mozok.click » Географія » Лісове господарство. Виробництво деревини й паперу
Інформація про новину
  • Переглядів: 6635
  • Автор: admin
  • Дата: 10-01-2018, 08:52
10-01-2018, 08:52

Лісове господарство. Виробництво деревини й паперу

Категорія: Географія

Скільки паперу ви використовуєте на добу? Назвіть основні лісозаготівельні райони світу.

СТРУКТУРА ТА ЗНАЧЕННЯ, ОСОБЛИВОСТІ РОЗМІЩЕННЯ. Деревина є найбільш вживаним природним матеріалом. Здавна її використовували для будівництва, опалення, виробництва знарядь праці тощо. Нині значна частина деревини йде на виготовлення продукції органічної хімії.

Перероблення продукції лісового господарства, що займається первинною заготівлею деревини, здійснюють у кілька етапів. Усе залежить від мети використання деревини. Одна річ, коли з неї виготовляють меблі, інша — папір. Часто відходи одного з виробництв є сировиною для іншого. Так, із трісок можна виготовити дров’яні пелети, а можна їх перегнати для отримання скипидару чи каніфолі. В окремих країнах світу діють лісохімічні комбінати, на яких комплексно переробляють усі складові зрубаного дерева — від кори й гілля до стовбура.

Сучасну лісову промисловість поділяють на кілька видів (мал. 80). Кожен з них має свої особливості розміщення. Виготовлення меблів не належить до лісової промисловості, а є окремим видом промислового виробництва. Це зумовлено тим, що у відповідному виробництві застосовують напівфабрикати з дерева, заліза, пластмаси, текстилю.

У районах лісозаготівлі поширені деревообробні підприємства, що здійснюють розпилювання деревини на дошки та балки. Це зумовлено відсутністю в достатній кількості електроенергії, прісної води та віддаленістю більшості підприємств деревообробної промисловості від споживачів готової продукції. Таким чином виготовляють напівфабрикати і прості вироби, які потім доставляють у райони споживання, де з них уже виготовляють готові вироби (меблі, вікна, двері тощо).



Потреба у значній кількості ділової деревини в районах зосередження населення та промисловості зумовлює розміщення в них деревообробної промисловості. У ці райони завозять (переважно водними видами транспорту) напівфабрикати й очищені стовбури дерев (кругляк) для виготовлення необхідних виробів.

У місцях великих перевалок лісоматеріалів з одного виду транспорту на інший зосереджуються деревообробні підприємства (здебільшого великі лісопилки). В Україні діють такі підприємства на р. Дніпро.

Проміжне положення між центрами лісозаготівлі та районами споживання займають підприємства лісохімічної й целюлозно-паперової промисловості. На їхнє розміщення суттєво впливає екологічний чинник, доступність до великих обсягів прісної води й дешевої електроенергії. Між цими видами лісової промисловості відсутні тісні виробничі зв’язки. Головним чинником розміщення целюлозної промисловості є сировинний. Паперова ж використовує не лише целюлозу натурального походження, а й макулатуру та ганчір’я, тому це виробництво зосереджено переважно в районах споживання паперу.

Сучасні технології виробництва паперу передбачають застосування значної кількості хімічно активних речовин, що небезпечно для довкілля. Тому підприємства лісохімічної й целюлозно-паперової промисловості віддалені від великих міст — основних споживачів продукції.


Целюлозне виробництво потребує значної кількості прісної води, тому відповідні підприємства розміщують на берегах річок. Для підприємств із виробництва паперу необхідна велика кількість електричного струму, тому вони розташовані біля високовольтних ЛЕП. Виробляти масові сорти паперу вигідніше з макулатури, тому відповідні великі підприємства розміщені на незначній відстані від великих міст.

Підприємства лісової промисловості утворюють лісопромислові райони та центри. На їхнє формування впливає зональність розміщення лісів, комплексний характер деревини як сировини, зосередження споживачів різних видів продукції її переробки.

Закон зональності розміщення природних зон обумовив розподіл і видовий склад лісів на планеті. Водночас це привело до того, що з’являються спеціалізовані лісозаготівельні райони, які мають розвинені лісопильну, деревообробну, целюлозно-паперову, лісохімічну промисловість.

