mozok.click » Географія » Туризим як складова національної економіки, його види та чинники розвитку. Туризм в Україні
Інформація про новину
  • Переглядів: 12446
  • Автор: admin
  • Дата: 9-08-2017, 17:24
9-08-2017, 17:24

Туризим як складова національної економіки, його види та чинники розвитку. Туризм в Україні

Категорія: Географія

Спробуйте відповісти

1. Кого ми називаємо туристами?

2. Які види туризму характерні для вашого краю?

3. Що вам відомо про Світову спадщину ЮнЕСКО?


 

1. Туризм як складова національної економіки. Види туризму

Туризм — тимчасовий виїзд особи з місця проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових або інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці, куди особа від’їжджає. Саме так трактує цей вид діяльності Закон України «Про туризм».

Туризм у багатьох країнах світу стає однією з найперспектив-ніших складових національної економіки. Розвинена туристична інфраструктура сприяє покращенню привабливості країни та її конкурентоспроможності у світовому господарстві. Туризм є однією з небагатьох сфер діяльності, де залучення нових технологій не призводить до скорочення працюючого персоналу, зменшуючи цим самим соціальну напруженість у суспільстві. Світовий досвід показує, що індустрію туризму можна розвивати і в період економічних криз, адже витрати на створення одного робочого місця тут у 20 разів менші, ніж у промисловості.

Однак позитивний вплив туризму на економіку держави відбувається тільки в тому випадку, якщо він розвивається паралельно й у взаємозв’язку з іншими видами економічної діяльності.

Туризм класифікують за різними ознаками: характером організації подорожі, метою подорожі, засобами пересування, термінами й тривалістю подорожі, засобами розміщення туристів тощо. Основними організаційними формами туризму виступають насамперед міжнародний (в’їзний і виїзний) і внутрішній (національний) туризм. Роль кожного з них важлива в соціально-економічному розвитку держави, однак головним показником рівня розвитку цього виду економічної діяльності є саме міжнародний туризм.

За характером організації подорожі туризм поділяють на плановий (організований) і самодіяльний (неорганізований). Найважливішою вважається класифікація туристичних подорожей за метою здійснення. За цією ознакою туризм поділяють на культурно-пізнавальний (екскурсійний), лікувально-оздоровчий, розважально-відпо-чинковий, спортивний, релігійний тощо (мал. 1).

 



 

2. Чинники розвитку туризму

Основними причинами бурхливого розвитку туризму є науково-технічний та соціально-економічний прогрес суспільства. Чинники, які цьому сприяють, класифікують передусім щодо масштабу туристської діяльності. Серед них виділяють глобальні, які діють у міжнародному або світовому масштабі; національні, які виявляють свій вплив на рівні держави; регіональні чинники, що впливають на стан та розвиток туризму в межах окремого регіону.

Серед географічних чинників розвитку туризму вирізняють дві групи — суспільно-географічні й фізико-географічні (природні).

До суспільно-географічних чинників відносять (мал. 2):

 

• соціально-економічні: рівень доходів населення, рівень цін на туристичні послуги, розвиток інфраструктури;

• демографічні: вікова структура населення, форма зайнятості;

• соціально-психологічні: соціальна напруженість у суспільстві, ментальність, традиції та звичаї;

• геополітичні: безпека регіонів туристичної індустрії, відсутність конфліктів, загальний рівень демократизації суспільства, ступінь дотримання міжнародних норм та правил в охороні громадського порядку, дотримання прав і свобод людини;

• історико-культурні чинники створюють передумови для розвитку туризму, передусім міжнародного. У найвигіднішому становищі перебувають країни, де поєднуються фізико-географічні чинники розвитку з наявністю унікальних історико-культурних пам’яток.

Із-поміж фізико-географічних чинників особливе місце посідають кліматичні умови, які можуть бути визначальними під час розміщення відпочинково-оздоровчих об’єктів, формування туристичних центрів (мал. 3).

Кліматичні умови території досить тісно пов’язані з характером рельєфу. Наприклад, у гірських районах контрастна й часто мінлива погода залежить від висоти над рівнем моря, крутизни й місця розташування схилу. Гірський рельєф сприяє розвитку активних видів відпочинку та спорту.

