mozok.click » Світова література » Реалізм — основний художній напрям у світовій літературі ХІХ століття
Інформація про новину
  • Переглядів: 2456
  • Автор: admin
  • Дата: 21-01-2018, 10:05
21-01-2018, 10:05

Реалізм — основний художній напрям у світовій літературі ХІХ століття

Категорія: Світова література

Література ХІХ ст. була тісно пов’язана зі своєю добою. Відгуком на духовні потреби суспільства стало формування в середині й протягом третьої третини ХІХ ст. нового великого художнього літературного стилю, який дістав назву реалізм. Реалізм у літературі, якому поступився місцем романтизм, шукає істину й знаходить її, прагнучи перетворити дійсність. Один із найважливіших принципів реалістичного мистецтва — показ літературного персонажа в тісному зв’язку з оточенням, яке формує характер людини.

Покращувати звичаї свого часу — ось мета, якої повинен прагнути кожен письменник, якщо він не хоче бути тільки зве-селителем публіки.

О. де Бальзак

Своїх класичних форм реалізм набуває у Франції в 1830-ті рр., згодом поширюючися також іншими країнами. На формування реалістичного світогляду мали вплив філософія позитивізму, розвиток природничих і суспільних наук. Особливою прикметою XIX ст. є поява нового розуміння сутності й функції мистецтва, нового бачення людини, що зумовило творення оновленої художньої системи, нове розуміння правди дійсності й правди художньої. Цей період характеризується стильовим розмаїттям, коли в мистецтві співіснували романтизм, реалізм, модернізм.

Розширюємо світогляд

Позитивізм (латин. positivus — позитивний) — напрям філософії, у якому єдиним джерелом знань уважають конкретні науки. Виник у Франції у 1830-ті рр. його фундатором був французький філософ і соціолог О. Конт. Позитивісти не визнавали абстрактних теоретичних міркувань, що, на їхню думку, не дають справжньої картини життя. Своєю філософією вони оголосили конкретні науки, які спиралися на досвід людини.

ТЛ. Реалізм (метод) — художній метод, основою якого є принцип життєвої правди у змалюванні соціального середовища, побуту, суспільних відносин і обумовлених ними типів людських характерів.



Реалізм ХІХ ст. (напрям) — літературний напрям, у якому людину розглядають в її зв’язках із соціальним середовищем. Сформувався в 1820-х рр. певною мірою як заперечення художніх принципів романтизму. Іноді реалізм ХІХ ст. називають класичним реалізмом або критичним реалізмом.

Течії

реалізму

Умови, обставини дійсності, що зображено

Конфлікт

Герой і прийоми його зображення

Доба Відродження (XVI ст.)

Царство природи, суспільство, близьке до демократичного

Між гуманістичним та се-редньовічни-ми ідеалами

Показ гармонії багатства душі й краси тіла та розуму

Доба Просвітництва (XVIII ст.)

Природні обставини, умовно правдоподібні ситуації. Людина розумна, практична

Між розумним та стихійним, негативним у людині й суспільстві

Показ самоцінності людини, її поетизація, піднесення сили розуму; критика нерозумних дій у сатиричних образах

Критичний реалізм (XIX ст.)

Типові умови, типові обставини

Між особистістю та суспільними негативними явищами, суперечностями

Типовий представник певного суспільного прошарку, поведінка якого зумовлена соціальними обставинами; психологізація, сатиричні засоби

Соціалістичний реалізм (ХХ ст.)

Дійсність із позицій партійного керівництва

Між капіталістичними та соціалістичними ідеями

Ідеалізована людина соціалістичного суспільства; борець, будівник нового суспільства; ідеалізація, контрастність

Письменники-реалісти вивчали матеріальні мотиви людської поведінки, приватне життя окремих людей і намагалися зображувати життя об’єктивно, неупереджено, показуючи як позитивні, так і негативні його риси. Тому в їхніх творах часто порушено «низькі», «брудні» теми — гроші, злочини, аморальні вчинки. Одним із найважливіших принципів реалістичного мистецтва є показ літературного героя в тісному зв’язку з оточенням, яке

впливає на формування його характеру. Ретельно аналізуючи дійсність, різні варіанти соціальної поведінки, митці-реалісти створювали типи — узагальнені образи людей, характерні для певної групи суспільства чи соціальної групи,— своєрідний аналог видів і підвидів у біології.

Реалізм розвивався в різних стилях, одним із яких наприкінці XIX ст. став натуралізм (засновник — Е. Золя). Натуралісти вважали, що витвір мистецтва повинен бути справжнім «людським документом» — вичерпним описом того чи іншого суспільного явища. Доля персонажів, їхня психологія залежать від спадковості (життєвий шлях, характер героя обумовлені його генами, спадковістю), середовища (персонаж є витвором середовища, у якому формувався) та історичного часу. Натуралісти зняли заборону з багатьох тем, які доти не можна було описувати в літературі.

Ще в 1850-ті рр. у Великій Британії та Франції поширився естетизм («парнасці» Д. Ґ. Россетті, Д. Рьоскін, В. Пейтер та ін.). Письменники-естети проголосили красу головною цінністю, писали лише про вишукане, досконале, прекрасне й навіть вважали, що краса є вищою за мораль (найяскравіший представник — Оскар Вайльд).


