mozok.click » Інформатика » Мережеві технології. Комп’ютерні мережі. Сервіси Інтернету
Інформація про новину
  • Переглядів: 624
  • Автор: admin
  • Дата: 15-01-2018, 07:47
15-01-2018, 07:47

Мережеві технології. Комп’ютерні мережі. Сервіси Інтернету

Категорія: Інформатика

  • які є комп’ютерні мережі; як створюють мережу;
  • у який спосіб дані передаються від одного комп’ютера до іншого;
  • які ресурси належать до глобальної мережі;
  • як формуються адреси ресурсів Інтернету; як під’єднатися до Інтернету;
  • як вибрати провайдера.

3.1. Які є комп’ютерні мережі?

Ви вже знаєте, що мережа — це сукупність об’єктів, що мають певні спільні ознаки й певним чином пов’язані між собою. Цей зв’язок може бути безпосереднім чи опосередкованим. Об’єкти об’єднуються в мережі для економії ресурсів. Комп’ютери також можуть утворювати мережу.

Комп’ютерна мережа — це сукупність комп’ютерів, що об’єднані каналами зв’язку та забезпечені комунікаційним обладнанням і програмним забезпеченням для спільного використання даних та обладнання.

Комп’ютери в мережі можуть з’єднуватися між собою по-різному, залежно від типу комп’ютерів, відстані, на якій вони перебувають, та функцій, які на них покладаються. Тому розрізняють такі види мереж (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Вид мережі

Властивості

Локальні

(англ. Local Area Networks — LAN)

Зосереджені на території радіусом не більш ніж 1-2 км; побудовані з використанням дорогих високоякісних ліній зв’язку, які дають змогу досягати високих швидкостей обміну даними порядку 100 Мбіт/с, дані передаються в цифровому форматі, тобто у формі, у якій вони зберігаються та опрацьовуються в комп’ютері

Глобальні

(англ. Wide Area Networks — WAN)

Поєднують комп’ютери, розосереджені на відстані сотень і тисяч кілометрів. Більш низькі, ніж у локальних мережах, швидкості передачі даних (десятки кілобіт за секунду). Форма передавання даних по глобальних мережах не збігається з формою їх подання в пам’яті комп’ютера. Тому для підключення комп’ютера до глобальної мережі необхідно мати пристрій, наприклад модем, який здійснює перетворення даних на вході та виході комп’ютера. Для стійкої передачі дискретних даних застосовуються більш складні методи й устаткування, ніж у локальних мережах

Регіональні

(англ. Metropolitan Area Networks — MAN)

Займають проміжне положення між локальними й глобальними мережами. При досить великих відстанях між вузлами (десятки кілометрів) вони мають якісні лінії зв’язку й досягають високих швидкостей обміну, іноді навіть вищих, ніж у класичних локальних мережах. Як і у випадку локальних мереж, при побудові мережі вже наявні лінії зв’язку не використовуються, а прокладаються заново

Вид мережі

Властивості

Персональні

(англ. Personal Area Network — PAN)

Об’єднує персональне електронне обладнання користувача (телефони, кишенькові персональні комп’ютери, ноутбуки, гарнітури тощо) переважно через бездротовий зв’язок Bluetooth чи Wi-Fi, передбачає обмежену кількість абонентів (до 8 учасників) та невеликий радіус дії (до 30 м)



3.2. Як створюють мережу?

Комп’ютерні мережі складаються з вузлів, якими можуть бути комп’ютер, принтер або інший пристрій, зв’язаний з мережею. Комп’ютери поділяють на два типи: робочі станції, на яких працюють користувачі, і сервери, що обслуговують ці станції.

Основними компонентами апаратної складової комп’ютерної мережі є робочі станції, сервери, мережеві плати, обладнання для забезпечення передавання даних різними каналами зв’язку (мал. 3.1).

Сервери використовуються для об’єднання та розподілу ресурсів комп’ютерної мережі між клієнтами (робочими станціями).

Комп’ютери, які одночасно можуть виконувати функції сервера та робочої станції під час роботи в мережі, утворюють однорангову комп’ютерну мережу, тобто таку, де всім вузлам мережі надано однаковий пріоритет, при цьому ресурси кожного вузла доступні іншим вузлам мережі.

У комп’ютерних мережах сервер може бути виділений (якщо він виконує тільки функції сервера). Мережа типу «клієнт-сервер» — це мережа, у якій одні комп’ютери виконують функцію серверів, а інші — клієнтів.

Для роботи комп’ютерної мережі також необхідна мережева плата (мережевий адаптер) (мал. 3.2), до якої під’єднують мережевий кабель (мал. 3.3).

Канали зв’язку можна порівнювати з транспортними системами вантажних чи пасажирських перевезень. Транспортування пасажирів може здійснюватися повітрям (літаками, аеростатами та іншими повітряними засобами), залізницею або водою (човни, теплоходи тощо), суходолом (автомобілі, потяги, кінні екіпажі, верблюжі каравели тощо). Залежно від середовища транспортування добирають і відповідний засіб пересування.

Мережева плата — це плата розширення, яка вставляється в роз’єм материнської плати комп’ютера. Усе частіше мережеві плати інтегруються в материнську плату.

Функції мережевої плати:

• підготовка даних, що надходять від комп’ютера, до передачі за допомогою мережевого кабелю;

• передача даних до іншого комп’ютера;

• управління потоком даних між комп’ютером і середовищем передачі;

• прийом даних з кабелю й переведення у форму, зрозумілу для центрального процесора комп’ютера.

Дані в мережах передаються каналами зв’язку.

Канал зв’язку — це обладнання, за допомогою якого здійснюється з’єднання комп’ютерів у мережу.

З’єднання може бути утворено з використанням кабелів для передавання сигналів або за допомогою безкабельних засобів. Від виду каналів зв’язку залежить швидкість обміну даними в мережі.

Комп’ютери всередині локальної мережі з’єднуються за допомогою

кабелів, які передають сигнали. Кабелі класифікуються залежно від можливих значень швидкості передавання даних і частоти виникнення збоїв і помилок. Найчастіше використовуються кабелі трьох основних категорій (мал. 3.4):

• вита пара;

• коаксіальний кабель;

• оптоволоконний кабель.

Для побудови локальних мереж зараз найбільш широко використовується вита пара. Усередині такий кабель складається з двох або чотирьох пар мідного дроту, перекручених між собою. Вита пара підключається до комп’ютера за допомогою роз’єму, який дуже нагадує телефонний роз’єм. Вита пара здатна забезпечувати роботу мережі на швидкостях 4, 10, 16, 100 Мбіт/с.

