mozok.click » Всесвітня історія » Війни наполеонівської Франції. Віденський конгрес
Інформація про новину
  • Переглядів: 635
  • Автор: admin
  • Дата: 24-01-2018, 13:04
24-01-2018, 13:04

Війни наполеонівської Франції. Віденський конгрес

Категорія: Всесвітня історія

 

Пригадайте причини та основні події Французької революції.

Франція у період Консульства та Імперії. Переворот 9 листопада 1799 р. призвів до встановлення у Франції військової диктатури, що орієнтувалася на інтереси нової французької буржуазії і пов’язаного з нею командного складу республіканської армії. У диктатурі правлячі кола країни вбачали захист як від спроб реставрації монархії, так і від демократичних прагнень народних мас. Захопивши владу, Бонапарт силою закріпив вигідні підприємницьким колам перетворення часів революції та скасував усі демократичні інститути та революційні завоювання. Він не зазіхав на основні здобутки революції: знищення феодальних відносин, перерозподіл земельної власності та зміну її характеру, а лише жорстко впорядкував новий лад і вжив заходів для його подальшого стабільного розвитку.

Чим одяг імператора Наполеона на картині відрізняється від його справжнього одягу? Поясніть, чому художник вдався саме до такого творчого прийому. Аргументуйте.

Перший консул зосередив у своїх руках командування армією, призначення на вищі військові й цивільні посади, керівництво внутрішньою і

зовнішньою політикою. Він фактично контролював діяльність усіх державних органів. Місцеве самоврядування було остаточно скасовано, у департаментах порядкували ставленики першого консула - префекти, а мери міст і сільських громад призначались як чиновники.

У Франції було закрито 60 газет із 73-х, а решту поставлено під суворий контроль держави, запроваджувалася цензура. У пресі було заборонено навіть згадувати про революцію. Міністром поліції було призначено Фуше, який охопив усю країну системою поліцейського нагляду. Колишні революціонери, ідейні нащадки якобінців, переслідувались і висилались у колонії Франції.



Одним з найважливіших засобів зміцнення своєї влади Бонапарт вважав релігію. У 1801 р. він уклав договір із папою Пієм VII, за яким католицтво проголошувалося «релігією більшості французів». Натомість папа визнавав нових власників розпроданих церковних земель і право французького уряду призначати вище католицьке духівництво країни.

У 1802 р. повноваження Бонапарта як першого консула стали пожит-тєвими, він здобув право затверджувати мирні договори і призначати собі наступника. Тоді ж було створено Консульську гвардію (в майбутньому - знамениту Стару гвардію Наполеона) і засновано нову державну відзнаку - орден Почесного легіону. Зміцнивши свою владу, в 1804 р. Бонапарт домігся проголошення себе імператором.

Проте це не означало повернення до монархії XVIII ст. Згідно з рішенням Сенату, перший консул республіки проголошувався імператором французів, тобто ставав пожиттєвим монархом держави нібито за бажанням і згодою всієї французької нації. Це був початок становлення нової в історії Європи, вже не дворянської, а буржуазної, монархії.

Та поступово у Франції зникали останні залишки республіканізму. Термін «республіка» зникає із вжитку, скасовується революційний і відновлюється григоріанський календар, залежні від Франції республіки перетворюються на королівства. У 1808 р. було створено «імперське дворянство», вище військове командування та чиновництво Франції здобуло гучні дворянські титули.

Чому французький народ не виступив на захист республіканського ладу?

Значну увагу імператор Наполеон І приділяв упорядкуванню старих і розробці нових норм права, що закріплювали буржуазні перетворення в країні та зміцнювали режим його особистої влади. У Франції було розроблено нові Торговельний, Карний і Цивільний кодекси. Останній, що набув чинності в 1807 р., мав особливо важливе значення, він згодом дістав назву Кодекс Наполеона. Цей збірник законів остаточно ліквідовував становий поділ суспільства та дворянські привілеї, стверджував принцип громадянського рівноправ’я, стояв на сторожі приватної власності й законодавчо закріплював свободу буржуазного підприємництва.