У туристичному використанні територій важливе значення мають лісові угіддя, стан яких створює передумови розвитку масового від-


починку й навіть лікування. Так само можна проаналізувати вплив й інших компонентів природи. Особливу увагу звертають на групу ресурсно-екологічних чинників, що охоплюють масштаби й рівень забезпеченості території туристичними ресурсами; відсутність конфліктних ситуацій у ресурсокористуванні в регіонах розвитку туризму; стан природного довкілля в регіонах надання рекреаційно-туристичних послуг.

Із-поміж чинників, що визначають потреби в туризмі й істотно впливають на вибір його видів, важко виділити головні та другорядні, оскільки для кожного з видів туризму вони відрізняються. Ті чинники, що є визначальними для пізнавального, можуть сприйматися як другорядні для спортивного туризму.

 


3. Туристична інфраструктура

Важливою передумовою ефективного використання рекреаційних ресурсів є наявність розвиненої туристичної інфраструктури. Туристична інфраструктура — це сукупність туристичних закладів (санаторії, бази відпочинку, готелі, ресторани тощо) та супутніх об’єктів, діяльність яких спрямована на забезпечення умов її стабільного функціонування, а також задоволення потреб туристів. Ступінь розвитку інфраструктури відіграє важливу роль у поєднанні різних секторів туризму.

Розвиток туристичної інфраструктури має відповідати високим стандартам обслуговування, адже турист, віддалений від постійного місця проживання та максимально звільнений від повсякденних турбот, вимагає якісного обслуговування. Тут вагоме місце належить закладам розміщення туристів, громадського харчування, побутовому обслуговуванню.

Основним елементом визнано сферу розміщення, що охоплює такі об’єкти: готелі (мал. 4), мотелі, кемпінги, туристичні бази, наметові поля та інші об’єкти розміщення, які використовуються з туристичною метою. Щодо харчування, то їжу туристи розглядають не лише як фізіологічну потребу, а і як задоволення, спосіб пізнання культури, традицій народу в країні перебування. Адже національна кухня — своєрідна «візитна картка» народу. Під час придбання туру необхідно знати, що в багатьох народів існують обмеження або навіть заборона на певні страви.

У виробничій інфраструктурі вагомим сегментом вважають транспортну систему, сформовану з дорожньої мережі й транспортних засобів.

Серед інших інфраструктурних напрямків туризму чільне місце посідає сувенірне виробництво, яке ґрунтується на створенні й популяризації зразків мистецтва та враховує національні особливості території, де прокладено міжнародні туристичні маршрути (мал. 5).

 


4. Туризм в Україні

У період становлення ринкових відносин в Україні туризм, як одна з найбільш перспективних та динамічних складових світового

господарства, отримав усі умови для інтенсивного розвитку. Об’єктивним підґрунтям стало, з одного боку, відкриття закритих державних кордонів, а з іншого — величезний туристичний потенціал країни, що містить у собі неповторний комплекс історико-культур-них та архітектурних пам’яток, об’єктів рекреаційного призначення, природно-кліматичних ресурсів.

Загальна площа цінних із туристично-рекреаційної точки зору природних ландшафтів України становить 9,4 млн га, або 15,5 % її території. Їх одночасна місткість з урахуванням необхідності забезпечення вимог охорони довкілля та допустимих навантажень перевищує 48 млн осіб.

В економіці України туризму поки що належить незначне місце, яке не відповідає потенційним можливостям цього виду діяльності як додаткового джерела надходження валюти в державний бюджет. Формування привабливого туристичного іміджу країни ускладнено відсутністю достовірної та актуальної інформації щодо туристичних ресурсів та відповідного рівня послуг.

У кожній області України під час подорожей можна побачити багато цікавих природних і культурно-історичних об’єктів. Зараз внутрішній туризм почав набирати все більшої популярності. Українці віддають перевагу відпочинку на узбережжі Чорного моря в межах Одеської та Херсонської області, у Карпатах.

