mozok.click

Основні поняття й ключові терміни: РУХ ТВАРИН (ЛОКОМОЦІЯ). Амебоїдний рух. Мерехтливий рух. М'язовий рух. СИМЕТРІЯ ТІЛА. Радіально-променева, радіально-осьова та двобічна симетрії. Пригадайте! Хто такі тварини?

Поміркуйте

«Рух - це життя» - стверджував великий давньогрецький мислитель Арістотель. А чи погоджуються з цим твердженням тварини (наприклад, губки чи коралові поліпи), які ведуть прикріплений спосіб життя?

ЗМІСТ

Які особливості руху тварин?

Рух - це переміщення складових частин клітини, самих клітин, органів організму й самого організму шляхом активної зміни положення чи форми. Жива природа наповнена рухами. Рухається цитоплазма в усіх живих клітинах, переміщується рідина в тканинах, змінюють свою форму клітини рослин, грибів і тварин, які мають несправжні ніжки, джгутики й війки, повертаються квітки чи листки рослин до світла. Рухаються й змінюють своє місце в просторі й самі вільноживучі організми.

Чи має якісь відмінності рух у тварин? Особливості руху тварин пов’язані із скоротливістю, що визначається на кожному з рівнів організму. На рівні молекул цю здатність зумовлюють особливі білки -актин і міозин. Саме вони утворюють скоротливі волоконця всередині клітин. Прояви руху на рівні клітин пов’язані також з орган елами руху - псевдоподіями, джгутиками та війками. Велике значення для зміни форми клітин та руху тварин має відсутність у їхніх клітинах жорсткої клітинної оболонки. Тканинами тварин, що здатні до скоротливості, є м’язові. В організмі тварин розрізняють гладку та посмуговану м’язові тканини, які утворюють спеціальні скоротливі органи руху - м’язи. Гладкі й посмуговані м’язи формують м’язову систему в межах опорно-рухової.

Отже, РУХ ТВАРИН - здатність клітин чи організмів до активних взаємовідносин із середовищем, що виникає як результат скоротливості на різних рівнях організації життя.

Які є види руху тварин?

Рухи тварин можуть бути пасивними (повітря переміщує на павутинках павуків) та активними (біг у гепарда, плавання риб). І ті, й інші рухи відіграють свою роль у житті організмів, але специфічним для тварин є саме активний рух.

ЛОКОМОЦІЯ або АКТИВНИЙ РУХ ТВАРИН - це процес життєдіяльності, у якому беруть участь органели руху та органи руху для активного переміщення клітин чи організмів у просторі.

У тваринному світі всі типи активного руху, незалежно від того, чи забезпечуються вони рухами цитоплазми, чи рухами клітинних ор-ганел, чи органами руху, пов’язані із скоротливими елементами цитоплазми клітин - мікротрубочками. У залежності від їх розташування й способів взаємодії в клітині розрізняють амебоїдний, мерехтливий (війковий та джгутиковий) і м’язовий рухи.

Амебоїдний рух - це рух за допомогою несправжніх ніжок, які з’являються завдяки повільному перетіканню цитоплазми й зміні форми клітини. У губок такий рух властивий амебоцитам, які забезпечують живлення й перетравлювання часток їжі. Здатними до амебоїдного руху є і фагоцитарні клітини безхребетних та спеціалізовані лейкоцити хребетних, що здійснюють захист організму від чужорідних тіл.

Мерехтливий рух - це рух за допомогою джгутиків та війок, які є довгими чи короткими ниткоподібними цитоплазматичними виростами клітин з мікротрубочками всередині. Завдяки руху війок переміщуються війчасті черви, личинки безхребетних тварин, яйцеклітини у яйцепроводах та затримується пил у дихальних шляхах хребетних. Хвилеподібні скорочення джгутиків комірцевих клітин губок, травних клітин гідри підганяють воду з киснем і частками їжі. Ті ж джгутики допомагають рухатися сперматозоїдам і запліднювати яйцеклітину.

