mozok.click

Чи чув(-ла) ти про Всесвітній день в’язання на публіці? Його святкують щороку у другу суботу червня. А започатковано це свято було в 2005 р. парижанкою Даніель Лендес. Воно схоже на флешмоб. Усі, хто полюбляє в’язати, збираються в парках, кав’ярнях, на набережних, щоб разом приємно провести час за улюбленою справою. Також у цей день організовують благодійні ярмарки, різні спільні проекти.

Це свято вже стало історією. Поміркуй, чим же воно так приваблює людей XXI ст., зокрема і в Україні.

Чи завжди так було?

Що тобі відомо з історії в’язання?

З яких джерел можна дізнатися про історію в’язання?

Які вуличні об’єкти для обв’язування на цьому святі запропо-нував(-ла) б ти?

Опорні поняття

В’язання, факти з історії в’язання, графіті-в’язання, види виробів.

Knitting, knitting history facts, graffiti knitting, products kinds.

Навіщо це тобі потрібно?

Світ в’язання дивовижний і захоплюючий! У тебе є чудова можливість розширити уявлення про нього. В’язання принесе тобі багато радісних хвилин, заповнить твоє дозвілля, введе у світ прекрасного.

Зможеш вдало вибрати виріб для в’язання.

Прикрашати свій дім. Дарувати близьким подарунки.

Коли зародилося в’язання? В’язання — один із старовинних і корисних видів рукоділля. Важко точно встановити, де і коли воно зародилося. Але його історія дуже давня. Про це свідчать археологічні знахідки в Єгипті. Деякі в’язані речі вчені відносять до III—V ст. н. е.

Цікавою знахідкою в єгипетських гробницях є в’язана дитяча шкарпетка (мал. 11). Дивовижно, що великий палець у ній вив’язаний окремо, щоб зручно було взувати сандалії, які носили в той далекий час.

Жителі древньої єгипетської цивілізації настільки любили в’язані речі, що увіковічили мотиви в’язання на барельєфах своїх храмів (мал. 12).

В’язання в Європі. В європейських країнах цей вид рукоділля поширився в XVI ст. У музеях бережно зберігають унікальні в’язані речі. Наприклад, у лондонському музеї Вікторії й Альберта зберігаються рукавички ручної в’язки з Іспанії XVI ст. (мал. 13). Вони належали єпископові, тому й прикрашені релігійними символами.

Інвентарний опис гардероба шведського короля Еріка XIV (1533-1577 рр.) свідчить, що в 1566 р. король придбав 27 пар панчіх, в основному шовкових. Одна з його пар панчіх коштувала як річна платня камердинера. Вони майстерно вив’язані вручну з білого шовку, 65 см заввишки, щільність в’язання — 13 петель в 1 см. Верх кожної панчохи загорнутий, має отвір для приєднання стрічками до штанів. Задній шов вишитий сріблом. На рівні кісточки ноги виконана витончена вишивка срібною ниткою і шнуром (мал. 14).

Перша в’язальна машина. Першу в’язальну машину з тачковими голками для виготовлення панчіх було створено англійським священиком Вільямом Лі в 1589 р. (мал 15).

За допомогою такої машини швидкість в’язання збільшилась більш як у 10 разів. Англійській королеві винахід не сподобався. Вона відмовила священикові в патенті й порадила заробляти гроші чесним шляхом. Переїхавши до Франції, Вільям Лі відкрив у місті Руані першу трикотажну майстерню.

Цінності в’язання. В’язання цінувалося в усі часи. В’язав навіть 32-й президент Америки (мал. 16).

В’язання було незамінне і в часи війни. Шкарпетки для військових в’язали діти й жінки. Товариство «Червоний хрест» організовувало в’язання шкарпеток для воїнів (мал. 17), уроки в’язання для потреб армії (мал. 18).

В’язання — чоловічий чи жіночий вид рукоділля? Історики вважають, що спочатку в’язання було чоловічим ремеслом. Вони це робили, використовуючи пальці рук. Спочатку плели нерети, елементи одягу тощо.

У 1527 р. в Парижі було створено першу гільдію чоловіків-в’язальників, а потім вона поширилась на всю Європу. Майже до XVIII ст. членами таких об’єднань були лише чоловіки. Вони це робили дуже майстерно (мал. 19).

У романі Дюма «Графиня де Монсоро» зазначається, що заняття в’язанням є доцільним для юнаків, бо розвиває в них зосередженість, терпіння, точність рухів, що необхідно також і для фехтування. І донині в Америці діє «Клуб чоловіків, що в’яжуть» (мал. 20).

І лише з часом жінки склали чоловікам відчутну конкуренцію. Чоловіки намагалися протидіяти цьому і навіть впроваджували законодавчі укази. Але нічого не допомогло, жінки перемогли. Вони й сьогодні із задоволенням в’яжуть різноманітні ексклюзивні вироби: шалі, рукавички, кольє тощо.

Перша книга для в’язання. Першу книгу для в’язання було опубліковано в 1611 р. У ній міститься велика кількість візерунків і виробів, виконаних вручну (мал. 21).

В’язання на теренах України. В літературних джерелах згадується, що в XI ст. київські монахи в’язали собі головні убори. Вони називалися «клобуками» (мал. 22).

У міському чоловічому строї побутували й вовняні шкарпетки, що мали назву «копитця». Серед жінок суспільної верхівки були поширені очіпки із сітки, так звані «волосянки», які сплітали із золотих або срібних ниток.