В останні роки в Україні прийнято низку державних рішень, спрямованих на зміцнення та розширення законодавчої бази у сфері туризму. Туризм визнано одним із пріоритетних напрямків національної культури й економіки. І це повністю узгоджується зі світовими тенденціями, які свідчать, що туристична сфера стане важливою індустрією XXI ст.

5. Особливості природних рекреаційних ресурсів

Рекреаційні ресурси — це об’єкти, явища й процеси природного та антропогенного походження, що використовуються або можуть бути використані для розвитку рекреації (відпочинку всіх форм) і туризму. Головною властивістю рекреаційних ресурсів є те, що їм властива здатність відновлювати й розвивати духовні та фізичні сили людини.

Для організації рекреації використовуються ті природні умови та ресурси, які не завжди можуть бути використані іншими видами господарської діяльності, а саме: морські пляжі, природні ландшафти, історичні пам’ятки тощо.

До природних рекреаційних ресурсів належать природні та природно-антропогенні комплекси, об’єкти, явища й процеси, що мають властивості, придатні для організації рекреаційної діяльності. У межах природних рекреаційних ресурсів можна виділити кліматичні, ландшафтні, орографічні, бальнеологічні, грязьові, біотичні, водні та інші ресурси (мал. 6). У свою чергу, кожен із цих видів складається з окремих підвидів. Наприклад, бальнеологічні ресурси поділяються на мінеральні води різного хімічного складу, а отже, і різної лікувальної дії.

 

6. Об'єкти Світової спадщини ЮНЕСКО в Україні

У 1988 р. Україна ратифікувала, тобто затвердила Конвенцію ЮНЕСКО про охорону Світової культурної і природної спадщини. Перша українська пам’ятка увійшла до переліку об’єктів Світової спадщини в 1990 р. Станом на 2015 р. до списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО в Україні віднесено сім важливих культурних і природних об’єктів, а один об’єкт внесено до списку нематеріальної культурної спадщини (це приблизно 0,7 % від загальної кількості об’єктів ЮНЕСКО).

Із семи українських об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО чотири повністю розташовуються в межах України:

• Ансамбль історичного центру Львова — район Львова, де було засновано місто, яким воно тривалий час обмежувалося; політичний, економічний та культурний центр Львова (мал. 7).

• Стародавнє місто Херсонес Таврійський — Херсонеське городище — єдиний у Північному Причорномор’ї цілісно збережений зразок античного міста, що існувало з V ст. до нашої ери до XIV ст. нашої ери. Тут збереглися залишки міського планування вулиць, житлових, господарських та культурних споруд (мал. 8).

• Резиденція митрополитів Буковини та Далмації — найвизначніший архітектурний шедевр Західної України, розташований у Чернівцях (мал. 9).

• Собор Святої Софії в Києві та прилеглі монастирські споруди, Києво-Печерська лавра (мал. 10).

Інші три пам’ятки частково перебувають на території інших держав:

• Пункти геодезичної Дуги Струве — 34 пункти Дуги Струве, що збереглися, розміщені також у Норвегії, Швеції, Фінляндії, Росії, Естонії, Латвії, Литві, Білорусі та Молдові.

• Букові праліси Карпат і давні букові ліси Німеччини — унікальна транснаціональна природоохоронна територія, що охоплює природний ареал поширення лісів із бука лісового від високогір’я Українських Карпат до узбережжя Балтійського моря на німецькому архіпелазі Рюген. Розташовані також у Німеччині та Словаччині.

• Дерев’яні церкви Карпатського регіону — до списку внесено 16 унікальних церков, вісім із яких розташовані в Україні, а вісім — у Польщі. Церкви представляють такі типи архітектури: гуцульський (Україна), галицький (чотири в Україні й дві на території Польщі), бойківський (дві в Україні та одна в Польщі) і лемківський (усі п’ять на території Польщі) (мал. 11).

До списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО

у 2013 р. було включено Петриківський розпис — українське декоративно-орнаментальне народне малярство, що сформувалося на Дніпропетровщині в селищі Петриківка, звідки й походить назва цього виду мистецтва. Побутові речі з візерунками в стилі петри-ківського розпису збереглися з XVII ст.