Війни наполеонівської Франції. Захопивши владу, Бонапарт негайно відновив воєнні дії проти сил антифранцузької коаліції. Вдало скориставшись незгодами між союзниками і виходом з війни Росії, він вдруге вступає в Північну Італію і в 1800 р. завдає австрійцям нищівної поразки під Маренго. За мирним договором австрійці були знову змушені визнати загарбання французів у Бельгії, Німеччині та Італії, а в 1802 р. мир підписала й Англія. Остання зобов’язувалася залишити захоплені Єгипет і Мальту, а французи - не порушувати кордони в Європі.

Проте обидві сторони розглядали цей мир як тимчасову угоду. Англійці продовжували утримувати Мальту, а Франція здійснювала нові загарбання. Приводом для відновлення воєнних дій став розстріл за наказом Наполеона одного з родичів королівської династії Бурбонів. У 1805 р. утворюється третя антифранцузька коаліція у складі Англії, Австрії, Росії і Неаполітанського королівства.


Вважаючи основним своїм суперником Велику Британію, Наполеон зосередив у Булоні, на березі Ла-Маншу, 130-тисячну армію, яку мали переправити через протоку 2300 плоскодонних суден. Успішній десантній

операції заважав лише англійський флот. Незважаючи на кількісну перевагу французів та їхніх союзників - іспанців, адміралу Нельсону вдалося вщент розгромити франко-іспанський флот біля мису Трафальгар (Іспанія) у жовтн і 1805 р. І хоча в цій битві знаменитий англійський флотоводець загинув, сподівання Наполеона на можливість висадки десанту в Англії було безнадійно поховано.

Дізнавшись про просування до східних кордонів Франції австрійської і російської армій, Наполеон блискавично переводить свої головні сили за Рейн, змушує капітулювати австрійську армію і невдовзі займає Відень. Вирішальна битва між французькою і об’єднаною австро-російською арміями відбулася в Чехії біля селища Аустерліц у грудні 1805 р. Союзники зазнали поразки. Тоді ж французи встановили контроль над Венецією і західним узбережжям Адріатичного моря.

Воєнні дії продовжувала Росія. У 1806 р. вона уклала союзний договір з Пруссією, до якого згодом приєднались Англія і Швеція. Так утворилася четверта антифранцузька коаліція. Проте вона проіснувала недовго. У жовтні 1806 р. Наполеон і маршал Даву вщент розгромили прусську армію і через тиждень після початку війни коаліція перестала існувати.

Англійська карикатура на континентальну блокаду: «Гігантська англійська торгівля і мізерна блокада»

Чому, на вашу думку,

континентальна блокада зазнала краху?

Аргументуйте.

У захопленій столиці Пруссії - Берліні - Наполеон підписав декрет про континентальну блокаду, заборонивши всім союзним і залежним від Франції державам торгувати з Англією. Втративши надію на вторгнення в Англію, Наполеон вирішив «задушити» її економічно, закривши для неї європейські ринки. Оголошення континентальної блокади надавало війні загальноєвропейського характеру. До економічних санк-

цій проти Англії мусили приєднатись усі європейські країни. До аналогічних заходів вдався і британський уряд.

Обговоріть у групі, наскільки ефективною могла бути тактика економічних санкцій і кому вона могла бути вигідною.

Тим часом у Східній Пруссії продовжувалися воєнні дії, російська армія в 1807 р. зазнала поразки. За Тільзітським миром 1807 р. Росія визнавала всі завоювання Наполеона та змушена була приєднатися до континентальної блокади. На Пруссію Наполеон наклав величезну контрибуцію і значно скоротив її територію. На відібраних у Пруссії польських землях утворювалося герцогство Варшавське, що згодом стане плацдармом для нападу на Росію.

Після цього Наполеон рушив на Іспанію, позбавив престолу іспанських Бурбонів і передав його своєму брату Жозефу. Проте на боротьбу проти французьких загарбників піднявся весь іспанський народ. По всій країні розгорнулася партизанська війна - герилья. Французи так і не спромоглися повністю підкорити волелюбну Іспанію і змушені були постійно тримати там 250-тисячну армію.

