mozok.click » Всесвітня історія » Франція і німецькі держави у 1815-1847 роках
Інформація про новину
  • Переглядів: 104
  • Автор: admin
  • Дата: 24-01-2018, 13:14
24-01-2018, 13:14

Франція і німецькі держави у 1815-1847 роках

Категорія: Всесвітня історія

Пригадайте основні події та результати французької революції кінця XVIII ст.

Франція в період Реставрації. У 1814 р. на вимогу країн-перемож-ниць у Франції було відновлено династію Бурбонів. Але реставрація не означала повного відновлення існуючих раніше порядків і повернення Франції до старої абсолютної монархії. Навіть європейські монархи-реакціонери враховували можливість нового революційного вибуху. Ухвали Віденського конгресу зобов’язували Людовіка XVIII запровадити у Франції конституцію і не порушувати основи суспільного ладу, що сформувався в часи Республіки та Імперії. Тому новий король ще в 1814 р. визнав громадянську рівність усіх своїх підданих, ствердив права нових власників на майно, здобуте в період революції. У Франції було збережено наполеонівські кодекси, зокрема цивільний.

Проте численні дворяни-емігранти на чолі з братом короля графом д’Артуа, що повернулись на батьківщину, вимагали відновлення колишніх станових привілеїв і повернення втрачених маєтків. Після «Ста днів» Наполеона у Франції почався справжній «білий терор». За підозрою у симпатіях до імператора, за участь у революційних подіях було заарештовано понад 70 тис. чол. У політичних справах 1815 р. було винесено 10 тис. обвинувальних вироків. У багатьох районах країни, особливо на півдні Франції, чинилися погроми і масові вбивства колишніх офіцерів наполеонівської армії, революціонерів та лібералів.

Людовік XVIII із членами родини. Картина

Т. Жана-Баптиста

Спираючись на сюжет картини, яким ви уявляєте собі короля?

Чи збігається це з інформацією про його діяльність?

Однак Людовік XVIII і його наближені розуміли, що їх завдання полягає у примиренні французів, що прожили чверть століття в країні у часи Республіки та Імперії, і тих дворян, що в цей час перебували за кордоном. Знаряддям цього примирення, на думку короля, мала стати

дарована ним конституція - «Хартія 1814 р.». Про повернення до абсолютизму не йшлося взагалі. Франція ставала конституційною монархією. Влада короля обмежувалася двопалатним парламентом, що, як і в Англії, складався з палати перів (довічно призначалися королем) і палати депутатів. Проте для виборців встановлювався високий майновий ценз. Виборчі права здобули лише 90 тис. чол., а право бути обраними депутатами - 15 тис. чол.



З «Хартії 1814 р.»

Король є верховний голова держави...

Законодавча влада здійснюється спільно королем, палатою перів і палатою депутатів від департаментів. Закони вносяться королем.

Жоден депутат не може бути допущеним у палату [перів], якщо йому не виповнилося сорока років і він не сплачує тисячу франків прямих податків.

Електорат (виборці), що беруть участь у виборах депутатів [нижньої палати], не можуть мати права голосу, якщо вони не сплачують прямих податків у розмірі триста франків і якщо їм ще не виповнилося тридцяти років.

Які вікові та майнові обмеження для депутатів парламенту та виборців встановлював цей документ?

Не дивно, що в обраній в 1815 р. палаті депутатів панували ультра-роялісти, які вважали себе більшими монархістами, ніж сам король. Людовік XVIII навіть змушений був розпустити цю «неперевершену палату». Нові вибори принесли перемогу поміркованим роялістам, і уряд став проводити більш гнучку, обережну політику.

Проте після смерті Людовіка XVIII у 1824 р., коли престол посів під іменем Карла Х граф д’Артуа, у країні знову посилюється реакція. На вимогу дворян парламент ухвалює закон про виплату компенсацій колишнім емігрантам за втрачені під час революції маєтки і майно. За рахунок платників податків, насамперед селянства, дворяни отримали відшкодування в розмірі майже 1 млрд франків. Пресу було поставлено під повний контроль уряду. Загальне невдоволення в суспільстві викликав закон про введення надзвичайно суворих покарань, до страти включно, за злочини проти католицької церкви. У цей час про Бурбонів справедливо казали, що за 25 років вигнання «вони нічого не навчились і нічого не забули».

