Інформація про новину
  • Переглядів: 425
  • Автор: admin
  • Дата: 8-02-2018, 01:00
8-02-2018, 01:00

Право

Категорія: Правознавство

4.1. Що таке соціальні норми і які вони бувають?

Для того, щоб людина могла жити в суспільстві, вона повинна додержуватися певних норм (правил) поведінки, які в ньому панують. Ці норми забезпечують найбільш доцільне і гармонійне функціонування суспільства відповідно до потреб його розвитку, встановлюють «стандарти», зразки, еталони, моделі людської діяльності та поведінки. Всі такі норми поділяють на:

технічні, які передбачають найбільш доцільне використання людиною предметів та явищ матеріального світу (наприклад, містяться в інструкціях із використання побутової техніки, приладів, обладнання);

соціальні, які упорядковують взаємини між людьми та їх об’єднаннями.

За змістом соціальні норми бувають політичні, організаційні, культурні, етичні, естетичні, норми етикету тощо.

Ознаками соціальних норм є те, що вони:

- встановлюють правила поведінки або діяльності людей;

- регулюють суспільні відносини;

- мають загальний характер (стосуються всіх);

- як правило, склалися історично і містять концентрований досвід людства про найбільш доцільну поведінку в конкретній ситуації;

- можуть існувати як в усній, так і в письмовій формі;

- забезпечуються різними засобами як громадського, так і державного впливу.

Класифікація соціальних норм за способом їх встановлення та забезпечення

Різновиди соціальних норм

Суть

Засоби

забезпечення

Моральні норми

оцінюють і регулюють поведінку людей з погляду добра і зла, справедливого і несправедливого, гуманного і негуманного тощо

внутрішня

переконаність і сила громадської думки

Релігійні норми

регулюють поведінку і специфічні культові дії, які засновані на вірі в існування Бога (богів). Вони відображені в статутах, священних книгах, релігійних документах

внутрішня переконаність і віра

Корпоративні норми (норми громадських об’єднань)

встановлюються політичними партіями, громадськими організаціями та іншими громадськими об’єднаннями і містяться у статутах. Деяким із них держава надає юридичну обов’язковість (наприклад, нормам профспілкових і кооперативних організацій)

забезпечують громадські об’єднання

Звичаї і традиції

склались історично і закріпились у суспільній практиці в результаті багаторазового використання, передаються від покоління до покоління

узвичаїлися

Правові норми

загальнообов’язкові, формально визначені правила поведінки, які держава встановлює (санкціонує) з метою регулювання суспільних відносин

охороняє і гарантує держава, зокрема й за допомогою примусу



Особливостями правових норм порівняно з іншими соціальними нормами є те, що:

1) вони виникають, коли формується держава,

2) їх встановлює або санкціонує держава;

3) виражають волю панівної частини суспільства;

4) утворюють внутрішньо узгоджену систему;

5) формулюють правила поведінки у вигляді прав і обов’язків;

6) формально визначені й мають чіткі форми зовнішнього вираження.

4.2. Що таке право і які ознаки воно має?

Серед усієї палітри соціальних норм правові норми мають найважливіше значення, а їх сукупність називають «правом».

Поняття «право» вживають у різних контекстах. У правознавстві цей термін може використовуватися у загальносоціальному та юридичному значеннях або ж як природне (загальносоціальне) і позитивне (спеціально-соціальне, юридичне) право.

Природне право належить людині від народження. Це право на життя, честь, гідність, їжу, фізичну недоторканність тощо. Воно є похідним від самої природи людини, органічно притаманне кожній людині лише тому, що вона, як живий організм, народилася саме людиною. Природне право не залежить від людської волі чи бажання, воно стверджує існування вищих, незалежних від держави, понять — таких як свобода, рівність, справедливість. Тому природне право розглядають як сукупність універсальних принципів і норм, що повинні бути основою всіх правових систем світової цивілізації.

Позитивне право (юридичне право) розглядається як діюча система правових норм, прояв владної волі конкретних соціальних суб’єктів, насамперед держави. Позитивне право держава перетворює в систему законодавства і підтримує його своєю силою. Юридичне, встановлене державою, право виражається в законах та інших документах і стає нормативним регулятором, фактично відчутним (позитивним) у тих випадках, коли визначає юридично дозволену чи юридично заборонену поведінку. Позитивне право існує як суб’єктивне та об’єктивне право.

Суб’єктивне юридичне право — це закріплені законодавством конкретні юридичні можливості (свободи), які належать суб’єкту (людині або іншому учаснику суспільного життя). їх використання залежить від суб’єкта, від його свідомості. Тому і називаються вони суб’єктивними. Англійською мовою термін «суб’єктивне право» перекладається словом «a right», яке також може означати справедливість, правильність і порядок.

Об’єктивне юридичне право — це регулятор суспільних відносин, що діє в державі. Це система таких норм, які є критерієм правомірної (дозволеної) та неправомірної (недозволеної) поведінки особи. Ці правила існують незалежно від волі окремих людей (за винятком законодавця). Для позначення цього явища в англійській мові вживається слово «a law», яке також перекладається як «закон», «правило».