Труднощами французів в Іспанії скористався австрійський уряд, що прагнув реваншу за програні раніше війни. У 1809 р. Австрія і Англія сформували п’яту антифранцузьку коаліцію. Цього разу, охоплені патріотичним піднесенням, австрійські війська билися завзято і завдали супернику величезних втрат. Лише з великими труднощами в липні 1809 р. Наполеонові вдалося перемогти австрійську армію під Вагра-мом. За підписаним мирним договором Австрія втрачала величезні території та вихід до моря. Як раніше Росія, Австрія також була змушена приєднатися до континентальної блокади.

Занепад і загибель наполеонівської імперії. У 1808-1811 рр. імперія Наполеона досягла вершини своєї могутності. Та в цей же час намітився й початок її внутрішньої кризи, стала очевидною нездійсненність наполеонівських планів встановлення панування у всій Європі. Війни виснажували сили Франції. Щорічні набори до армії викликали зростаюче невдоволення народу, а високі податки на її утримання - обурення як великої, так і дрібної буржуазії. Ставало очевидним, що політика континентальної блокади зазнала провалу. Англійські товари продовжували контрабандно надходити в європейські країни, і навіть сам імператор таємно купував в Англії сукно для своєї армії. Посилювалося невдоволення народів Європи, що потерпали від поборів і постачання солдатів у французьку армію.

Навіть найближче оточення Наполеона висловлювало незадоволення безперервними війнами, які заважали правлячим колам Франції спокійно користуватися славою і здобутим багатством. Воно передбачало, що імперія, втягнута в нескінченні війни, рано чи пізно зазнає краху. Англія - найсильніша морська і промислова держава - залишалася недоступною для Наполеона, а Російська імперія відновлювала і зміцнювала свої сили.

Чому Наполеон, незважаючи на невдоволення народу і навіть свого оточення, продовжував завойовницькі війни?

У червні 1812 р., зібравши 640-тисячну «Велику армію», Наполеон рушив у похід на Росію. Незважаючи на чисельну перевагу ворога, російські війська, відступаючи, зуміли з’єднатися поблизу Смоленська. Наполеон рвався до Москви, сподіваючись, що захоплення другої російської столиці змусить Олександра І капітулювати.

Призначений головнокомандувачем, фельдмаршал М. Кутузов вирішив дати бій французам на підступах до Москви біля села Бородіно. Бородінська битва, що відбулася у вересні 1812 р., стала визначною подією воєнної історії Росії. Російські війська змогли утримати поле бою і завдати французам значних втрат. Проте, намагаючись зберегти по -слаблену армію, Кутузов вирішив відступити і залишити Москву без бою. Французькі війська зайняли російську столицю. У місті розпочалися грабунки, зайнялися пожежі, що спустошили дві третини міста. Проте очікуваної пропозиції миру Наполеон не отримав. У той час як росіяни збирали підкріплення, французькі війська танули, не маючи можливості здобувати фураж і продовольство.

У жовтні 1812 р. «Велика армія» залишила Москву. Спроба Наполео-на пробитися до південних районів країни була невдалою. Російські війська відкинули французів на розорену ними раніше Смоленську дорогу. Відступаючи під ударами ворога, страждаючи через голод і сувору зиму, французи зазнали величезних втрат. Із 640 тис., що перейшли влітку кордон Росії, назад у грудні 1812 р. повернулося лише 30 тис. солдатів і офіцерів. Кинувши напризволяще залишки своєї деморалізованої армії, Наполеон з гвардійцями поспішив у Париж, побоюючись, що звістка про поразку викличе в столиці повстання.

М. Кутузов на командному пункті в день Бородінської битви. Картина

О. Шепелюка

Спробуйте уявити, що саме міг говорити в цей час Кутузов.

Поразка французів у Росії стала сигналом до утворення у 1813 р. шостої антифранцузької коаліції. Крім Англії і Росії, до неї увійшли

Пруссія, Іспанія, Португалія, Швеція і останньою - Австрія, уряд якої понад усе боявся нового розгрому. Наполеон чинив відчайдушний опір союзникам на території Німеччини. У жовтні 1813 р. під Лейпцигом відбулася чотириденна «битва народів». У ній проти французької армії (190 тис. чол.) билися війська Росії, Пруссії, Австрії і Швеції (300 тис. чол.). Наполеон був розгромлений і, втративши половину армії та майже всю артилерію, відступив.