Як ви розумієте вислів «вони нічого не навчились і нічого не забули» стосовно Бурбонів?

Орієнтація уряду лише на інтереси дворян посилила невдоволення ліберальної буржуазії. Вона вимагала розширення кола виборців, обмеження впливу церкви на громадське життя та свободи преси. Частина лібералів стала схилятися до думки про необхідність зміни династії Бурбонів, яка занадто себе скомпрометувала. Цим вони намагались попередити нову революцію. «Пристойним» кандидатом на престол вва-

жався близький родич королівської сім’ї герцог Луї-Філіпп Орлеанський. Герцог не був схожий на типового аристократа, уникав світських розваг, вів життя звичайного буржуа. Парижани пам’ятали, що він був сподвижником Лафайєта на початку революції 1789 р., а у фінансових колах його чудово знали як здібного маклера і гравця на фондовій біржі.


Липнева революція 1830 р. Липнева монархія. У 1829 р. король призначив прем’єр-міністром ультрарояліста герцога Поліньяка. Прихід до влади крайніх монархістів зумовив різке загострення політичної ситуації у країні. Посилились антиурядові виступи опозиційної преси, пожвавилась діяльність республіканського підпілля. Вибори 1830 р. принесли перемогу лібералам. Король вирішив розправитись з опозицією і 25 липня підписав чотири ордонанси (укази), підготовлені Поліньяком. Король не лише розпускав непокірну палату депутатів і повністю скасовував свободу друку, але й здійснював державний переворот. Усупереч конституції, без згоди парламенту, він ще більш обмежив виборче право, яке залишалося тільки великим землевласникам.

Оприлюднення «ордонансів Поліньяка» викликало обурення в Парижі. Ліберальна газета «Нація» закликала населення до опору урядові. 27 липня 1830 р. в Парижі спалахнуло збройне повстання, підняте республіканцями. У ньому брали участь друкарі, студенти, ремісники. Урядові війська за 3 дні втратили 2,5 тис. солдат. Захопивши палац Тюїльрі, повсталі підняли над ним триколірний прапор революції. Карл X був змушений зректися престолу на користь свого онука і втік до Англії.

Протягом «трьох славетних днів» — 27—29 липня 1830 р. - революція перемогла, але, в силу слабкості й неорганізованості республіканців, результатами народної перемоги скористались ліберали, які понад усе боялися проголошення республіки і втручання народу в державні справи. За підтримки французьких банкірів і ліберальної преси на чолі з редактором «Нації» А. Тьєром 31 липня палата депутатів затвердила Луї-Філіппа Орлеанського намісником держави, а 9 серпня проголосила його «волею народу королем французів». Тобто Луї-Філіпп вступав на престол не як законний спадкоємець, а на основі нової Конституції «Хартії 1830 р.».

Конституція проголошувала недоторканність особи, свободу друку і зборів. Законодавчі права парламенту розширювались, а спадкові звання перів було скасовано. Проте майновий ценз для виборців було зменшено несуттєво. Їхня чисельність зросла до 250 тис. чол., виборчі права поруч із землевласниками здобула лише верхівка французької буржуазії - фінансисти, біржовики, власники залізниць і шахт.

Сцена революційних подій у Парижі. 1830 р. Спалення парижанами королівського трону

Як ви ставитеся до цього вчинку? Чому?

Як би вчинили ви за аналогічних обставин?

Липнева революція 1830 р. замінила дворянську монархію на буржуазну, привела до влади фінансову аристократію. Механізм держави лишився старим, змінився лише політичний режим. Відтепер і внутрішня, і зовнішня політика Франції спрямовувалась на задоволення потреб фінансової олігархії країни, до якої належав і сам король. Липневу монархію (1830-1848) називали «царством банкірів». Державний бюджет перетворився на джерело доходів фінансистів, які отримували через нього великі субсидії і позики. Банкіри заробляли на кредитах державі, постачанні армії, підрядах на будівництво фортець, портів і громадських споруд. Використовуючи особисті зв’язки з урядовцями, вони разом із самим королем успішно грали на фондовій біржі, спекулюючи державними облігаціями і акціями приватних компаній.

