mozok.click » Географія » Структура та розміщення тваринництва. Зональна спеціалізація сільського господарства України
Інформація про новину
  • Переглядів: 7798
  • Автор: admin
  • Дата: 14-08-2017, 15:04
14-08-2017, 15:04

Структура та розміщення тваринництва. Зональна спеціалізація сільського господарства України

Категорія: Географія

Ви дізнаєтесь:

• про структуру та географію тваринництва

• особливості кормової бази тваринництва

Пригадайте:

• види тваринництва

• продукти харчування, які мають тваринне походження

Географія тваринництва, як і географія рослинництва, залежить від природних умов. Однак на розвиток окремих видів і напрямків тваринництва також помітно впливають рівень розвитку економіки, купівельна спроможність та вподобання населення, кормова база, а в окремих країнах — релігійні вірування.

Тваринництво, його структура та кормова база.

Тваринництво — це вид сільськогосподарської діяльності, що забезпечує населення продуктами харчування, харчову й легку промисловість — сировиною, а також дає органічні добрива. Основним показником, що характеризує його розвиток, є продуктивність сільськогосподарських тварин — кількість і якість продукції, яку отримують від тварини за визначений період (доба, місяць, рік). Наприклад, кількість молока, яке отримують від однієї корови; кількість яєць від однієї кур-ки-несучки; настриг вовни з однієї вівці та ін.

В Україні в останні 20 років обсяги виробництва продукції тваринництва знизилися. Це забезпечило перевагу рослинництва в загальному обсязі виробленої сільським господарством продукції.

У складі тваринництва найбільше значення мають скотарство, свинарство, вівчарство та птахівництво (мал. 1). Уявлення про структуру виробництва переробленого м’яса за видами дає діаграма (мал. 2).

На структуру, розміщення та спеціалізацію тваринництва впливає кормова база. Під нею розуміють обсяги та види кормів, їх виробництво та використання. Від кормової бази залежать продуктивність тварин та можливості збільшення їх поголів’я (мал. 3).

 



За походженням розрізняють рослинні, тваринні та мінеральні корми. Найбільше значення мають корми рослинного походження. Природних пасовищ в Україні мало, тому тваринництво здебільшого спирається на кормові культури. До найважливіших із них належать: кукурудза на силос і зелені корми, фуражне зерно, кормові коренеплоди (вирощують переважно в степу), зелені корми (вирощують у всіх природних зонах), багаторічні трави — люпин, люцерна, конюшина (вирощують переважно в Поліссі й лісостепу). Частину рослинних кормів дає промисловість (наприклад комбікорми, висівки, макуха, шроти). Так, комбікорм являє собою науково обґрунтовану і спеціально підготовлену суміш очищених і подрібнених кормових засобів і мікродобавок. Він забезпечує повноцінну годівлю тварин і таким чином підвищує їх продуктивність (додаткове виробництво молока, м’яса, яєць).

До кормів тваринного походження здебільшого належать відходи від переробки сільськогосподарської продукції (наприклад сироватка, м’ясо-кісткове борошно). Вони характеризуються високим вмістом повноцінного білка та мінеральних речовин.

Як добавка до кормів для збагачення їх мікроелементами також використовуються мінеральні корми (наприклад кухонна сіль, крейда).

Розміщення тваринництва.

Основна мета скотарства — розведення великої рогатої худоби для отримання молока, м’яса та шкір. Виробництво поширене по всій території країни. На 2016 р. в Україні налічувалося 3,75 млн голів великої рогатої худоби, у тому числі 2,1 млн корів. За поголів’ям худоби лідерами є Вінницька, Львівська, Хмельницька, Харківська, Полтавська області.

