mozok.click » Всесвітня історія » Завершення Великої французької революції кінця XVIII ст.
Інформація про новину
  • Переглядів: 11253
  • Автор: admin2
  • Дата: 11-06-2017, 20:44
11-06-2017, 20:44

Завершення Великої французької революції кінця XVIII ст.

Категорія: Всесвітня історія

1. Що таке республіка?

2. Які риси притаманні республіканській формі правління?

3. Хто з французьких просвітителів виступав за встановлення республіки?

 

1. Повалення монархії та встановлення республіки

У складній ситуації, коли французи зазнавали поразок, загальне обурення викликала звістка про те, що королева Марія-Антуанетта таємно передала австрійцям воєнні плани жирондистів. 10 серпня 1792 р. в Парижі спалахнуло повстання. Під впливом повстання та за наполяганням Комуни Парижа (міського управління столиці) Законодавчі збори прийняли рішення про позбавлення короля влади та скликання нового вищого органу влади — Національного конвенту (зборів), який мав прийняти нову конституцію Франції. Людовіка XVI було заарештовано й ув’язнено. Результатом повстання 10 серпня 1792 р. стала ліквідація монархії у Франції.

 

Терор — політика залякування, придушення політичних противників насильницькими методами. Використовується як засіб досягнення будь-якої мети.

 

Між тим війська антифранцузь-кої коаліції розгортали наступ на Париж. Ситуація стала критичною. У Парижі оголосили масовий набір добровольців. Одночасно із цим натовп розгромив в’язниці та перебив «ворогів Вітчизни», що там перебували. Ця «революційна самооборона», як називали ці дії, започаткувала у Франції терор.

20 вересня 1792 р. поблизу селища Вальмі, що неподалік Вердена, французи здобули першу перемогу над прусською армією. Цього ж дня Національний конвент своїм першим актом від 21 вересня 1792 р. проголосив Францію республікою. Це започаткувало період Першої республіки.

 

Склад Національного конвенту (20 вересня 1792 — 29 жовтня 1795 р.)

 

 

Ситуація в Конвенті була дуже хиткою. Жирондисти вважали, що встановлення республіки, завоювання політичних свобод стало завершенням революції, і намагалися зупинити її. Незалежні до травня 1793 р. переважно підтримували жирондистів. Монтаньяри обстоювали інтереси тих, хто прагнув продовження революції. Лідерами монтаньярів стали Жорж Жак Дантон (1759—1794) і Максиміліан Робесп'єр (1758—1794).

 

Жорж Жак Дантон 

 

 Максиміліан Робесп'єр

 

Жорж Жак Дантон до початку революції працював адвокатом у королівському суді, де здобув популярність своїм ораторським талантом. У роки революції він став якобінцем, був помічником прокурора Комуни Парижа, одним з організаторів якобінського терору. Проте масштаби терору злякали Дантона, який у 1793 р. виступив за його припинення. Радикальні якобінці, очолювані Робесп'єром, звинуватили його за це у зраді.

 

За наполяганням депутатів-монтаньярів Конвент звинуватив Людовіка XVI у зраді та засудив до смертної кари. 21 січня 1793 р. короля стратили, а в жовтні позбавили життя його дружину Марію-Антуанетту. Ці події спричинили те, що кількість країн — учасниць антифранцузької коаліції значно збільшилася. Навесні 1793 р. її війська перейшли в наступ, а французи стали відступати.

 

Максиміліан Робесп'єр був адвокатом. Свою політичну діяльність він розпочав депутатом Генеральних штатів від третього стану. Слухаючи його палкі заклики до встановлення народовладдя, політичний уряд О. де Мірабо сказав: «Цей піде далеко, оскільки вірить усьому, що каже». Робесп'єр був першим за кількістю голосів депутатом від Парижа, обраним до Конвенту, де став одним із лідерів монтаньярів. Народ захоплювався його чесністю та називав Непідкупним. Однак прагнення побороти тиранію робило Робесп'єра надзвичайно жорстоким до тих, кого він вважав перешкодою на цьому шляху.

