mozok.click » Хімія » Природні й синтетичні органічні сполуки
Інформація про новину
  • Переглядів: 2887
  • Автор: admin
  • Дата: 1-02-2018, 18:38
1-02-2018, 18:38

Природні й синтетичні органічні сполуки

Категорія: Хімія

Опанувавши матеріал параграфа, ви зможете:

• визначати природні й синтетичні органічні сполуки;

• розрізняти природні й синтетичні органічні речовини;

• характеризувати природні й синтетичні сполуки;

• наводити приклади природних і синтетичних речовин;

• висловлювати судження про роль синтетичних сполук у житті людини, екологічні аспекти виробництва органічного синтезу та захист довкілля від стійких органічних забруднювачів.

Природні та синтетичні органічні сполуки. Органічні сполуки класифікують за джерелами їх добування. Ви вже вивчили природні джерела вуглеводів, жирів, білків. Ці речовини трапляються в природі в готовому вигляді або як продукт перероблення природних ресурсів. Природні органічні речовини відіграють важливу роль, оскільки за їхньою участю відбуваються життєво необхідні реакції в живих організмах. Крім того, вони є джерелом сировини для хімії органічного синтезу. Класифікацію природних органічних речовин подано на рисунку 122.

Однак природні резерви органічних речовин вичерпуються через господарську діяльність людини. У зв’язку з цим науковці, вивчаючи склад і будову природних органічних речовин, розпочали пошук способів виготовлення синтетичних органічних речовин. Нині це окрема галузь хімічної промисловості, що виробляє такі речовини, яких немає в природі, але без яких важко уявити життя й добробут людини. 

До них належать (рис. 123): пластмаси, синтетичні каучуки та волокна, будівельні матеріали й суміші, лаки, фарби, мастила, барвники, фармацевтичні препарати та медичне обладнання, косметичні й гігієнічні, мийні засоби, гума, вибухові речовини, засоби боротьби зі шкідниками сільськогосподарських рослин і домашніх тварин, корм для тварин, маргарин, білкова ікра, пальне тощо.



Захист довкілля від стійких органічних забруднювачів. Ви дізналися, чим корисні для людини та суспільного господарства продукти органічного синтезу. Однак хімічні виробництва завдають неабиякої шкоди довкіллю. Результатом забруднення є накопичення в атмосфері, воді, ґрунті шкідливих речовин, які негативно впливають на організм людини, рослинні й тваринні організми.

Що розуміють під поняттям «стійкі органічні забруднювачі»? Стокгольмською конвенцією про стійкі органічні забруднювачі (2001) визначено, що це органічні речовини, які «мають токсичні властивості, виявляють стійкість до розкладання, характеризуються біоакумуляцією і є об’єктом транскордонного перенесення по повітрю, воді й мігруючими видами, а також осаджуються на великій відстані від джерела їхнього викиду, нагромаджуючись в екосистемах суші та водних екосистемах». До них належать поліхлоро-вані діоксини й дибензофурани, гексахлорбензол, засоби боротьби з переносниками хвороб (порошок ДДТ), пестициди тощо.

Найнебезпечнішими є токсичні речовини та стійкі органічні хлоровмісні сполуки, що утворюються внаслідок антропогенної діяльності, зокрема роботи транспорту, підприємств енергетики, хімічних виробництв.


Стійкі органічні забруднювачі довго зберігаються, не розкладаються й не розчиняються; на них не діють речовини, якими нейтралізують інші забруднювачі, і природні відновні процеси. Потрапляючи в довкілля, вони порушують природні процеси колообігу речовин та енергії. Наприклад, сучасна промисловість широко використовує фреони, зокрема аерозольні розбризкувачі в балончиках з фарбою, лаком, парфумами (рис. 124). Вони можуть зберігатися в атмосфері до 80 років. Їхні молекули на сонці розпадаються, вивільняючи атомарний Хлор, один атом якого може розкласти 10 000 молекул озону. Це руйнує озоновий шар планети. Разом з аерозолями дрібні частинки пилу спричиняють непрозорість атмосфери. Це може стати причиною зниження температури земної поверхні.

Стійкі органічні забруднювачі здатні швидко поширюватися планетою. Вони акумулюються в рослинних і тваринних організмах і через ланцюг живлення потрапляють в організм людини, спричиняючи тяжкі захворювання.

Які методи використовують, щоб зменшити вміст стійких органічних забруднювачів? Насамперед це за-

гальні: обмеження викидів хлоровмісних сполук промисловими підприємствами; упровадження найкращих видів природоохоронної діяльності та регулювання ними; раціональне господарювання у сфері профілактичних заходів.