За співвідношенням виробленої продукції розрізняють кілька напрямків скотарства. Залежно від природних умов, споживача й особливостей кормової бази різні райони України мають відмінності в спеціалізації, тобто обирають свої напрямки скотарства. У Поліссі, лісостепу та приміських зонах переважає молочне й молочно-м’ясне скотарство; у степовій зоні розвивається м’ясне та м’ясо-молочне скотарство. У виробництві молока перше місце належить господарствам лісостепу. Потужні комплекси з відгодівлі великої рогатої худоби й виробництва молока розташовані поблизу споживача (великих міст). Однак більшу частину молока дають фермерські та інші господарства населення.

Скорочення поголів’я великої рогатої худоби, яке спостерігається в країні, частково компенсується зростанням продуктивності. Так, в останні роки в Україні збільшуються середньорічні удої молока від однієї корови та середньодобовий приріст ваги великої рогатої худоби на вирощуванні. У 2010 р. середньорічне виробництво молока від однієї корови становило 2359 кг, а у 2015 р. — уже 4644 кг.


Важливе місце у тваринництві посідає свинарство, яке забезпечує споживачів м’ясом, салом, шкірою. У 2016 р. поголів’я свиней становило 7,08 мільйона. Найбільш інтенсивно це виробництво розвивається поблизу великих міст і центрів харчової промисловості, орієнтуючись на використання харчових відходів, а також у районах розвиненого картоплярства та фуражного зернового господарства. У Поліссі та лісостепу переважає м’ясо-сальна спеціалізація свинарства, у степу — сальна.

У степових районах півдня України та Карпатах поширене вівчарство. Крім м’яса, воно забезпечує промисловість вовною. У степових областях вівчарство має тонкорунну і напівтонкорунну спеціалізацію, а в лісостепових, поліських і гірських — м’ясо-вовняну. Воно використовує переважно пасовища і грубі корми, тому продукція вівчарства дешевша, ніж скотарства та свинарства.

В останні роки зростає значення птахівництва (розведення курей, качок, гусей, індиків). Крім поживного м’яса, воно дає яйця,

а також перо й пух. Найбільше валове виробництво цієї продукції припадає на господарства лісостепу й степу (Донецька, Київська, Львівська, Дніпропетровська, Харківська обл., Автономна Республіка Крим). Зараз поблизу великих міст створюються бройлерні господарства.

По всій території України розвинене бджільництво, що дає надзвичайно цінну продукцію (мед, віск, прополіс, пилок, маточне молочко), а також сприяє підвищенню врожайності багатьох культур, оскільки бджоли є добрими запильниками. Найбільше бджільництво розвинене в степовій та лісостеповій зонах, де зосереджені основні медоносні культури (мал. 4).

Мал. 4. За обсягом виробництва меду Україна посідає перше місце в Європі й третє у світі (у виробництві на одну особу — перше). українським медом ласують не тільки місцеві жителі, а й населення туреччини, словаччини, сША, Польщі, Німеччини, Франції та інших країн.

У південних районах країни культивується шовківництво. Проте його продукції не вистачає для задоволення потреб шовкової промисловості.

Перспективним напрямком господарської діяльності є рибництво. В Україні воно розвивається на основі природних (озера, лимани, річки) та штучних (водосховища, ставки) водойм.

4^ Зональна спеціалізація сільського господарства.

Не всі райони країни мають однакові земельні, агрокліматичні й водні ресурси. Тому одні райони спеціалізуються на вирощуванні картоплі, інші — соняшнику, треті — винограду тощо. На спеціалізацію також впливають економічні й соціальні чинники, зокрема потреби місцевого населення та промисловості, забезпеченість трудовими ресурсами, рівень розвитку транспортної мережі.

Відмінності в спеціалізації сільського господарства дозволяють виділити три сільськогосподарські зони. Вони являють собою території, на яких переважають ті або інші напрямки рослинництва й тваринництва. Межі сільськогосподарських зон близькі до меж природних зон (див. таблицю).

