mozok.click

«Кожному часу — його мистецтво, кожному мистецтву — своя свобода».

Йозвф Ольбріх, австрійський архітектор, представник стилю модерн,

один із засновників Віденського Сецесіону

Поміркуємо разом

Чи вважаєте ви, що кожен новий виток, новий напрям у світовому мистецтві нерозривно пов'язані з віхами в історії соціального розвитку людського суспільства, його прогресивними здобутками? Чому?

Який зміст вкладають мистецтвознавці в поняття «модернізм»?

Насамперед, необхідно розрізняти два поняття «модерн» і «модернізм». У вітчизняному мистецтвознавстві «модерн» означає художній стиль, попередній «модернізму». У західних мистецтвознавчих джерелах «modern» — вишуканий і витончений стиль, який має багато імен, граней і форм художнього вираження та й сама назва стилю «модерн» у багатьох країнах різна.

У Франції поширена назва стилю — «Ар-нуво»

(Art Nouveau, букв, «нове мистецтво»). Широко відомі назви стилю — «Тіффані» (за іменем американського художника і дизайнера Л. К. Тіффані) в СІЛА, «Югендстиль» (нім.

Jugendstil, молодий стиль) у Німеччині, «Сеце-сіон» (Secessionsstil) в Австрії, «Модерн Стайл»

(Modern style, сучасний стиль), «Ліберті» в Британії та Італії тощо.

Модерн (від французького moderne — «сучасний») — стиль (художній напрям) у мистецтві, архітектурі і особливо декоративно-прикладному мистецтві, який досяг піку своєї популярності в останній декаді XIX— початку XX ст. (до початку Першої світової війни).

Характерною особливістю стилю стала ідея синтезу, яка б змогла об’єднати всі види мистецтва і залучити в сферу прекрасного природну красу. Поширенню стилю сприяли всесвітні виставки, на яких демонструвалися досягнення сучасних технологій і прикладного мистецтва. Найбільшу популярність модерн отримав на всесвітній виставці 1900 р. у Парижі. Після 1910 р. популярність модерну стала згасати.

Історична довідка

Одним із перших архітекторів, які працювали в стилі модерн, був бельгієць Віктор Орта, який побудував чотири брюссельських будинки, включених до Списку світової культурної і природної спадщини ЮНЕСКО: будинок професора Тассель, який вважається першою в світі спорудою в стилі модерн, будинок ван Етвельде, Сольвей і свій власний, де нині розміщена експозиція Музею В. Орта. У своїх проектах він активно використовував нові матеріали — метал і скло та інші. Несучим конструкціям, виконаним із заліза, він надавав незвичайні форми, що нагадують якісь фантастичні рослини. Поручні сходів, світильники, що звисають зі стелі, навіть дверні ручки — все ретельно проектувалося в єдиному стилі.

Які характерні особливості притаманні різновидам модерну в архітектурі різних країн?

Різновиди архітектурного модерну

Ар-нувс відноситься до стилю модерн, точніше є його частиною. Однак модерн і арт-нуво зовсім не одне і теж. Ар-нуво означає декоративно-орнаментальний стиль. Цей стиль передбачає цілісність і органічність усього житлового простору, його неможливо нічим обмежити, можна тільки дозовано поєднувати. Це завжди величезний простір для творчого самовираження, адже його девіз: «Жоден будинок не повинен бути схожий на інший!». Для стилю характерні хвилеподібні, асиметричні закруглені лінії, також він визначається використанням натуральних форм і зведенням у твори мистецтва прикладного декоративного оздоблення; геометричних, абстрактних або лінійних форм.

Сецесіо: — «стиль практичної користі», стиль у мистецтві Австрії (кінець XIX — початок XX ст.). Назва виникла через те, що в той період мистецтво Відня, як і інший центр мистецтва — Мюнхен, втілювало в найкращій формі найпередовіші художні ідеї Південно-Східної Європи. Стиль був розроблений Отто Вагнером і його учнями і сполучив прості геометричні форми з мінімумом декору.

