mozok.click

На кінець 40-х рр. XIX ст. у Франції розгортається соціально-економічна криза, посилена прорахунками у внутрішній політиці, засиллям фінансової аристократії у сфері економіки і політики, активізацією опозиційних сил, наростанням широкого народного невдоволення. Це стало причинами нової революції, приводом до якої разом із трагічною загибеллю спадкоємця престолу — старшого сина Луї Філіпа, став розстріл демонстрантів у Парижі на підтримку бенкетної кампанії за проведення виборчої реформи.

Соціально-економічний розвиток США та його особливості в першій половині ХІХ ст.

Соціально-економічний розвиток США першої половини ХІХ ст. відбувався прискореними темпами, що було обумовлено: природними умовами (теплий клімат, родючі ґрунти, лісові простори, поклади корисних копалин);

На початку ХІХ ст. майже всі країни Латинської Америки були колоніями Іспанії, крім Бразилії (володіла Португалія) та острова Гаїті (належав Франції). Латиноамериканські колонії були сировинним придатком для економік європейських метрополій. Із них вивозили золото, цукор, бавовну, ввозили рабів і промислові товари.

Політична стабільність в умовах політичної реакції після поразки революції 1848-1849 рр.; ріст ділової активності; ліквідація феодальних порядків у сільському господарстві; розширення Митного союзу; індустріалізація економіки стали передумовами об’єднання Німеччини.

У Європі та Північній Америці на середину XIX ст. утверджується модерне техногенно-міське суспільство (або промислова цивілізація), у якому визначальною рисою могутності держави стають галузі важкої індустрії. Стрімкий розвиток промисловості, транспорту й торгівлі завершив промисловий переворот у Німеччині — в 1870-х роках, Австро-Угорщині, Росії та Італії — у 90-х роках XIX ст.

Опираючись на вже вивчений матеріал § 5, обговоріть у класі або у малих групах відому в історії цитату з документа середини ХІХ ст.: «Привид бродить по Європі — привид комунізму. Всі сили старої Європи об’єдналися для священного цькування цього привида: Папа [Римський] і цар, Меттерніх і Гізо, французькі радикали і німецькі поліцейські».

Об’єднання Італії завершилося створенням Італійського королівства — конституційної монархії на чолі з Савойською династією. За конституцією 1861 р. монарх зберігав широкі владні повноваження — визначав склад і політичний курс уряду, керував зовнішньою політикою і збройними силами. 

Першим канцлером Німецької імперії став Отто фон Бісмарк, який водночас обіймав посаду міністра-президента Пруссії. Він став фактичним керівником нової держави, а кайзер Вільгельм І, як правило, погоджувався з його політикою. У своїй політиці тодішній канцлер опирався на парламентську більшість, утворену з консервативних та націонал-ліберальних партій, більшість посад у державі були надані прусській аристократії.

Із 70-х рр. ХІХ ст. зниження темпів промислового виробництва країни було викликано такими причинами:

• застарілістю технічної бази промисловості;

• наявністю значних колоніальних володінь із ринками збуту, джерелами сировини, дешевою робочою силою;

• вкладанням капіталів у промисловість колоній, а не у технічне переоснащення підприємств Великої Британії;

1. Які результати і яке значення революції 1848–1849 рр. у Франції?

2. Який державний устрій було запроваджено Конституцією 1848 р.?

3. Охарактеризуйте організацію влади періоду Другої республіки у Франції.