Найпростіший коаксіальний кабель складається з мідної жили, ізоляції, що її оточує, екрана у вигляді металевого обплетення та зовнішньої оболонки. По центральному проводу кабелю передаються сигнали, у які попередньо були перетворені дані. Такий провід може бути як цільним, так і багатожильним.

В основі оптоволоконного кабелю містяться оптичні волокна, дані по яких передаються у вигляді імпульсів світла. Електричні сигнали по оптоволоконному кабелю не передаються, тому сигнал не можна перехопити, що практично виключає несанкціонований доступ до даних. Оптоволоконний кабель використовують для транспортування великих обсягів даних на максимально доступних швидкостях. Зараз широко використовується швидкість 100 Мбіт/с, набуває все більшого поширення швидкість 1 Гбіт/с та вище. Головним недоліком такого кабелю є його крихкість: його легко пошкодити, а монтувати й з’єднувати можна тільки за допомогою спеціального обладнання.

Протоколи встановлюються в дипломатії під час спілкування дипломатів та інших офіційних осіб для того, щоб уникнути непорозумінь. Є певні правила етикету, хоча вони мають розбіжності в різних країнах світу, правила (протоколи) проведення олімпійських ігор, правила переїзду перехрестя на автомобільних шляхах тощо.

3.3. У який спосіб дані передаються від одного комп’ютера до іншого?

До програмного забезпечення комп’ютерних мереж належать насамперед мережеві операційні системи.

Мережева ОС — це ОС із вбудованими мережевими засобами (протоколами, рівнями). Мережева ОС має бути багатокористувацькою — тобто з поділом ресурсів комп’ютера відповідно до облікового запису користувача.

Кожний комп’ютер у мережі значною мірою автономний, тому під мережевою операційною системою в широкому сенсі розуміють сукупність операційних систем окремих комп’ютерів, що взаємодіють з метою обміну повідомленнями й поділу ресурсів за єдиними правилами — протоколами. Мережевий протокол у комп’ютерних мережах — заснований на стандартах набір правил, що визначає принципи взаємодії комп’ютерів у мережі. Протокол також задає загальні правила взаємодії різноманітних програм, мережевих вузлів чи систем і створює таким чином єдиний простір передачі.

Вибір протоколів залежить від типу мережі. Процес передавання даних від одного комп’ютера до іншого складається з декількох етапів (рівнів). Цей процес включає такі операції: отримання даних від програми користувача, їх стиснення, шифрування, формування пакетів, на які розбивається повідомлення, встановлення сеансу зв’язку між комп’ютером, що передає дані, та тим, що їх приймає, транспортування даних каналами зв’язку, вибір найбільш ефективного маршруту передавання даних і на останньому етапі — формування вихідного документа з пакетів даних. На кожному з етапів використовуються окремі протоколи, їхня сукупність становить набір протоколів.

Протоколи передавання даних — це спеціальні програми, що визначають правила, за якими кодуються й передаються дані в мережі, і забезпечують взаємодію мережі та користувача.

Протоколи також допомагають не припускатися помилок під час

передавання та отримання даних.

У мережі Інтернет використовують такі протоколи доступу до мережевих служб для передавання даних:

• HTTP (від англ. Hyper Text Transfer Protocol) — протокол передачі гіпертексту;

• FTP (від англ. File Transfer Protocol) — протокол передачі файлів зі спеціального файлового сервера на комп’ютер користувача;

• POP (від англ. Post Office Protocol) — стандартний протокол поштового з’єднання. Сервери POP обробляють вхідну електронну пошту, а протокол POP призначений для обробки запитів на отримання пошти від клієнтських поштових програм;

• SMTP (від англ. Simple Mail Transfer Protocol) — протокол, який задає набір правил для передачі електронної пошти;

• TELNET (від англ. Terminal Network) — протокол віддаленого доступу.

Протокол HTTP використовується при пересиланні веб-сторінок з одного комп’ютера на інший.

FTP дає можливість абоненту обмінюватися двійковими й текстовими файлами з будь-яким комп’ютером мережі. Установивши зв’язок з віддаленим комп’ютером, користувач може скопіювати файл із віддаленого комп’ютера на свій або скопіювати файл зі свого комп’ютера на віддалений.

Сервер SMTP повертає або підтвердження про прийом, або повідомлення про помилку, або запитує додаткові дані.

TELNET дає можливість абоненту працювати на будь-якому комп’ютері мережі Інтернет як на своєму власному, тобто запускати програми, змінювати режим роботи тощо. На практиці можливості лімітуються рівнем доступу, заданим адміністратором віддаленої машини.

3.4. Які ресурси належать до глобальної мережі?

Кожний комп’ютер має апаратні, програмні та інформаційні ресурси. Аналогічні за типом ресурси має й кожна комп’ютерна мережа, у тому числі й Інтернет.

Апаратні ресурси глобальної мережі — це під’єднані до Інтернету комп’ютери, канали передавання даних і мережеве обладнання.

Усі апаратні компоненти Інтернету можуть діяти в єдиній глобальній мережі як на постійній, так і на тимчасовій основі. Фізичний вихід з ладу або тимчасове відключення окремих ділянок Інтернету, непрацездатність окремих комп’ютерів, що належать до глобальної мережі, ніяк не впливають на можливість функціонування самої мережі.

Під’єднавши свій комп’ютер до Інтернету, користувач використовує апаратні ресурси того комп’ютера, який забезпечує це під’єднання. Він виділяє для вирішення завдань користувача частину потужності свого процесора, частину оперативної пам’яті й у багатьох випадках — частину свого простору на жорстких дисках або накопичувачах іншого типу.

Програмні ресурси Інтернету становлять програми, за допомогою яких забезпечується функціонування мережі.

Роботу користувача глобальної мережі обслуговують тисячі програм, що працюють на серверах і робочих станціях. Усі ці програми комусь належать за правом власності (їхнім виробникам) і за правом на використання (тим, у кого вони встановлені). Без таких програм використовувати різні ресурси Інтернету неможливо. Одні програми встановлюються в користувача на робочій станції, що під’єднується до Інтернету; інші програми встановлюються на вузлових комп’ютерах-серверах, що забезпечують певні послуги в глобальній мережі.