Застосування права до кожного конкретного випадку супроводжується переходом від об’єктивного до суб’єктивного права. Тобто, поки норма права є загальною і поширюється на всі випадки певної сфери життєдіяльності, вона об’єктивна. Коли ж ця норма стосується конкретної ситуації і реалізується в поведінці суб’єкта, то стає суб’єктивною.

Практичне завдання

Розгляньте схему. Визначте, чи правильно розташовані у ній поняття, які виділені жирним шрифтом. Назвіть цю схему.

Розгляньте таблицю з прикладами прав різних видів. Доповніть її власними прикладами.


 

ПРАВО

Природне

право

Суб’єктивне юридичне право

Об’єктивне юридичне право

Право на життя

Право на життя. Право не бути позбавленим життя. Право захищати своє життя і здоров’я

• Конституція України. Ст. 3, 27

• Цивільний кодекс України. Книга друга. Глава 21. Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи. Ст. 281,2в2.

• Кримінальний кодекс України.

Особлива частина. Розділ ІІ. Злочини проти життя та здоров’я особи. Ст. 115

Право на власність

Право власності (право володіти, користуватися, розпоряджатися майном)

• Конституція України. Ст. 13, 14, 41

• Цивільний кодекс України. Книга третя. Розділ І. Право власності

Право на розвиток

Право на освіту. Право на вивчення рідної мови. Право на творчість

• Конституція України. Ст. 23, 53, 54

• Закон України «Про освіту»

• Закон України «Про вищу освіту»

Основні ознаки позитивного (об’єктивного юридичного) права:

1) праву властива системність, бо всі правові норми пов’язані між собою, діють на основі спільних принципів, виконують однакові функції — регулятивну й охоронну;

2) ці правила поведінки є обов’язковими для всіх учасників правовідносин без винятку, незалежно від бажання і від ставлення до них;

3) право — це такі правила поведінки, зміст яких чітко визначено, логічно сформульовано і формально визначено (точно зафіксовано) у певних джерелах, наприклад, у тексті правового документа чи нормативного договору;

4) право складається з правил поведінки, які ще називають нормами поведінки, а це означає, що вони закріплюють еталон, модель поведінки у визначеній ситуації. Ці норми визначають права, обов’язки та відповідальність громадян, посадових осіб і державних органів;

5) право виражає волю держави, яка репрезентує інтереси всього населення, тому вона встановлює, гарантує та охороняє ці норми через спеціально створені органи;

6) право є ефективним соціальним регулятором порівняно з іншими соціальними нормами, оскільки порушення правових норм зумовлює певні правові наслідки. Держава може змушувати до виконання правових норм, зокрема, й силою державного примусу.

4.3. Що таке джерела права?

Право, як ми з’ясували, завжди має бути формально визначеним, вираженим у певній змістовній формі, тобто правові норми мають бути сформульовані у певний текст, а цей текст має бути десь зафіксований.

Отже, джерело права — це спеціальний термін, що застосовується для позначення того вмістилища правових норм, звідки ми їх можемо взяти, прочитати, щоб належно реалізувати. Унаслідок закріплення ці правила набувають загальнообов’язкового значення. Якщо норма не закріплена в певному джерелі, то вона залишається нормою поведінки, соціальною нормою, але не буде нормою права.

Є такі основні джерела права: правовий звичай, правовий прецедент, нормативно-правовий акт, нормативно-правовий договір.

Правовий звичай — це санкціоноване (визнане і схвалене) державою правило поведінки, яке набуває загальнообов’язкового значення. Держава

санкціонує не всі звичаї, що існують у суспільстві, а лише ті, які мають найбільше значення, відповідають його інтересам і рівню розвитку.

Прикладом найдавніших правових звичаїв є Закони ХІІ таблиць (Рим, V ст. до н. е.), закони Драконта (Афіни, VII ст. до н. е.), «Руська правда» (Київська держава, XI—XII ст.). Досвід сучасних країн підтверджує, що сьогодні звичаї діють лише в обмеженій сфері суспільних відносин.

Правовий прецедент — це рішення компетентного державного органу (суду чи адміністративного органу) щодо конкретної справи, яке набуло обов’язкового значення під час розгляду подібних справ і стало юридичним правилом. Це важливе джерело права в країнах англо-американської правової системи. Виникла ця система у Великій Британії, де право створювалося королівськими судами і за своєю структурою було правом судової практики. Кожен суд зобов'язаний додержувати прецедентів, вироблених вищим судом, а також створених ним самим (якщо це вища судова інстанція).

Нормативно-правовий акт — це офіційний формально визначений письмовий документ, ухвалений компетентним органом державної влади. Він урегульовує певні суспільні відносини, є загальнообов’язковим і охороняється державою. Нормативно-правовий акт має свою визначену форму: закони, укази, постанови, розпорядження та ін. Загалом, усі

нормативно-правові акти поділяють на закони (приймає парламент, а також народ — шляхом всенародного голосування через референдум), підзаконні акти (ухвалюють парламент, президент, уряд, місцеві органи). Підзаконними актами є постанови Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, а також розпорядження, накази, рішення місцевих органів.