Наприкінці XIX — в першій третині XX ст. мистецтво в’язання в Україні набуває особливої динаміки, розмаїття та самобутності (мал. 23).

Капчури, в’язані спицями, кінецьXIX—XX ст., с. Розтоки Косівського р-ну Івано-Франківської обл., зберігаються у Коломийському музеї народного мистецтва Гуцульщини й Покуття ім. Й. Кобринського

Ковпак, XVIII—XIX ст., с. Літки Чернігівської обл., зберігаються в Українському центрі народної культури «Музей Івана Гончара»

Можна сміливо стверджувати, що зародилося в’язання в Україні ще в сиву давнину, з часів появи хліборобства (мал. 24). В’язання снопів або дідуха є неабияким мистецтвом. Дідух в українській культурі — це символ урожаю, добробуту, багатства, українська різдвяна прикраса, оберіг роду.

До речі

В Україні й дотепер полюбляють плетіння вінків з живих і штучних квітів та рослин.

У наш час існує чимало творчих майстерень. Майстерня «Треті півні» об’єднує тих, хто безмежно закоханий в Україну, її культуру, традиції, красу автентичного вбрання. Це команда фотографів, стилістів, візажистів і промоутерів, яких об’єднало щире прагнення відкрити світові усю красу й унікальність української культури, показати через фотографію багатство традиційних строїв різних регіонів країни, котрі вдалося вберегти.

1. Чому мистецтво в’язання спочатку було лише чоловічим заняттям?

2. Що нового ти дізнався(-лася) з історії в’язання?

3. Коли в літературних джерелах уперше згадується про мистецтво в’язання на теренах України?

Який світ в’язання сьогодні? Ниточка мистецтва в’язання тягнеться з глибини віків через наші часи в майбутнє. Вона ніколи не перерветься, бо жага відтворення і творення триває завжди!

Це дивовижно, що в епоху масового виробництва товарів, зокрема й трикотажних, популярність мистецтва в’язання лише зростає, постійно збагачується новими ідеями, ексклюзивними моделями.

Уяви собі, міжнародна інтернет-спільнота нараховує більше 7000000 зареєстрованих користувачів! їх кількість постійно зростає.

В’язання популярне, бо дає можливість народжувати і втілювати в життя найфантастичніші ідеї. У яких тільки сферах людина їх не застосовує!

Графіті-в’язання, або, як його ще називають, міське в’язання, розповсюдилося по всьому світі. Воно визнане як один із видів вуличного мистецтва, яке декорує довколишні об’єкти в кольорову пряжу (мал. 25).

Мал. 25. Оформлення предметів графіті-в’язанням

Популярні у творчості майстрів і мистецькі вироби, які імітують в’язані візерунки (мал. 26).

Людина, яка захоплюється в’язанням, творчо реалізовується, нормалізує серцебиття, знімає стрес, релаксує. За допомогою спиць і різних матеріалів можна вив’язати практично будь-який предмет одягу або декору.

Важко уявити, але голлівудські чоловіки-кінозірки (мал. 27) займаються в’язанням. Це допомагає їм розслабитися і відволіктися від суєти суєт. Добре відпочити від надто швидкого темпу сучасного життя, перевтоми й роздратованості, зосередитися на своїх мріях, думках.

Цікавим є новий вид в’язання — мегав’язання (мал. 28). Для його виконання використовуються величезні інструменти й грубі матеріали.

Що можна вив’язати спицями? Всього не перелічити! Спицями в’яжуть речі для повсякденного життя, пам’ятних і святкових подій (табл. 2, с. 44).

Таблиця 2

Види виробів, вив’язаних спицями

Часто хочеться подарувати нашим близьким щось особливе, призначене лише для них, те, що викликатиме в них щасливу усмішку і приємний спогад. Коли ми в’яжемо щось для рідних, то повсякчас про них думаємо, вкладаємо в цю річ часточку свого тепла, гарний настрій. Такі вироби приносять удачу, затишок, творять любов.

В’язання виробів — творча робота. Вона викликає відчуття задоволення, власної значущості. Адже на очах за допомогою спиць і пряжі народжується щось нове, виготовлене власноруч. Долучайся до творчості, і ти зможеш зробити життя яскравішим і кращим!

1. Чому важко точно встановити час виникнення в’язання?

2. Поміркуй, у чому секрет популярності мистецтва в’язання.

3. Де можна застосувати імітацію в’язання?

4. Доповни перелік виробів, вив’язаних спицями, що зазначені в табл. 2.

5. Які сучасні журнали або сайти для рукоділля ти знаєш? Збери відповідну інформацію та створи тематичний каталог.

6. Знайди цікавинки про в’язання у твоєму регіоні.

Робота в групах

Об’єднайтеся у групи дизайнерів, журналістів, істориків, акторів. Підготуйте матеріал про мистецтво в’язання в Україні. Оформіть його для розміщення на шкільному сайті, виставці, в газеті або деінде.

Практична робота

Складання короткої історичної довідки про розвиток в’язання

Інструменти та матеріали: підручник, альбоми, журнали, роздруківки з Інтернету, робочий зошит, лінійка, олівець. Послідовність виконання роботи:

1. Структуруй коротко відомості з історії в’язання; традицій; застосування в сучасних умовах.

2. Заповни таблицю:

3. За результатами дослідження зроби висновки.

4. Оціни якість виконаної роботи.

Це матеріал з підручника Трудове навчання 9 клас Мачача, Стрижова