У цьому параграфі ви:
• ознайомитеся з положеннями законодавства України у сфері протидії епідемії ВІЛ/СНІДу;
• проаналізуєте причини та наслідки стигми і дискримінації ВІЛ-позитивних, вчитиметеся захищати їхні права;
• обговорите, які цінності підвищують рівень захищеності в умовах епідемії та формують толерантне ставлення до людей, які живуть з ВІЛ.
За результатами домашнього завдання наведіть статистику перебігу епідемії у світі, в Україні-та у вашому регіоні.
Відтоді, як було відкрито ВІЛ, минуло майже 30 років. За цей час епідемія ВІЛ/СНІДу охопила планету. Найбільше постраждали регіони, які не спромоглися мобілізувати ресурси і політичну волю на подолання епідемії. Серед них — країни Центральної та Південної Африки. Нині вони платять дуже високу ціну за бездіяльність своїх урядів — мільйони жертв і економічний занепад, адже епідемія ВІЛ/СНІДу загрожує економікам цих країн не менше, ніж здоров’ю населення.
Останніми роками на мапі світу з’явилися нові гарячі точки епідемії: Індія, країни Східної Європи і Центральної Азії. На жаль, Україна належить до країн «нової хвилі», які найбільше потерпають від епідемії.
На середину 2016 р. в Україні офіційно зареєстровано близько 290 тис. випадків ВІЛ-інфікування, майже 40 тис. українців померли від СНІДу. Та офіційну статистику з ВІЛ/СНІДу часто називають верхівкою айсберга, оскільки вона враховує лише тих, хто пройшов тестування на ВІЛ. Реальну кількість людей, які живуть з ВІЛ, і тих, хто помер від СНІДу, можна визначити лише приблизно.
За оцінками експертів, в Україні інфіковані 1,63 % дорослого населення. Це означає, що епідемія набирає загрозливих масштабів. Занепокоєння викликає той факт, що ВІЛ-інфекція виходить за межі вразливих груп і швидко поширюється статевим шляхом серед широких верств населення. Якщо раніше ця інфекція асоціювалася зі споживачами ін’єкційних наркотиків і представниками секс-бізнесу, то сучасне «обличчя» ВІЛ/СНІДу — це переважно обличчя соціально благополучної молодої жінки та її дитини.
Законодавство України у сфері протидії епідемії ВІЛ/СНІДу
Ефективні заходи боротьби з епідемією ВІЛ/СНІДу ґрунтуються на визнанні й захисті прав людини на рівні держави. Коли права людини захищено, інфікується менше людей, а ВІЛ-позитивні та їхні родини легше долають труднощі, пов’язані з хворобою.
Україна має прогресивне законодавство у сфері протидії епідемії. Воно гарантує право на добровільне і конфіденційне тестування на ВІЛ-інфекцію, збереження лікарської таємниці, соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ. Проблема в тому, що іноді положення цього законодавства порушують або бракує коштів для їх реалізації.
Ознайомтеся з деякими статтями Закону України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ» (2011 р.). Обговоріть положення цього документа, які:
• забезпечують право молоді на профілактичну освіту;
• гарантують дотримання прав і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ;
• встановлюють правову відповідальність за дискримінацію ВІЛ-позитивних пацієнтів.
Стаття 4. Держава гарантує забезпечення:
• 1) пріоритетності в профілактиці поширення ВІЛ-інфекції інформаційно-роз’яснювальної роботи з населенням щодо принципів здорового та морального способу життя, духовних цінностей і відповідальної поведінки у сфері сексуальних стосунків;
• 2) пропаганди здорового способу життя;
• 4) доступності та належної якості тестування з метою виявлення ВІЛ-інфекції, у тому числі анонімного, з наданням попередньої та подальшої консультативної допомоги, а також забезпечення безпеки тестування для обстежуваної особи та персоналу, який його проводить;
• 5) регулярного інформування населення, у тому числі через засоби масової інформації, про причини зараження, шляхи передачі ВІЛ-інфекції, важливість здорового та морального способу життя для запобігання зараженню ВІЛ-інфекцією, заходи та засоби профілактики захворювання на ВІЛ-інфекцію, а також про можливості діагностики та лікування;
• 6) включення питань щодо профілактики ВІЛ-інфекції, здорового та морального способу життя, духовних цінностей, відповідальної поведінки у сфері сексуальних стосунків, традиційних сімейних цінностей, лікування, догляду та підтримки людей, які живуть з ВІЛ, та їх близьких, а також щодо неприпустимості дискримінації таких людей та необхідності формування толерантного ставлення до них до відповідних навчальних програм для середніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладів;
• 9) інформаційно-роз’яснювальної та реабілітаційної роботи, у тому числі із залученням представників громадських, благодійних та релігійних організацій, серед осіб, які вживають наркотичні засоби та психотропні речовини ін’єкційним способом, з метою протидії поширенню ВІЛ-інфекції;
• 11) вільного доступу до послуг з профілактики передачі ВІЛ-інфекції від ВІЛ-інфікованих вагітних жінок їхнім новонародженим дітям;
• 13) реалізації послідовної політики, спрямованої на формування толерантного ставлення до людей, які належать до груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, та людей, які живуть з ВІЛ;
• 15) соціального захисту людей, які живуть з ВІЛ, членів їхніх сімей, медичних, соціальних та інших працівників, зайнятих у сфері запобігання захворюванню на ВІЛ-інфекцію, а також надання людям, які живуть з ВІЛ, необхідної медичної допомоги та соціальних послуг;
Стаття 14. Рівність перед законом та заборона дискримінації людей, які живуть з ВІЛ, та осіб, які належать до груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ.