Інформаційні ресурси Інтернету становлять документи, які зберігаються на серверах глобальної мережі. Ці ресурси можуть бути відкритими або закритими. Велика частина інформаційних ресурсів Інтернету — відкриті ресурси: тексти, зображення, звукові й відеозаписи тощо, якими можна користуватися вільно. Однак згідно із законом про авторське право, щоб отримати доступ до закритих інформаційних ресурсів, користувачеві

необхідно оголосити свої права: як правило, для цього потрібно вести своє реєстраційне ім’я (login) і пароль (password). Права доступу можна або придбати (оплатити), наприклад, при зверненні до комерційних ресурсів, або отримати від адміністрації, наприклад, для співробітників підприємства, установи, відомства, навчального закладу.

3.5. Як формуються адреси ресурсів інтернету?

Кожний ресурс Інтернету (апаратний, програмний, інформаційний) має свою адресу.

Для того щоб у мережі можна було обмінюватися даними, кожний комп’ютер отримує унікальну адресу (що не повторюється), яка називається ІР-адресою (від англ. Internet Protocol address). За міжнародним стандартом, будь-яка ІР-адреса комп’ютера складається із чотирьох частин, розділених крапками:

***.***.***.***, де *** — число діапазону від 0 до 255.

Така адреса містить номер мережі та номер комп’ютера користувача в ній.

Отже, щоб звернутися до певного комп’ютера в мережі, слід вказати його ІР-адресу.

Така система адресації зручна для комп’ютерів, але незручна для людини. У мережі Інтернет використовується також більш наочний спосіб — доменний спосіб адресації, коли весь простір адрес абонентів (користувачів Інтернету) поділяється на області, які називаються доменами. Цей спосіб базується на доменних іменах серверів, скорочено DNS (від англ. Domain Name Server), що складаються зі скорочень слів, записаних латинськими символами. Так само як IP-адреса, доменне ім’я однозначно визначає положення сервера в мережі. При зверненні до комп’ютера за його доменним іменем воно буде автоматично перетворено на відповідну йому ІР-адресу. Наприклад, українська пошукова система <МЕТА> — Україна має ІР-адресу 194.0.131.18, якій відповідає доменне ім’я meta.ua.

Доменне ім’я будується за ієрархічним принципом, аналогічно до структури імен папок файлової структури. Ідентифікатори (імена) доменів дають змогу визначити, якій організації належить адреса й у якій країні ця організація розташована. Кількість доменів в адресі необмежена.

Імена для доменів верхнього рівня видає інформаційний центр Інтернету (InterNIC), решту імен фіксують ті організації, яким такі права делеговані. Ідентифікатори доменів верхнього рівня є стандартними, у доменному імені вони записуються праворуч. Вони дають змогу визначити тип організації, якій належить ресурс, або країну, у якій ця організація розташована (табл. 3.2).

Домен — від англ. domain — область, регіон.

Кожна людина має прізвище, ім’я, по батькові, що може бути аналогом доменного імені, а також серію й номер паспорта та ідентифікаційний код, які складаються за певними правилами та є унікальними для кожної людини, але важко запам’ятовуються. Такі дані можуть бути аналогом ІР-адреси комп’ютера.

Таблиця 3.2

Організації, установи та окремі особи реєструють імена доменів другого рівня всередині доменів верхнього рівня.

Умовно можна вважати, що доменне ім’я комп’ютера має таку структуру:

Інформаційні ресурси, збережені на серверах, також мають адресу, яка може містити назву протоколу для доступу до інформаційного ресурсу (1), тип ресурсу (2), адресу сервера, на якому він зберігається (3), назву папки (4) та ім’я файла відповідного документа тощо. Такі відомості називаються URL-адресою (від англ. Uniform Resource Locator — уніфікований локатор ресурсу), яку часто називають адресою ресурсу чи просто адресою.


3.6. Як під’єднатися до інтернету?

Для під’єднання комп’ютера до мережі Інтернет необхідно мати комунікаційне обладнання (це може бути модем, кабельний модем, адаптер, пристрій обслуговування каналу й даних для виділених ліній тощо), канал зв’язку та спеціальні комунікаційні програми. Також слід обрати організацію, яка обслуговує користувачів, забезпечує їх певним набором послуг, необхідних для використання ресурсів Інтернет. Такі організації називають провайдерами.

Інтернет-провайдер, або провайдер, — організація, яка надає послуги доступу до Інтернету та інші пов’язані з Інтернетом послуги.

До послуг, які надає інтернет-провайдер, можуть належати: доступ до Інтернету комутованими й виділеними каналами; безпровідний доступ до Інтернету;

виділення дискового простору для зберігання й забезпечення роботи сайтів (хостинг);

підтримка роботи поштових скриньок або віртуального поштового сервера;

розміщення устаткування клієнта на «території» провайдера; оренда виділених та віртуальних серверів; резервування даних тощо.

Усі провайдери Інтернету надають майже однаковий комплект послуг, однак може відрізнятися якість з’єднання, швидкість передавання даних залежно від технології зв’язку тощо, тому ціни на послуги провай-

дерів є різними. Вибір конкретного провайдера — це завдання, у якому слід враховувати вплив багатьох факторів, зокрема:

пропускну здатність каналу, за допомогою якого провайдер під’єднується до глобальної мережі, та рівень завантаження цього каналу;

ціну підключення, щомісячну абонентську плату. Цей показник може відрізнятися в різних провайдерів у 1,5-2 рази, але ціна здебільшого залежить від якості зв’язку; якість каналів, які обслуговують провайдера.

Залежно від бажань і фінансових можливостей користувач обирає один зі способів доступу до Інтернету:

постійне з’єднання через виділений канал зв’язку; підключення до телефонної лінії; доступ за допомогою мереж кабельного телебачення; доступ засобами безкабельних каналів зв’язку.

Високу швидкість передавання даних у глобальних мережах забезпечують технології DSL, з’єднання за допомогою мереж кабельного телебачення, Wi-Fi, WiMAX, супутниковий зв’язок тощо. Вони дають змогу в реальному часі передавати аудіо- й відеофайли та користуватися інтерактивними програмами для комунікації.

Виділені лінії забезпечують цілодобове підключення комп’ютера до світової мережі. Переважно прокладаються спеціальні потужні лінії, що дають змогу швидко та якісно передавати дані в цифровому форматі; це можуть бути оптоволоконні лінії або вита пара. Цей спосіб гарантує надійний зв’язок та постійну пропускну здатність. Іноді в місцях, де немає можливості прокласти такі лінії, використовують телефонні лінії.