У зв’язку з тим, що більшість лісозаготівельних районів світу зосереджені в малонаселених віддалених районах, то деревообробні підприємства розміщуються не в середині, а на межі поширення лісів у місцях вивезення деревини. При цьому із часом ареал отримання сировини може стати більшим за площу прилеглого району лісоексплуатації.

Різноманітність переробки деревини дозволяє формувати доволі відмінні за складом лісопромислові райони та центри. Таким чином можуть бути створені територіально-виробничі комплекси на базі лісопереробних комбінатів.

У світі великі центри лісової промисловості в таких розвинених країнах, як Бельгія, Велика Британія, Японія, отримують деревину, зрубану у країнах, що розвиваються. Тому більшість великих центрів цієї промисловості в них розміщені в портово-промислових комплексах.


ЛІСОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ СВІТУ. У світі й Україні лісова промисловість розміщена нерівномірно. Це зумовлено впливом різних чинників. Головною особливістю розвитку лісової промисловості світу є невідповідність між великими обсягами виробництва продукції в розвинених країнах світу та їхніми лісовими ресурсами. За винятком Канади, США, Фінляндії, решта розвинених країн не здійснюють інтенсивної вирубки лісів для виготовлення продукції лісової промисловості. Більшість деревини,

яку використовують як сировину в цих країнах світу, вони закуповують у країнах, що розвиваються, а також у Росії. Саме ця країна у світі є найбільшим експортером пиломатеріалів хвойних порід. Вирубку лісів у значних обсягах також здійснюють у Бразилії в районі Амазонії, в Індонезії на острові Калімантан, у Габоні.

На тлі збільшення виробництва ділової круглої деревини, пиломатеріалів і пелетів триває спад у світовому виробництві целюлозно-паперової промисловості. Перехід у більшості розвинених країн світу на використання електронних версій газет і журналів зумовлює зниження відповідного виробництва. Особливо суттєві зміни на ринку паперу відбуваються в Китаї, де триває «вибух» з використання смарт-фонів, планшетів й айпадів. Водночас Китай залишається основним виробником і споживачем паперу у світі.

Деревину виробляють більше, оскільки це екологічно найпривабливі-ший вид будівельних матеріалів. У розвинених країнах суттєво зросло виробництво пелетів (гранульованого палива з відходів переробки деревини), що стали важливим видом біопалива, особливо в країнах Європи. При цьому більш як половину їхнього світового виробництва збувають за кордон. Основними виробниками й споживачами пелетів у світі є ЄС, США, Канада. ЄС виробляє 62 % і споживає 81 % усієї їхньої кількості у світі.

НАЙБІЛЬШІ КРАЇНИ-ВИРОБНИКИ ДЕРЕВИНИ ТА ПАПЕРУ. У світі лідерами з виробництва деревини є країни, у яких найбільші площі під лісами, що експлуатуються. Усі вони розташовані в північній півкулі та відзначаються добре розвиненою лісовою промисловістю. Водночас дрова на продаж у світі виробляють переважно країни, що розвиваються. Винятком є Росія, яка посідає четверте місце у світі за обсягом їхньої заготівлі. Маючи великі ресурси комерційної деревини, ця країна не входить у п’ятірку провідних країн світу з виробництва целюлози й газетного паперу, що вказує на сировинну орієнтацію її лісової промисловості. Значною мірою це зумовлено віддаленістю лісозаготівельних районів у ній.

Розвинені країни світу є основними виробниками деревообробної та целюлозно-паперової промисловості. У них зосереджена й більшість споживачів цієї продукції. В окремих розвинених країнах вона має дуже важливе значення. Так, у Фінляндії на неї припадає майже 25 %, у Новій Зеландії та Швеції — майже 20 % промислового виробництва.

У країнах, що розвиваються, лісова промисловість є вагомою лише в тих із них, що мають власні великі ліси, які інтенсивно експлуатуються. Це такі країни, як Індонезія, Чилі, ПАР.