Наполеон тікає з Росії

Спробуйте описати зміст зображеного на картині.

Чому ви так думаєте?

Свою точку зору аргументуйте.

У січні 1814 р. союзні війська перетнули кордон Франції. Сподівання Наполеона на суперечки між союзниками і розпад коаліції не справдились. У березні 1814 р. у містечку Шомон головні учасники коаліції -Росія, Англія, Австрія і Пруссія уклали договір про ведення війни до повної перемоги. Спроби імператора зібрати нову армію успіху не мали. Після того як союзники, не зустрівши опору, зайняли Париж, під тиском власного оточення Наполеон у Фонтенбло зрікся престолу. Йому залишили імператорський титул, тисячу гвардійців і в довічну власність о. Ельба біля узбережжя Італії, який і став місцем його заслання.

Карикатура на повернення до влади Бурбонів: «Людовік XVIII примірює на себе наполеонівські чоботи»

Що, на вашу думку, хотів цим сказати художник?

На вимогу союзників Сенат проголосив королем Франції брата страченого Людовіка XVI, що вступив на престол під іменем Людові-ка XVIII. З Францією було укладено Паризький мир, за яким вона

поверталася до кордонів 1792 р. З усіх територіальних приєднань імперії залишили лише Ніццу і Савойю.

«Сто днів» Наполеони. Після реставрації Бурбонів тисячі офіцерів і урядовців наполеонівської імперії були позбавлені своїх посад. До Франції масово поверталися дворяни-емігранти, що вимагали повернення родових маєтків і спадкових привілеїв. Оточення короля домагалося відновлення абсолютизму, а церква відкрито засуджувала тих, хто під час революції придбав землі монастирів. Тривога охопила і селян, яким загрожувала не лише втрата землі, а й поновлення колишніх феодальних повинностей.

Довідавшись про загальне невдоволення в країні, 1 березня 1815 р. на чолі своїх гвардійців Наполеон висадився на півдні Франції і рушив на Париж. Вислані проти імператора війська перейшли на його бік, а Людовік XVIII із сім’єю ледве встиг втекти із столиці. 20 березня Наполеон вступив у Париж. Але, прийшовши до влади вдруге, він не довго тримав її у своїх руках - лише сто днів. У 1815 р. європейські монархи негайно вирішили створити сьому коаліцію в тому ж складі, що й попередня.

Прагнення імператора розбити союзників по частинах не здійснились. 18 червня наполеонівська армія була остаточно розгромлена англо-прусськи-ми військами під містечком Ватерлоо поблизу Брюсселя. Полонений імператор вдруге зрікся престолу, після чого був засланий у Південну Атлантику на острів Св. Єлени, де й помер у 1821 р. Крах наполеонівської імперії в черговий раз засвідчив неспроможність авантюристичних спроб завоювати світове панування і знищити незалежність народів Європи.

Через 19 років після смерті імператора французи отримали право перевезти його рештки на землю Франції. Їх, подібно до поховань єгипетських фараонів, замурували в шість домовин, які помістили у великий саркофаг із червоного граніту в паризькому Будинку інвалідів.

Обговоріть у групі, чому французи з такими почестями поховали Наполеона Бона-парта в 1840 р. Дізнайтеся з додаткових джерел, яким є ставлення до постаті Наполеона в сьогоднішній Франції.

Віденський конгрес та його наслідки. Ще в березні 1814 р., уклавши в Шомоні союзний договір, головні учасники антифранцузької коаліції - Росія, Австрія, Англія і Пруссія - домовилися скликати дипломатичний конгрес, який мав підбити підсумки тривалих війн у Європі. Переможці прагнули закріпити здобуту перевагу, захистити Європу від можливості реставрації бонапартистського режиму, відновити втрачені станові привілеї дворянства й абсолютистські режими, а також перекроїти на свою користь карту Європи.