7. Туристичні райони в Україні

Серед науковців існують різні підходи до виділення туристичних районів, а тому єдиної схеми районування України не розроблено.

Проте кожна із запропонованих схем виділяє Причорноморський та Карпатський туристичні райони, що підтверджує їхню унікальність і важливість у туристичному комплексі України.

Причорноморський рекреаційний район охоплює Одеську, Миколаївську, Херсонську області (без міста Генічеська та Арабатської Стрілки), а також Автономну Республіку Крим (без азовського узбережжя Криму), що становить близько 18 % площі країни. Район займає приморське положення і загалом має зручне розташування щодо великих річок України. Кількість туристів-рекреантів, які щороку відвідують цей район, становить близько 50 % від загального обсягу туристів в Україні.

Кліматичні умови оцінюються як комфортні для туристичної та рекреаційної діяльності. Тут зосереджено найбільші в Україні експлуатаційні запаси мінеральних вод, що використовуються лише на 5 %.

Унікальність Причорноморського рекреаційного району полягає і в наявності карстових форм рельєфу в гірському Криму, де зосереджено 85 % карстових порожнин України. Причорноморський рекреаційний район багатий на суспільно-історичні ресурси всіх видів. Найбільше рекреантів відвідують цей район із лікувальною та оздоровчою метою (майже 60 % від загальної кількості туристів). Із-по-між перспективних видів туризму виділяють діловий, релігійний, спортивний (спелео-, вело-, гірський туризм), дегустаційний тощо.

Карпатський рекреаційний район охоплює Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську, Чернівецьку області (9,4 % території України). Прикордонне положення та специфічні природні умови вплинули на формування його рекреаційно-туристичного потенціалу. Щорічна кількість рекреантів становить декілька мільйонів осіб, однак, за підрахунками, район може прийняти значно більше туристів. У цьому районі зосереджено 55,9 % ресурсів мінеральних вод країни. За розвіданими запасами виділяється Закарпатська область. Як бальнеологічний ресурс використовується озокерит — гірський віск (Бориславське і Трускавецьке родовища). У районі також розташовані унікальні гіпсові печери Буковини. Важливе рекреаційне значення мають гірські річки та озера Карпат.

Найбільш цінною є історико-культурна спадщина історичного центру Львова, музеї-замки: Олеський (найстаріший в Україні), Золочів-ський, Поморянський замок тощо, а також велика кількість культових споруд — соборів, церков, костьолів, монастирів із найкращими зразками як дерев’яного, так і кам’яного зодчества.

Основний туристичний центр Карпатського району — Львів, значні туристичні центри — обласні центри Івано-Франківськ, Ужгород, Чернівці. Рекреаційними центрами є також Трускавець, що формується як потужний курортополіс, Мукачеве, Галич, Коломия, Яремче, Косів, Хуст тощо. Окреме місце посідає туристичний комплекс «Буковель».

Карпатський рекреаційний район поки що належним чином не використовує багаті рекреаційні ресурси. Одним із чинників залучення туристів до району є розвиток традиційних народних промислів, збереження давніх звичаїв, національної культури.

Полісько-Подільський рекреаційний район охоплює Рівненську, Житомирську, Вінницьку, Тернопільську, Хмельницьку й Волинську області та займає площу 131,1 тис. км2. Розвитку рекреації сприяють унікальні мальовничі ландшафти та місцевості курортно-оздоровчого типу, значний лісовий фонд, численні озера, річки та водоспади. Серед геологічних ресурсів унікальними за своєю природою є спелеологічні ресурси, насамперед карстові печери.

У районі зосереджено значні запаси мінеральних вод, видатні пам’ятки архітектури — Почаївська лавра, Кам’янець-Подільська фортеця тощо.

 

Київсько-Дніпровський рекреаційний район охоплює Київську, Чернігівську, Черкаську, Полтавську області та місто Київ. Серед природних рекреаційно-туристичних ресурсів виділяються мінеральні води, торфові лікувальні грязі, річка Дніпро та її притоки, на яких розміщено значну кількість санаторіїв-профілакторіїв, баз відпочинку, центрів дитячого відпочинку.

