mozok.click » Мистецтво » Епоха постмодернізму
Інформація про новину
  • Переглядів: 9958
  • Автор: admin
  • Дата: 25-12-2017, 14:06
25-12-2017, 14:06

Епоха постмодернізму

Категорія: Мистецтво

Історія людства позначена послідовною зміною культурних епох. Остання з них дістала назву доби постмодернізму, у якій отримали найзриміше втілення характерні риси нашої сучасності. Можна сказати, що, подібно до того, як світогляд і настрої суспільства початку XX століття знайшли своє яскраве вираження в мистецтві модернізму, аналогічно наша сучасність знаходить своє найбільш сильне відображення в мистецтві постмодернізму.

Виникнення постмодернізму пов’язане щонайперше зі стрімким розвитком технічного прогресу, зокрема засобів масової комунікації, і, як результат, - безперервним зростанням кількості інформації в суспільстві. Людина на зламі ХХ-ХХІ століть сприймає її в десятки тисяч разів більше, ніж це було, наприклад, 300-400 років тому. Саме це спричинило виникнення нового типу сприйняття людиною цього потоку інформації - вона відкрита до всього, але ж сприймає все як знаки, інколи навіть не намагаючись осягнути сутність явищ.

Постмодернізм охоплює загальні тенденції в сучасному мистецтві та різноманітні художні школи й течії, що виникли на межі ХХ-ХХІ століть. Якщо митці-імпресіоністи відтворювали миттєві враження від світу, що їх оточує, представники модерну намагалися побачити красу й естетику в усіх проявах людського буття, модерністи постійно прямували до чогось нового і прагнули завжди винайти те, чого не було раніше, то представники постмодернізму прийняли буття таким, яким воно є, і, зробивши мистецтво гранично відкритим, наповнили його фрагментами реального життєвого процесу.

Характерною ознакою мистецтва постмодернізму є свобода творця і відсутність обмежень для самовираження. У попередні епохи відбувалося чітке відмежування професійного мистецтва від масової культури, натомість мистецтво постмодернізму активно вступає в діалог з нею, переосмислюючи її та даючи їй випереджальні завдання, наприклад, у сфері моди, музики, танцю, реклами тощо. Так складається єдине, пульсуюче художнє середовище, де колишні поняття «елітарного» і «масового» втрачають будь-який сенс.

Існує думка, що початки постмодернізму заклали ще у 20-х роках XX століття представники художнього напряму дадаїзм з їхніми скандальними витівками - безглуздими колажами, домальованими шедеврами, концертами, де замість музики били в банки, блазенськими танцями тощо. Усе це був своєрідний анархічний бунт молодих художників, які намагалися показати бурхливий дух своєї епохи. У їхній творчості не було нічого спільного. Нічого, окрім нічим не обмеженого прагнення свободи.

Одне з головних досягнень дадаїстів - реди-мейд (ready-made) - художній прийом, що нині широко застосовується в мистецтві. Його сутність у тому, що предмет промислового виробництва переноситься зі звичної побутової обстановки й експонується у виставковій залі.

Таким чином, завдяки зміні оточення змінюється і сприйняття об’єкта: глядач бачить у предметі, виставленому на подіумі, не утилітарну річ, а художній об’єкт, виразність його форми і кольору.

Саме це яскраво виражено у творчості митців поп-арту - одного з напрямів сучасного мистецтва. Поп-арт звів у ранг твору мистецтва звичайні побутові предмети з повсякденного навколишнього світу і зображення людей, оздобивши все це яскравим колоритом чи химерною формою. Як основний предмет і образ поп-арт використовував образи продуктів споживання, фотографії, предмети вжитку тощо. У результаті образ, запозичений у масовій культурі, поміщався в інший - художній - контекст.



