вирізання шипів і заготовок, шпаклювати, ґрунтувати, шліфувати, фанерувати, полірувати поверхню заготовок та складати вироби.

Столяри повинні мати розвинене технічне мислення, точність рухів, бути акуратними, уважними, дисциплінованими.

Здобути професію можна у професійно-технічних училищах і міжшкільних навчально-виробничих комбінатах.

Слюсар

Повинен знати: способи виготовлення виробів із металів та їхніх сплавів, їхні властивості, способи оброблення.

Повинен уміти: користуватися ручними і механізованими слюсарними інструментами і виконувати основні слюсарні операції, користуватися вимірювальними, розмічальними та різальними слюсарними інструментами. Виконувати розмічання, рубання, різання заготовок, нарізування різі, шліфування заготовок. Складати і ремонтувати вироби.

Слюсарі повинні мати розвинений: окомір, просторове мислення та уяву, точність рухів, бути акуратними, уважними, відповідальними.

Здобути професію можна у професійно-технічних училищах та міжшкільних навчально-виробничих комбінатах.

Модельєр

(та суміжні спеціальності)

Зміст роботи:

• розроблення і створення нових композицій одягу з урахуванням запитів і наявного асортименту матеріалу; реалізація і втілення в життя творчих ідей і задумів; підбирання матеріалів для виконання проекту-композиції; створення ескізів нових моделей; коректування промислового моделювання; створення нових стилів одягу і вплив на розвиток різних напрямків моди; проектування технічно зроблених, зручних і красивих композицій одягу; організація показів, виставок моделей одягу.

Якості, що забезпечують успішність виконання професійної діяльності:

Здібності:

• творчі здібності; розвинене просторово-образне мислення; розвинена уява; уміння донести, передати основний задум (ідею) за допомогою графічного зображення, макета; гарний окомір; почуття гармонії та смаку; здатність сприймати і розрізняти широкий спектр кольорів і їхніх відтінків; художні здібності; високий рівень розвитку пам’яті; гарний розвиток дрібної моторики рук.

Особистісні якості, інтереси і схильності:

• оригінальність; спритність; самостійність; інтуїтивність; орієнтованість на нетрадиційні цінності й настанови; відповідальність; терплячість; цілеспрямованість; впевненість у собі.

Якості, що перешкоджають ефективності професійної діяльності:

• консервативність, схильність до підтримки традиційних методів; недостатньо розвинене просторово-образне мислення; відсутність уяви; відсутність смаку; відсутність художніх здібностей.

Області застосування професійних знань:

• будинки моди; моделювальні і виробничі організації; підприємства лег

кої промисловості, виробничі швейні об’єднання (фабрики, ательє); редакційно-видавничі групи, що займаються випуском журналів мод;

• театри, палаци культури; навчальні заклади.

Деякі професії, що можуть підійти людині з таким типом особистості (артистичний і соціальний):

реставратор живопису; дизайнер-оформлювач виставок; художник-гример; скульптор; дизайнери, художники, спеціалісти з графіки, ілюстратори всіх напрямків; хореограф, працівник сфери шоу-бізнесу.

Професію модельєра можна здобути у вищих навчальних закладах.

Швець, швачка

Виробляє вироби побутового і технічного призначення з тканин, трикотажного полотна, штучної та натуральної шкіри, хутра та інших матеріалів. Пошиття ведеться на швейних машинах різних систем (універсальних, спеціальних) потоковим методом, деталі пересуваються за допомогою транспортера від однієї машини до іншої в певній послідовності.

Зміст робіт. Відповідно до технології пошиття виконує різні за складністю операції. Перевіряє якість крою, відповідність кольору деталей, ниток, ґудзиків, допоміжного матеріалу. Стежить за якістю шва, регулює натягнення нитки і частоти стібка. Ліквідовує обриви нитки, міняє шпулі.

Має знати: асортимент пошивних виробів, способи їх оброблення; види тканин, їхні пошивні властивості; послідовність виконання операцій пошиття.

Діапазон розрядів у швейному і хутряному виробництві 1-5-й, в трикотажному, текстильно-галантерейному - 1-4-й, в інших виробництвах текстильної промисловості - 2-й. Професію можна отримати в МНВК, профтехучилищі та безпосередньо на виробництві.