Послуги DSL пропонуються телефонними станціями додатково до звичайного телефонного зв’язку. Варіанти DSL розрізняються швидкістю вхідного й вихідного потоків даних, а також максимальною відстанню, на яку можливе передавання сигналу (наприклад, не далі ніж 5300 м від телефонної станції для ADSL). Кожен користувач може вибрати потрібний варіант, виходячи з необхідних характеристик доступу й вартості послуг.

Компанії кабельного телебачення також надають послуги під’єднання до Інтернету тими самими каналами, якими передаються телевізійні сигнали. Для такого зв’язку потрібен кабельний модем, підключений до мережі постійно.

Кабельна технологія передбачає односторонню (лише від телевізійної компанії до користувача) або двосторонню передачу даних із пропускною здатністю до 1 Гбіт/с. Перевагою такого з’єднання є досить низька ціна.

Безкабельні засоби комунікації порівняно з кабельними здебільшого мають нижчу швидкість передавання даних, однак у деяких ситуаціях у них є переваги. Зокрема, якщо встановити постійне з’єднання по кабелях неможливо, а також якщо користувач подорожує або перебуває у відрядженні в іншому місці чи країні.

Сукупна назва безкабельних технологій для доступу до Інтернету з мобільних пристроїв — мобільний Інтернет. Проте його можуть використовувати як мобільні пристрої, так і стаціонарні.

Нині розвивається вже четверте покоління мобільного зв’язку 4G (від англ. Fourth generation — четверте покоління) та розробляється й тестується технологія 5G, яку планують впроваджувати близько 2020 р. 3G і 4G — це мобільні технології безкабельного зв’язку, до яких належать не тільки радіозв’язок, а й високошвидкісний доступ до Інтернету з каналом передачі даних. Кожне покоління зв’язку має свої технології, які потребують нового обладнання, обслуговування, а часто й наявності вільних частот. Усі ці вимоги збільшують час між розробкою та впровадженням

мережі приблизно на 10 років. Так, мережі 3G почали розробляти ще в 1990-х, а впроваджені в деяких країнах вони були лише у 2000-х роках, в Україні ж їхнє впровадження триває до сьогодні; 4G розробляють з 2000-х, а їхнє впровадження почалося тільки з 2010 р.

Відповідно до специфікації Міжнародного союзу електрозв’язку мережі 3G повинні мати такі параметри:

мінімальна швидкість передачі даних 2 Мбіт/с для стаціонарних об’єктів і користувачів, що переміщуються з низькою швидкістю; мінімальна швидкість передачі даних 348 Кбіт/с для користувачів, що переміщуються з високою швидкістю.

Мережі четвертого покоління повинні мати такі параметри: протоколи пакетної передачі даних;

мінімальна швидкість передачі даних 1 Гбіт/с для стаціонарних об’єктів і користувачів, що переміщуються з низькою швидкістю; мінімальна швидкість передачі даних 100 Мбіт/с для користувачів, що переміщуються з високою швидкістю.

Сучасним стандартом безкабельної високошвидкісної передачі даних для мобільних пристроїв, який впроваджується в різних країнах світу, є

У 2016 р. космічна корпорація Ілона Маска SpaceX подала заявку у Федеральну комісію зв’язку США про запуск на орбіту 4425 супутників для роздачі висо-кошвидкісного Інтерне-ту. Зараз на орбіті Землі перебуває близько 1400 активних супутників та ще 2600 неактивних. Таким чином, SpaceX планує запустити більше супутників, ніж зараз є на орбіті. Очікується, що після створення повного орбітального угруповання кожна людина на Землі зможе користуватися безкабельним супутниковим Інтернетом на швидкості до 1 Гбіт/с. Проект оцінюють у 10 млрд доларів.

LTE (від англ. Long Term Evolution — довготерміновий розвиток), маркетингова назва — 4G LTE. Швидкість завантаження за стандартом LTE в теорії сягає 326,4 Мбіт/с.

Однією із сучасних технологій безкабельного зв’язку є Wi-Fi, що забезпечує передавання цифрових даних радіоканалами. Для цього в певній зоні встановлюють точки доступу, які з’єднують кабельну та безкабельну мережі. Технологія забезпечує гарантований зв’язок з точкою доступу на відстані 50-200 м і може одночасно підтримувати декілька десятків активних користувачів. Швидкість передавання даних при такому з’єднанні сягає 300 Мбіт/с і вище.

Супутниковий зв’язок — це один з видів радіозв’язку, що використовує штучні супутники Землі як ретранслятори, тобто вони приймають сигнали із Землі, відновлюють їхню форму та знову пересилають на Землю.

Вправа 1. IP-адреса комп’ютера.

Завдання. За допомогою онлайнового сервісу https://2ip.ua/ua визначте IP-адресу комп’ютера — свого робочого місця.

1. У вікні браузера в рядку пошуку пошукової системи введіть ключові слова визначити IP-адресу.

2. Оберіть посилання для переходу на сайт https://2ip.ua/ua (мал. 3.5).

3. На інформаційній панелі головної сторінки визначте глобальну IP-адресу в мережі Інтернет комп’ютерного класу та локальну адресу комп’ютера свого робочого місця.

4. Визначте, які відомості про вашого провайдера подано на сайті сервісу. Для цього перейдіть за посиланням у назві провайдера.

5. Перевірте, чи входить ваш провайдер у топ-10 за рейтингом сервісу. Для цього в меню Сервіси оберіть РейтингІнтернет-провайдерів. Зробіть висновок.

Вправа 2. Хостинг провайдера-сайта.

Завдання. За допомогою онлайнового сервісу https://2ip.ua/ua визначте відомості про організацію, яка розмістила сайт Національного технічного університету «Київський політехнічний інститут» у мережі Інтернет, тобто є хостинг-провайдером сайта університету.

1. У вікні браузера перейдіть на сайт https://2ip.ua/ua.

2. На головній сторінці сервісу в переліку всіх сервісів оберіть Визначення хостинг-провайдера сайта (мал. 3.6).

3. У рядку пошуку введіть доменне ім’я сайта університету: kpi.ua.

4. Натисніть кнопку Дізнатися. Визначте, як називається організація, яка є хостинг-провайдером сайта університету.

5. Визначте місцезнаходження сайта. Для цього перейдіть за однойменною послугою. Визначте географічні координати розташування вузла, що перевіряється. Зробіть висновки, чи відповідають вони назві навчального закладу.

