mozok.click » Всесвітня історія » Австро-Угорщина - дуалістична монархія. Нові незалежні держави на Балканах
Інформація про новину
  • Переглядів: 164
  • Автор: admin
  • Дата: 24-01-2018, 13:42
24-01-2018, 13:42

Австро-Угорщина - дуалістична монархія. Нові незалежні держави на Балканах

Категорія: Всесвітня історія

Які наслідки мала революція 1848-1849 рр. в угорській імперії?

Дуалістична монархія. Втративши після поразки у війні з Пруссією становище великої держави, переживаючи нове піднесення національно-визвольної боротьби пригноблених народів, Австрія змушена була піти на компроміс з найбільш розвинутою нацією імперії - угорцями. У результаті унітарну державу було перетворено на дуалістичну (двоєдину) монархію - Австро-Угорщину, що складалася формально з двох незалежних частин - Австрійської імперії та Угорського королівства під владою одного монарха. 8 червня 1867 р. Франц Йосиф Габ-сбург коронувався як угорський король, залишаючи одночасно і титул імператора Австрії.

Кожна з двох частин Австро-Угорської імперії мала власний двопалатний парламент, зберігала адміністративну самостійність, а загальні питання виносились на засідання імперського парламенту. І Австрія, і Угорщина мали власні уряди, за винятком трьох спільних міністерств -військового, закордонних справ і фінансів.

Конституція 1867 р. зберігала в Австро-Угорщині напівабсолютист-ську форму правління і становий порядок формування верхніх палат парламентів (австрійського рейхсрату і угорського сейму). Виконуючи функції голови держави, імператор, водночас, контролював усю повноту виконавчої влади і зберігав за собою право видавати укази, що мали силу законів.

Укладена в 1867 р. між Австрією та Угорщиною особлива економічна угода визначала розмір участі обох частин імперії у покритті спільних державних витрат. Відмова угорців продовжити дію угоди на черговий десятилітній термін наприкінці ХІХ ст. зумовила тривалу політичну кризу в країні, що ледве не закінчилася розвалом імперії.

Чому угорці, на вашу думку, відмовлялися продовжувати особливу економічну угоду на наступний термін?

«Клаптикова імперія». Об’єднана Австро-Угорщина була однією з найбільших держав Європи. За розмірами території й чисельністю населення вона перевершувала Велику Британію, Францію та Італію. До складу двоєдиної імперії входили території Австрії, Угорщини, Чехії, Словаччини, Словенії, Хорватії, Боснії та Герцеговини, а також частина території сучасних Італії, Румунії, Польщі й України.

На відміну від більшості держав Західної Європи, Австро-Угорщина була багатонаціональною державою, яку часто називали «клаптиковою імперією». На її території проживало понад десяток різних національностей, жодна з яких не становила й чверті від загальної чисельності населення. Найбільш компактну і велику групу становили німці -австрійці (23,5 %). Наступними за ними були угорці (19,5 %), чехи і словаки (16,5 %), серби і хорвати (16,5 %), поляки (10 %), українці (8 %), румуни (6,5 %), словенці, італійці та інші. До національних розходжень додавалися релігійні: австрійці, італійці і поляки сповідували католицизм, чехи - протестантизм, хорвати - католицизм, боснійці - мусульманство, а українці - православ’я або уніатство.

За такої кількості різних національностей імперський уряд силою підтримував встановлений порядок, всіляко протидіяв прагненню окремих народів до незалежності. Для цього він не гребував використовувати політику національного розбрату і підбурювання одного народу проти іншого. В імперії проводилось насильницьке понімечення.



У той же час, враховуючи зростання впливу окремих націй (чехів, поляків тощо), правлячі кола імперії були змушені надавати їм обмежене самоврядування. У районах компактного проживання окремих національностей, зокрема Хорватії, Чехії і польській Галичині, діяли власні конституції, існували місцеві парламенти й органи самоврядування. У цих місцевостях, відповідно до закону, викладання в початкових школах і діловодство в місцевих органах влади мало вестися національними мовами, але закон цей часто порушувався. До того ж місцеві національні конституції мали скоріше декларативний характер - усе вирішувалося австрійською та угорською адміністрацією.

