mozok.click » Всесвітня історія » Промислове піднесення Західної Європи. Початок становлення індустріального суспільства
Інформація про новину
  • Переглядів: 73
  • Автор: admin
  • Дата: 24-01-2018, 13:05
24-01-2018, 13:05

Промислове піднесення Західної Європи. Початок становлення індустріального суспільства

Категорія: Всесвітня історія

Складіть логічні пари: мануфактура, ремісник, фабрика, лендлорд, найманий робітник, цех, буржуа, джентрі.

Промисловий переворот та його наслідки. Промисловий переворот (який інколи називають «промисловою революцією») розпочався, як вам відомо, в Англії у XVIII столітті. Згодом революційні зміни у промисловому виробництві відбулися і в інших передових країнах. Індустріальне суспільство в Європі і США у XIX ст. поступово замінювало аграрне.

Промисловий переворот - перехід від мануфактури до фабрично-заводської системи машинного виробництва - полягав у заміні ручної ремісничої техніки на машини. Машини «виривали» з рук людини її власну роботу, виконуючи її набагато швидше і ефективніше. Використання енергії пари дозволило збудувати парові машини, що замінили не лише мускульну силу людини, а й силу коліс великих водяних і вітряних млинів. До появи електромашин паровики були універсальними механічними двигунами, що приводили в дію прядильні й ткацькі верстати, видобувні вугільні машини, металургійні преси і залізничні потяги.



У ролі передатного механізму від робочих машин до парових машин-двигунів використовувалась ремінна трансмісія.

В Англії, Франції, Пруссії і США з’являються оснащені верстатами підприємства (фабрики) сучасного типу, на яких працювали сотні й тисячі найманих робітників. В Англії виникло машинобудування -виробництво машин за допомогою машин. Хімічна промисловість почала виробляти фарбники і вибухові речовини. Металургійні й метало-оброблювальні заводи, великі вугільні шахти, текстильні й прядильні фабрики поступово витісняли старі мануфактури, бо засновані на ручній праці підприємства були нездатні конкурувати з ефективнішим і дешевшим машинним виробництвом.

З курсу всесвітньої історії за 8-й клас пригадайте перших винахідників прядильної та парової машин.

Машинобудування дозволило розпочати механізацію сільського господарства (на селі з’явились парові сівалки і молотарки), докорінно змінило транспортну систему. У 1818 р. англійський винахідник Джордж Стефенсон сконструював перший паротяг, а в 1830 р. перша залізниця з’єднала два головних промислових центри Англії - Манчестер і Ліверпуль. На середину ХІХ ст. всі найбільші міста країни було поєднано залізницями, а їх загальна протяжність досягла 50 тис. км. У 1832 р. перша залізниця з’явилась і у Франції. Розвиток залізниць став важли-

вим чинником промислового зростання, адже за їх допомогою ефективніше поєднувались джерела сировини, місця їх переробки та збуту готової продукції. До того ж потреби залізниць стимулювали розвиток металургії, вугільної промисловості і транспортного машинобудування.

У 1807 р. американський винахідник Роберт Фултон випробував перший пароплав на р. Гудзон, а через декілька років у Англії почалось широке застосування парових кораблів. Згодом між Англією і Північною Америкою, Єгиптом, Індією встановилось регулярне пароплавне сполучення.

Промисловий переворот у Великій Британії завершився в першій третині ХІХ ст. - з появою машинобудування і перемогою машинного виробництва у всіх галузях індустрії. У 40-х роках у промисловості і торгівлі країни було зайнято 42 % населення, тоді як у сфері сільського господарства - лише 28 %.

В інших державах він закінчився у середині століття (Франція) й наприкінці його (Німеччина і США). У порівняно відсталих капіталістичних країнах Європи, зокрема в Російській імперії, промисловий переворот так і залишився незавершеним до початку Першої світової війни. Індустріально розвинуті країни світу, зосередивши в себе левову частку промислового виробництва, здобули в результаті можливість встановити своє панування у світі.

Суспільні наслідки промислового перевороту. Промисловий переворот привів і до значних соціальних наслідків, остаточно зруйнувавши станову систему феодального суспільства. У першій половині ХІХ ст. основою господарського життя розвинутих європейських країн було вільне підприємництво буржуазії - власників фабрик, заводів, шахт, залізниць і торгівельних компаній. 