Поп-арт виявився як вибух енергії та емоцій. Основні його риси: райдужні (до «кислотних») насичені кольори, різкі форми, що впадають в око, елементи, що повторюються (як для акценту, так і для тла). З поп-арту починається вихід об’єкта у тривимірний оточуючий простір і безпосередньо його зв’язок з реальним оточенням. Як наслідок, з’являються нові твори скульптури - гігантські бутерброди, пам’ятники у вигляді губної помади, копії пляшок і лампочок; розширені форми колажу - комбінації та асамбляжі.

Значний вплив на творчість митців сучасності має розвиток технологій (медіа, комп’ютерних, Інтернету). Традиційні види живопису, графіки, ліплення тощо тісно поєднуються з новими технічними засобами творчості (фотографією, кінематографом, відеозаписом, електронними звуко-, світло-, кольоротехнікою).

Ці впливи й синтетичні поєднання ми спостерігаємо в кінетизмі (кінетичному мистецтві) (від грец. кинетикос - «той, який приводить у рух»). Його твори - це об’ємні скульптурні чи архітектурні композиції, що рухаються. Уперше про кінетичне мистецтво почули на початку XX століття, коли американець Олександр Колдер створив свій перший мобіль із дротяних конструкцій, що приводилися в рух за посильної допомоги мотора. Метою було вдихнути нове життя в скульптуру, сказати «ні» її статичності, подолати рамки традицій і дозволити їй більше взаємодіяти з навколишнім середовищем. Рух мав стати сполучною ланкою між твором мистецтва і світом.

Сьогодні твори кінетичного мистецтва - цілісний художньо-технічний синтез візуального (кольори, світло й тіні), звукового (стерео і моно) і механічного (структура, форма). Щоб оживити застиглу матерію, митці застосовують не тільки електричні мотори - вони експериментують з потоками води, вітру, силою Землі.

У Парижі є незвичайний фонтан, названий іменем композитора Ігоря Стравінського. Його створили художник-кінетист Жан Тенглі та його дружина Нікі де Сен-Фалль. Фонтан складається із 16 скульптур-мобілів, які перебувають у русі. Вони розміщені по всій площі фонтана (1650x35x3600 см). По черзі випускаючи струмені води, фігури «розігрують» виставу, яку супроводжують найкращі твори Стравінського.

Кінетична скульптура в музеї BMW (м. Мюнхен, Німеччина) упродовж тривалого часу вражає відвідувачів: 714 металевих сфер почергово складаються у формі моделей автомобілів цієї марки.

Аргентинський художник Хуліо Ле Парк, із чиїм ім’ям пов’язаний розквіт кінетичного мистецтва, відомий своїми експериментами з кольором та оптичними ілюзіями. Його інтерактивні роботи полишають межу між глядачем і твором мистецтва.

Уся творчість Хуліо Ле Парка базується на ідеях, прописаних у маніфесті художників-кінетистів групи GRAV. Там зазначено, що вони хочуть «зацікавлювати глядача, виводити його зі стану остраху, розслабляти», «змушувати його брати участь», «розвивати в нього сильну здатність до уяви і дії». Поміркуйте, чи реалізуються ці лозунги у творах кінетичного мистецтва.

У живописі кінетичне мистецтво поступово трансформувалося в оп-арт (від англ. op art (optical art)). Кінетисти-скульптори оживляли матерію, а художники - простір. Оп-арт відкрив людині можливості геометричного малюнка у відтворенні руху на площині, який, незважаючи на зовнішню чіткість і незмінність, дає змогу по-новому поглянути на звичайні форми і фігури. В ідеалі в результаті тривалого розглядання творів оп-арту має виникати особливий візуальний ефект руху елементів композиції, динаміки, хоча сам твір залишається статичним. Художник ніби бавиться з глядачем, змушуючи свої образи мерехтіти й пульсувати. Найяскравішим представником оп-арту є Віктор Вазарелі. Він досягав оптичних ефектів за допомогою геометризованих комбінацій ліній і плям, а також уведення колірних і тональних контрастів,

ритмічних повторів, перетину спіралеподібних і решітчастих конфігурацій. Сучасні майстри оп-арту для створення своїх робіт не тільки звертаються до пензлів і фарб, а й використовують складні механізми, дзеркала й лінзи, різні матеріали, що дозволяють створювати дивовижні конструкції.