Чому місцеві національні конституції мали характер скоріше декларативний?

Різноманіття національного й релігійного складу, нерівноправне становище націй і народностей імперії викликало до життя різні національні рухи, інтереси яких, однак, не завжди збігалися. Серйозні протиріччя існували навіть між двома панівними націями - австрійцями і угорцями. Частина правлячих кіл Угорщини виступала за ліквідацію

Клаптикова імперія

Що, на вашу думку, хотів цим сказати автор карикатури? Свою точку зору аргументуйте.

угоди 1867 р., відокремлення Угорщини від Австрії і проголошення незалежності країни. Ще більш складними були взаємини між іншими національностями. Народи, що не мали своєї державності, ворогували з австрійцями і угорцями, але в той же час нерідко перебували в неприязних відносинах один з одним.

Імперський уряд всіляко намагався придушити прагнення пригноблених народів імперії до незалежності. Він неодноразово розпускав місцеві парламенти і органи самоврядування, але не міг остаточно покінчити з визвольним рухом. В Австро-Угорщині продовжували діяти численні легальні і нелегальні націоналістичні організації, що боролись за незалежність, за політичну, або, принаймні, культурно-національну автономію.

Особливості соціально-економічного розвитку Австро-Угорщини.


Соціально-економічне становище імперії характеризувалося нерівномірністю розвитку земель, що входили до її складу. Найбільш розвинутими у промисловому відношенні були Австрія і Чехія. Саме тут було зосереджено основні промислові підприємства, до яких, зокрема, відносились і знамениті заводи «Шкода». Металургійний концерн «Шкода» був одним з найбільших об’єднань європейської військової промисловості. Загалом на частку Чехії припадало 86 % виплавки металу і понад 50 % випуску текстилю в австрійській частині імперії. Проте в інших районах країни переважала дрібна і середня промисловість. Угорщина, Хорватія, Галичина і Трансільванія залишались аграрними районами з великим поміщицьким господарством.

Індустрію імперії було створено за значної участі іноземних компаній і банків. Провідні галузі австро-угорської промисловості - металургія, машинобудування, нафтова, електротехнічна - фінансувались німецьким капіталом або були його власністю. Французам належали заводи «Шкода», частина залізниць, шахти і чавуноливарні заводи.

Робітничий клас Австро-Угорщини був нечисленним. Наймані робітники концентрувалися переважно у великих містах Австрії і Чехії та, частково, в угорському Будапешті. Дві третини населення імперії проживало на селі, займаючись сільським господарством і дрібними промислами. В Угорщині було сильним земельне дворянство, представники якого служили в армії і державному апараті.

У багатьох провінціях імперії національний гніт переплітався із соціальною нерівністю, що найбільш було характерним для Західної України, Румунії і деяких інших частин країни. Хорватські, сербські і румунські селяни часто працювали на угорських, а українські селяни - на польських поміщиків. Ця обставина ще більше ускладнювала національні відносини в імперії і посилювала національну ворожнечу.

Австро-Угорщина на початку XX ст. Криза двоєдиної монархії.

На початку ХХ ст. Австро-Угорська імперія переживала глибоку внутрішню кризу, пов’язану з наростанням визвольної боротьби пригноблених народів і загальним рухом за розширення громадянських прав і демократизацію політичного життя. Значний вплив на активізацію суспільно-політичного руху в країні справила перша російська революція.

Музики в австро-угорській армії

Яку роль в армії

виконували такі

підрозділи?

Наведіть

конкретні

приклади.

Після публікації в Росії царського маніфесту 17 жовтня 1905 р., що проголошував демократичні свободи і обіцяв скликання Державної думи, керівництво австрійських соціал-демократів закликало трудящих до масових дій з вимогою введення в країні загального виборчого права. На початку листопада 1905 р. у Відні і Празі почалися масові хвилювання, страйкуючі робітники вийшли на демонстрацію, мешканці міст почали будувати барикади і вступати у зіткнення із поліцією. Уряд Австрії був змушений піти на поступки, і в лютому 1907 р. в австрійській частині імперії було введено загальне виборче право для чоловіків віком з 24 років.