Швидко багатіючи, буржуазія поступово перетворювалась на найвпливовіший прошарок суспільства, відтісняючи дворян-землевласників на другий план.

Праця дітей на фабриці. Гравюра

Нестерпними й небезпечними були умови праці на фабриках. Відпустки чи лікарняні власники не надавали. Кожний робітник у будь-який момент міг бути звільненим.


Розвиток промисловості зумовив виникнення прошарку найманих робітників, що продавали підприємцям свою робочу силу за заробітну платню. Їх лави поповнювались за рахунок розорених ремісників і власників дрібних підприємств, селян, що переїжджали до міст. Кількість вільних робочих рук набагато перевищувала потреби промисловості, що зумовило зростання чисельності безробітних. Цим охоче користувались підприємці, наймаючи робітників для своїх фабрик і заводів практично за безцінь. Тривалість робочого дня, що не обмежувалась законом, нерідко досягала 14-16 год на добу. Заробітна платня забезпечувала лише злиденний рівень існування. Робітників часто штрафували. На підприємствах використовувалась праця жінок і дітей, яким платили набагато менше, ніж чоловікам. Діти 5-7 років працювали не лише на фабриках, а й у шахтах.

Середня тривалість життя у Великій Британії в першій половині XIX ст.

Із впровадженням машин на підприємствах значно підвищилась інтенсивність праці, зросла кількість травм і каліцтва на виробництві. Робітники нерідко вважали машини своїми ворогами, нищили їх і руйнували фабрики.

Становище робітників особливо погіршувалося, коли наставала економічна криза - глибокий спад виробництва, що супроводжувався зменшенням зарплатні та зростанням безробіття.

З курсу всесвітньої історії за 8-й клас пригадайте, хто такі луддити і яку кару передбачав тодішній англійський закон за псування машин.

Таким чином, у добу промислового перевороту і подальшої індустріалізації основними верствами суспільства стали наймані робітники (промисловий пролетаріат) та їх роботодавці - власники-капіталісти (буржуазія). Проте ще довгий час (хіба що за винятком Англії) у складі населення європейських країн переважало селянство.

Спроби осмислення нової дійсності. Консерватизм, лібералізм і соціалізм. Формування індустріального суспільства і розвиток капіталістичних відносин сприймалися сучасниками по-різному. Одні засуджували новий лад і бачили в ньому лише страждання і бідування, інші - сподівались на можливість звільнення людини, здобуття громадянських прав, ствердження демократії в політичному житті. Частина суспільства вітала появу машин, впровадження нової техніки і технологій, що позитивно впливало на життя і добробут людей.

У першій половині ХІХ ст. у Західній Європі, де існували конституції, парламенти і порівняно вільна преса, остаточно оформилися три провідні ідеології, які наклали значний відбиток на розвиток суспільства, характер і спрямованість політики держав, суспільно-політичні рухи: консервативна, ліберальна і соціалістична.

Представники консерватизму (від лат. conservo - зберігати) заперечували радикальні, революційні методи для здійснення необхідних суспільних перетворень і вкрай обережно ставилися до реформ та будь-яких нововведень. Вони надавали перевагу тим відносинам, які давно утвердилися і були випробувані часом, вважали природними нерівність людей, приватну власність, монархію тощо. Для них найбільш важливим було зберегти стабільність суспільства, недарма австрійський канцлер Меттерніх - ідеолог консерватизму - вважав, що спокій - найважливіша умова життя і процвітання держави.

Найважливішими цінностями лібералізму (від лат. liberalis - вільний) вважалися свобода і рівність. Француз Бенжамен Констан зазначав, що свобода - це насамперед торжество особистості над владою. Ліберали очолювали всі революції першої половини ХІХ ст. Вони відстоювали рівність громадян перед законом, демократію, захищали приватну власність і свободу підприємництва від державного втручання і регулювання, що мало як позитивну (особисту волю), так і негативну (особистий егоїзм) складову. Поступово ліберальні цінності стали визнаватися західним суспільством, а вимоги прийняття конституції, скликання представницьких установ і рівності громадянських прав поділялися більшістю населення.