У районі зосереджена велика кількість національних і державних історико-культурних заповідників. Із-поміж них виділяються національний заповідник «Софія Київська», Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник тощо.

У Київсько-Дніпровському районі, як і в решті, розвивається ба-гатопрофільна рекреація: пізнавально-лікувальна, культурно-розважальна, ділова, релігійна, навчально-освітня, спортивна (зокрема повітроплавальний, лижний, пішохідний, водний, зелений туризм).

Придніпровський рекреаційний район охоплює Дніпропетровську й Кіровоградську області (площа району 56,5 тис. км2) і належить до густонаселених і урбанізованих районів, тому за рекреаційними ресурсами оцінюється як дефіцитний.

Рельєф району, зокрема чергування низовин і височин, загалом сприятливий для рекреаційно-туристичної діяльності. Клімат характеризується від помірно комфортного до комфортного для рекреації й туризму. Переважають степові ландшафти з низьким коефіцієнтом привабливості для туристів. Сприяють розвитку рекреації значні запаси мінеральних вод, зокрема бромних, йодо-бромних, радонових, залізистих і лікувальних грязей.

Харківський рекреаційний район охоплює Луганську, Харківську та Сумську області (площа району 81,9 тис. км2). За рекреаційними ресурсами район оцінюється як дефіцитний. Рельєф і клімат району помірно комфортні для рекреаційно-туристичної діяльності. У Харківському районі виявлено багато джерел мінеральної води.

Основними туристичними об’єктами в Сумській області є державні історико-культурні заповідники в Глухові та Путивлі, у Харківській області — історико-археологічний музей-заповідник «Верхній Салтів» та Чугуївський історико-культурний заповідник імені І. Рє-піна, у Луганській області — Деркульський кінний завод (найстаріший в Україні).

У Харківському районі переважають пізнавальний і діловий туризм.

Приазовський рекреаційний район охоплює південну частину Херсонської області (місто Генічеськ з Арабатською Стрілкою), азовське узбережжя Криму (східне, північно-східне й північне узбережжя Керченського півострова Автономної Республіки Крим), Запорізьку й Донецьку області (близько 4 % площі України).

Територія району має неоднакові умови й чинники для розвитку рекреації. Незважаючи на низький рівень привабливості та сла-

борозвинену інфраструктуру в районі, розвитку рекреації сприяють унікальні піщані, піщано-черепашкові пляжі, що добре прогріваються, тепле й мілке Азовське море, спекотна погода влітку, наявність мінеральних вод, лікувальних грязей і ропи.

Серед культурно-історичних ресурсів привертають увагу такі об’єкти: національний заповідник «Хортиця», державний історико-археологічний заповідник «Кам’яна Могила».

Приазовський рекреаційний район має багатопрофільну спеціалізацію: розвивається курортно-лікувальна, культурно-розважальна рекреація, діловий, пізнавальний, пішохідний, водний, повітроплавальний туризм.

Особливу рекреаційну цінність у Приазовському районі мають піщані коси з чудовими пляжами: Арабатська Стрілка, Федотова коса з Бирючим Островом, Обитічна, Бердянська, Білосарайська, Крива коси. Дно моря тут переважно рівне, із повільним зростанням глибини, у прибережній частині вкрите піском та черепашками. Ці чинники перетворюють наймілководніший морський басейн світу на надзвичайно придатний для розвитку дитячої рекреації та оздоровлення людей похилого віку і з ослабленим здоров'ям (за рекомендаціями лікаря).

1. За якими основними ознаками класифікують види туризму? 2. Назвіть чинники розвитку туризму. 3. Назвіть складові туристичної інфраструктури. 4. Проаналізуйте розвиток туризму в Україні. 5. У чому ви вбачаєте особливості природних рекреаційних ресурсів? 6. Назвіть об'єкти Світової спадщини ЮНЕСКО в Україні.

1. За даними з різних джерел складіть короткий опис одного з об'єктів, який громадські організації пропонують внести до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. 2. Заповніть таблицю (у зошитах).

 

 

Це матеріал з підручника Географія 9 клас Гілецький

 






^