mozok.click

Докази еволюції. Сукупність наукових даних, отриманих ученими різних біологічних дисциплін, які підтверджують походження всіх живих істот на Землі від спільного предка, мають назву докази еволюції. Зазвичай наукові відомості, що обґрунтовують теорію еволюції, поділяють на чотири групи: палеонтологія — наукапро вимерлих тварин та рослини; порівняльна анатомія — дисципліна, що вивчаєта порівнює будову різних організмів; ембріологія та молекулярно-генетичні дані.

Головний недолік теорії Ч. Дарвіна. Незважаючи на те, що більшість учених — сучасників Дарвіна стали палкими прихильниками його теорії, деякі дослідники критично поставилися до ідеї природного добору як головного фактора еволюції. Найсе-рйозніше наукове заперечення висунув британський інженер Флемінг Дженкін (1833-1885). Суть заперечення така. Якщо в індивіда виникають корисніриси, які успадко-вуються і дають нащадкам перевагу перед іншими особинами, тоу випадку вільних схрещувань ці корисні риси неминуче «розчиняться» в ряду нащадків.

Рівні еволюційних перетворень. Науковці вважають, що еволюційні процеси мають два рівні. На рівні популяції відбувається мікроеволюція, яка завершується утворенням нових видів. Еволюційні події, що протікають на рівні, вищому за видовий, і пов'язані з утворенням нових родів, родин, рядів, порядків, відділів, класів, типів тощо, називають макроеволюцією.

Виникнення ієрархічної системи організмів у процесі еволюції. Згідно зі СТЕ, мікро- і макроеволюція є різними складовими одного процесу. Хоч еволюціютаксонів високого рівня (роди, родини ряди, класи) вивчає окрема наука філогенети-ка (від грец. філон — рід, плем'я і генезис — походження), причиною їх виникнення є ті самі події, що й під час утворення видів.

Історичні відомості. Уявлення про походження людини від людиноподібних мавп виникали ще в давнину. Відповідні висловлювання можна знайти навіть у середньовічних натурфілософів, хоч аж до XVIII ст. переважна більшість учених несумнівалися, що людину створив Бог. Початок науковому баченню спорідненостілюдини з мавпами поклав Карл Лінней.

Система органічного світу та наука, яка її вивчає. Інколи кажуть, що систематика — це альфа й омега кожної науки. Це означає, що будь-яка наука бере свій початок зі спроб розробити досконалу класифікацію явищ, які вона вивчає, і повинна завершується тим, що все-таки її створює.

Віруси. Усі чули про такі особливі біологічні субстанції — віруси (від грец. вірус — отрута). Вони займають унікальне місце — межу між живим та неживим. Чому так? Віруси — це особлива неклітинна форма життя (вони не мають клітинної будови). Це молекула нуклеїнової кислоти (ДНК або РНК), що оточена білковою оболонкою, а інколи ще й ліпідами.

Археї. До царства Археї (від грец. архейос — стародавній), відносять окреме царство одноклітинних прокаріотів. Клітини архей за своєю будовою не мають будь-яких суттєвих особливостей (іл. 48.1). Відмінності від бактерій були виявлені лише за детального вивчення біохімічного складу клітинної стінки та будови ДНК. Разючавідмінність архей від бактерій — це їх стійкість до факторів зовнішнього середовища, а також надзвичайно великарізноманітність способів живлення. 

Еукаріотні організми. Згідно із системою органічного світу, усі живі істоти, клітини яких мають органели, побудовані з клітинної мембрани, належать до над-царства Еукаріоти, яке зазвичай поділяють на три царства: Гриби, Рослини й Тварини. Разом з тим за організацією тіла їх можна розділити на чотири групи.

Екологія. У сучасному житті слово «екологія» стало популярним і звучить так часто, як ще кілька десятиліть тому слова «технічний прогрес», «кібернетика» й«космонавтика». І це невипадково. Якщо раніше людство своє майбутнє пов'язувало з технічним прогресом, розумними машинами й завоюванням космосу, то зараздля цивілізації існують цілком інші пріоритети.