Проте із знищенням станової нерівності лишалася нерівність, зумовлена особистими можливостями і здібностями людей. Зберігалася майнова нерівність, заснована на приватній власності, а також статева

нерівність, коли жінки не мали права голосу, отримували меншу порівняно з чоловіками зарплатню за одну й ту ж роботу, практично не мали доступу до якісної освіти. До того ж стихійний розвиток ринкової економіки, масове розорення людей у ході промислового перевороту посилювали злидні і бідування більшості членів суспільства. На цьому ґрунті й розвивався соціалізм, який вважав єдиним засобом подолання поділу суспільства на багатих і бідних скасування приватної власності і заміну її на суспільну.

Подібні думки висловлювалися ще за часів Середньовіччя, поширювалися у Франції напередодні революції кінця XVIII ст. Проте особливого розвитку вони набувають у ХІХ ст., у добу промислового перевороту та індустріалізації. Однією з течій європейського соціалізму був утопічний соціалізм. Своєю назвою він завдячує книзі Томаса Мора «Утопія» (1516).

З курсу всесвітньої історії за 7-й клас пригадайте, яку державу змальовує автор у цій книзі.

Видатними представниками утопічного соціалізму були французи Клод Анрі де Сен-Сімон і Шарль Фур’є, англієць Роберт Оуен. Вони засуджували капіталізм, який, на їхню думку, гальмував прогрес людства, і розробляли проекти гармонійного устрою суспільства. Суспільства, що мало ґрунтуватися на колективній власності, планомірно організованому виробництві, загальній праці людей, розподілі вироблених багатств відповідно до здібностей і трудового внеску кожного. Основою суспільства, вважав Сен-Сімон, мали стати не духівництво й нероби-дворя-ни, а його «виробничі члени» - підприємці, робітники, ремісники, селяни. На відміну від Сен-Сімона і Фур’є, Роберт Оуен не лише розробляв плани створення ідеального суспільства, а й намагався здійснювати свої ідеї на практиці. Він навіть спробував організувати трудові комуни (громади) в Англії і США. Проте ці експерименти виявилися невдалими. Комуни проіснували лише по декілька років.

Ідеї соціалістів-утопістів набули поширення серед робітників. Але мрії про можливість створення осередків справедливого суспільства в умовах ринкової економіки і капіталістичної конкуренції так і залишилися мріями.

Висловіть своє ставлення до ідей соціалістів-утопістів.

Наступники соціалістів-утопістів пропонували два основних варіанти перетворення суспільства: революційний і мирний, коли головним засобом змін та полегшення становища трудящих були реформи.

Французький соціаліст Луї Блан вважав, що від негараздів капіталістичного суспільства - конкуренції і криз однаково страждають як робітники, так і підприємці. Врятувати одних від безробіття, а інших від банкрутства може лише створення спільних виробничих асоціацій, на основі суспільної власності. Як внесок у власність асоціації підприємці вноситимуть гроші, а робітники - свою працю. За допомогою держави виробничі асоціації мають витіснити приватні фірми, і в суспільстві ствердиться колективна власність.

Теорія Луї Блана набула поширення в Західній Європі, як і погляди іншого соціаліста П’єра Жозефа Прудона. Останній вважав головним злом у суспільстві гроші, які дають одним надмірно багатіти, а іншим -зубожіти. Саме завдяки грошам утворюється велика власність, яка пев-ною мірою є крадіжкою в інших членів суспільства. Щоб уникнути цього, люди мають перейти до безгрошового обміну товарами і послугами, до взаємного кредитування. Саме це дозволить створити суспільство дрібних власників, об’єднаних у самоврядні громади. Тоді ж, на думку Прудона, відпаде потреба в державі. Ця теорія повністю заперечила необхідність будь-якої боротьби трудящих за свої права.

Найбільш відомими представниками революційного соціалізму ХІХ ст. були Карл Маркс і Фрідріх Енгельс. Вони стали родоначальниками марксизму, що суворо засуджував капіталізм за експлуатацію людини людиною і вбачав єдиний шлях до звільнення трудящих у революційному перетворенні буржуазного суспільства в комуністичне. Своє завдання Маркс і Енгельс вбачали насамперед у тому, щоб організувати робітничий клас для боротьби за свої права. На їхню думку, лише наймані робітники - пролетаріат, позбавлений будь-якої власності, є єдиним свідомо організованим революційним класом, який здатний безкомпромісно боротися за перетворення приватної власності в суспільну й побудувати диктатуру пролетаріату - найбільш справедливу форму правління.