У Відень (місце проведення конгресу) з’їхались представники майже всіх європейських держав (за винятком Туреччини). Загалом їх було понад 100 тис., оскільки монархів і дипломатів супроводжувала родина з численною прислугою. Найважливіші рішення приймали монархи

Росії (Олександр І), Пруссії (Фрідріх Вільгельм ІІІ) та Австрії (Франц І),

міністри закордонних справ Великої Британії (лорд Р. Каслрі, пізніше -А. Веллінгтон) і Франції (Ш. Талейран). Головою конгресу був австрійський канцлер К. Меттерніх.

Учасники конгресу ділять світ

Хто зображений на карикатурі? Хто знаходиться під столом? Чому ви так думаєте? Аргументуйте.

Основні наслідки Віденського конгресу

(18 вересня 1814 р. - 9 червня 1815 р.):

В цілому відновлено дореволюційні порядки у Європі (абсолютизм та станові привілеї).

Затверджено принцип рівноваги сил у Європі, що мав не дозволити жодній з держав домінувати на континенті.

Франція втратила землі, загарбані Наполеоном і повернулася до кордонів 1792 р. (у листопаді 1815 р. її територію було ще більше обмежено - кордонами 1789 р.).

З Південних Нідерландів (майбутня Бельгія) і Голландії утворено Нідерланди.

Утворено Швейцарську конфедерацію і закріплено її нейтральний статус і (також конфедеративний) Німецький союз (з 34 монархій і 4 вільних міст - Гамбурга, Бремена, Любека і Франкфурта-на-Майні).

Австрія - повернула втрачені території (Ломбардію та Венецію і польську частину Галичини).

Пруссія - отримала частину Саксонії, Рейнську область, Вестфалію, західні польські землі.

Англія - отримала Мальту та колишні голландські й французькі колонії (Цейлон, Гвіану і Капську область на півдні Африки).

Росія - отримала частину Варшавського герцогства і закріпила свої права на Фінляндію й Бессарабію.

Таким чином, Віденський конгрес підтвердив відродження частини колишніх монархічних режимів, закріпив, перекроївши карту Європи, нове співвідношення сил на континенті. Проте повністю відновити колишні монархічні режими, становий поділ суспільства і привілеї дво-

рянства було вже неможливо - європейська буржуазія набиралась сили. Крім того, рішення Віденського конгресу на тривалий час зменшили небезпеку виникнення великих війн і забезпечили умови порівняно мирного розвитку континенту.

   

\V3-J

\ жиг

Sv

R

Щ ІЛ/

ш і/ !J

щ|

 

[ ■тчу»;

 

Через величезну кількість балів Віденський конгрес увійшов до історії як «танцюючий конгрес». Замість традиційного менуету там танцювали вальс, який відтоді набув поширення як танок епохи

Спробуйте дати історичну оцінку наслідкам Віденського конгресу: що в них було позитивного, що - негативного. Чому ви так вважаєте? Чи відбувалися подібні конгреси раніше?

Утворення Священного союзу. Події 1815 р. наочно показали монархам Європи, яку небезпеку для них може становити Франція в разі відновлення бонапартистського режиму. Ще більше їх лякала можливість розгортання на континенті революційних і національно-визвольних рухів. За ініціативи Олександра І у вересні 1815 р. монархи Росії, Австрії і Пруссії утворили Священний союз. Головною його метою проголошувалася боротьба проти загрози виникнення революцій, проти визвольної боротьби. Водночас він мав гарантувати збереження політичної рівноваги в Європі, «законні» права монархів і засади абсолю-

тизму. Згодом Священний союз підтримали всі правлячі династії Європи. Англія формально не входила до нього, але уряд підтримував його реакційну політику. Папа римський не підписав акта, побоюючись невдоволення католиків у різних країнах.

Головну роль у Союзі відігравали австрійський канцлер Меттерніх і Олександр І. При цьому російський імператор розумів, що роки революції не пройшли безслідно ні для Франції, ні для інших європейських країн, тож про повне повернення до колишніх порядків не може бути й мови. Саме він зажадав прийняття хартії, що обмежувала б владу Людо-віка XVIII, і примусив підписати її всіх учасників Віденського конгресу. Міністр закордонних справ Англії лорд Каслрі на першому ж конгресі Священного союзу (1818) наполіг на тому, що втручання Союзу у внутрішні справи держав може здійснюватися лише на їх прохання. Проте згодом це рішення було скасоване у зв’язку з поширенням революційного руху.