Кравець, кравчиня

Зміст праці. Займається виготовленням швейних виробів (верхнього одягу, легких суконь, білизни, трикотажних виробів) індивідуальним методом. Робочі операції кравця, освоєні у процесі виготовлення одягу, підрозділяються на ручні, машинні та волого-теплові. Ручні роботи виконуються голкою, ножицями, шпильками; машинні роботи проводяться кравцем, що сточує на спеціальних машинах (з’єднання деталей виробу між собою за допомогою швів чи рядків, обробка швів). Зовнішній вигляд виробу багато в чому залежить від якісного волого-теплового оброблення, куди входять розпрасування і запрасування швів, припрасування країв оброблених деталей.

Кравець має також розбиратись у пристроях машин і пристосувань, якими він користується, знати правила їхньої експлуатації, регулювання і налагодження, а також правила техніки безпеки.

Зазвичай кравці працюють у бригаді разом із закрійником і швачками. У випадку, коли кравець працює індивідуально, він виконує і роботу закрійника (розроблення креслення виробу-викрійки і розкрій тканини). У процесі спілкування з клієнтом (замовником) кравець повинний дати кваліфіковану пораду щодо вибору фасону, матеріалу, які найбільше пасуватимуть замовнику.

Умови праці. Кравець працює у приміщенні, робоча поза - сидячи чи стоячи. Працює в умовах шуму і вібрації від працюючого устаткування, забруднення повітря водяними парами і часточками текстильних волокон. Робота вимагає доброго зору.

Кравці працюють на підприємствах швейної промисловості, в ательє, салонах, у невеликих приватних фірмах, як приватні підприємці, як викладачі спеціальності в навчальних закладах.

Професійна спрямованість - художній образ, техніка (сполучення реалістичного та артистичного професійних типів).

Домінувальні інтереси - образотворче мистецтво, сфера обслуговування.

Необхідні якості: координація, колірна чутливість, тактильна чутливість, гарний окомір, художній смак, уява, конструкторські здібності, акуратність, терплячість, посидючість, комунікативні навички, художній смак.

Споріднені професії: закрійник, модельєр, швачка.

Потреба на ринку праці висока. Має місце постійний попит на працівників швейної промисловості.

Професію можна здобути в профтехучилищі.

Закрійник, закрійниця

Допомагає у виборі фасону виробу відповідно до сучасного напряму моделювання, індивідуальних особливостей фігури і зовнішнього вигляду замовника.

Зміст робіт. Виконує зарисовку вибраного фасону в паспорті замовлення; за ремонту виробів визначає та узгоджує із замовником характер ремонту одягу. Знімає точну мірку з фігури замовника. Виявляє дефекти матеріалу або виробу, принесеного для перелицювання, перешивання, ремонту. Виготовляє лекала (шаблони) для розкроювання вибраного фасону. Проводить розкроювання з урахуванням знятих мірок за силуетними основами лекал (отриманих від моделювальних організацій або виготовлених самим замовником, або у спосіб побудови креслеників деталей безпосередньо на матеріалі), перекрій, підкрій і викроєння окремих деталей за ремонту одягу. Приміряє вироби на замовникові у процесі виготовлення.

Знати: сучасні стилі моди; прогресивні методи конструювання і розкроювання; принципи художнього оформлення одягу; типи статури людини; способи усунення дефектів і припасування виробу по фігурі; техніку зарисування фасону і розкроювання за зарисовками, зразками, журналами мод; вимоги, що ставляться до якості готових виробів; організацію пошиття за потокового, бригадного та індивідуального способах оброблення.

Діапазон розрядів 4-6-й.

Професію можна здобути у профтехучилищі.

Інженери-проектувальники, інженери-конструктори

Завдання та обов’язки. Розробляння проектів виробів, забезпечення у процесі проектування відповідності розроблюваних конструкцій технічним завданням, стандартам, нормам безпеки праці, вимогам найбільш економної технології виробництва. Проведення патентних досліджень і визначення показників технічного рівня виробів, що проектуються. Розробляння кінематичних схем, загального компонування і теоретичного погодження окремих елементів конструкцій. Проведення технічних розрахунків у процесі проектування і тех-ніко-економічного аналізу ефективності конструкцій, які проектуються, розробляння інструкції з експлуатації конструкцій, пояснювальних записок до них, програм випробувань. Вивчення та аналіз конструкторської документації, що надходить від інших підприємств і організацій із метою її використання у процесі проектування і конструювання. Погодження розроблених проектів з іншими підрозділами підприємства, представниками замовника і технічного нагляду, підготування техніко-економічного обґрунтування розроблюваних конструкцій. Участь у монтажі, налагоджуванні, випробуваннях і здаванні в експлуатацію експериментальних зразків виробів.

Здобути професію інженера-конструктора можна в університетах.

 

Це матеріал з підручника Трудове навчання 9 клас Туташинський

 






^