Сьогодні твори кінетичного мистецтва часто застосовують як декор з метою оформлення навколишнього простору. Елементи рухомих композицій можуть бути як повноцінними експонатами виставки, так і її доповненням. Використовуються вони і для художньої виразності масових заходів, під час оформлення парків, торговельно-розважальних центрів, площ тощо.

Поміркуйте, які художні засоби використали митці оп-арту для відтворення відчуття руху, пульсації.

Художні пошуки постмодернізму привели до створення нових образів, засобів і матеріалів зображення. У художній практиці важливим стає не об’єкт зображення, а власне процес його створення.

Один з найпотужніших і найвпливовіших рухів в історії сучасного мистецтва - абстрактний експресіонізм - живопис дії, живопис жесту, який заперечував традиційні закони композиції щодо заповнення площини картини і розглядав накладання фарби на папір чи полотно як слід вільного жесту, довільного руху руки митця. Спільне для митців цього напряму -спонтанне вираження свого внутрішнього світу в хаотичних формах, не організованих логічним мисленням. Радість, гнів, пристрасть, тривогу,

страждання вони насправді «вихлюпували» потоками фарб на полотно. Ця техніка отримала назву «дріппінг» (від англ. «капає») і стала однією з провідних у так званому «живописі дії», або «живописі жесту». Започаткував дріппінг американський художник Джексон Поллок, який першим відмовився від підрамників і, розстилаючи полотно на підлозі, безладно набризкував на нього фарбу з тюбиків або банок.

Чи не найрозповсюдженішим видом сучасної художньої творчості є інсталяція (точніше, арт-інсталяція). Це просторова композиція, оригінальний арт-об’єкт, який створюється з найрізноманітніших, часом дуже несподіваних, деталей, побутових предметів та елементів, промислових матеріалів, із використанням сучасних технологій, включаючи кіно, відео, віртуальну реальність, Інтернет тощо. Створюючи свої інсталяції, художники змушують поглянути на звичайні речі в несподіваному ракурсі, зовсім по-іншому. Основна мета цієї художньої техніки - створити художньо-смисловий простір, що дозволяє актуалізувати смисли та почуття, недоступні в буденності; глядач стає активним учасником, а не спостерігачем.

Інсталяції можуть бути як постійними (стаціонарними) об’єктами, виставленими у приміщеннях, зокрема музеїв, так і тимчасовими, створеними в публічних та приватних просторах.

Ці твори можуть бути відверто епатажними і скандальними, але здебільшого вони виглядають дуже гармонійно й відповідають найвищим естетичним нормам. Цілі парки, музеї, вулиці стають місцем, де володарює творчість і фантазія. І як добре, що багато сучасних арт-інсталяцій - це дійство, що захоплює й заворожує, і до нього обов’язково хочеться долучитися, стати його співучасником.

Останнім часом у всьому світі особливої популярності набули світлові інсталяції. Такі незвичайні арт-об’єкти є в багатьох столицях і великих містах планети. Сяючі об’єкти найрізноманітніших форм і кольорів надають міським вулицям і площам фантастичного святкового вигляду.

Які образи захоплюють художників-інста-ляторів? Поміркуйте, який сенс несе кожен із творів.

А ось інше художнє явище сучасності. Ви йдете по вулиці й раптом бачите перед собою дві застиглі скульптури. Хтось кладе монету в капелюх, що лежить поруч зі скульптурами, і вони... оживають: виконують танець або роблять певні рухи, характерні для персонажів, яких вони зображують, а потім знову завмирають. Це - перфоманс (від англ.performance - «вистава», «виступ», «спектакль»). І в цьому випадку перфоманс триває до того часу, доки скульптури тут.