У 20-ті роки ХІХ ст., коли по Європі прокотилася хвиля революцій і повстань, Священний союз став знаряддям придушення визвольного руху. За його рішенням революцію в Іспанії придушила армія французьких Бурбонів, а революцію в Італії - австрійські війська. У 1821 р. черговий конгрес Союзу відмовився підтримати боротьбу за незалежність Греції, полегшивши Османській імперії розправу над грецькими патріотами. Із часом між головними учасниками Союзу почали загострюватися протиріччя, і на середину 30-х років XIX ст. він фактично перестав існувати.

1. Схарактеризуйте внутрішню політику Наполеона часів Консульства.

2. Поясніть відмінність між імператорською владою Наполеона і владою інших монархів Європи.

3. Чому Росія та Австрія були змушені приєднатися до континентальної блокади?

4. Чи знаєте ви, у яких творах мистецтва (література, живопис) яскраво зображені події боротьби іспанського народу проти французьких окупантів?

5. Чому найближче оточення Наполеона було незадоволене його політикою у

1808-1811 рр.?

6. Чому французи, незважаючи на попереднє незадоволення, підтримали Наполеона, коли він вдруге спробував захопити владу в 1815 р.?

7. Охарактеризуйте причини утворення та діяльність Священного союзу.

1. Прослідкуйте на карті перебіг військових дій у Європі під час наполеонівських війн. Перенесіть на контурну карту місця найважливіших битв.

2. Зробіть таблицю «Територіальні зміни в Європі внаслідок Віденського конгресу».

1. Обговоріть питання про причини та наслідки поразки наполеонівської імперії.

2. Використавши додаткові джерела, зробіть історичний портрет одного з активних учасників Віденського конгресу, наприклад австрійського дипломата К. Меттерніха або французького Ш. Талейрана. Обговоріть питання, як дипломатія може кардинально змінити здобутки військових.

Жовтень 1805 р. - битва біля мису Трафальгар.

7 вересня 1812 р. - битва під Бородіном.

Жовтень 1813 р. - «битва народів» під Лейпцигом.

9 червня 1815 р. - підписання Заключного акта Віденського конгресу.

18 червня 1815 р. - битва під Ватерлоо.

Матеріали до практичних та творчих завдань

Ви вже працювали з документами під час практичних занять у 7 і 8 класах. Можливо, ви знайомилися з документами самостійно, а можливо, обговорювали їх у парі або в невеликій групі. Нагадуємо вам, що кожний документ та коментар до нього слід уважно прочитати, обдумати та відповісти на запитання. Далі передбачається дискусія щодо змісту, причин створення та значення представлених документів. Якщо ви працюєте в групі - у вас є своя роль, своя функція, яку необхідно виконати. Якщо ви спікер - вам доведеться представляти думки вашої групи назагал і разом з товаришами відповідати на питання членів інших груп, а також самим запитувати їх. Ця творча робота формує вміння співпрацювати та комунікувати одне з одним. Бажаємо вам успіху в цій нелегкій справі!

Метою пропонованих матеріалів є підведення до розуміння шляху утвердження принципів рівноправ’я в законодавчому полі Франції, а пізніше - всієї Європи. Задля досягнення мети ми будемо послідовно аналізувати представлені документи.

Декларація прав людини і громадянина

26 серпня 1789 р., узявши за приклад американську Декларацію незалежності, Установчі збори Франції прийняли Декларацію прав людини і громадянина. Перша ж стаття стверджувала: «Люди народжуються і залишаються вільними і рівними в правах», що раз і назавжди скасовувало у Франції поділ суспільства на стани, на привілейованих і непривілейованих його членів. Декларація проголошувала принцип народного суверенітету, стверджуючи, що джерелом будь-якої влади є лише народ, уся нація. У документі проголошувалися також свобода слова, думки, друку, віросповідання, право громадян на вибір будь-яких занять, недоторканність особи і приватної власності. Декларація стала своєрідним маніфестом громадянських прав і свобод у Європі, взірцем для багатьох майбутніх європейських конституцій.

