mozok.click » Світова література » Короткий словничок літературознавчих термінів за 9 клас
Інформація про новину
  • Переглядів: 133
  • Автор: admin
  • Дата: 21-01-2018, 10:27
21-01-2018, 10:27

Короткий словничок літературознавчих термінів за 9 клас

Категорія: Світова література

Алегорія — троп, у якому абстрактне поняття яскраво передано за допомогою конкретного образу (наприклад, у казках Лисиця уособлює хитрість).

Антиутопія — зображення в художній літературі небезпечних наслідків, пов’язаних з експериментуванням над людством задля його «поліпшення», певних, часто принадних соціальних ідеалів. (Джонатан Свіфт «Мандри Гуллівера», Герберт Веллс «Машина Часу», Рей Бредбері «451° за Фаренгейтом», Володимир Винниченко «Сонячна машина» та ін.).

Байронічний герой — різновид літературного героя, який дістав свою назву після появи поеми англійського поета Байрона «Паломництво Чайльд Гарольда» (1812).

Ліро-епічний твір — це літературний твір, у якому гармонійно поєднано зображально-виражальні засоби, притаманні ліриці та епосу, завдяки чому утворюються якісно нові форми (балада, співомовка, поема, роман у віршах).

Літературний напрям — це конкретно-історичне втілення художнього методу, що проявляється в ідейно-естетичній спільності групи письменників у певний період часу. Літературний напрям є своєрідним синтезом художнього методу та індивідуального стилю письменника.

«Маленька людина» — тип літературного героя, що з’явився в реалістичній літературі початку XIX ст. Для «маленької людини» характерне перебування на нижніх щаблях суспільної драбини, яке визначає її психологію й суспільну поведінку — приниженість у поєднанні з відчуттям несправедливості та ураженого самолюбства.



Онєгінська строфа — строфічна форма, винайдена О. Пушкіним для написання роману у віршах «Євгеній Онєгін» з використанням таких форм, як сонет та октава. Онєгінська строфа — чотирнадцятирядкова зі схемою римування: абаб ввгг деед жж.

Парадокс — незвичне твердження, що має розбіжності з усталеними поглядами, часом ніби суперечить здоровому глузду, а насправді може мати глибокий смисл, наштовхувати на роздуми.

Сатира — 1. У давньоримській літературі написаний гекзаметром поетичний твір, у якому викривали пороки суспільства. 2. Різке осміяння суспільних вад за допомогою сатиричних засобів. 3. Художній твір, у якому здійснено таке осміяння.

Стиль — сукупність ознак, які характеризують твори певного часу, напряму, індивідуальну манеру письменника. Мистецтвознавство під стилем розуміє те спільне, що об’єднує творчість кількох митців, споріднену тематикою, способом створення художнього світу.

Строфа — повторюване в повному вірші поєднання кількох віршованих рядків, пов’язаних між собою певною системою рим та інтонацією або за змістом, а також відділене від аналогічних сполук помітною паузою та іншими чинниками.

Художній образ — особлива форма естетичного освоєння світу, за якої зберігається його предметно-чуттєвий характер, його цілісність, життєвість, конкретність, на відміну від наукового пізнання, що подано у формі абстрактних понять.

 

Це матеріал з підручника Зарубіжна література 9 клас Паращич

 






^