6. Закрийте вікно браузера.

1. У чому полягає головна причина створення та використання комп’ютерних мереж?

2. Як можна класифікувати комп’ютерні мережі?

3. Які ресурси має комп’ютерна мережа? Чи залежать ресурси від типу мережі? Наведіть приклади.

4. Які види каналів зв’язку використовують у комп’ютерних мережах? Чим вони різняться?

5. Хто може володіти апаратними, програмними та інформаційними ресурсами? Кому й за що ми платимо в Інтернеті?

6. Для чого потрібні міжнародні протоколи обміну інформаційними ресурсами? Наведіть приклади використання міжнародних протоколів у житті людини. Хто (люди чи організації) їх розробляє?

7. Які ви знаєте протоколи передавання даних? Для чого й коли ви маєте про них знати?

8. Які імена має комп’ютер у мережі?

9. Як формується URL-адреса інформаційних ресурсів? Для чого вона потрібна?

10. Для чого й чому надається доменне ім’я?

11. Які функції виконують інтернет-провайдери?

12. Які розрізняють способи під’єднання до Інтернету? Якими є переваги та недоліки цих способів?

1. З’ясуйте недоліки й переваги кожного з типів зв’язку між комп’ютерами в Інтернеті та заповніть таблицю за зразком (табл. 3.3). Серед ознак для порівняння можуть бути: якість передавання даних; вартість установлення зв’язку; вартість використання тощо.

Таблиця 3.3

Спосіб під’єднання (канал зв’язку)

Переваги

Недоліки

Джерело отримання даних

Коментарі

         

2. Виділіть десять позитивних ознак появи Інтернету в житті людини. Обговоріть список у парах. Упорядкуйте їх та виділіть спільні п’ять ознак. Обговоріть їх з іншою парою.

3. Чи є негативні ознаки появи Інтернету в житті людини? Наведіть приклади. Сформулюйте такі негативні ознаки.

4. Придумайте доменне ім’я для своєї школи. Перевірте його доступність за допомогою послуги перевірки доступності домену на сайті https://2ip.ua/ua. Обговоріть, які домени з переліку українських доменів варто обрати.

1. Дайте характеристику URL-адрес за зразком (табл. 3.4).

Таблиця 3.4

2. Визначте на сайті https://2ip.ua/ua за рейтингом інтернет-провайдерів вашого міста чи обласного центру трійку лідерів списку бази даних провайдерів. Перевірте тарифні плани провайдерів та додаткові послуги, які вони пропонують. Для цього перейдіть на сайти знайдених організацій. Обговоріть удома можливість переходу на послуги іншого провайдера.

3. З’ясуйте, яка компанія-провайдер постачає послуги Інтернету вашій школі. Порівняйте його характеристики, наприклад, із провайдером Укртелеком http://ukrtelecom.ua/services/customers/internet/about, для порівняння можна скористатися таблицею 3.5.

Таблиця 3.5

Послуги

Приклад провайдера з Інтернету

Провайдер вашої школи

     

4. Визначте, які мережеві пристрої використовують у вас вдома для створення персональної мережі та доступу до Інтернету. Знайдіть в Інтернеті їхні характеристики. Створіть презентацію «Мій домашній Інтернет».

що таке сервіси Веб 2.0; яке призначення геосервісів та як з ними працювати; як здійснювати розширений пошук в Інтернеті.

4.1. Що таке сервіси Веб 2.0?

Ви знаєте, що людина отримує відомості з різних інформаційних джерел: під час спілкування, з підручників, енциклопедій, газет, телебачення тощо. Дедалі частіше використання цих джерел замінюється спілкуванням у соціальних мережах, читанням електронних книг чи пошуком даних в Інтернеті.

Значна популярність і стрімке збільшення кількості користувачів Інтернету пояснюється різноманітністю його сервісів. Перші сервіси, які пізніше отримали назву Веб 1.0, були створені за технологією «можна тільки читати». Наповнювати вмістом сайти та розробляти самі сервіси в мережі могли лише спеціалісти з веб-програмування. Чимало із сервісів, що ви вже використовували (мал. 4.1), можна віднести до Веб 1.0.

Розрізняють й інші покоління мережевих сервісів Інтернету. Розглянемо друге покоління мережевих сервісів Інтернету, об’єднані назвою Веб 2.0.

Користування сервісами Веб 2.0 не потребує від користувачів спеціальних навичок з веб-програмування. Користувач може легко «писати» до веб-простору та співпрацювати — обмінюватися даними, зберігати посилання й мультимедійні документи на серверах для хостингу, спільно створювати й редагувати публікації, управляти зв’язками між своїми матеріалами та контентом, створеним іншими авторами, співпрацювати з користувачами Інтернету незалежно від індивідуального графіка включення учасників у процес комунікації (мал. 4.2).

На малюнку 4.3 відображено схему з основними відмінностями поколінь веб-технологій.

Появу терміна Веб 2.0 прийнято пов’язувати зі статтею Тіма О’Рейлі «Що таке Веб 2.0». За Тімом О’Рейлі, «Веб 2.0 — це не просто інтеграція сервісів, це ідея використання колективного розуму». У 2006 р. американський журнал «Time» надав титул людини року всім користувачам сервісів Веб 2.0. «Людина року — ти. Так, саме ти. Ти контролюєш інформаційну еру. Ласкаво просимо у твій світ», — проголошено на обкладинці журналу.

Визначальною особливістю застосування сервісів Веб 2.0 здебільшого є необхідність попередньої реєстрації користувачів, коли користувач у реєстраційній формі має вказати свій логін і пароль, а також заповнити інші поля. Як правило, при реєстрації потрібно вводити адресу своєї електронної поштової скриньки. Після успішної реєстрації на зазначену електронну адресу користувача надходить повідомлення, у якому підтверджується логін і пароль облікового запису в сервісі та вказується посилання, за яким слід перейти для підтвердження реєстрації. Маючи обліковий запис в окремому сервісі, як, наприклад, акаунт Google, користувач отримує доступ до інших сервісів. Деякі сервіси доступні користувачам, зареєстрованим на певному веб-сайті.

4.2. Яке призначення геосервісів та як з ними працювати?

Геоінформаційні системи (ГІС) — це інформаційні системи, призначені для збирання, зберігання, аналізу та відображення просторових даних. Вони дають змогу поєднати модельне зображення території (електронне відображення карт, схем, космо- й аерозображень земної поверхні) з даними табличного типу (різноманітні статистичні дані, списки, економічні показники тощо).