• 1. Люди, які живуть з ВІЛ, та особи, які належать до груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, — громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, особи, які звернулися за наданням статусу біженця та яким надано статус біженця в Україні, шукачі притулку, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах тимчасово перебувають на території України, користуються всіма правами та свободами, передбаченими Конституцією та законами України, іншими нормативно-правовими актами України.
• 2. Держава гарантує надання всім людям, які живуть з ВІЛ, та особам, які належать до груп підвищеного ризику інфікування ВІЛ, рівних з іншими громадянами можливостей для реалізації їхніх прав, зокрема в частині можливості адміністративного та судового захисту своїх прав.
• 3. Дискримінація особи на підставі наявності в неї ВІЛ-інфекції, а також належності людини до груп підвищеного ризику інфікування ВІЛ забороняється. Дискримінацією вважається дія або бездіяльність, що у прямий чи непрямий спосіб створює обмеження, позбавляє належних прав особу або принижує її людську гідність на підставі однієї чи кількох ознак, пов’язаних з фактичною чи можливою наявністю в неї ВІЛ, або дає підстави віднести особу до груп підвищеного ризику інфікування ВІЛ.
Стаття 24. Порушення законодавства у сфері запобігання поширенню ВІЛ-інфекції тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність у встановленому законом порядку.
Стигма і дискримінація ВІЛ-позитивних
Світ, в якому понад 40 мільйонів людей живуть з ВІЛ, не може відгородитися від них. Але й нині стигма і дискримінація ВІЛ-позитивних є поширеним явищем.
Стигма (тавро) — уявлення, що існує в суспільстві, згідно з яким певні якості людей або їхня поведінка є ганебними й аморальними. Про СНІД склалося уявлення, що це хвороба тих, хто вживає ін’єкційні наркотики, працівників секс-бізнесу і гомосексуалів. Тому коли дізнаються, що хтось є ВІЛ-пози-тивним, до нього починають ставитися з відразою.
Таке ставлення не має реальних підстав. Адже частину людей, особливо на початку епідемії, було заражено під час переливання інфікованої крові або в лікарні. Діти інфікуються здебільшого ще до свого народження. Багато людей заразилися, перебуваючи у шлюбі й зберігаючи подружню вірність.
Найбільша небезпека стигми в тому, що людина може подумати: «Я не вживаю наркотиків і не працюю у секс-бізнесі. Мене це не стосується, мені нічого не треба знати про ВІЛ і СНІД».
Але це не так! Найбільше ризикують ті, хто не обізнаний зі шляхами передачі ВІЛ і методами захисту від нього або не хоче застосовувати ці знання на практиці.
Стигма у дії — це вже дискримінація (порушення або позбавлення людини будь-яких її прав через колір шкіри, стать чи стан здоров’я). Дискримінація ВІЛ-позитивних людей має різні форми і прояви: від вимог ізолювати їх від суспільства до звільнень із роботи, неприйняття до школи, погроз і образ на їхню адресу.
Причини стигми і дискримінації:
• недостатня обізнаність;
• міфи про шляхи передачі ВІЛ;
• обмежений доступ до лікування;
• безвідповідальні повідомлення у ЗМІ;
• поширеність соціальних страхів;
• табу, пов’язані з сексуальністю, хворобами, смертю.