 

2. Встановлення якобінської диктатури. Політика якобінців

Поразки на фронтах поєднувалися з ускладненням внутрішнього становища у Франції. Порушення господарських зв’язків викликало нестачу продуктів. Паризькі санкюлоти вимагали обмежити ціни на хліб. Монтаньяри, яких тепер вважали справжніми якобінцями, закликали розправитися з винними в погіршенні ситуації «зрадниками», тобто жирондистами, і вимагали створення сильної виконавчої влади в центрі. Зростанню напруження сприяло контрреволюційне селянське повстання у провінції Вандея, викликане примусовим набором солдатів.

 

Санкюлоти — презирливе прізвисько («безштанні», «голодранці») міської бідноти. У період якобінської диктатури ця назва поширилася на революційно налаштованих громадян.

Диктатура — нічим не обмежена влада особи, групи, що спирається на силу й певну державну структуру.

 

31 травня — 2 червня 1793 р. в Парижі відбулося повстання, унаслідок якого монтаньяри-якобінці захопили владу та вигнали з Конвенту жирондистів. Незабаром лідерів жирондистів було страчено. У країні встановилася якобінська диктатура.

Функції уряду Франції став виконувати Комітет громадянського порятунку з 11 осіб, очолюваний Робесп’єром. Своєю метою він вважав порятунок революції за будь-яку ціну. 24 червня 1793 р. Конвент прийняв нову Конституцію, яка закріпила республіканську форму правління та запровадила загальне виборче право. Однак в умовах війни якобінці вважали недоцільним запроваджувати ці зміни.

 



Якобінці вважали проголошення Франції республікою початком нової ери й запровадили нове літочислення за роками республіки. Роки позначалися римськими цифрами: 1789—1791 рр. — I, II, III роки Свободи, 1792 р. — I рік Республіки, 1793 р. — II рік Республіки тощо. Якщо потрібно було назвати дату події, яка відбулася до цього, то казали «така-то дата за арабським стилем». Нова ера починалася 22 вересня 1792 р. і поділялася на 12 місяців із 30 днів, назви яких відповідали явищам природи та сільськогосподарським роботам. Осінні місяці — вандем'єр («виноградний»), брюмер («туманний»), фрімер («морозний»); зимові — нівоз («сніговий»), плю-віоз («дощовий»), вантоз («вітряний»); весняні — жерміналь («проростаючий»), фло-реаль («квітучий»), преріаль («лучний»); літні — мессідор («жнивний»), термідор («спекотний»), фрюктідор («родючий»). Днем відпочинку був кожний десятий день. Існувало п'ять святкових днів — Генія, Праці, Подвигів, Нагород та Суспільної думки. Революційний календар діяв у Франції до 1 січня 1806 р.

 

Якобінці провели реорганізацію армії. Завдяки цьому вона перейшли в наступ і вже восени 1793 р. звільнила всю захоплену територію Франції та стала воювати за її межами. При звільненні від англійців Тулона відзначився капітан артилерії Наполеон Бонапарт. За цю перемогу він у 24 роки здобув звання бригадного генерала.

У липні 1793 р. дворянка Шарлотта Корде, помстившись за двох загиблих родичів, убила одного з лідерів якобінців Жана-Поля Марата. Це стало приводом для активізації терору проти «ворогів революції». За Декретом про «підозрілих» можна було заарештовувати всіх, хто співчував тиранії. За ним було страчено тисячі французів.

 

Вбивство Марата Шарлоттою Корде. I860. Художник Поль-Жак Бодрі

 

Як художник зобразив убивство одного з лідерів якобінців? Що, на вашу думку, він хотів сказати своєю картиною?

 

Для боротьби зі зростанням цін під тиском санкюлотів 29 вересня 1793 р. Конвент прийняв Декрет про «загальний максимум», яким обмежив ціни на зерно, борошно, сіль, мило тощо й одночасно зумовив збільшення заробітної плати робітникам. Продукти зникли з прилавків.

24 червня 1794 р. французька армія здобула вирішальну перемогу над австрійцями під Флерюсе в Бельгії. Франція переконливо перемагала у війні проти першої антифранцузької коаліції. Зовнішня загроза зникла і якобінці опинилися наодинці з народом, який розчарувався в їхній політиці та прагнув припинення терору.