Геосервіс — це сервіс Інтернету, що дає можливість отримувати та розміщувати матеріали з географічною прив’язкою на карті.

Геосервіси дають змогу вивчати фізичні й політичні карти, візуально вивчати історичні, новинні дані та результати опитувань, створювати анотації до конкретних місць на карті й ділитися ними з іншими, отримувати географічні дані, створені іншими користувачами.

Завдяки використанню космічних зображень високої роздільної здатності місцевість легше «впізнається» та сприймається природно, стає можливим отримувати найбільш об’єктивну інформацію про сучасний стан місцевості та зміни, що відбулися.

Різні геосервіси можуть мати такі функції: відображення об’єктів, маршрутів і їх пошук; переміщення по карті, зміна масштабу відображення; підключення даних до набору відображення та їх відключення; підключення космічних знімків для відображення; друк обраного фрагмента карти; відображення даних за окремим об’єктом; вимірювання відстаней.

До геосервісів належать сервіси, які побудовані на основі картографічного сервісу, наприклад Google Карти (англ. Google Maps) і Планета Земля (англ. Google Earth) (мал. 4.4).

Сервіс Google Карти — набір додатків на основі безкоштовного картографічного сервісу й технологій Google для перегляду карт і супутнико-вих знімків усього світу у веб-переглядачі.

Залежно від місцевості в сервісі Google Карти доступні різні режими відображення — у вигляді карти, супутникових знімків земної поверхні, перегляду вулиць, прокладання марштутів, відображення чи приховування об’єктів місцевості, таких як визначні місця, зупинки громадського транспорту, автомобільні заправки, заклади харчування тощо. Перехід між режимами та інші налаштування (мал. 4.5) можна обрати в меню в лівому верхньому куті карти (мал. 4.6).

За допомогою інструментів у правому нижньому куті вікна можна масштабувати карту та показати місцезнаходження на карті (мал. 4.7).

Зареєстрований користувач, який має акаунт у сервісах Google, може розмістити дані про розташування на карті установи чи додати деяку назву місця, що буде опублікована після перевірки відповідною службою сервісу.

Геосервіс Вікімапія (http://wikimapia.org/) побудований на основі картографічного сервісу та технології Вікі. Веб-сайт, побудований на основі технології Вікі, користувачі можуть самостійно змінювати чи доповнювати за допомогою інструментів, що надаються самим сайтом. Для будь-якого об’єкта на карті зареєстрований користувач може вказати його межі та назву. Після цього для будь-якого користувача при наведенні вказівника миші на такий об’єкт будуть відображені його межі та назва, наприклад, Стара фортеця в Кам’янці-Подільському (мал. 4.8).

Вправа 1. Перегляд вулиць.

Завдання. Знайдіть за допомогою сервісу Google Карти Михайлівську площу в Києві та перегляньте околиці в режимі перегляду вулиць. Скористайтесь переміщенням вулицею та перегляньте панорамні зображення надворі й у приміщеннях.

1. У вікні браузера відкрийте Google Карти. У рядку пошуку введіть адресу: Михайлівська площа, Київ.

2. У лівому нижньому куті вікна оберіть інструмент для переходу до режиму перегляду вулиць у вигляді жовтого чоловічка

та перетягніть його

в місце карти, де з’являться блакитні лінії або блакитні чи жовті крапки (мал. 4.9). Визначте, у чому відмінність цих позначок.

3. Визначте, як зміниться зображення, якщо виконати протягування мишею в різних напрямках.

4. Перетягніть жовтого чоловічка в інше міце в лівому нижньому куті вікна, де наявні необхідні позначки (мал. 4.10). Перегляньте світлини з інших місць, щоб зрозуміти, як виглядає Михайлівська площа.

5. Оберіть інструмент Назад

у лівому

верхньому куті вікна, щоб вийти з режиму перегляду вулиць.

Вправа 2. Прокладання маршруту.

завдання. Прокладіть маршрут від міста Києва до Підгорецького замку. Визначте доступність транспорту на цьому маршруті та час його подолання різними видами транспорту. Перегляньте зображення, які прив’язані до місця віртуальної подорожі.

1. У вікні браузера відкрийте Google Карти. Оберіть послугу Маршрути

2. Введіть маршрут за зразком (мал. 4.11).

3. Перевірте, скільки маршрутів запропоновано, яка відстань між початковою та кінцевою точками кожного з них. Визначте, чи зміниться довжина маршруту, якщо в параметрах варіантів маршруту поставити позначку Уникати автомагістралей.

4. Натисніть мітку Підгорецький замок (мал. 4.12).

Визначте розклад роботи замкового комплексу у списку розкладу

роботи:

5. Увімкніть режим показу фотогапереї, клацнувши в нижньому правому куті

6. За зображеннями фотогалереї в нижній частині вікна визначте, які з них пов’язані із замком у с. Підгірці. Перейдіть до панорами, знятої в замку. Для цього клацніть на об’єкті, який позначено інструментом

7. Виміряйте відстань на карті між Києвом і Підгірцями. Для цього на мітці Підгорецький замок натисніть праву кнопку миші й у меню оберіть Виміряти відстань. На карті натисніть позначку — місто Київ (мал. 4.13). Загальна відстань у кілометрах (км) і милях (мл) відображатиметься на картці в нижній частині вікна (мал. 4.14).

8. Перевірте, чи отримали ви значення, близьке до 400 км. За потреби точки й шляхи можна перетягнути або видалити, натиснувши вдруге. Закінчивши, натисніть значок закриття X на картці (мал. 4.14).

Вправа 3. Публікація даних на карті.

Завдання. Після реєстрації на сервісі Вікімапія відшукайте та позначте місце,

де ви проживаєте.

1. Відкрийте у браузері сервіс Вікімапія (http://wikimapia.org/). У списку мов інтерфейсу

оберіть українську.

2. У меню Увійти оберіть Реєстрація й заповніть форму реєстрації. Зареєстрований користувач отримує перший рівень користувача Вікімапії та може редагувати місця, створені іншими користувачами, і завантажувати фотографії.

3. У полі пошуку введіть місто чи село, у якому ви проживаєте. Наприклад,

4. У списку об’єктів з подібною назвою оберіть назву населеного пункту. За допомогою панелі масштабування (мал. 4.15) оберіть найбільш прийнятний для перегляду масштаб так, щоб ви відшукали потрібну вулицю та будинок.