Наслідки стигми і дискримінації:
• негативний вплив
на здоров’я ВІЛ-пози-тивних людей (низька самооцінка, депресія, відчай, зниження функції імунної системи);
• ігнорування людиною свого реального або потенційного ВІЛ-статусу;
• порушення прав і свобод людини у сфері охорони здоров’я, праці, освіти;
• послаблення зусиль, спрямованих на боротьбу з ВІЛ/СНІДом.
Дехто вважає, що людей із ВІЛ треба ізолювати, як, наприклад, хворих на дизентерію. Але, як уже зазначалося, ВІЛ — це інфекція, шляхи передачі обмежені, і тому нема потреби ізолювати хворих. Ізоляція такої кількості людей була б жорстокою, а головне — безглуздою, оскільки не дала б жодних позитивних результатів. Якщо люди покладуть відпо-
відальність за свою безпеку на державу, а самі не захищатимуться, наприклад, під час статевих контактів, вони дуже ризикуватимуть. ВІЛ не має специфічних симптомів, наприклад таких, як висипка або інші зовнішні ознаки. Людина може багато років жити з ВІЛ, на вигляд бути цілком здоровою та, нічого не знаючи про це, інфікувати інших.
Нерідко можна почути: «Добре, нехай собі живуть, але не ходять до школи, в якій навчаються наші діти, не працюють на наших підприємствах, не роблять зачіску в наших перукарнях, не лікують зуби в нашій поліклініці». Від подібних проявів дискримінації потерпає переважна більшість людей, які живуть з ВІЛ, їхні дружини і чоловіки, батьки і діти, родичі і друзі. Насправді ці вимоги також продиктовані небажанням щось змінювати в собі. Та якщо хоч на мить уявити наслідки цього, то починаєш розуміти, що перекладання відповідальності за своє здоров’я на інших не зменшує, а навпаки, збільшує ризики інфікування.
Стигма і дискримінація сприяють поширенню епідемії. Ці ганебні явища вбивають ВІЛ-позитивних людей у прямому значенні цього слова. Адже їхнє здоров’я залежить від стану імунної системи, а зневажливі висловлювання не лише принижують гідність людини, а й ослаблюють уражений вірусом імунітет. Це науково доведений факт.
Потренуйтеся захищати права ВІЛ-позитивних людей:
• прочитайте запитання і відповіді;
• підготуйте по одному запитанню і поставте його будь-кому з групи;
• обговоріть можливі варіанти ваших відповідей.
Чи може ВІЛ-позитивний педагог працювати у школі й чи зобов’язаний він повідомити директору про свій діагноз?
Діагноз ВІЛ-інфекція не є перепоною для будь-якої професійної діяльності. Розголошення ВІЛ-статусу — особиста справа кожного. Людина приймає це рішення, зважуючи всі «за» і «проти». Найчастіше добровільно розголошують свій діагноз відомі люди, які прагнуть зробити внесок у боротьбу зі стигмою і дискримінацією ВІЛ-позитивних. За законом ВІЛ-позитивна особа зобов’язана повідомити про це лише своєму сексуальному партнеру.
Мій знайомий хоче лікувати зуби в сучасній клініці, але там відмовляють ВІЛ-позитивним. Чи доведеться йому відповідати за те, що він не повідомить лікарю про свій діагноз?
Закон не передбачає такої відповідальності. Усі лікарі мають дотримуватися однакових заходів безпеки стосовно своїх пацієнтів — так, наче кожен із них інфікований.
Мені сказали, що оскільки я ВІЛ позитивний, то не зможу поїхати за кордон навіть у турпоїздку. Але як у тур-агентстві дізнаються про це? Може, в лікарні поставлять штамп у моєму паспорті?
Жодної відмітки у паспорті не роблять. Лише деякі країни вимагають довідку про ВІЛ-статус для отримання візи. Отже, ви можете мандрувати світом і жити повноцінним життям.
Об’єднання заради життя
Як свідчить досвід, епідемія ВІЛ/СНІДу здатна пробуджувати найгірші і найкращі людські якості. Найгірші якості виявляються тоді, коли ВІЛ-позитивні стають жертвами стигми і дискримінації з боку рідних, друзів, знайомих, сусідів, лікарів, учителів чи державних службовців. А найкращі — коли люди об’єднуються для боротьби з бездіяльністю уряду чи окремих осіб для надання допомоги і догляду за тими, хто живе з ВІЛ.
Важливо збагнути, що епідемію можна здолати лише об’єднаними зусиллями міжнародної спільноти, урядів усіх країн світу, державних установ, бізнесу, громадських організацій, кожної місцевої громади, родини і кожної людини незалежно від її ВІЛ-статусу.