Крім того, для очищення навколишнього середовища застосовують механічні, хімічні й біологічні методи. За допомогою механічних методів виокремлюють грубі домішки стійких забруднювачів, для цього використовують відстійники, сита, фільтри. Після механічного проводять хімічне очищення. Його суть полягає в тому, що до забруднювачів додають речовини, які знешкоджують їх. У біологічному очищенні стічних вод, ґрунтів беруть участь аеробні бактерії, які розкладають речовини-забруднювачі на вуглекислий газ і воду.

З метою захисту довкілля від стійких органічних забруднювачів рекомендують такі заходи, як рециркуляцію, утилізацію; пряме, повторне чи альтернативне їх використання; заміну сировинних матеріалів, які є стійкими органічними забруднювачами, на безпечніші; максимальне зменшення цих речовин у продуктах харчування; уникнення використання елементного хлору або хімічних речовин, що утворюють елементний хлор тощо.

А найважливіше є те, щоб людина усвідомила свою роль у боротьбі за збереження середовища, у якому вона живе. Молоде покоління має виховувати в собі екологічний спосіб мислення. Зокрема, необхідно свідомо обмежувати потрапляння стійких органічних забруднювачів у довкілля, контролюючи дотримання норм їхнього вмісту в повітрі, воді, ґрунтах. Людство має усвідомити, що забруднювачі призводять до зменшення, а іноді навіть до зникнення цілих екологічних систем, згубно впливають на здоров’я людини.

ПІДСУМОВУЄМО ВИВЧЕНЕ

За походженням органічні речовини поділяють на природні й синтетичні.

До природних органічних речовин належать вуглеводи, жири та білки, тобто ті, що утворюються природним шляхом.

Синтетичні органічні речовини є продуктами хімічної промисловості. Добувають їх у лабораторії або на виробництві.

Синтетичних органічних речовин значно більше, і вони мають ширший спектр застосування.

Серед органічних речовин є чимало стійких забруднювачів довкілля, зокрема повітря, водойм і ґрунтів. Їх знешкоджують механічними, хімічними та біологічними методами.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Поясніть, як класифікують органічні речовини за їх походженням.

2. Наведіть приклади: а) органічних речовин природного походження; б) синтетичних органічних речовин.

3. Обґрунтуйте застосування: а) органічних речовин природного походження; б) синтетичних органічних речовин.

4. Назвіть речовини, що належать до стійких органічних забруднювачів: а) повітря; б) водойм; в) ґрунтів.

5. Обґрунтуйте, чому аерозолі належать до стійких органічних забруднювачів.

6. Перемалюйте кросворд у зошит і розв’яжіть його. Заповніть вертикальні стовпці, і в горизонтальному виділеному рядку прочитаєте назву класу органічних речовин.

1. Одна з функцій вуглеводів.

2. Руйнування білка за підвищення температури.

3. Одна з функцій білка.

4. Високомолекулярні речовини, без яких неможливе життя.

5. Тверда волокниста речовина.

6. Продукт горіння органічних речовин.

7. Представник моносахаридів.

8. Зв’язок між залишками амінокислот.

9. Інша назва вуглеводів.


НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЕКТ

І. Оберіть самостійно або з допомогою вчителя тему навчального проекту з тих, що подані нижче.

1. Альтернативні джерела енергії.

2. Їжа — джерело будівельного матеріалу організму.

3. Дослідження хімічного складу їжі.

4. Хімічний склад жувальних гумок.

5. Хімічний склад засобів догляду за ротовою порожниною.

6. Збирання гербарію з рослин-барвників і вивчення їхніх властивостей.

II. Виконайте навчальний проект в одній з відомих вам форм, спланувавши етапи його реалізації та строки виконання.

III. Проведіть презентацію проекту.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ЗНАНЬ З ПІДТЕМИ «ВУГЛЕВОДИ»

УЗАГАЛЬНЕННЯ ЗНАНЬ З ПІДТЕМИ «НІТРОГЕНОВМІСНІ ОРГАНІЧНІ РЕЧОВИНИ»

АМІНОКИСЛОТИ

Органічні сполуки, молекули яких одночасно містять аміногрупу -NH2 й карбоксильну групу -COOH.

Карбоксильна група — носій кислотних властивостей

Аміногрупа — носій основних властивостей

Найважливіша особливість — взаємодія між собою молекул протилежних за функціями груп: карбоксильної групи однієї молекули й аміногрупи іншої.

БІЛКИ є природними полімерами складної структури.

БІОЛОГІЧНІ ФУНКЦІЇ БІЛКІВ

 

Це матеріал з підручника Хімія 9 клас Савчин

 






^