Представники французького народу, утворивши Національні збори, зазначили, що неуцтво та забуття прав людини або нехтування ними є чи не єдиною причиною суспільних негараздів і зіпсованості правління. Тому вирішили викласти це у святковій Декларації природних, беззаперечних і священних прав людини, щоб ця Декларація, постійно перебуваючи в колі зору всіх членів громадянського союзу, завжди нагадувала про їхні права та обов'язки. Щоб дії законодавчої та виконавчої гілок влади, котрі в будь-який час можна було б співставити з метою кожного політичного інституту, сприймалися з більшою повагою, щоб вимоги громадян, котрі ґрунтуються на простих і безсумнівних принципах, спрямовувалися на дотримання конституцій.

З огляду на вищезазначене, Національні збори перед обличчям та егідою Верховної істоти визнають та проголошують такі права людини і громадянина.

Стаття 1

Люди народжуються і залишаються вільними та рівними в правах. їх відмінності можуть ґрунтуватися лише на загальній потребі.

Стаття 2

Метою будь-якого політичного союзу є забезпечення природних та невід'ємних прав людини: свободи, власності, безпеки та опору гнобленню.

Стаття 3

Джерелом суверенної влади є нація. Жодна установа чи особистість не може утримувати владу в своїх руках без бажання нації.

Стаття 4

Свобода полягає в можливості робити все, що не шкодить іншому: таким чином дотримання природних прав кожної людини обмежується лише тими межами, котрі забезпечують іншим членам суспільства користування тими ж правами. Межі ці визначаються лише законом.

Які права людини і громадянина в документі вважаються природними та невід'ємними? Як ви розумієте статтю 4, яка стверджує, що свобода полягає в можливості робити все, що не шкодить іншому? У чому, на вашу думку, вона має виражатися на практиці? Наведіть конкретні приклади з вашого особистого досвіду.

Конституція Франції

Установчі збори прийняли першу в історії Франції конституцію 3 вересня 1791 р. Першу її частину становила Декларація прав людини і громадянина, а друга визначала побудову і повноваження органів державної влади й управління. Вища законодавча влада мала належати Законодавчим зборам, які обиралися на підставі загального виборчого права, але лише «активними» громадянами. Виконавча влада залишалася за королем, який самостійно формував уряд і керував його діяльністю. Конституція не поширювалася на французькі колонії, де всупереч Декларації зберігалося рабство.

Конституція забезпечує такі громадянські права:

- усі громадяни мають вільний доступ до місць і посад незалежно від будь-яких відмінностей, окрім тих, що постають з їхніх чеснот та можливостей;

- усі податки належним чином розподіляються поміж усіх громадян відповідно до їх статків;

- однакові правопорушення матимуть однакове покарання незалежно від особистісних відмінностей;

- з власної волі пересуватися, залишатися на місці або покидати його без остраху бути затриманим або ув'язненим інакше, як за законом, передбаченим Конституцією;

- з власної волі висловлюватись в усній та письмовій формі, друкувати, а також іншим чином поширювати свої думки, що не буде піддано жодній попередній цензурі або перевірці до їх публікації, а також проведення обрядів того віросповідання, до якого людина належить;

- вільно збиратися в громадських місцях, зберігаючи спокій та без зброї, дотримуючись поліцейських законів;

- вільно звертатись до усталених органів влади з петиціями, підписаними окремими громадянами.

Поясніть, які попередні закони було скасовано статтею конституції, яка передбачала, що за одні й ті ж самі злочини всі громадяни Франції будуть покарані однаково.