М’язовий рух - це рух за допомогою скоротливих органів м’язів, в утворенні яких беруть участь м’язові тканини. Найповільніше скорочуються гладкі м’язи, але вони працюють майже без втоми. У більшості безхребетних тварин ці м’язи утворюють всю мускулатуру тіла. У хребетних тварин гладкі м’язи утворюють стінки травного каналу, дихальних шляхів, кровоносних судин, сечового міхура. Посмуговані м’язи можуть швидко скорочуватися й розслаблюватися, що лежить в основі таких складних рухів, як робота серця, плавання, біг, політ, ковзання, стрибання тощо. Ці м’язи характерні для головоногих молюсків, членистоногих та хребетних.

Уперше м’язи виникають у плоских червів. У цих тварин, а також у круглих і кільчастих, м’язи функціонують у складі шкірно-м’язово-

го мішка. У кільчастих червів формуються примітивні кінцівки - па-раподії, що є парними виростами тіла в кожному сегменті. Членистоногі вже мають членисті багатофункціональні кінцівки, які в значній мірі посприяли їхньому пристосуванню до умов життя. У хребетних тварин здобування їжі, здійснення міграції, захист від ворогів уже пов’язані з парними плавцями або п’ятипалими кінцівками наземного типу. Способи активного переміщення тварин за допомогою цих органів руху дуже різноманітні: плавання, літання, біг, ходіння, ковзання, реактивний рух, крокування, стрибання, повзання та ін.

Отже, основні види руху в тварин пов'язані з певними органелами руху й органами руху, що здатні скорочуватися завдяки скоротливим білкам.

Від чого залежить тип симетрії тіла в тварин?

СИМЕТРІЯ ТІЛА - закономірне розташування подібних частин тіла організму щодо центру, осі чи площини симетрії. Формування різних видів симетрії тіла пов'язане з певним способом життя. У тварин виділяють два основних типи симетрії: радіальну й двобічну.

Радіально-променева симетрія (сферична, кулеподібна) - це симетричне розташування частин тіла навколо центра симетрії в радіальних напрямках. Цей тип симетрії властивий тваринам, які живуть у товщі води або на дні й зазнають з усіх сторін однакового впливу чинників (наприклад, у колоніальних коловерток, правильних морських їжаків).

Радіально-осьова симетрія - це симетричне розташування частин тіла навколо осі симетрії. Ця симетрія характерна для тварин, які ведуть малорухливий чи прикріплений спосіб життя. Радіальна симетрія характерна для багатьох кнідарій (гідри, медузи, коралові поліпи), а також для більшості голкошкірих (наприклад, для морських зірок).

Двобічна симетрія - це симетричне розташування частин відносно площини симетрії. Ця симетрія виникла в зв'язку з активним переміщенням у просторі. У двобічносиметричних тварин виникає диференціація на спинну та черевну сторони, оскільки ці частини тіла потрапляють у різні умови середовища. Завдяки такій симетрії тіло тварин уже матиме передній та задній відділи. Площину симетрії можна провести і вздовж тіла, яка поділяє його на ліву й праву половини.

Таким чином, у двобічносиметричної тварини відрізняються верхня й нижня, передня й задня частини, і тільки права та ліва однакові й дзеркально відображають одна одну. Цей тип симетрії характерний для більшості тварин.

Отже, тварини мають два основних типи симетрії, які є відображенням

їхнього способу життя.

ДІЯЛЬНІСТЬ

Навчаємося пізнавати

Застосуйте свої знання: 1) зіставте запропоновані назви тварин з їх зображеннями: риба-їжак, колоніальна коловертка, медуза-аурелія; 2) визначте тип симетрії тіла цих тварин; 3) укажіть спосіб життя й середовище життя цих тварин.

Біологія + Мистецтво

Симетрія в просторі була відома художникам, скульпторам та архітекторам ще в глибоку давнину. Ми бачимо елементи симетрії на картинах, у древніх наскальних зображеннях, в орнаментальних прикрасах стародавніх предметів і зброї. Єгипетські піраміди й піраміди майя, куполи слов’янських соборів, грецьких храмів і палаців, античні арки й амфітеатри -ось тільки деякі приклади прагнення людини до піднесеної краси й справжньої досконалості. А чи може бути річ красивою, якщо вона асиметрична, тобто позбавлена симетрії? Наведіть приклади тварин, яким властива асиметрія.

РЕЗУЛЬТАТ

Це матеріал з підручника Біологія 7 клас Соболь