Інакше розгорталися події в Угорщині. Законопроект про реформу виборчої системи було внесено в угорський сейм у 1908 р., але він передбачав збереження освітнього цензу для виборців. Лише в 1910 р. уряд Угорщини пообіцяв запровадити загальне виборче право, але до початку війни цю обіцянку так і не було виконано.

Вихід з напруженого внутрішнього становища правлячі кола країни шукали на шляху активної зовнішньої політики. Так звана «військова партія» на чолі з наступником престолу ерцгерцогом Францом-Ферди-нандом прагнула до подальшої експансії на Балканах. Франц-Фердинанд та його оточення виношували також ідею перетворення дуалістичної монархії на триєдину (триалістичну), надання слов’янам рівних із німцями та угорцями прав, щоб запобігти розвалу багатонаціональної держави. У триєдиній державі слов’яни мали зайняти подібне угорцям місце, тим самим розширивши національну базу режиму. Проте дії Австро-Угорщини серйозно ускладнили її відносини з Росією та сусідньою Сербією, яка сама прагнула об’єднати балканських слов’ян у єдину державу під своєю гегемонією.

До чого могло привести перетворення Австро-Угорщини на триєдину державу?

Прагнучи зупинити наростання національно-визвольного руху народів, що населяли Австро-Угорщину напередодні світової війни, австрій-

ський уряд вдався до відвертих репресій. У 1912 р. був розпущений парламент Хорватії і припинено дію його конституції. Через рік така ж доля спіткала і чеський парламент, а в 1914 р. влада розпустила і загаль-ноавстрійський рейхсрат. Проте національні і соціальні протиріччя в імперії ще більше загострились.

Представників якого з народів, що входили до складу Австро-Угорщини, зображено на малюнку?

Утворення нових незалежних держав на Балканах. Історичний розвиток народів Балканського півострова відбувався на тлі складних процесів, пов’язаних з їхнім споконвічним прагненням до національної незалежності. Більшість балканських народів входили до складу Османської і Австро-Угорської імперій, причому становище їх було неоднаковим. Серби, хорвати, чорногорці і македонці, перебуваючи під владою турецьких султанів, відчули на собі тягар східної деспотії. Хорвати і словенці, як піддані Австро-Угорщини, перебували у кращих умовах для розвитку - їм надавалась культурно-національна і релігійна автономія.

Новому піднесенню національно-визвольного руху на Балканах сприяли повстання проти турецького панування в Боснії і Герцеговині (1875 -1876) та російсько-турецька війна 1877—1878 рр. Переможна для Росії війна завершилася підписанням Сан-Стефанського мирного договору, за яким Туреччина визнавала незалежність Румунії, Сербії, Чорногорії і Болгарії, а Боснія і Герцеговина діставали політичну автономію.

Проте сприятливі для Росії умови миру ледве не призвели до її військового зіткнення з Англією і Австро-Угорщиною, невдоволеними посиленням російських позицій на Балканах. До того ж Англія небезпідставно вважала, що Росія використає звільнену від турецького панування Болгарію для проникнення у район Східного Середземномор’я. Тому і зажадала перегляду укладеного договору. На Берлінському конгресі в червні 1878 р. військові здобутки Росії було суттєво обмежено, як і кордони утворених після війни нових незалежних держав на Балканах. Болгарія стала лише автономним князівством у складі Туреччини, а її південна частина, так звана Східна Румелія, залишилася турецькою

провінцією. Боснія і Герцеговина були передані на правах безстрокової окупації Австро-Угорщині. Проте здобуту в ході війни повну незалежність від Туреччини Сербії та Румунії було визнано і юридично підтверджено.

Порівняйте умови Сан-Стефанського мирного договору та рішення Берлінського конгресу. Чому військові здобутки Росії було суттєво обмежено?