5. Оберіть інструмент Додати об’єкт. Помітьте контури вашого будинку (мал. 4.16). Натисніть кнопку Зберегти та заповніть відомості про позначений об’єкт.

Зауважте, що при збереженні даних важливо пам’ятати як про правила мережевого етикету, так і про особисту безпеку.

6. Перевірте, чи змінюється вигляд позначеного місця при переході на інші види карт у верхньому правому куті вікна сервісу (мал. 4.17).

7. Оберіть інструмент Вимірювання відстані у списку інструментів, доступних за вашим профілем. Двічі клацніть на інструменті

Поставте точки контура навколо будинку та прибудинкової території. У вікні Вимірювання відстані розгляньте довжини лінійних розмірів і загальний периметр території.

8. Завершіть роботу із сервісом і браузером.


4.3. Як здійснювати розширений пошук в інтернеті?

Найпопулярнішим сервісом в Інтернеті є Веб, що надає доступ до документів і даних, розміщених у мережі. Для пошуку в Інтернеті потрібних відомостей використовують засоби простого пошуку — пошук за ключовими словами за допомогою пошукових систем.

У всіх пошукових системах Інтернету передбачено кілька алгоритмів пошуку: простий пошук, контекстний і розширений.

При застосуванні простого пошуку в поле пошуку вводяться ключові слова, які відповідають змісту шуканого документа. При введенні одного слова результати пошуку зазвичай містять велику кількість посилань, з яких обрати потрібне посилання буває досить складно. Тому простий пошук використовують для знаходження нескладних, однозначних питань чи теоретичного матеріалу.

Пошукові системи, які підтримують контекстний пошук, дають можливість знайти матеріали, які точно відповідають ключовим словам у полі пошуку. Для застосування контекстного пошуку ключова фраза має бути взята в лапки.

Розширений пошук завжди передбачає пошуковий запит із групи слів. Під час розширеного пошуку доцільно зв’язувати ключові слова логічними операторами and (і), or (або), not (ні) тощо. Головна перевага розширеного пошуку полягає в тому, що зазвичай записи ключових слів і логічних операторів у різних пошукових системах або однакові, або подібні. Наприклад, для пошуку в системі Google можна використати такі прийоми розширеного пошуку (табл. 4.1).

Таблиця 4.1

Що потрібно знайти

Прийом формування пошукового запиту

Точний вислів або форму слова

Вислів або слово слід взяти в лапки

Цитату, у якій пропущено слово

Замість пропущеного слова слід поставити зірочку *

Слова в межах одного речення

Між словами пошуку замість пропуску вживають символ &

Відомості, що містять певне слово

Перед потрібним словом зазначають символ +, не відокремлюючи його від слова пропуском

Що потрібно знайти

Прийом формування пошукового запиту

Відомості, що не містять певного слова

Перед потрібним словом зазначають символ -, не відокремлюючи його від слова пропуском

Відомості на конкретному сайті чи домені

У пошуковому запиті записують оператор site:, адресу потрібного сайта та ключові слова пошуку. Наприклад: site:tsn.ua олімпійські ігри олімпійські ігри site:.gov

Сайт, який схожий на вже відому веб-адресу

У пошуковому запиті записують оператор related: і далі вказують адресу сайта. Наприклад, related: hourofcode.com/hu/uk

Документи певного типу

У запит додають оператор mime, двокрапку, а потім тип потрібного документа, наприклад: mime: doc mime: pdf

Одне із запропонованих слів

Використовують логічний оператор or (символ «|»), який дає змогу знайти хоча б одне слово із запиту. Наприклад, за допомогою запиту комп’ютерні or журнали (комп’ютерніїжурнали) можна знайти документи, у яких трапляється хоча б одне із вказаних слів: або слово комп’ютерні, або слово журнали

Швидко сформувати пошуковий запит для розширеного пошуку можна також за допомогою вбудованих засобів пошукової системи. Наприклад, у пошуковій системі Google для цього слід обрати інструмент Налаштування

в правій верхній частині вікна, а в меню, що

відкриється, — вказівку Розширений пошук. При цьому буде відображено бланк для формування пошукового запиту (мал. 4.18), де у відповідні поля слід ввести ключові слова, а система автоматично поєднає їх необхідними операторами.

Мал. 4.18

Для ефективного пошуку інформаційних матеріалів у мережі Інтернет

за допомогою пошукової системи слід дотримуватись такої стратегії.

1. Визначити мету пошуку. При цьому потрібно концентруватися не тільки на самій меті, а й на тому, що може її супроводити (ключові слова, спеціальні терміни, дієслова і т. д.). Також слід визначити мову запиту (українська, російська, англійська тощо).

2. Вибрати пошукову систему. На сьогодні пошукових систем є декілька десятків. Для пошуку українською та іноземними мовами найчастіше використовують Google (більш як 30 мов).

3. Сформувати пошуковий запит.

4. Здійснити пошук. Пошукова система сама розташовує результати пошуку за релевантністю, тобто за спаданням якнайкращої відповідності запиту. Це означає, що першими будуть розташовані посилання на документи, у яких вказані ключові слова, розташовані поряд одне з одним, ближче до початку сторінки або в заголовках. Результати пошуку виводяться посторінково. На одній сторінці, як правило, відображається 20 посилань, але це число можна змінити в налаштуваннях.

5. За потреби деталізувати запит. Іноді необхідно деталізувати запит, якщо ключові слова дуже загальні, а результати пошуку настільки схожі, що неможливо вибрати потрібне з десятків або сотень сторінок.

Наприклад, результатом пошуку за ключовим словом вишивка будуть тисячі абсолютно різноманітних документів. Пошуковий запит борщівська вишивка звузить коло пошуку.

Здебільшого просто скоригувати запит недостатньо. Необхідно використовувати оператори мови запитів відповідної пошукової системи.

Вправа 4. функції пошуку.

Завдання. Ознайомтеся з останніми доповненнями до пошуку Google.

1. У вікні браузера відкрийте головну сторінку пошукової системи Google. У правій верхній частині вікна оберіть

інструмент Додатки Google

У нижній частині списку оберіть посилання Інші продукти від Google.

2. На сторінці, що відкриється, у розділі Веб-пошук оберіть посилання Веб-пошук (мал. 4.19).

3. На сторінці Світ пошуку в рядку меню оберіть Функції (мал. 4.20).

Мал. 4.20

4. Підготуйте презентацію про доповнення до пошуку Google.

Вправа 5. Розширений пошук зображень у Google.