27 липня 1794 р. (якобінці дали цьому місяцю нову назву — термідор) у Конвенті сформувалася більшість противників політики якобінців. Робесп’єра та його прибічників заарештували в Конвенті, а наступного дня стратили. Унаслідок термідоріанського перевороту, як називають цю подію, режим якобінської диктатури у Франції було ліквідовано.

 

3. Термідоріанський режим

Термідоріанці, прагнучи здобути популярність серед народу, скасували Декрет про «підозрілих». До Конвенту повернули вцілілих жирондистів, помилували вандейських бунтівників. Однак фактично розпочався терор проти якобінців, із яких сотні було страчено й ув’язнено. Якобінський клуб і народні товариства було закрито.

У своїй політиці термідоріанці відмовлялися від якобінського радикального варіанта перебудови суспільства та прагнули захистити інтереси поміркованих верств нової знаті, яка сформувалася у Франції за роки революції. Термідоріанці виступали за республіканську форму правління, недоторканність приватної власності та свободу підприємництва. Простим парижанам їх політика не подобалася.

Навесні 1795 р. в Парижі відбулися два великих повстання санкюлотів, що пройшли під гаслом «Хліба і Конституції 1795 р.!». Обидва були жорстоко придушені, а сотні учасників страчені.

22 серпня 1795 р. Конвент прийняв нову Конституцію. Вона зберігала республіку, але скасовувала загальне виборче право, відновлюючи двоступеневу систему виборів 1791 р. і майновий ценз виборців. 26 жовтня 1795 р. Конвент передав владу новим органам управління, сформованим за Конституцією 1795 р., — Законодавчому корпусу та Директорії.

 

Організація влади у Франції за часів термідоріанського режиму (26 жовтня 1795 — 9 листопада 1799 р.)

 

 

Головну роль у Директорії відігравав Поль Баррас (1755—1829), який був одним з організаторів термідоріанського перевороту. Чотирирічна доба правління Директорії сприяла зміцненню впливу в країні банкірів та підприємців. У багатьох французів її політика викликала незадоволення. Проте повернення «старого порядку» вони також не бажали.

 

4. Війни Директорії

Переворот 18 брюмера. У період Директорії Франція здобула вирішальну перемогу над першою антифранцузькою коаліцією. Війна з її боку в цей період набула загарбницького характеру. Було захоплено лівий берег Рейну та Бельгію, Голландію було перетворено на «дочірню», залежну від французів Батавську республіку. Навесні 1796 р. командувачем французької армії для походу до зайнятої австрійцями Північної Італії було призначено генерала Наполеона Бонапарта (1769—1821).

 

Наполеон Бонапарт був сином небагатого корсиканського дворянина. Здобувши воєнну освіту, він розпочав службу у французькій армії підпоручиком (молодший офіцерський чин), не маючи перспектив для успішної кар'єри через відсутність підтримки серед аристократії. У роки революції можливість піднятися вгору йому дали революційні війни й допомога брата М. Робесп'єра. Після приходу до влади термідоріанців його усунули від служби за зв'язки з якобінцями. Однак стрімка кар'єра Бонапарта відновилася, коли в ситуації загальної розгубленості він допоміг термідоріанцям придушити бунт роялістів 1795 р. в Парижі. Вдячна Директорія призначила його командувачем гарнізону Парижа, а згодом — італійської армії.

 


Зміцнивши боєздатність армії, молодий генерал провів блискучу воєнну кампанію, швидко розгромив австрійців і захопив усю Італію. На карті Апеннінського півострова з’явилися нові державні утворення, залежні від Франції, були скасовані феодальні порядки, розширено

виборче право тощо. Перша антифранцузька коаліція внаслідок італійського походу 1796— 1797 рр. розпалася.

 

 Наполеон під час державного перевороту 18 брюмера 1799 р. в Сент-Клод. 1840. Художник Франсуа Буше

 

Битва біля пірамід (Наполеон під час єгипетського походу французької армії).

1810. Художник Антуан-Жан Гро

 

Чому, на вашу думку, художники вирішили зберегти пам'ять для нащадків саме про ці моменти з життя Наполеона?