Державний лад автономного Болгарського князівства було визначено в Тирновській конституції 1879 р. За формою правління країна стала конституційною монархією, а князем Болгарії парламент країни - Великі народні збори - у 1887 р. обрав німецького принца Фердинанда Кобурга. У 1908 р., користуючись послабленням Туреччини після початку в ній революції, Болгарія проголосила повну державну незалежність, а князь Фердинанд прийняв титул царя.


Тривалий час Дунайські князівства -Молдова і Волощина перебували під владою Османської імперії, хоча і мали певну автономію. У 1862 р. князівства було об’єднано в єдину державу - Румунію (Румунське князівство), яка після початку російсько-турецької війни у травні 1877 р. проголосила свою незалежність. У 1881 р. румунський князь Кароль (Карл) Гогенцоллерн прийняв королівський титул. У зовнішній політиці Румунія спочатку орієнтувалась на Німеччину і Австро-Угорщину. Проте на початку XX ст. вона зближується з Англією і Францією, на боці яких і вступила у світову війну.

У 1882 р. королівством була проголошена і православна Сербія. Після здобуття державної незалежності у країні точилася гостра боротьба між двома політичними угрупованнями, одне з яких орієнтувалось на Австро-Угорщину, а друге -на Росію. У 1903 р. в Сербії відбувся державний переворот, унаслідок до влади прийшов проросійськи налаштований король Петро Карагеор-гієвич. Від цього часу політика Сербії була повністю прив’язана до зовнішньополітичних інтересів Російської імперії. Подібної ж орієнтації у зовнішній політиці дотримувалась і Чорногорія, проголошена королівством у 1910 р.

Трагічна доля спіткала народи Боснії і Герцеговини, чиї землі у 1878 р. були окуповані Австро-Угорщиною. У 1908 р., використавши сприятливу для себе міжнародну ситуацію, імперія Габсбургів повністю анексувала (насильно приєднала) ці провінції, включила їх до складу своєї території.

Ставши на шлях незалежності, балканські країни не позбавились традиційних соціальних, етнічних і релігійних проблем. До того ж Бал-канський півострів став ареною гострого протистояння, боротьби за вплив між великими європейськими державами. Сучасники називали Балкани «пороховою бочкою» Європи.

1. Розкажіть про особливості політичної системи Австро-Угорщини. Що означає поняття «дуалістична монархія»?

2. Що визначала окрема економічна угода, укладена між двома частинами Австро-Угорської імперії у 1867 р.?

3. Що змушувало австрійський уряд надавати обмежені самоврядні права окремим національностям, що входили до складу імперії?

4. Яку політику імперська влада проводила щодо пригноблених народів?

5. Схарактеризуйте особливості господарського розвитку двоєдиної держави на початку XX ст. Які відмінності мала економіка австрійської й угорської частин імперії?

6. Розкажіть про політичну кризу в Австро-Угорщині на початку XX ст. Що змушувало імперський уряд шукати вихід з неї на шляху активізації зовнішньої загарбницької політики?

1. У зошитах зробіть схему державного устрою Австро-Угорщини.

2. Заповніть у зошиті таблицю «Клаптикова імперія»:

Народи

Частка кожного народу в загальній кількості населення

Релігія

Економічний

розвиток

Місцеві

органи

влади

         

3. Використовуючи карту, визначте місце розташування і територіальні межі балканських країн.

1. Український народ на початку XX ст. був розділений між двома імперіями - Російською та Австро-Угорською. Порівняйте ці дві держави, що в них було спільного, а що - відмінного.

2. Обговоріть у групі питання: чи може український народ вважати культурну спадщину Австро-Угорщини своєю?

1967 р. - утворення Австро-Угорської імперії.

1907 р. - запровадження в Австрії загального виборчого права.

1908 р. - анексія Австро-Угорщиною Боснії і Герцеговини.

 

Це матеріал з підручника Всесвітня історія 9 клас Осмоловський

 



^