Історична довідка

Будівництво споруди за проектом Й. Ольбріха було завершено в 1898 р. Спочатку вона задумувалася як павільйон модерну для Будівельної Виставки в Відні. Але потім стала однією з найважливіших будівель для австрійського модерну — Сецесіона. Кошти на будівництво храму Сецесіона збирали самі художники. Однак на тій умові, що оренда їм буде надана безкоштовно. Історія оповідає, що про це домовилися під час особистого спілкування Йозеф Енгельгарт — австрійський художник і скульптор і мер Відня — Карл Люгер. Будівля, що виросла, насправді виявилася якоюсь культовою спорудою — біла, велична, з золотим куполом, який вдало римувався з золотим куполом сусідньої церкви Святого Карла. Будівлю Сецесіона можна розглядати як унікальний приклад архітектурного маніфесту модерністів.

«Гуцульська сецесія» — архітектурний стиль, характерний для деяких споруд, побудованих у Львові в кінці XIX — початку XX ст. «Гуцульська сецесія» — спроба пошуку польського і українського стилів в архітектурі, що проходила в рамках

національно-романтичного осмислення Віденського сецесіона. Головним джерелом, що надихнув на створення нового національного стилю, стало непрофесійне мистецтво горян Карпат.

У найбільш яскравій формі ідеї «Гуцульської сецесії» відзначилися в роботах архітектурної фірми Івана Левинського, Олександра Лушпин-ського, Льва Левинського та інших. Для стилю характерні експресивні обсяги, виразна пластична конфігурація дверних прорізів, вікон, навісів, складні обриси дахів з великими схилами, які іноді прикрашалися вежею, схожою на дзвіницю гуцульської церкви. В обрамленні будинків металом і керамікою простежується колористична гама народного мистецтва.

Ліберті — одна з назв стилю модерн у Західній Європі кінця XIX — початку XX ст. Історична довідка

Англійський комерсант Артур Ліберті, представник торгових фірм на Сході, в 1875 р. відкрив в Лондоні магазин, який торгував предметами мистецтва Китаю та Японії. Твори східного мистецтва — фарфор, лаки, тканини, японські гравюри — привертали увагу естетів. Пізніше в магазині «Ліберті» продавалися вироби молодих англійських художників, близькі східному мистецтву. Фірма «Ліберті» мала настільки значний вплив, що в Англії деякий час твори мистецтва модерну іменували «стилем Ліберті».

Особливо поширеною ця назва була в Італії, через активну діяльність міланського відділення торгового дому «Ліберті». Після міжнародної виставки в Турині в 1902 р., основні споруди якої були зведені в новому стилі за проектом архітектора Раймонд Д'Аронко, стиль Ліберті отримав загальне визнання.

Югендстиль — прийняте в німецькому мистецтвознавстві та художній критиці і застосовується зазвичай до німецького і австрійського мистецтва — одне з найменувань стилю модерн. Походить від назви мюнхенського журналу Juged, заснованого в 1896 р. Як і всі прихильники модернізму, німецькі архітектори, художники та декоратори на чільне місце ставили красу і гармонію елементів інтер’єру. Наповнити простір навколо людини витонченими предметами, зробити досконалість доступною для багатьох людей означало для них зробити світ набагато краще.

Історична довідка

Столицею югендстиля вважається Рига, визнана ЮНЕСКО перлиною європейського югендсти-ля. Найбільше унікальних будівель, створених у цьому стилі, розташовані в так званому районі посольств і вулиць Альберта, Стрелніеку, Елізабетес. Однак і в центрі латвійської столиці можна зустріти справжні шедеври цього стилю. На вулиці Альберта розташований музей Югенд-стиль, а Ризька Дума створила спеціальний центр Югендстиль, який займається збереженням і популяризацією цієї унікальної спадщини. Одна з причин, по якій ризький модерн вилився в те, що нині називається югендстилем, є заборона на типову забудову в кінці XIX — початку XX ст. З 1897 до 1913 рр. населення міста виросло на 88%, що стимулювало житлове будівництво. Мером міста на той час був англієць Г. Армістід, який ввів заборону на типову забудову. Все це в цілому дозволило архітекторам реалізувати свої найсміливіші фантазії і плани.