Що таке перфоманс? Це коротке художнє або театральне дійство, яке відбувається в певний момент у певному місці, яке творить сам митець або група учасників. Від театру його відрізняє те, що учасники перфомансу не грають вивчені й відрепетирувані чужі ролі. Вони діють у рамках зображуваного персонажа або групи персонажів, «проживають» його. Написаних ролей у них немає, але сюжет, як правило, присутній. Ще одна його відмітна риса - центральна роль людини, яка його представляє. Якщо в когось виникне питання: «Перфоманс - що це?» - можна сміливо відповісти, що це щонайперше сам перфомансист, його тіло, жести, додаткові атрибути у вигляді костюмів, реквізиту та інших виразових засобів. У цьому криється головна відмінність цього явища від образотворчого мистецтва, де об’єктом подання є полотно або скульптура. Крім того, на відміну від класичного мистецтва, сприйняття і розуміння перфомансу не вимагає спеціальної інтелектуальної підготовки, він розрахований на будь-якого перехожого, який подивився, здивувався і пішов далі, переважно не замислюючись над тим, як цю дію класифікувати, хто був її засновником і які будуть наслідки. Піонерами перфомансу вважають югославську художницю Марину Абрамович та німецького художника Йозефа Бойса, наймасштабнішою акцією якого була «7000 дубів» (1982 р.), під час якої люди поступово розбирали базальтові блоки й висаджували дерева.

Найближчим до цього художнього явища в сучасному мистецтві є хепенінг. Якщо в перфомансі під час театралізованого дійства митець не ставить жодних цілей і не передбачає безпосередньої участі публіки, то хепенінг можливий лише за активної участі публіки. Митець тільки починає хепенінг, а що врешті-решт вийде з усього цього, залежить від глядачів-учасників. Можливо, саме тому цей вид творчості іноді називають «спонтанною безсюжетною театральною подією».

Довідка

Енвайронмент (від англ. «середовище», «оточення») - велика просторова композиція, що охоплює глядача на зразок реального оточення, лдіяхом особливої системи інсталяції предметних та аудіовізуальних (фото-, відео-, слайдо-, кіно-тощо) об’єктів. У результаті створюється особливе візуально й. енергетично активне багатовимірне просторове середовище, що повністю поглинає глядача (слухача), підпорядковує його своїм законам. Один з видів сучасного ен'вайрон-менту - створення експо-простору для творів мистецтва. Він організовується у приміщеннях - виставкових залах чи приміщеннях, що ранілю мали суто утилітарне призначення (у цехах заводів та фабрик, будівлях електростанцій, складських приміщеннях тощо). У такому художньо організованому ехспо-просторі людина (глядач) перетворюється на активного учасника дійства-процесу експонування-сприйняття поряд з експонованими об’єктами (творами мистецтва). Це, по суті, новий просторовий художній об’єкт, що включає й експоновані предмети, і всю систему їх експонування.

Ще одним яскравим явищем сучасності є флеш-моби - сплановані масові акції, у яких заздалегідь зібрані учасники одночасно здійснюють певні дії за попередньо обговореним сценарієм. Різновидом флеш-мобу є арт-моб -акція, що має мистецьку спрямованість з акцентом на творчу складову (зокрема, з використанням реквізиту, хореографічного, театрального, музичного супроводу) і більш націлена на видовищність, естетичність. Для втілення арт-мобів працює команда, що складається з режисерів, сценаристів, людей, які допомагають з організацією. Їх проведення передбачає репетиції учасників.

Поміркуйте, які перфоманси чи флеш-моби ви могли б створити разом зі своїми однокласниками. На дозвіллі поцікавтеся розвитком сучасного театрального мистецтва. Зробіть висновки.

о-иоміж характерних ознак мистецтва постмодернізму - запозичення, перегуки, свідоме цитування і переплетення різних стилів, традиційних жанрових різновидів. Це позначилося на нових віяннях в архітектурі. Зразок новітньої архітектури - будинок художньої галереї в Штуттгарті, збудований за проектом англійського архітектора Джеймса Стерлінга. Тут поєднуються елементи різних архітектурних стилів та епох.