«Кодекс Наполеона»

Ще на самому початку Великої французької революції постало завдання створити спільне для всієї Франції цивільне право. У 1791 р. Законодавчі збори запропонували всім громадянам повідомити свої пропозиції щодо розробки цивільного кодексу. У 1793 р. Конвент прийняв нову постанову про підготовку цивільного кодексу в місячний термін, і в серпні 1793 р. був складений перший проект (усього було 695 статей). Але цей проект зрештою визнали занадто складним і недостатньо радикальним. Бонапарт, ставши першим консулом, негайно, з притаманною йому енергією, приєднався до роботи щодо якнайшвидшого видання цивільного кодексу. Протягом одного року, тобто з березня 1803 р. по березень 1804 р., 36 законів, що становлять кодекс, були прийняті і введені в дію. 21 березня 1804 р. цивільний кодекс був виданий у повному обсязі. Видання 1804 р. було названо «Цивільний Кодекс Французів», видання 1807 р. - «Кодекс Наполеона», останнє офіційне видання 30 серпня 1816 р. - «Цивільний Кодекс». Декретом 27 березня 1852 р. було відновлено назву «Кодекс Наполеона». Цю останню назву ніколи потім не було скасовано законом, але на практиці кодекс отримав після встановлення республіки стійке найменування «Цивільний Кодекс».

Цей збірник законів остаточно ліквідовував становий поділ суспільства та дворянські привілеї, стверджував принцип громадянського рівноправ'я, закріплював проголошені Декларацією права людини і громадянина.

«Кодекс Наполеона» складався з вступної частини і трьох книг. Перша книга включає статті про громадянство, акти цивільного стану, сімейне та опікунське право. Слід зауважити, що в сімейному праві, незважаючи на незначні обмеження, роль чоловіка була домінуючою. Чоловік визначав місце проживання сім'ї, мав більші права щодо дітей та сімейного майна: наприклад, сини, які не досягли 25 років, і дочки до 21 року не мали права вступати у шлюб без згоди батька й матері, але в разі розбіжностей між батьками враховувалась думка батька. Тим не

менше в цілому норми сімейного права Цивільного кодексу були прогресивними для свого часу (наприклад, ст. 212 зобов'язувала подружжя «до взаємної вірності, допомоги, підтримки»). Кодекс підтвердив положення Конституції 1791 р. про те, що шлюб - цивільний договір, підтвердив право на розлучення та інші нововведення революційної пори.

Друга книга Кодексу регулювала відносини власності й закріплювала право власності як священне право людини, тим самим Кодекс стояв на сторожі приватної власності і законодавчо закріплював свободу буржуазного підприємництва. Третя книга містила статті про способи набуття власності, включаючи спадкове право та різні види зобов'язань.

Власність - це право повним чином користуватися речами за власним розсудом так, щоб це користування не заборонялося законом та регламентом.

Ніхто не може бути змушений поступитися своєю власністю, якщо це не відбувається з причини суспільної користі та за справедливу й попередню винагороду.

Власність на майно, як рухоме, так і нерухоме, дає право на все, що це майно виробляє, а також на те, що природно або штучно поєднується в цьому майні. Це право називається «правом приєднання».

Які суспільні верстви Франції були особливо зацікавлені в прийнятті Цивільного кодексу?

1. Ознайомившись із документами, проаналізуйте етапи утвердження принципів рівноправ’я в законодавстві Франції.

2. Подумайте, чому лідери революції одразу ж проголосили рівність усіх громадян перед законом і лише через значний проміжок часу взялися за майнові, сімейні та інші права людей.

3. Що кардинально нового з’явилося в законодавчому полі Франції на початку ХІХ ст. в порівнянні з іншими європейськими країнами?

4. Проаналізуйте, які позитивні й негативні положення для основної частини населення містив «Кодекс Наполеона». Чиї, на вашу думку, інтереси він захищав? Спробуйте аргументувати свою точку зору.

5. Як ви розумієте фразу з конституції Франції, що «усі податки належним чином розподіляються поміж усіх громадян відповідно до їх статків»?

1. Підготуйте (за вибором) есе на тему «Права людини і громадянина в якобінській Франції»; «Утвердження принципів громадянського рівноправ’я: від “Декларації прав людини...” до “Кодексу Наполеона”».

2. На основі аналізу запропонованих та додаткових джерел укладіть історичний портрет діяча Французької революції (за вибором).

 

Це матеріал з підручника Всесвітня історія 9 клас Осмоловський

 






^