У результаті виняткової орієнтації Липневої монархії лише на інтереси фінансової аристократії в опозиції до неї невдовзі опинилися всі верстви суспільства. Першою виступила республікансько-демократична опозиція. Проте дві спроби республіканців підняти в Парижі повстання (1832 і 1834) були нещадно придушені урядовими військами. Одночасно уряд ввів заборонні закони про пресу. Республіканці знов перейшли в підпілля, заснувавши низку таємних революційних товариств. Одним із

них було Товариство пір року на чолі з палким демократом, переконаним прибічником революційного терору і збройної боротьби Огюстом Бланкі.

Невдоволенням «царством банкірів»

користувалися й монархісти, які мріяли повернути престол поваленим династіям Бурбонів та Бонапартів. В опозицію до уряду перейшла навіть ліберальна буржуазія, що вимагала розширення виборчих прав і боротьби з корупцією у державному апараті.

У 30-40-х роках ХІХ ст. у Франції розпочався промисловий переворот, який охопив насамперед легку промисловість. Країна продовжувала спеціалізуватись на випус

ку товарів широкого вжитку, зокрема предметів розкоші, які, як і раніше, користувались великою популярністю за кордоном. Великий попит на машини сприяв розвиткові металургії і машинобудування. З 1830 по 1848 р. кількість парових машин у Франції зросла у 8 разів. Економічному розвиткові країни сприяло велике залізничне будівництво, у якому брали участь держава і приватні підприємці. Проте промисловий переворот був ще далеким до завершення, у країні переважали напівкустарні підприємства, де використовувалася ручна праця. В економічному розвитку Франція, як і раніше, відставала від Великої Британії.

Які товари, виготовлені у Франції, користувалися популярністю в жінок по всій Європі?

Політична роздробленість Німеччини. Посилення Пруссії. Після перемоги над Наполеоном, як би не бажали цього монархи Європи, відновити стару Священну Римську імперію німецької нації у складі майже трьох тисяч держав було неможливо. За рішенням Віденського конгресу було створено нове державне утворення - Німецький союз. Його членами також стали король Англії (правитель Ганновера), король Данії (герцог Шлезвіга і Гольштейна) і король Нідерландів (великий герцог Люксембургу). Наймогутнішими державами Німецького союзу були Австрія і Пруссія. Союз був конфедеративною державою, що не мала центрального уряду, власного законодавства і збройних сил.

Поясніть термін «конфедерація» стосовно Німецького союзу.

У 20-х роках ХІХ ст. у більшості німецьких держав запанувала феодально-абсолютистська реакція. Німецькі монархи намагались поновити як необмежену владу, так і станові привілеї дворянства. Помірковані конституції було запроваджено лише у трьох саксонських герцогствах, у інших державах лише інколи збиралися дворянські ландтаги (місцеві парламенти), які не мали жодних повноважень. Такі ж провінційні ландтаги, що скликались за дозволом короля і мали лише дорадчий голос, у 1823 р. було введено у Пруссії. Менш значним був вплив дворянства у південно-західних німецьких державах - Баварії, Вюртемберзі і Бадені. У 1817-1820 рр. тут було прийнято конституції на зразок французької «Хартії 1814 р.».

За рівнем економічного розвитку німецькі держави значно поступались Англії і Франції. Виробництво зосереджувалось переважно на мануфактурах і ремісничих майстернях. Економічному розвиткові країни перешкоджала відсутність єдиного національного ринку, митні кордони між державами, різні грошові системи та відсутність єдиного торговельного законодавства. Лише у 30-х роках ХІХ ст., коли розвиток ринкових відносин у Німеччині помітно прискорився, уряди окремих держав були змушені піти назустріч вимогам буржуазії. У 1834 р. з ініціативи Пруссії 18 північнонімецьких держав утворили Митний союз, що став кроком до утворення національного внутрішнього ринку і сприяв швидкому промисловому піднесенню країни. Першість Пруссії в цьому об’єднанні згодом вплинула на результат боротьби між нею і Австрією за політичне переважання в Німеччині.


У групах або в парі поміркуйте, яким шляхом Німеччина могла об'єднатися в єдину державу.