Фасад прикрашено різнокольоровими світильниками у вигляді довгих труб, що йдуть по усьому контуру будівлі, - виникає асоціація з промисловим будівництвом, де розфарбування труб переслідує суто утилітарні цілі. Усередині будівлі - світлі зали, скло і сталь - і раптом натрапляєш на колони, ніби запозичені з єгипетського храму. Внутрішній дворик стилізовано під «античні руїни», повиті плющем; тут давні статуї, а кілька плит навалено одна на одну - ніби «археологічні розкопки».


Це новітня архітектура, яка покликана задовольнити потяг людини до видовищності і яскравості.

У книжці англійського архітектора Чарльза Дженк-са «Мова архітектури постмодернізму» міститься програма нового зодчества: «Часи радикальної перебудови міських структур канули в минуле... місто давно перестало бути головною метою містобудівників. Розпочався період переоцінки цінностей: нова міська архітектура перестає черпати творчі сили у футуристичних видіннях. Навпаки, у своїх помислах вона звертається до непроминального - до історії».

Джеймс Стерлінг. Будинок

художньої галереї в Штуттгарті

У музичному мистецтві спостерігається вияв множинного синтезу - поєднання різних художніх стилів. Альфред Шнітке висунув концепцію «по-лістилістики» - цілеспрямованого поєднання в одному творі несумісних або суттєво відмінних стилістичних елементів, основними формами вираження яких є цитата, псевдоцитата, алюзія (стилістичний натяк, гра в стиль) тощо. Полістилістика дала змогу розширити коло виразових засобів, поєднати «низьке» і «високе», «банальне» і «вишукане».

«Сюїта у старовинному стилі» Альфреда Шнітке - зразок майстерності стилізатора - створена на основі його кіномузики (до фільму «Пригоди зубного лікаря» та мультфільму «Спорт, спорт, спорт»). Цей твір складається з п’яти частин, стилізованих під барокову музику (Пастораль, Балет, Пантоміма, Менует і Фуга).

Альфред Шнітке. Сюїта у старовинному стилі.

Які риси музики стилю бароко ви пам’ятаєте? Які характерні ознаки бароко ви відчули під час слухання музики?

Українські композитори також експериментували в цьому напрямі. Цікаві інноваційні пошуки притаманні Євгену Станковичу, який поряд із монументальними циклічними творами пише камерні одночастинні симфонії, у яких використовує різні поєднання інструментів, стилістичних ознак. Наприклад, у Симфонієті (маленькій симфонії) втілено образ юності, яка впевнено крокує по життєвому шляху. Ліричний образ сучасника постає в обрамленні цитат з музики різних авторів і стилів: зокрема, теми долі з 5-ї симфонії Бетховена, колаж з інтонацій до-мінорної прелюдії з І тому «Добре темперованого клавіру» Й.С. Баха.

Євген Станкович. Симфонієта.

Пригадайте і наведіть приклади сучасних аранжувань класичної музики. Розкажіть про відомі вам твори.

В епоху постмодернізму митці також розвивають техніки і стилі, напрацьовані попередниками. Наприкінці XX століття у творах Віктора Зарецького відродився стиль модерн. Його картини вражають колоритом

українського фольклору, розмаїттям орнаментальних стилізацій, оригінальними сучасними сюжетами. Краса в його творах постає через виразність ліній, плям, через гармонію барв. Часто художник звертався до жіночих образів. Жінка на портретах Віктора Зарецького постає такою, якою вона прагне бути, якою створила її природа та світова поезія, - вродливою і таємничою, жіночною і привабливою, жагучою і бажаною, діамантом, що потребує оправи... Художник щедро створював ту чарівну «оправу», у якій у нездійсненних мріях живе кожна з них.

1 - Говард Веренс. Пейзаж (фрагмент);

2 - Айріс Скотт. Собака в бризках води

Що вирізняє стиль митця? Яку роль на полотнах Віктора Зарецького відіграють ритм і колір?