У лісовій промисловості світу мало поширені компанії-гіганти, за винятком тих її підрозділів, де здійснюють

глибоку переробку деревини. Це пов’язано з порівняно дешевими цінами на кінцеву продукцію. Переважають дрібні й середні компанії. У країнах, що розвиваються, — це переважно кустарні виробництва, а в розвинених — малі підприємства.

Новим напрямом у лісовий промисловості світу є виробництво пелетів. Їх можна використовувати як екологічно чисте пальне не лише на підприємствах лісової промисловості, а й продавати зовнішнім споживачам. Цінністю цього виду палива є можливість відновлення його сировинної бази.

Лісова промисловість — одна з небагатьох видів економічної діяльності, що може регулювати й відновлювати свою сировинну базу. Штучні насадження дерев відповідної породи дозволяють за сприятливих умов за 15-20 років отримати відповідну сировину. Таким чином значно знижується собівартість деревини, підвищується її якість і стає можливим механізація й автоматизація лісозаготівель.

Успішний досвід США з широкомасштабного створення сировинної бази для лісової промисловості сприяв поширенню відповідної практики в багатьох країнах світу. Штучні лісові насадження для забезпечення потреб целюлозного виробництва створювали в Аргентині, Бразилії, Індонезії, Китаї, Новій Зеландії, ПАР, Португалії, Уругваї, Чилі. Це зумовило суттєві зміни у світовому виробництві целюлози та появу на світовому ринку нових великих постачальників відповідної продукції на експорт. Значну роль при цьому стали відігравати ТНК.

Трансформації у структурі використання деревини й паперу в Китаї зумовили суттєві зміни у світовому виробництві. Застосування паперу як пакувального матеріалу та розширення застосування технічних його сортів сприяло збільшенню поставок целюлози й відповідних виробів паперової промисловості в цю країну з інших країн Азії.

ЛІСОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ УКРАЇНИ. В Україні лісова промисловість функціонує за умов малого заліснення й недостатніх власних ресурсів ділової деревини (мал. 47 на с. 76). Це потребує постійного імпорту сировини. Відбулося суттєве скорочення вкритих лісом площ у державі через широкомасштабну заготівлю деревини. Значну частину вирубаного лісу в необробленому вигляді постачають за кордон, хоча в Україні є дефіцит товарного лісу. Це значно обмежує господарську діяльність в окремих видах промисловості (наприклад, меблевій).

Як наслідок, в окремих районах України було вирублено значні площі лісів, що негативно вплинуло на стан довкілля та умови ведення сільського господарства. Першість за заготівлею деревини займає Житомирська область. Тут працює чимало малих приватних лісопилень і підприємств із виготовлення простих дерев’яних виробів. Через впровадження державою суворішого нагляду за станом лісів і користування ними, після катастрофічної повені в Закарпатській області (1998 р.), почалось відновлення лісовкритих площ.

ДЕРЕВООБРОБНА ПРОМИСЛОВІСТЬ зазнала суттєвих змін за роки незалежності України. Значна частина підприємств, через експортну орієнтацію лісового господарства, має суттєві проблеми з отриманням у достатній кількості кондиційної сировини. Виробництво майже повністю

зосередилось на випуску найпростіших столярних виробів малими партіями дрібними підприємствами, що розташовані поблизу значних лісових масивів. Відновлено обсяги виробництва паркету, який у значних обсягах постачають за кордон. Переважна більшість підприємств цього виду економічної діяльності є дрібними, розміщені вони в районах безпосередньої лісозаготівлі (у Карпатах і на Поліссі). Компанія «ОДЕК» у смт Оржів Рівненського району Рівненської області виробляє більш як половину всієї фанери в Україні. Великі підприємства деревообробної промисловості діють у містах: Київ, Вінниця, Житомир, Кам’янка-Бузька, Костопіль, Мукачево, Надвірна, Рожище, Черкаси, Харків та смт Берегомет і Крас-ноїльськ Чернівецької області, Смига Рівненської області, Брошнів-Оса-да Івано-Франківської області, Солоницівка Харківської області, Цумань Вінницької області.