1. Які ВІЛ-сервісні організації діють у вашому місті (районі)? Які акції вони організували?
2*. Символом єднання у боротьбі з ВІЛ-СНІДом з 1991 року є червона стрічка. Пригадайте, з якою метою її було створено та яка подія закарбувала в пам’яті людей червону стрічку.
Моральні цінності у боротьбі з ВІЛ /СНІДом
На долю вашого покоління випало серйозне випробування — створити сім’ю і виховати здорових дітей в умовах епідемії ВІЛ/СНІДу. Попередні покоління людства не знали подібних загроз. Але те, що найбільше цінувалось у всі часи — дошлюбна цнотливість і подружня вірність, — допоможе і вам. Адже це найкращий захист від ВІЛ. Як і золоте правило моральності: «Стався до інших так, як ти хочеш, щоб вони ставилися до тебе». Воно додасть сили протидіяти дискримінації та підтримувати людей, які цього потребують.
Україна має прогресивне законодавство у сфері протидії епідемії ВІЛ/СНІДу. Проблема в тому, що іноді положення цього законодавства порушують або бракує коштів для їх реалізації. Стигма і дискримінація ВІЛ-позитивних людей порушує їхні права у сфері охорони здоров’я, праці, освіти, послаблює зусилля, спрямовані на боротьбу з епідемією, перешкоджає ефективній профілактиці.
Одвічні моральні цінності зменшують уразливість молоді в умовах епідемії та сприяють захисту прав людей, які живуть з ВІЛ.
ПІДСУМКОВІ ЗАВДАННЯ ДО ГЛАВИ 1 РОЗДІЛУ 4
1. Об’єднайтесь у сім команд. Розподіліть між собою параграфи 20-26 підручника і складіть концептуальні карти пам’яті для кожного з них.
2. По черзі зробіть повідомлення і продемонструйте підготовлені командами концептуальні карти за матеріалом параграфів 20-26.
3. Складіть із підготовлених концептуальних карт колаж і розмістіть його на видному місці у класі.
Підсумуйте головне з того, що ви вивчали у главі 1 розділу 4.
ТЕСТ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Ознаками соціальної зрілості є:
а) матеріальна незалежність;
б) сформованість організму;
в) здатність приймати виважені рішення;
г) здатність налагоджувати і підтримувати здорові стосунки; ґ) спроможність створити і утримувати родину;
д) здатність свідомо керувати своїми емоціями і поведінкою.
2. Для ефективного спілкування важливо:
а) висловлювати зацікавленість у спілкуванні;
б) поважати особистий простір співрозмовника;
в) постійно говорити або тільки слухати;
г) використовувати парафраз;
ґ) дивитися в очі співрозмовнику.
3. Першою стадією захворювання на ВІЛ-інфекцію є:
а) «період вікна»;
б) безсимптомний період;
в) стадія СНІДу.
4. Ситуації, в яких існує високий ризик інфікування ВІЛ, це:
а) бути покусаним тим самим комаром;
б) спільно користуватися посудом;
в) робити ін’єкції одним шприцом;
г) користуватися громадськими вбиральнями; ґ) їздити у переповненому транспорті.
5. Принцип тестування на ВІЛ, який означає, що людина не зобов’язана називати своє ім’я, якщо вона цього не бажає, має назву:
а) добровільність;
б) анонімність;
в) конфіденційність.
1. Розкрийте значення наведених у рамочці термінів.
2. Прочитайте речення 1-8 і перевірте, чи правильно вжито підкреслені у тексті терміни. Запишіть у зошиті правильні відповіді.
а) спілкування
б) стосунки
в) кооперація
г) компроміс
ґ) токсоплазмоз
д) краснуха
е) стигма
є) дискримінація
1. Спілкування — зв’язок між людьми, які добре знають одне одного.
2. Кооперація — це процес обміну думками, почуттями, враженнями, тобто повідомленнями.
3. Компроміс — це розв’язання проблеми у стосунках шляхом взаємних поступок.
4. Стосунки — це об’єднання зусиль заради спільної мети.
5. Токсоплазмоз - це вірусна інфекція, що передається повітряно-крапельним шляхом.
6. Краснуху спричиняє паразит, який може міститися в сирому м’ясі, котячих екскрементах і землі.
7. Стигма — це порушення або позбавлення людини будь-яких її прав через колір шкіри, стать чи стан здоров’я.
8. Дискримінація у перекладі з грецької означає «тавро».
Це матеріал з підручника Основи здоров'я 9 клас Бех, Воронцова, Пономаренко