Американського художника Говарда Беренса називають «Моне XXI століття». Він створює шедеври, використовуючи ніж замість пензля.

Блискучий художник, незрівнянний колорист у пошуках тем і образів подорожує європейськими містами й селами, і цей контакт із зовнішнім світом переносить на полотно, створюючи світ краси, де поєднуються любов до яскравих фарб, майстерність і стиль.

Роб Гонсалвес. Плавання на заході сонця

Американська художниця Айріс Скотт пише в техніці Fingerpainting. Її роботи дуже нагадують твори імпресіоністів та постімпресіоністів. Чудові, сповнені позитиву й життєвої енергії картини художниця створює за допомогою десятків тисяч мазків-дотиків. Працює вона не пензлем, а паль-

цями, чергуючи короткі мазки з довгими, змішуючи фарбу на руках, а потім - безпосередньо на полотні.

Стиль, у якому малює всесвітньовідомий художник з Канади Роб Гон-салвес (с. 77), нагадує сюрреалістичні картини, але краще його назвати «магічний реалізм». Картини митця - це завжди чарівне об’єднання світів, непомітні метаморфози, перетікання об’єктів з однієї іпостасі в іншу.

Поцікавтеся творчістю сучасних художників та стилем, у якому вони працюють.

Яскравим прикладом віянь нової епохи і впливу технічного прогресу в мистецтві є електронна музика - музичні композиції, створені переважно за допомогою електронних засобів та цифрових технологій: синтезаторів, семплерів, комп’ютерів і драм-машини тощо. Це той напрям музичного мистецтва, що найдинамічніше розвивається в наш час. Цьому посприяла доступність електронної музики. Адже сьогодні за допомогою комп’ютера можна створити досить якісну електронну композицію.

Довідка

У пошуках нових музичних {форм композитори експериментували ^у сфері виявлення різних можливостей технічних досягнень епохи (зокрема, обладнання звукозапису). Так з’явилася «конкретна музика». Композитор записував на магнітну плівку різні звуки, а потім монтував їх, створюючи фонограму. Для утворення звукових композицій використовувалися всі можливі джерела звучань (звуки довкілля чи індустріального середовища, музичних інструментів, синтезовані електронні звучання), зафіксовані на магнітній плівці. Результатом композиції ставала фонограма, яку й демонстрували на концертах.

Перші твори, виконані в цій техніці, змонтував французький звукорежисер та інженер П’єр Шеффер. Він записав «Етюд з турнікетом» для ксилофона, дзвонів, дзвіночків і двох дитячих іграшкових машин, «Етюд з каструлями», «Етюд на залізниці», де використовувалися звуки локомотива, перестуку коліс, виття сирен, поштовхів вагонів тощо, записані на паризьких вокзалах Вони були оброблені в ритмічному контрапункті з рясним використанням аччелерандо і крещендо, соло і туті локомотивів вагонів.

Творці електронної музики працювали над штучною електричною генерацією звуку, його перетвореннями та організацією в цілісні музичні твори. Сьогодні основою різних видів популярної естрадної музики (рок, поп, хіп-хоп, реп тощо) є електроніка. Електронна музика є універсальною, адже здатна відтворити весь навколишній простір, що звучить. Поняття «електронна музика» найчастіше застосовують до неакадемічної експериментальної та популярної музики (ембіант, техно, індастріал, хауз, транс тощо). Щодо академічної музики найчастіше вживають термін «електроакустична музика». Специфіка виконання електроакустичної музики полягає в обов’язковому використанні гучномовців, керуванні просторизацією звуку для його посилення і спрямування на слухача. Завдяки цьому з’явилися специфічні неконцертні та мультимедійні жанри - звукове мистецтво, звуковий ландшафт, звукова скульптура, електроакустичні інсталяції та перфоманси тощо.

Способи творення та засоби електронної музики постійно оновлюються під впливом безперервного вдосконалення інформаційних технологій, розвитку медіа-мистецтва тощо.

