mozok.click » Правознавство » Право власності та інші речові права. Захист цивільних прав
Інформація про новину
  • Переглядів: 1572
  • Автор: admin
  • Дата: 8-09-2017, 08:36
8-09-2017, 08:36

Право власності та інші речові права. Захист цивільних прав

Категорія: Правознавство

ПРИГАДАЙТЕ! Що таке майнові відносини? ОСНОВНЕ ПОНЯТТЯ: право власності.

1. Що таке право власності

Власність — це ставлення особи до належної їй речі як до своєї, що виражається у володінні, користуванні й розпорядженні нею, а також в усуненні втручання всіх третіх осіб у ту сферу господарського панування, на яку поширюється влада власника.

Право власності — право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб. Право власності включає право володіння, користування та розпорядження майном.

Право власності

Право володіння

Право користування

Право розпорядження

Можливість власника фактично утримувати річ

Можливість вилучення корисних властивостей із речі

Можливість визначати юридичну й долю речі (передавати у власність, сове користування тощо)

фактичну у тимча-

Об’єктом власності є річ (майно), на яке поширюється право власності.

Суб’єктами права власності є фізичні та юридичні особи, держава Україна, територіальні громади, а також український народ.

Залежно від суб’єкта, що здійснює право власності, виділяють форми власності: приватну, державну, комунальну та власність народу України.

Фізичні особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства) та юридичні особи є суб’єктами права приватної власності. Об’єктами приватної власності є житлові будинки, квартири, предмети хатнього господарства, худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, транспортні засоби, грошові кошти, цінні папери, інше майно, призначене для споживання чи виробництва, а також результат інтелектуальної праці.

Об’єктами власності народу України визнано: землю, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які розташовані в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України. При цьому кожний громадянин має право користуватися природними об’єктами права власності українського народу відповідно до закону.

У державній власності перебуває майно, у тому числі грошові кошти, яке належить

державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідні органи державної влади.

Об’єктом комунальної власності є майно, що належить відповідній територіальній громаді. Управління цим майном здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.



Держава визнає рівність усіх форм власності й гарантує їхній вільний розвиток. Конституція України проголошує: кожний громадянин має право користуватися природними об’єктами права власності народу відповідно до закону. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині й суспільству. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Крім форм, існують також види власності, до яких належать право спільної власності та право довірчої власності.

Майно вважається об’єктом спільної власності, якщо воно перебуває у власності двох або більше осіб (співвласників). Майно може належати особам на праві спільної часткової або спільної сумісної власності. Спільна власність є частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Право довірчої власності виникає внаслідок закону або договору управління майном. ЗАВДАННЯ 1. Попрацюйте із джерелом права. З'ясуйте, як законодавець визначає підстави набуття й припинення права власності.

2. Які інші речові права існують у цивільному праві

Крім права власності, існують й інші речові права. Це права на речі, які не є об’єктом власності суб’єкта.


До основних видів речових прав на чуже майно Цивільний кодекс України відносить:

1) право володіння;

2) право користування (сервітут);

3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфі-тевзис);

4) право забудови земельної ділянки (супер-фіцій).

Володіння являє собою фактичне утримання особою чужого майна. Цивільний кодекс України встановлює, що фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, установлених законом.

Випадки, коли фактичний володілець та власник майна не збігаються, досить поширені. Прикладом такого володіння може бути володіння нерухомим об’єктом особою, чиє право на об’єкт не зареєстровано у встановленому законом порядку.

Право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути реалізовані іншим способом.

Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Прикладом сервітуту може бути надання власником земельної ділянки проходу до водойми власнику сусідньої ділянки, якщо іншої можливості дістатися неї в останнього немає.

Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітев-зис) установлюється договором між власником земельної ділянки й особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Строк договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб встановлюється договором. Для земельних ділянок державної або комунальної власності він не може перевищувати 50 років. Якщо договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб укладено на невизначений строк, кожна зі сторін може відмовитися від договору, завчасно попередивши про це другу сторону не менш як за один рік.

Право забудови земельної ділянки (супер-фіцій) виникає на підставі договору або заповіту. Власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд.

Право користування чужою земельною ділянкою для забудови може бути встановлено на визначений або на невизначений строк. Строк користування земельною ділянкою дер

жавної чи комунальної власності для забудови не може перевищувати 50 років.