ЦЕЛЮЛОЗНО-ПАПЕРОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ не зазнала суттєвих змін у територіальному поширенні. Діє фабрика банкнотного паперу Національного банку України в м. Малин (Житомирська область). До великих підприємств належать картонно-паперові комбінати в містах: Обухів (Київська область), Жи-дачів (Львівська область), Ізмаїл (Одеська область). Найбільшим центром целюлозно-паперової промисловості в Україні залишається м. Малин, у якому зосереджено низку потужних підприємств різного виробничого профілю. Більшість продукції, особливо спеціальні сорти технічного паперу, майже повністю постачають за кордон.

ПРОБЛЕМИ Й ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЛІСОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ В УКРАЇНІ ТА СВІТІ. У світі головною проблемою розвитку лісової промисловості є вирубка деревини у країнах, що розвиваються. Скорочення площ екваторіальних і тропічних лісів загрожує різкими змінами клімату на всій планеті, тому вирішення цієї проблеми є нагальною проблемою всього людства.

Важливим питанням розвитку лісової промисловості є переміщення «найбрудніших» етапів виробництва у країни, що розвиваються. Особливо це стосується лісохімічної промисловості. Таким чином має місце отруєння річок у багатьох країнах Азії, Африки, Латинської Америки.

У світі намітилась тенденція до повнішого використання відходів лісової промисловості шляхом нарощення виробництва пелетів. Це дає змогу впровадити безвідходні технології та збільшити виробництво тепла. Заміна хлору у відбілюванні паперу дозволяє зменшити скидання забруднених вод у прісні водойми, а вторинна переробка макулатури — заощадити витрати енергії й води на виробництво паперу.

Експорт переважно необробленої деревини, а також зосередження виробництва на найпростіших видах у деревообробній і целюлозно-паперовій

промисловості України призвели до накопичення значної кількості відходів виробництва, що засмічують прилеглі до відповідних підприємств землі. Необхідно поглиблювати комплексність перероблення деревини, збільшувати виробництво якісних сортів паперу та виробів з деревини. Упровадження виробництва пелетів у районах поширення лісозаготівлі й деревообробних підприємств дозволить зменшити витрати та сприятиме зменшенню залежності від імпортних енергоносіїв.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: СТИСЛО ПРО ГОЛОВНЕ

Лісова промисловість світу базується переважно на штучних насадженнях лісу. Більшість її продукції виробляють у країнах, що розміщені в Північній півкулі. Лідером з виробництва більшості продукції лісової промисловості є Китай. Виробництво пелетів дає змогу більш комплексно використовувати природну сировину лісової промисловості.

В Україні лісова промисловість не набула високого розвитку через незначну площу промислових лісів.

Більшість продукції споживають у межах нашої держави. Лише кругляк, фанеру й паркет вивозять у значних обсягах за кордон.

У лісопильному виробництві переважають малі й середні, а у виробництві целюлози та паперу — великі підприємства.

Знаю і вмію обґрунТуваТи

1. Назвіть найбільші у світі країни-виробники деревини та паперу.

2. Назвіть складові лісової промисловості.

3. Які підприємства лісової промисловості діють у вашій області? Схарактеризуйте чинники їхнього розміщення.

4. Як видовий склад лісів у світі впливає на міжнародну спеціалізацію країн у виробництві продукції лісової промисловості?

5. Як, на вашу думку, впливає на розвиток лісової промисловості в Україні збільшення використання пелетів в опаленні приміщень?

Працюю з картою

На карті України зі шкільного атласу покажіть найбільші центри лісової промисловості.

Шукаю в ІнТернеТі

На офіційному сайті Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО) знайдіть інформацію про міжнародну торгівлю продукцією лісової промисловості за останній рік. Позначте відповідні дані на контурну карту у вигляді квадратів, площа яких дорівнює обсягу поставок і закупівель відповідних країн.

Генерую ідеї

Зважаючи назміни, зумовлені глобальним потеплінням, запропонуйте, які види дерев треба висаджувати в Україні в різних фізико-географічних зонах.

 

Це матеріал з підручника Географія 9 клас Гільберг

 






^