Для допитливих

Король заліза, король архітектури, король модерну — бельгійський архітектор Антоніо Гауді створив архітектурний вигляд одного з найкрасивіших міст світу — Барселону. До числа шедеврів сучасної архітектури зараховують будинок Бальо — плід химерної фантазії, що має суто літературне походження. У ньому розроблений сюжет — Св. Георгій убиває дракона. Перші два поверхи нагадують кістки та скелет дракона, фактура стін — його шкіру, а покрівля складного малюнка — його хребет. На даху встановлені башточка і кілька груп димових труб різноманітних складних форм, які обліцьовані керамікою.

Не менш популярною є споруда митця — будинокМіла, одна з найвідоміших споруд модерну, що отримала назву «Ла Педрера» (каменоломня), через дивину цієї споруди. Це розташований на кутовій ділянці шестиповерховий прибутковий будинок, із двома внутрішніми дворами і шістьма світловими колодязями. Будівля, як і квартири, має складний криволінійний план, що контрастує з хвилястою поверхнею фасаду. У будинку застосовані нові конструктивні рішення: відсутні внутрішні несучі стіни, все міжповерхове перекриття підтримуюється колонами і зовнішніми стінами, в яких балкони відіграють конструктивну роль. Будинок Міла був оголошений ЮНЕСКО Всесвітньою спадщиною і сьогодні на останньому поверсі розміщується музей, присвячений самому Антоніо Гауді.

Митець створив і парк Гуель, в якому спробував втілити ідеї, які є в природі, але ніколи не реалізовувалися в архітектурі. Будівлі, здається, виросли з-під землі, всі разом складають єдине ціле, дуже органічне, незважаючи на різноманіття форм і розмірів.

Собор Саграда Фамілія (Храм Святого Сімейства) — це загальновизнаний таємничий символ Барселони. Його величні вежі чинять, справді, незабутнє враження, сама будівля повна таємниць і зачарованих послань А. Гауді.

Будівля собору розрахована на хор із 1500 співаків, дитячий хор із 700 чоловік і 5 органів. Храм повинен був перетворитися на центр католицької релігії. За планом А. Гауді, храм Святого сімейства повинен був стати будинком-символом, грандіозною алегорією Різдва Христового, представленого трьома фасадами. Східний — присвячений Різдву; західний — Страстям Христовим, південний — найзначніший, повинен стати фасадом Воскресіння. Різдвяний фасад має 3 портали: центральний — Портал Любові, зліва — Портал Надії, а правий — Портал Віри. Будівництво храму триває і сьогодні. Остаточно його планують закінчити до 2030 року.

Своїм унікальним, і в той же час суперечливим і до цього дня, творінням — храмом Святого сімейства — Антоніо Гауді приєднався до плеяди своїх видатних земляків — Пабло Пікассо, Сальвадора Далі та Хуану Міро, які своїми ідеями перевернули сучасне мистецтво.

Уважно розгляньте ілюстрації у підручнику. Який з напрямів архітектури періоду модерна вам сподобався найбільше? Чому?

Архітектурний модернізм (французькою modernisme, від французького moderne — «новітній», «сучасний») — напрям у європейській архітектурі XX ст. (період з початку 1900-х рр. і по 70-80-ті рр. XX ст.), вживається іноді як синонім поняття «сучасна архітектура».

Різновиди архітектурного модернізму

Архітектурний модернізм включає наступні архітектурні напрями, які послідовно історично змінювали один одного, стаючи ланками одного еволюційного ланцюга, що виникав вслід за науково-технічними відкриттями і технологічними проривами суспільства: європейський функціоналізм 1920— 1930-х рр.; конструктивізм і раціоналізм в 1920-х рр.; архітектурний ар-де-ко-стиль; інтернаціональний стиль, бруталізм 1950—1970-х рр.; органічна архітектура тощо.