Створене в 1847 р. товариство Союз комуністів запропонувало їм написати партійну програму. Так через рік з’явився «Маніфест Комуністичної партії», що проголосив пролетарську революцію головним засо-

бом боротьби з буржуазією. «Наймаючи тисячі робітників для своїх фабрик і заводів, буржуазія, - вказували Маркс і Енгельс, - виробляє насамперед своїх могильників. Її загибель і перемога пролетаріату однаково неминучі».

Робітничі і соціалістичні організації багатьох країн, що знаходилися переважно під впливом ідей Маркса й Енгельса, у 1864 р. об’єднались у Міжнародне товариство робітників, більш відоме як І Інтернаціонал. Його завдання полягало в згуртовуванні робітників у міжнародному масштабі. Проте товариство проіснувало не довго і в 1876 р. саморозпустилося.

Соціалісти порушили чимало актуальних проблем, важливих для захисту інтересів трудящих мас, а критика недоліків капіталізму сприяла мобілізації пролетаріату для боротьби за свої права. Згодом це сприяло становленню державного соціального законодавства в передових країнах світу та наданню окремим формам капіталізму «людського обличчя».

Формування в добу індустріального суспільства нових історичних спільнот - націй, розвиток національної самосвідомості в поневолених народів Європи та їх боротьба за національну незалежність сприяли поширенню ідеології націоналізму. У своїй позитивній основі націоналізм спирався на патріотизм, національні почуття всіх тих, кому була небайдужою доля власного народу, відстоював право націй на самовизначення. Водночас, у своїх крайніх проявах, націоналізм також характеризується національним егоїзмом, що виявляється в нетерпимості та ворожості до представників інших народів (шовінізм, расизм, нацизм, ксенофобія, дискримінація національних меншин) тощо.

1. Які наслідки мав промисловий переворот в економічній сфері?

2. Завдяки чому буржуазія в ХІХ ст. стає найвпливовішим прошарком суспільства?

3. Чим ідеологія утопічного соціалізму кардинально відрізнялась від інших течій?

4. Подумайте, чи можливо побудувати справедливе й гармонійне суспільство виходячи з поглядів Луї Блана та П’єра Прудона. Відповідь обґрунтуйте.

У зошитах зробіть порівняльну таблицю ідеологічних засад консерватизму й лібералізму:

Течія

Консерватизм

Лібералізм

Ставлення до власності

   

Ставлення до реформ

   

Ставлення до громадянського рівноправ’я

   

Течія

Консерватизм

Лібералізм

Ставлення до свободи підприємництва

   

Ідеологи

   

1. Використавши додаткові джерела, напишіть повідомлення про життєвий шлях і погляди європейських соціалістів.

2. Обговоріть у групах питання - як ідеологія марксизму вплинула на подальшу історію людства.

Матеріали до практичних та творчих завдань

Прочитайте вміщені матеріали, розгляньте ілюстрації, попрацюйте у групах, виконуючи завдання та відповідаючи на запитання. Можна заздалегідь підготуватися і провести ділову гру, представляючи різні верстви суспільства. Наприклад, як проходив обід у вихідний день у середовищі аристократів чи аристократок, буржуазії, робітників, селян.

Важливо показати не лише страви, які вони куштували, а головне -про що вони вели бесіду. Ви визначаєте, в який відрізок часу ви занурюєтесь, наприклад середина XIX ст., і говорите про розваги, які популярні в певному середовищі, про моду, спорт, ваше житло, нові види транспорту і зв’язку, медичні заклади, освіту дітей, журнали тощо. Учитель, обрані «неупереджені» судді, як і всі інші, слухають і оцінюють достовірність бесіди у групах (чи були тоді вже такі види транспорту і зв’язку, нові види спорту, відповідні заклади освіти і таке інше). Найкраща група може отримати певні бонуси.

На початку ХІХ ст. у більшості країн Європи вже не було кріпосного права. Капіталізм дедалі більше проникав у сільське господарство, яке, як і промисловість, розвивалося переважно на засадах приватної власності. Головним виробником продовольства ставав приватний підприємець - фермер, що використовував техніку, добрива і наймав робітників. Поступово на новий капіталістичний лад переорієнтувалося й поміщицьке господарство. Проте село продовжувало жити переважно в злиднях. У пошуках роботи розорені селяни змушені були кидати свої будинки, землі та переселятися в міста.