У 1870-1880-ті рр. в деяких країнах набув поширення неоромантизм. Знов популярними стали образи сильної самотньої особистості, а також теми екзотичних країн, пригод, таємниць (найяскравіші представники — Р. Л. Стівенсон, Р. Кіплінґ, Е. Ростан та ін.). Автори неоромантичних творів багато чого взяли від реалізму (зокрема, психологічний аналіз у зв’язку з навколишньою дійсністю).

Реалізм робить головним предметом свого зображення сучасність, заперечує міфи, звертається до соціальної природи конфліктів, змальовує «маленьку людину», життєподібного героя. Мова романтизму поетична, мова реалізму наближена до розмовної, побутової, використовує діалектизми й жаргонізми.

Однак у творчості визначних реалістів ці два великі напрями часто не виключають один одного, а гармонійно співіснують. Баль-зак використовує романтичну фантастику в «Шаґреневій шкірі».

Стендаль зображає характерні для романтизму виняткові характери й пристрасті («Червоне і чорне», «Пармський монастир»). Новели Меріме поєднують дійсність із фантастикою, містикою, зображають екзотику Півдня, сповнені фольклорних мотивів. Елементи романтизму можна спостерігати також у творах Ч. Діккенса і Г. Гейне, Ґ. Фло-бера і Ф. Достоєвського, Т. Шевченка і Б. Пруса, Ш. де Костера і І. Франка.

«Кожний великий реаліст — по-своєму романтик,— зауважує літературознавець Г. Померанц.— Письменники, які належать до класичного реалізму, не відкидають, а продовжують романтичні традиції...»

Письменники-реалісти намагаються не просто «сфотографувати» явище, а творчо осмислити його, дати свою оцінку. Реалізм іде далі від простої фіксації фактів. Реалістична література, за словами І. Франка, не лише «громадить й описує факти щоденного життя», а й «заодно аналізує їх і робить із них висновки».

1. У якому столітті реалізм став основним художнім напрямом?

2. Якими є його ідейні засади та філософська основа?

3. Назвіть найвидатніших представників реалізму та знакових героїв.

4. Чому ознаки реалізму були присутні в літературі від найдавніших часів і наявні нині?

5. Назвіть течії реалізму та коротко їх схарактеризуйте.

6. На основі поданих цитат визначте ознаки реалізму:

• «Митці-реалісти,— зазначав видатний німецький драматург Бертольт Брехт,— наголошують на суттєвому, «земному», типовому у глибокому розумінні»;

• «Якщо писати з натури одну якусь людину, то це вийде зовсім не типово — вийде дещо поодиноке, виняткове й нецікаве,— зазначав Лев Толстой.— А слід саме узяти в когось його головне, характерні риси й доповнити характерними рисами інших людей, яких спостерігав».

7. Б. Брехт наголошував, що «митці-реалісти відображають суперечність у людях та їхніх взаєминах і відображають умови, за яких такі суперечності розвиваються».

Запам’ятайте! Реалізм різною мірою існував і в античності, і в Середньовіччі, і у Відродженні, ознаки реалізму знаходять у всіх напрямах: у Просвітництві, романтизмі, модернізмі, постмодернізмі. У сучасній художній літературі поширився неореалізм, магічний реалізм тощо, переробивши ознаки напряму відповідно до своїх завдань.


Усвідомте, що митці-реалісти чи не найближче підійшли до реальної людини, перейнялися її проблемами, переживаннями, мріями й намагалися віднайти шляхи до покращення життя; активно утверджували у своїх творах загальнолюдські цінності.

Проаналізуйте й знайдіть логічні зв’язки між двома стовпчиками таблиць та зробіть висновки.

Суспільні, історичні, наукові події XIX ст.

Реалізм як один із основних творчих методів XIX ст. і його ознаки

• Наполеонівські війни;

• громадянська війна в США;

• об’єднання Німеччини;

• розвиток капіталізму;

• жорстока ринкова боротьба;

• соціально-демократичні рухи;

• великі відкриття

в природознавстві — еволюційна теорія Дарвіна, закон збереження і перетворення енергії;

• розвиток науково-технічного прогресу: автомобілі, електрика тощо

• Зв’язок із дійсністю, аналітизм, типовість образів і ситуацій, розкриття впливу соціального середовища на людину, критичний пафос, дослідження життя суспільства, психологізм (ототожнення психіки і свідомості, недооцінювання позасвідомих процесів);

• зображення типових характерів у типових обставинах;

• викривальний пафос;

• розмаїття художніх форм;

• пізнавальне спрямування (зв’язок із науками);

• об’єктивність, достовірність відображення (змалювання життя «у формах самого життя»);

• конфліктність (драматизація) як сюжетно-композиційний спосіб формування художньої правди;

• головна проблема — взаємини людини й суспільства;

• провідні жанри реалізму: роман, повість, фізіологічний нарис (превалювання епічних, прозових жанрів, послаблення ліричного начала)

1. Створіть «портрет» епохи реалізму ХІХ ст.

2. Підготуйте культурологічний проект «Живопис, музика та інші види мистецтва за доби реалізму».

 

Це матеріал з підручника Зарубіжна література 9 клас Паращич

 






^