Розглянемо деякі з них. Новий етап у розвитку модернізму як стилю в архітектурі, який отримав назву «функціоналізм», почався після Другої світової війни. Зруйновані європейські міста мали потребу в економічному відновленні. Раціональна основа функціоналізму і його орієнтація на економічні індустріальні методи домобудівництва сприяли швидкому відновленню житлового фонду, з мінімальними витратами. Біля витоків виникнення функціоналізму стояла вища школа будівництва і художнього конструювання в Німеччині — «Баухауз». Одним із засновників раннього функціоналізму був архітектор Вальтер Гропіус, який вважав, що в нову епоху архітектура повинна бути суворо функціональною, економічною і орієнтованою на технології масового виробництва. Знаковою і авторитетною силою цього періоду став французький архітектор Ле Корбюзьє, котрий зміг суттєво розширити практичні архітектурні прийоми і палітру функціоналізму і зумів виробити власну теоретичну платформу, яка отримала назву «П’ять відправних точок архітектури». Її потім узяли на озброєння всі архітектори світу, які прагнули створювати сучасну архітектуру:

1. Стовпи-опори. Будинок може бути піднятий над землею на залізобетонних стовпах-опорах, при цьому звільнене місце під житловими приміщеннями використовується для саду або стоянки автомобілів.

2. Плоскі дахи-тераси. Замість традиційного похилого даху з горищем під ним, пропонується влаштовувати плоский дах-терасу, на якому можна було б посадити невеликий сад або створити місце для відпочинку.

3. Вільне планування. Стіни більше не є несучими елементами в зв’язку із застосуванням залізобетонного каркаса, тому внутрішній простір від них звільняється. В результаті, внутрішнє планування будинку можна організувати вільно, з набагато більшою ефективністю.

4. Стрічкові вікна. Завдяки каркасній конструкції будівлі та відсутності зв’язку з несучими стінами, вікна можна робити будь-якого розміру і конфігурації, в тому числі вільно протягнути їх стрічкою від кута до кута вздовж всього фасаду.

5. Вільний фасад. Опори встановлюються поза площиною фасаду, всередині будинку. Зовнішні стіни можуть бути при цьому з будь-якого матеріалу — легкого, крихкого або прозорого і приймати будь-які форми.

Арт-деко (французькою art deco, дослівно «декоративне мистецтво», від назви Міжнародної виставки сучасних декоративних і промислових мистецтв 1925 року у Парижі) — впливовий напрям в архітектурі, образотворчому і декоративному мистецтві у Франції, в першій половині XX ст. У 1930— 1940-і рр. став популярним в міжнародному масштабі. Перестав бути актуальним у період після Другої світової війни. Архітектори активно застосовували зигзагоподібні і ступінчасті форми, широкі та енергійні криві лінії (на відміну від м’яких текучих кривих модерну). Арт-деко непомітно зник після підйому масового виробництва, коли до нього почали ставитися, як до кричущого, позбавленого смаку і підроблено-розкішного.

Бруталізм (від французького beton brut — «необроблений бетон») — напрям в архітектурі періоду 1950-х — 1970-х років, в архітектурі Великобританії. Засновниками напряму вважаються англійські архітектори Елісон і Пітер Сміт-сони. Бруталізм мав поширення практично у всіх країнах Європи і світу, в тому числі в СІЛА, Канаді, Японії, Бразилії, країнах Скандинавії та інших. Харак-

терні риси: інтерес до локального кольору, пластичної помітної модерністської форми, гостро-виразних фактур; підкреслена масивність форм і конструкцій, сміливі великомасштабні композиційні рішення; поверхня будівельних матеріалів не декорується, експоновані в їх природному вигляді; переважний будівельний матеріал — залізобетон, армований бетон. Архітекторів-бруталістів приваблювали пластичність бетону, його «скульптурні» можливості. Наприклад, одна з популярних тем у бруталістів, яка часто використовувалася в проектах адміністративних і громадських будівель, — це сходинкова піраміда, перевернута підставою вгору і піднесена над землею на пілонах.