У 1835 р. в Німеччині було відкрито першу залізницю, а на 1848 р. загальна протяжність залізничних колій становила вже 5,5 тис. км. Велике залізничне будівництво сприяло промисловому перевороту в країні, швидкому розвитку вугільної і металургійної промисловості у прусській Рейнській області, гірничої і текстильної промисловості в Саксонії і машинобудування в Берліні. Розвиток промисловості посилював економічний і соціальний вплив буржуазії, яка дедалі більше висловлювала невдоволення політичним ладом, існуючим в німецьких державах, домагалась скликання представницьких установ і надання основних громадянських прав і свобод.

Австрійська імперія доби К. Меттерніха. Найбільшою за територією державою Німеччини залишалась Австрійська імперія. Після перемоги над Наполеоном австрійські Габсбурги повернули собі втрачені володіння, відновили владу в Північній Італії. Внутрішню і зовнішню політику імперії до революції 1848 р. фактично визначав її незмінний канцлер Клеменс фон Меттерніх, який намагався не допустити в державі революційних і національних виступів, зберегти засади абсолютизму і владу дворянства.

Після краху імперії Наполеона Меттерніх вважав, що ізольованих держав більше немає: склалася їх спільність і всі держави пов’язані м іж собою інтересами. Саме він увів такі поняття, як «політика рівноваги в Європі», «політика європейської безпеки». Головне завдання Європи він вбачав у підтримці рівноваги у відносинах між країнами і всередині них, чого можна було досягти, на його думку, лише силою. Можливу революцію в Австрії він називав «хворобою», «вулканом», «пожежею» і шукав засоби, щоб ц ієї «пожежі» не допустити. Він розумів, що революція знищить те, що він за будь-яку ціну намагався зберегти. І робив усе для охорони колишніх порядків.

Як ми розуміємо термін «політична рівновага в Європі» зараз і як його розумів Меттерніх?

Австрія була багатонаціональною державою. Німці становили лише 20 % її населення, а решту - слов’яни (поляки, словенці, серби, хорвати, українці), угорці, італійці, румуни та інші народи. За такої кількості різних національностей імперський уряд насильно підтримував встановлений порядок, усіляко протидіяв прагненню окремих народів до незалежності. Для цього Меттерніх не гребував використовувати політику національного розбрату і підбурювання одного народу проти іншо

го. В імперії проводилось насильницьке понімечення. Мова й культура поневолених народів перебували під забороною.

З курсу історії України пригадайте, які українські землі в ХІХ ст. входили до складу Австрійської імперії.

Господарство країни зберігало переважно аграрний характер. Промисловість розвивалась лише в окремих провінціях Австрії, Чехії, Шти-рії і Моравії. Промисловий переворот в Австрії почався в 1830-х роках, але поряд з нечисленними фабриками продовжували існування мануфактури і дрібні ремісничі майстерні. Угорщина залишалась сільськогосподарським районом імперії. Тут панувало велике поміщицьке господарство, а тисячі селян жили у феодальній залежності від поміщиків. Зберігалося кріпосне право, панщина і оброк. Особливо важким в Угорщині було становище словаків, хорватів, українців та румунів, які страждали як від німецьких чиновників, так і від угорських поміщиків. Останні тим самим перетворювали ці народи у власних ворогів і, водночас, у спільників Австрійської імперії.

1. Чим монархія Бурбонів у період Реставрації відрізнялася від дореволюційної монархії ХУІІІ ст.?

2. Визначте причини Липневої революції 1830 р.

3. Поміркуйте, чому саме Луї-Філіппа Орлеанського проголосили «королем французів».

4. Чому Липневу монархію називали «царством банкірів»?

5. Схарактеризуйте промисловий переворот у Франції. Чим він відрізнявся від аналогічного процесу у Великій Британії?

6. Яку роль відіграв Митний союз у процесі об’єднання Німеччини?

7. Як відбувалося суперництво Австрії і Пруссії за першість серед німецьких держав?

1. У зошитах зробіть схему державного устрою Франції за «Хартією 1814 р.».

2. Зробіть таблицю, де визначте кількість національних громад в Австрійській імперії.

Використовуючи додаткові джерела, зробіть історичний портрет Луї-Філіппа Орлеанського або Адольфа Тьєра.

27-29 липня 1830 р. - Липнева революція.

1830-1848 рр. - Липнева монархія.

1834 р. - 18 північнонімецьких держав під керівництвом Пруссії утворили Митний союз.

 

Це матеріал з підручника Всесвітня історія 9 клас Осмоловський

 






^