Таблиця

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ ЗОНИ УКРАЇНИ

Критерії

характе

ристики

сільськогосподарські зони

Поліська

Лісостепова

степова

Розташу

вання

Найменша за територією. Більша частина Полісся й прилеглі райони лісостепу

Більша частина лісостепу й прилеглі райони

Найбільша за територією. Основна частина степу

Природні умови

Річна кількість опадів — 550—700 мм. Період (дні) із температурами повітря, вищими за +10 °с, — 150—160.

Коефіцієнт зволоження — більше за 1. Переважають дерново-підзолисті ґрунти

Річна кількість опадів — 500—600 мм. Період (дні) із температурами повітря, вищими за +10 °с, — 155—170.

Коефіцієнт зволоження — 1 і менше. Чорноземні ґрунти

Річна кількість опадів — 300—475 мм. Період (дні) із температурами повітря, вищими за + 10 °с, — 160—195.

Коефіцієнт зволоження — менше за 1. Чорноземні та каштанові ґрунти

спеціа

лізація

рослин

ництва

серед зернових культур найбільше значення мають пшениця, озиме жито, овес і гречка. Вирощування льону-довгунцю, картоплі, окремих видів овочів (капуста, буряк, морква, огірки)

Головні зернові культури — озима пшениця, кукурудза на зерно та зелений корм. Основний район вирощування сої та цукрових буряків. Вирощування овочів і фруктів

Основні зернові культури — озима пшениця, кукурудза на зерно та зелені корми. Основний район вирощування соняшнику. Вирощування окремих видів овочів (томати, солодкий перець, баклажани), баштанних культур, фруктів, винограду

спеціа

лізація

тварин

ництва

Молочне та молочно-м'ясне скотарство, м'ясо-сальне свинарство

Молочно-м'ясне та м'ясо-молочне скотарство, м'ясо-сальне свинарство, птахівництво

М'ясо-молочне та м'ясне скотарство, свинарство, сальне свинарство, на півдні розвинене вівчарство. Зростає значення птахівництва


Крім рівнинних сільськогосподарських зон, в Україні виділяють гірські райони Криму та Карпат. Завдяки пасовищам у цих районах велике значення має скотарство, насамперед розведення овець та великої рогатої худоби.

У Прикарпатті вирощують пшеницю, картоплю, хміль, овочі, розводять велику рогату худобу й свиней. На Південному узбережжі Криму розвинені виноградарство та вирощування субтропічних культур, наприклад персиків.

Навколо великих міст сформувалися приміські сільськогосподарські райони. Вони спеціалізуються на виробництві продукції, що швидко псується та погано транспортується: овочі, фрукти, молоко, м’ясо, яйця.

Головне

Тваринництво — це вид сільськогосподарської діяльності, що забезпечує населення продуктами харчування, харчову й легку промисловість — сировиною, а також дає органічні добрива.

На структуру, розміщення й спеціалізацію тваринництва впливає кормова база. Під нею розуміють обсяги та види кормів, їх виробництво та використання.

За походженням розрізняють рослинні, тваринні й мінеральні корми. Найбільше значення у тваринництві мають скотарство, свинарство та птахівництво.

Відмінності в спеціалізації сільського господарства дозволяють виділити три сільськогосподарські зони: поліську, лісостепову та степову.

Запитання та завдання для самоперевірки

1. Розкажіть про основні завдання тваринництва та його структуру. 2. Охарактеризуйте кормову базу тваринництва. 3. Якою продукцією забезпечує скотарство? 4. Розкажіть про особливості географії свинарства і вівчарства. 5. Охарактеризуйте спеціалізацію сільськогосподарської зони, у якій розташована ваша область.

Поміркуйте

Наведіть приклади змін, що відбуваються у тваринництві за останні роки. Дайте їм оцінку, поясніть причини цих змін.

Практичне завдання

складіть схему «Зв'язки між складниками сільського господарства».

Набуваємо практичних навичок

За допомогою додаткових джерел інформації та мережі Інтернет зберіть дані про продукцію бджільництва, її якість та можливості використання людиною.

 

Це матеріал з підручника Географія 9 клас Довгань, Стадник

 






^