Дослідіть історію розвитку електронної музики, визначте її основні віхи та визначних представників.

ФАКТ

В Україні засновано міжнародні проекти електроакустичної музики, які проводяться у Києві: «Музичні інсталяції та електронна музика» (від 1997 р.), «Електроакустика» (від 2003 р.), «ЕМ-візія» (від 2005 р.). Також у рамках фестивалів сучасної музики проводяться концерти електронної музики, зокрема «Два дні та дві ночі нової музики в Одесі» та «Контрасти» (Львів). Один з найбільших фестивалів електронної експериментальної музики в Україні - «Деталі звуку» (Київ, від 2005 р.).

Дізнайтеся про аналогічні проекти у світі.

HAPPY NEW YEAR (З НОВИМ РОКОМ) Автори Бенні Андерсон, Бьорн Ульвеус

Робота в групах. Об’єднайтеся в групи за художніми інтересами. Проаналізуйте тематику пісень, що виконує ваш улюблений виконавець (виконавиця, виконавці). Які проблеми сучасності в них порушено? Висловіть свою позицію щодо цих проблем. Визначте улюблену пісню та виконайте її.


СЛОВНИК

Асамбляж (франц. asemblage) — вільна композиція з різноманітних елементів чи накопичення матеріалу у вільних комбінаціях.

Драм-машіта — електронний музичний інструмент для створення й редагування музичних ударних фрагментів, що повторюються.

Мікшер (ллкшерний пульщ) — електронний Музично-акустичний пристрій, що має широкі сервісні можливості - еквалайзер, різноканальний підсилювач, канали ефектів, реверберацію, затримку, монітор, панораму, повернення, вставляння тощо - і дозволяє музиканту поєднувати (мікшувати) різноманітні акустичні якості звуку музичних інструментів у найширші комбінації.

Семплер — електронний музичний інструмент з можливостями запису, редагування та відтворення звуків.

Запитання і завдання

1. У яких художніх явищах виявилося мистецтво постмодернізму?

2. Порівняйте інсталяцію і картину в музеї, перфоманс і театральний твір тощо.

3. Пригадайте й схарактеризуйте явища сучасної культури - рекламу, дизайн, напрями сучасної музики (зокрема, джаз, рок, поп) тощо. Наведіть приклади.

4. Колективне завдання: створіть арт-інсталяцію, обґрунтуйте її сенси.

Робота з додатковими джерелами інформації

Поцікавтеся різноманітними проявами (течіями, напрямами, художніми явищами) мистецтва постмодернізму. Зробіть власні добірки творів.

1. Назвіть відомі вам мистецькі стилі (течії, напрями) ХХ-ХХІ століть.

2. До якого стилю належать твори на ілюстраціях?

3. Які нові музичні явища виникли і розквітли у XX столітті?

4. За якими ознаками ви можете визначити імпресіонізм у живописі?

5. Яких рис набула архітектура в епоху модернізму і постмодернізму?

6. Наведіть приклади синтезу мистецьких і технічних засобів у мистецтві постмодернізму.

7. Поміркуйте і визначте, що об’єднує ці твори мистецтва. Який з них «зайвий» у цьому ряду? Поясніть.

8. Порівняйте зображення. Зробіть висновки.

9. Дайте узагальнену характеристику одного з художніх стилів (напрямів, течій), з якими ви ознайомилися.

10. Оберіть у підручнику твір мистецтва. Схарактеризуйте його, висловте емоційно-ціннісне ставлення до нього.

11. Якою музикою, на вашу думку, доцільно озвучити експозицію творів авангарду? Схарактеризуйте цю музику або доберіть конкретні твори.

12. Придумайте ідею для арт-інсталяції, перфомансу, арт-мобу. Поділіться нею зі своїми однокласниками. По змозі спробуйте реалізувати її.

 

Це матеріал з підручника Мистецтво 9 клас Гайдамака

 






^