Населення міст поступово зростало, особливо в промислових центрах. Цей процес має назву урбанізація. Із часом міське населення стало дорівнювати сільському, а пізніше - переважати над ним, зокрема у Великій Британії у промисловості на середину ХІХ ст. було зайнято 42 % населення, в той час як у сільськогосподарському виробництві - лише 28 %. Змінювалось обличчя міст. Будинки зростали вгору, вулиці ставали прямішими і ширшими. У великих містах з великою густотою населення завжди існувала загроза епідемії. Тому вулиці розширювалися не лише для полегшення проїзду транспорту, але й

для запобігання захворюванням. Великі міста потребували опалення, освітлення, води, каналізації. Перший паровий водогін було побудовано в столиці Великої Британії Лондоні.


У зв’язку із зростанням чисельності населення в містах будувалося багато нових громадських споруд: крамниць, універсальних магазинів, банків, вокзалів тощо. Завдяки початку широкого виробництва паперу збільшувалися наклади газет і журналів. Зростання цін на землю спонукало власників будувати висотні будинки, більшість з яких були «доходними домами», де квартири здавалися господарями в оренду.

Вдосконалювалася поштова справа, вводились єдині тарифи на поштові послуги - марки. Освічені громадяни вже не мислили себе без газет, у кав’ярнях вони обговорювали новини, а в театрах і на балах проводили дозвілля. Люди, стомлені від життєвих проблем, шукали відпочинку в танцях, виставах, музиці і святах. На балах в аристократичних салонах танцювали вже не тільки мазурку, а й вальс. У будинках дворян і великої буржуазії з’являються робочі кабінети, більярдні, музичні кімнати. Якщо раніше городяни і заможні жителі села опалювали приміщення камінами, то в ХІХ ст. з’явилися більш компактні пічки-«голландки».

Наприкінці ХІХ ст. індустріальний прогрес зумовив суттєве поліпшення становища середніх верств міського населення. Зростання виробництва сприяло зниженню цін, насамперед на продукти харчування і одяг. Зростала заробітна плата й реальні доходи найманих робітників.

Ванна кімната XIX ст. Картина Е. Гау

Чи хотіли б ви побудувати для себе таку ванну кімнату? Чому?

Машинна доба змінила обличчя міст, побут людей. Завдяки паровому транспорту і системі зв’язку змінювались уявлення людей про відстані. Розширювався потік інформації. Телеграф ще був надбанням переважно урядовців і бізнесменів. Змінювалась архітектура міст. У США ввійшли в моду висотні будинки - хмарочоси. Заможні сім’ї влаштовували у своїх будинках туалетні і ванні кімнати.

У будинках з’явилась електрика і газ, причому останній давав як тепло, так і світло. Проте в містах стала помітнішою відмінність між багатими і бідними кварталами, помешканнями буржуазії і робітників.

Характер торгівлі в містах змінили великі універсальні магазини, де можна було купити все, що потрібно. У різних районах діяли єдині ціни, з’явилися магазини-пасажі. Європейці і мешканці великих міст США пересувалися на трамваях і метро, користувалися телефонним зв’язком. У 1888 р. Париж (згодом Лондон) і Стамбул сполучив перший Східний експрес, а вже в 1896 р. пасажир Північного експреса міг проїхати без пересадки із Західної Європи до Волги.

Хоча в провідних державах світу освіті надавалося велике значення, вона була доступна не кожному. Лише у Франції, Англії, Італії та Швеції в 70-х роках ХІХ ст. розпочався перехід до загальної початкової освіти за державний кошт. Загалом рівень грамотності в Західній Європі досягав 80-90 %.

Урізноманітнювалося дозвілля людей. Тепер можна було не лише послухати оперу, подивитися балет чи драму, але й відвідати оперету. У Франції брати Луї і Огюст Люм’єри створили сінематограф. Перший у світі кінотеатр було відкрито в 1895 р. у Парижі. Масовим надбанням стає спорт. В Англії (Уімблдон) починають проводитись тенісні турніри, у 1896 р. відбувся перший чемпіонат з фігурного катання, у країнах Європи розвивається альпінізм. За ініціативи французького громадського діяча барона П. де Кубертена в 1896 р. в Афінах було проведено перші Олімпійські ігри.

1. Підготуйте аналітичну записку про суспільні наслідки індустріальної революції, зміни в житті та побуті різних верств населення.

2. Як змінилася архітектура міст?

3. У чому полягала відмінність між помешканнями буржуазії і робітників?

 

Це матеріал з підручника Всесвітня історія 9 клас Осмоловський

 



^