Уважно розгляньте ілюстраціїу підручнику. Прочитайте таблицю. Знайдіть ознаки стилю в конструкції будинків на фотографіях.

Загальні ознаки модернізму в архітектурі, які були притаманні всім напрямам

Уважно розгляньте ілюстрації у підручнику. Який із напрямів архітектури періоду модернізму вам сподобався найбільше? Чому?

Різновиди архітектурного постмодернізму

Архітектура повинна висловлювати всі людські почуття, особливо гумор та іронію

Американський архітектор Чарльз Мур

Архітектурний постмодернізг —це сукупність течій, які виникли в 1960-х рр. і прийшли на аміну пануючому модернізму. Розквіт стилю почався з 1980-х рр. і триває досі.

Загальні ознаки постмодернізму в архітектурі

Єдиною незаперечною цінністю стала вважатися нічим не обмежена свобода самовираження архітектора-художника, заснована на принципі «все дозволено». Видатні архітектори постмодернізму Роберт Вентурі, Моріс Кюло, Леон Кріє, Аль-до Россі сформували його наступні постулати:

• «імітація» історичним пам’ятникам і «взірцям»;

• «посилання» на який-небудь пам’ятник архітектури в загальній композиції або її деталях;

• робота в «стилях» (історико-архітектурних);

• «зворотня археологія» — зближення нового об’єкта зі старою будівельною технікою;

• «повсякденність реалізму і античності», яка створюється шляхом відомого «приниження» або спрощення застосованих класичних форм.

Таким чином, постмодерністське мистецтво характеризується не єдиним стилем, а сумішшю різноманітних образів, ідей і стилів. Наприклад, адміністративна будівля, побудована в постмодерністському стилі, може являти собою поєднання модерністських скла і сталі з середньовічними рильцями водостічних труб у вигляді фантастичних фігур і бароковими завитками.

Хай-тек (англійською hi-tech, від high technology — «високі технології») — напрям в архітектурі і дизайні, що зародився в надрах пізнього постмодернізму в 1970-х р. і знайшов широке застосування в 1980-х р. Головні теоретики і практики хай-тека в основному англійці — Норман Фостер, Річард Роджерс, Ніколас Грімшоу. Вважається, що сучасний хай-тек формує імідж найбільших комерційних фірм.

Характерні риси:

• складна простота, скульптурна форма, технологічність, структура і конструкція як орнамент, антиісторичність, монументальність, твори дуже функціональні, зручні;

• використання високих технологій у проектуванні, будівництві споруд;

• використання прямих ліній і простих фігур;

• широке застосування скла, пластику, металу;

• трубчасті конструкції з металу і сходи, виведені назовні будівлі;

• широке використання сріблясто-металевого кольору;

• часте звернення до елементів конструктивізму і кубізму.

До основних рис можна віднести також розщепленість освітлення, наприклад, бра з чіткістю ліній, практично повне виключення з інтер’єру дрібних деталей, ви

користання новітніх технологій і різні світлові ефекти, що досягаються за допомогою дзеркал та інших поверхонь, що відбивають світло. Все це створює ефект просторого, добре освітленого приміщення.

Починаючи з 1990-х рр., хай-тек усе частіше намагається злитися з природою, не сперечатися з нею, але знайти діалог. Таким чином, поступово хай-тек переростає в біо-тек і еко-тек. Існують різновиди хай-тека:

• індустріальний хай-тек — індустріальні елементи, перекриття тощо;

• геометричний хай-тек: пошук нових несучих конструкцій будівель, прагнення до однієї точки опори будівлі, гвинтові конструкції, троси, мембрани, м’які оболонки;

• біонічний хай-тек: наукові основи, закони і форми живої природи, створення мікроклімату;

• слик-тек: глянсовий (переважно скляний) блиск фасадних поверхонь.