 

Головним ворогом Франції залишалася Велика Британія. Наполеон вирішив захопити Єгипет, а звідти рушити на Індію — найбагат-шу британську колонію. Під час єгипетського походу 1798—1799 рр. Наполеон захопив Єгипет, однак був відрізаний від Франції ескадрою англійського адмірала Гораціо Нельсона, яка знищила французький флот в Абукір-ській бухті поблизу Александрії.

У цей час у Парижі готувалася змова проти Директорії, яку її учасники розраховували використати для захоплення влади. Наполеон залишив свою армію в Єгипті та повернувся до Франції, оскільки мав свої плани щодо зміни влади в Парижі. 9 листопада 1799 р. (18 брюмера за революційним календарем) у столиці відбувся державний переворот, який став завершенням Великої французької революції кінця XVIII ст. Наполеон Бонапарт сказав: «Ми довели до кінця роман революції, тепер необхідно подивитися, що в ньому є реального».

 

5. Підсумки та історичне значення Великої французької революції кінця XVIII ст.

Велика французька революція кінця XVIII ст. стала найбільшим соціальним переворотом другого періоду Нової історії. Вона мала величезний вплив не лише на Францію, а й на всі країни Заходу. Розпочаті нею соціальні потрясіння багато в чому визначали європейську історію XIX ст.

У наслідок революції у Франції було усунено перешкоди для її поступального соціально-економічного розвитку — ліквідовано «старий порядок», абсолютизм, становий поділ суспільства й залишки феодальних відносин у сільському господарстві. Завдяки революції сформувалося уявлення про націю як носія державної влади, який має право самостійно вирішувати свою долю. Це сприяло

 

Франція в період Директорії та Консульства

 

 

розгортанню національно-визвольної боротьби бездержавних народів Європи та Латинської Америки. Завдяки революції вперше на державному рівні було заявлено та закріплено природні невід’ємні права людини й громадянина, що сприяло початку формування правової держави та громадянського суспільства.

Революція також дала досить жорстокі уроки. Зокрема, вона унаочнила небезпеку перебудови суспільства шляхом насильства, небезпеку терору та перетворення його на універсальний засіб розв’язання соціальних проблем.


Унаслідок революції у Франції встановилася республіканська форма правління. Незважаючи на постійну боротьбу за владу, у країні поступово утверджувалася зверхність представницьких органів влади. Із часом парламентська демократія, подолавши спроби повернення назад, здобула перемогу, а держава стала гарантом незворотності політичних, соціальних та економічних перетворень.

 

Висновки

Поглиблення революції у Франції привело до встановлення в країні республіканської форми правління.

На хвилі зростання невдоволення народу встановилася якобінська диктатура. Однак невідповідність політики якобінців інтересам більшості населення країни обумовила її падіння. Термідоріанський режим не мав значної підтримки у Франції. Його падіння стало завершальною подією Великої французької революції кінця XVIII ст.

 

Запитання і завдання

1. Унаслідок якої події у Франції встановилася якобінська диктатура?

2. Коли було прийнято Декрет про «загальний максимум»?

3. Коли відбувся термідоріанський переворот?

4. Кому належала вища виконавча влада у Франції за Конституцією 1795 р.?

5. Якою подією завершилася Велика французька революція кінця XVIII ст.? 

6. Як у Франції було повалено монархію і встановлено республіку?

7. У чому полягає особливість змін, здійснених у країні в період якобінської диктатури?

8. Визначте характерні риси політики термідоріанського Конвенту та Директорії.

9. Покажіть на карті події, пов'язані із завершенням Великої французької революції кінця XVIII ст., й опишіть їх.

10. Заверште складання таблиці «Розгортання Великої французької революції кінця XVIII ст.» (с. 19).    

11. Об'єднайтеся в малі групи та обговоріть, якими були уроки Великої французької революції кінця XVIII ст. для тогочасної Європи.

12. На початку XX ст. французький історик Жан Жорес у праці «Соціальна історія Французької революції» писав: «Революція — варварська форма прогресу. Чи зможемо ми колись побачити той день, коли форма прогресу стане дійсно людською?». Яким є ваше ставлення до цього твердження після завершення вивчення історії Великої французької революції кінця XVIII ст.? Обґрунтуйте свою точку зору.

 

Це матеріал з підручника Всесвітня історія 9 клас Гісем, Мартинюк (поглиблений рівень)

 






^