3. Яким чином захищаються цивільні права

ЗАВДАННЯ 2. Попрацюйте із джерелом права. Ознайомтесь із витягами з правових джерел. Укажіть, якого

права людини і громадянина вони стосуються. Які шляхи реалізації цього права в них визначені?

Поширення про особу недостовірної інформації, завдання фізичній або юридичній особі майнової чи немайнової (моральної) шкоди, продаж товару неналежної якості — усі ці та багато інших випадків є проявом порушення цивільних прав. Як діяти, коли цивільне право особи порушено? Яких заходів уживає держава, щоб захистити цивільні права фізичних і юридичних осіб?

Захист цивільних прав здійснюється у встановленому порядку судовими органами, а також в адміністративному порядку (тобто коли справа до суду не подається, а вирішується іншим органом державної влади).

У Цивільному кодексі України визначаються різні засоби захисту цивільних прав у судовому порядку:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов’язку в натурі (тобто передача передбачених зобов’язанням товарів, надання послуг тощо);

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до Цивільного кодексу України, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.

Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Крім цього, в окремих випадках захист цивільних прав можуть здійснювати нотаріус шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі.

Цивільний кодекс України передбачає також право особи на самозахист свого цивільного права.

ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ

Здійснення й захист цивільних прав тісно пов'язані із чинником часу. Цивільні правовідносини не існують абстрактно, а виникають, змінюються та припиняються в часі. Для регулювання цивільних відносин використовують певні проміжки часу, які називають строками.

Під строком у цивільному праві визнається певний період у часі, із закінченням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Поряд із поняттям «строк» (визначається роками, місяцями, тижнями, днями чи годинами) вживається поняття «термін», із яким пов'язується певний момент у часі, зокрема конкретна календарна дата або певна подія, що має неодмінно настати.

Поняття «термін» у цивільному праві означає певний момент у часі.

Наділяючи суб'єктів цивільних правовідносин певними правами та обов'язками, законодавець вод

ночас піклується й про охорону цих прав і обов'язків. Проте державний захист деяких цивільних прав не є безстроковим. Час надає право одному, водночас позбавляючи прав іншого. Наприклад, спливання великого строку після правопорушення породжує певні негативні наслідки і в судочинстві. За давністю важко встановити дійсні обставини справи — втрачено документи, померли або виїхали свідки, забуті окремі факти тощо. Крім того, тривале незвернення позивача по захист свого права породжує певну невизначеність у правових відносинах.

Позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

ВИСНОВКИ

• Значна частина цивільно-правових відносин виникає з приводу права власності та інших речових прав. Право власності — право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності включає право володіння, користування та розпорядження майном.

• В Україні існує декілька форм власності: приватна, державна, комунальна, право власності народу України.

• На чуже майно існує низка речових прав, які включають право володіння, право користування (серві-

тут), право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

Основним способом захисту цивільних прав є звернення до суду. Можливе також звернення за захистом цивільного права та інтересу до Президента України, органу державної влади або органу місцевого самоврядування. В окремих випадках захист цивільних прав здійснюють нотаріуси. Крім цього, способом захисту цивільних прав є їх самозахист.

1. Дайте визначення поняття «право власності».

2. Порівняйте поняття, визначивши в них спільне та відмінне.

3. Заповніть таблицю «Форми власності в Україні».

4. Проаналізуйте ситуації з правової точки зору.

1) Громадянин З. придбав автомобіль у громадянина Н. Дружина Н. подала позов до суду з вимогою визнати правочин недійсним, оскільки автомобіль перебував у спільній сумісній власності подружжя, і згоди на його продаж вона не давала. Яке рішення має прийняти суд відповідно до чинного законодавства?

2) Людмила К. продала свій будинок подружжю С. Через 3 роки і 10 місяців вона звернулась до суду з позовом про оскарження договору купівлі-продажу. Жінка стверджувала, що була змушена продати будинок близьким родичам директора підприємства, на якому працювала. У разі незгоди її погрожували звільнити.

Чи є законні підстави для задоволення позову, поданого Людмилою К.?

 

Це матеріал з підручника Основи правознавства 9 клас Святокум поглиблений рівень

 






^