«Біо-тек» і «Еко-тек» — нові напрями в архітектурі — архітектура майбутнього

На початку XXI ст. світ зіткнувся з новими викликами і проблемами: занадто швидким прискоренням науково-технічного прогресу, невпинною індустріалізацією, гонкою промислового виробництва, ринковою конкуренцією, стрімким зростанням міст (темпами урбанізації) і зростанням чисельності населення. Наслідком цього стало нестримне швидке поглинання природ-ніх ресурсів, потужний антропогенний тиск на біосферу Землі, зникнення цілих екосистем, забруднення природи промисловими викидами і відходами своєї діяльності, соціальна напруга тощо. В архітектурі з’явився так званий екологічний тренд «зеленого будівництва», який істотно трансформував хай-тек, з’явилися його нові різновиди — біо-тек і еко-тек.

Об’єднавши принципи біології, новітні інженерно-технологічні розробки і традиційну архітектуру, архітектори, які працюють у цих напрямах, прагнуть створити новий тип біонічних будівель, який є продовженням живої природи. Вони часто запозичують природні форми коконів, дерев, павутини, бджолиних стільників — все, що зустрічається в живій природі. Можна зустріти будівлі, схожі на мушлі молюсків, гнізда птахів, квіти рослин, кістяки риб і, навіть, крила метелика. Еко-біо-тек втілює концепцію, сенс якої створити новий простір для життя людини на зразок творінь природи.

Уважно розгляньте ілюстрації у підручнику. Чи сподобалася вам архітектура постмодернізму? Чому?

Кожен новий виток, новий напрям у світовій архітектурі нерозривно пов’язані з віхами в історії соціального розвитку людського суспільства, його прогресивними здобутками. Стиль модерн (модернізм, постмодернізм), виник на тлі підйому промислової індустрії, став уособленням своєї епохи. Напрями стилю прийняли і втілили в архітектурі по всьому світу, називаючи по-своєму в кожній країні у різний час (арт-нуво, югендстиль, функціоналізм, бруталізм тощо). Головною особливістю модерністського мистецтва стала відмова від традицій і пошук нових форм і концепцій. І сьогодні в мистецтві архітектури відбувається бурхливий розвиток різних напрямів, пошук нових художніх засобів, експериментаторство. І цей процес нескінченний, як немає кінця творчості.

Робота у групах

Чи любите ви фантазувати? Давайте разом створимо архітектурний проект будинку в стилі постмодернізму. Уважно прочитайте наші рекомендації і, по можливості, використовуйте їх.

Архітектурний проект

У конструкції будівлі використовуйте плавні лінії, що перетікають одна в одну, такі лінії, що подібні до ліній, які спостерігаються в довкіллі. Уникайте гострих кутів, великих завитків і вигинів. Незалежно від габаритів будівлі, вона повинна мати візуальну легкість.

Матеріали для будівництва можуть бути будь-якими — цегла, дерево, метал. Гарним рішенням стане поєднання різних фактур: дерев’яного фасаду, декорованого бутового каменю або червоної цегли. Також, в декорі фасаду можуть переважати скло, металеві та чавунні елементи. Актуальні мозаїчні округлі елементи, ліпнина, статуетки тощо.

Кольори — натуральні, стримані, можливо, з яскравими вкрапленнями, але без натяку на помпезність.

Вікна — обов’язково великі, можуть розташовуватися не симетрично, — це стосується і головного входу.

Балкони і еркери — зміщені від центральної осі, оформлені колонами, можливо, у вигляді спіралей. Наявність «закручених» елементів характерна для проектів будинків у стилі модерн — спіральні сходи, особливе розташування приміщень всередині.

Навколишній ландшафт повинен підкреслювати єдність стилю. На ділянці бажано, щоб були фонтани, водойми, різноманітні ажурні арки, альтанки з вітражами. Планування включає плавні лінії, переважає натуральний камінь, дерево і ковані елементи. В саду має бути багато простору і кілька поодиноких акцентів — великі дерева або групові посадки.

Це матеріал підручника Мистецтво 9 клас Назаренко