Завдання. За допомогою засобів розширеного пошуку пошукової системи Google знайдіть схеми вишивок автентичної борщівської сорочки, що не вишивається хрестиком, які з’явились у мережі протягом літніх місяців поточного року.

1. У вікні браузера відкрийте вікно пошукової системи Google.

2. За умовою завдання сформуйте пошуковий запит (мал. 4.21).

3. У списку об’єктів оберіть Зображення.

4. Натисніть кнопку розгортання інструментів пошуку У списку Час оберіть За період... У вікні Спеціальний діапазон дат укажіть термін, що охоплює період з 1.06 по 31.08 поточного року (мал. 4.22).

5. Налаштуйте параметри розширеного пошуку. Для цього оберіть інструмент Налаштування та вказівку Розширений пошук (мал. 4.23).

6. Налаштуйте додаткові параметри пошуку за зразком (мал. 4.24).

7. Завершіть налаштування пошуку та перейдіть до його результатів. Розгляньте перші три результати запиту. Зробіть висновок про відповідність результатів пошуку сформованому запиту.

Вправа 6. розширений пошук текстових даних у Google. завдання. За допомогою засобів розширеного пошуку пошукової системи Google знайдіть веб-сторінку, у заголовку якої трапляються слова Бакота й подорож. Визначте підтверджену дату заснування Бакоти — напівлегендар-ної столиці Дністровського Пониззя княжих часів.

1. У вікні браузера відкрийте вікно пошукової системи Google.

2. За умовою завдання сформуйте пошуковий запит (мал. 4.25).

3. Перейдіть до сторінки розширеного запиту та налаштуйте його параметри за зразком (мал. 4.26).

4. Відкрийте посилання на сайт Ера медіа. Відшукайте в тексті дату заснування Бакоти.

5. Звірте подані відомості з відомостями у Вікіпедії. Для цього в новій вкладці у вікні пошуку введіть пошуковий запит Бакота site:uk.wikipedia.org. У категорії сторінок Вікіпедії з шуканою назвою оберіть сторінку Бакота. Знайдіть підтвердження дати заснування Бакоти.

6. Завершіть роботу з браузером.

1. Чому сервіси Веб 2.0 називають соціальними?

2. Чим відрізняються сервіси Веб 1.0 та Веб 2.0? Чи мають вони спільне?

3. Чому при реєстрації облікового запису на більшості сайтів, які передбачають реєстрацію користувача, пропонують ввести символи із запропонованого зображення?

4. Як змінюється життя суспільства з розвитком сервісів Веб 2.0?

5. Які сервіси називають геосервісами? Чому? Які функції вони передбачають?

6. У чому особливості здійснення розширеного пошуку в Інтернеті?

7. Які ви знаєте стратегії застосування розширеного пошуку?

1. Визначте, які матеріали можна знайти в різних категоріях за допомогою пошукової системи Шукалка http://shukalka.com.ua. Обговоріть, у яких ситуаціях зручно обирати кожну з категорій для пошуку матеріалів.

2. Обговоріть можливі причини отримання різних результатів пошуку за пошуковим запитом арифметична прогресія -формули в пошукових системах http://meta.ua/та https://www.google.com.ua (мал. 4.27, 4.28).

3. Розгляньте сервіс, розроблений у місті Тернополі за адресою http://detransport.com.ua/. Обговоріть, чи можна віднести його до гео-сервісів. Визначте маршрут автобуса № 19, встановіть, чи далеко перебуває автобус від зупинки «Залізничний вокзал» у напрямку масиву Дружба. Зробіть висновок про те, чи можна вважати застосування цього сервіса способом для розбудови «розумного міста».

4. Розгляньте сервіс https://www.windytv.com. Визначте стан погоди в місті, у якому ви живете. Обговоріть, які дані накладаються на карті (мал. 4.29).

Чи можна за кольоровими шкалами визначити чинні на задану дату показники прогнозу? Зробіть висновок про застосування геосервісів у житті людини.

1. Складіть пошуковий запит за правилами розширеного пошуку для отримання відомостей про:

а) цікаві факти, що пов’язані з магнітним полем Землі;

б) приклади застосування властивостей числових нерівностей;

в) будову, властивості та біологічну роль ліпідів;

г) секторальну модель економіки країни чи сектори національної економіки;

д) файли презентацій, що містять приклади кристалогідратів;

е) дати проведення державної підсумкової атестації на офіційних урядових сайтах.

2. У текстовому документі складіть схему для подання алгоритму розширеного пошуку даних в Інтернеті у вибраній самостійно пошуковій системі.

3. Сплануйте маршрут сімейної подорожі атомобілем на вихідні. Визначте, яка тривалість перебування в дорозі за умови середньої швидкості руху 80 км/год. Перевірте, чи є зображення, розміщені на сервісі за обраним маршрутом. Використайте їх у презентації про майбутню подорож.

Проект «Е-урядування»

Сьогодні кожна місцева громада в Україні може самостійно вирішувати власну долю та кардинально змінювати стандарти життя людей, зміцнюючи власну спроможність шляхом об’єднання.

Усі послуги органів влади мають бути максимально наближені до людей. Актуальним є створення офісу, в якому надаються найнеобхідніші послуги місцевому населенню — Центру надання адміністративних послуг (ЦНАП).

1. Дізнайтеся, чи є у вашій чи сусідній громаді ЦНАП. Визначте адресу його сайта й перелік послуг, які можна отримати в ньому. Створіть карту знань.

2. Знайдіть сайти ЦНАП одного з міст: Вінниці, Дніпра, Одеси, Івано-Франківська — та побудуйте модель послуг, які надаються зараз.

3. Запропонуйте перелік послуг, потрібних для мешканців вашої громади. Для цього проведіть опитування своїх батьків і друзів різного віку. Створіть у текстовому документі перелік послуг, які потрібно забезпечити через Інтернет для випускників шкіл, ваших батьків, дідусів і бабусь.

4. Визначте, як отримати такі документи: довідку про склад сім’ї для призначення соціальної допомоги, компенсації, субсидій і пільг;

довідку про наявність чи відсутність пічного опалення чи особистого селянського господарства (фермерського господарства); дозвільні документи місцевої ради на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг, тимчасових споруд і провадження підприємницької діяльності, реклами тощо.

5. Чи існують такі центри в країнах ЄС, у світі? Знайдіть їх, користуючись онлайновими перекладачами.

 

Це матеріал з підручника Інформатика 9 клас Морзе

 






^