Нормативно-правовий договір — це правовий документ, який за спільною домовленістю кількох суб’єктів установлює взаємні права й обов’язки з економічних, політичних чи інших соціальних питань і забезпечується державою. Прикладом є Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації й функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України від 8 червня 1995 р.; колективний договір між власником і працівниками певного підприємства.

Існують такі додаткові джерела права:

Міжнародно-правові акти — це документи міжнародної співдружності, що після їх належного схвалення (ратифікації) набувають юридичної сили на території держав. Зокрема, конвенція, пакт, угода, протокол та ін. (наприклад, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ухвалена

державами-членами Ради Європи в 1950 р., але Україною була ратифікована у 1997 р., після чого і набула чинності на території нашої держави; Конвенція ООН про права дитини ухвалена в 1989 р., ратифікована Україною у 1991 р.).

Правова доктрина — це правові теорії, вчення, думки видатних учених-юристів (докторів наук) із тих чи тих питань, коментарі законодавчих актів. В Україні важливим суб'єктом формування правової доктрини є Конституційний Суд України, який викладає власне розуміння духу Конституції України та поточного законодавства. Прикладом можуть бути також науково-практичні коментарі до актів законодавства (Кримінального кодексу, Цивільного кодексу та ін.), які не мають сили законів, але допомагають у застосуванні правових норм до конкретних життєвих ситуацій.

Релігійно-правові норми — це релігійні канони, заповіді та звичаї, яким держава надала загальнообов’язкового характеру для регулювання суспільних відносин. Поширене це джерело в традиційно-релігійних правових системах, що характерні для мусульманського права (Коран, Суна). В Україні це джерело права не застосовується.

Оскільки в Україні нормативно-правовий акт є основним джерелом права, то поняття «джерела права» і «законодавство» загалом можуть використовуватися як взаємозамінні, адже законодавство — це сукупність усіх нормативно-правових актів держави, передусім законів, які ухвалюють уповноважені правотворчі органи, та які є формою закріплення й вираження правових норм, засобом надання їм об’єктивності, визначеності, загальнообов’язковості.

4.4. Що таке система права та які її елементи?

Якщо джерела права — це форми зовнішнього вираження правових норм, то внутрішню структуру права називають «система права». Системність, як ми уже знаємо, є однією з ознак права, адже кожна правова норма має своє визначене місце у праві, свою нішу, поряд із подібними нормами, пов’язаними з нею.

Структурними елементами, складниками системи права є: норми права — найелементарніші, найменші цеглинки права; інститути права; підгалузі права, галузі права. Не може існувати юридичної норми, що не входила б до певного інституту і до певної галузі права.

Норма права, або правова норма — це офіційне, загальнообов’язкове правило поведінки, яке держава встановлює (або санкціонує), охороняє від порушень, спрямовує на регулювання найважливіших суспільних відносин і охорону соціальних цінностей шляхом встановлення юридичних прав та обов’язків суб’єктів правовідносин.

Інститут права — це відокремлена система правових норм, що регулюють певний вид однорідних суспільних відносин. Серед інститутів розрізняють: галузеві, які утворюються нормами однієї галузі права (наприклад, у кримінальному праві — це інститути необхідної оборони, крайньої необхідності, покарання, співучасті та ін.; у трудовому праві — інститути трудового договору, робочого часу і часу відпочинку, охорони праці, оплати праці та ін.; у цивільному праві — інститути застави, купівлі-продажу, заповіту тощо; у конституційному праві — інститут громадянства, президента і т. д.); міжгалузеві, які об’єднують норми, що належать до різних галузей права (наприклад, інститут відповідальності за екологічні правопорушення, морське право, інститут державної служби, інститут формування законодавчого органу нашої держави, які утворюються сукупністю норм).

Підгалузь права — це сукупність норм права, що регулюють визначену групу однорідних суспільних відносин. Підгалузі є не у всіх галузях, а лише в найбільших за обсягом. У цивільному праві — спадкове, зобов’язальне право, право інтелектуальної власності, у фінансовому — бюджетне, податкове право тощо.

Галузь права — це сукупність норм права, що регулюють визначену сферу однорідних суспільних відносин (трудових, сімейних, управлінських тощо) специфічним методом правового регулювання. Галузі права можна класифікувати за різними підставами. Так, залежно від предмета і методу правового регулювання: конституційне; цивільне; кримінальне; адміністративне; трудове; господарське; сімейне; фінансове; цивільно-процесуальне; екологічне; житлове; господарсько-процесуальне та ін.

Буквально, дослівно

Конституційне право — це система правових норм, які закріплюють основи державного ладу, організацію, функції і принципи діяльності державних органів, основні обов'язки і права громадян.

Цивільне право — це система правових норм, які регулюють майнові та пов’язані з ними особисті немайнові відносини, що складаються між фізичними та/або юридичними особами як рівноправними суб’єктами.

Кримінальне право — це система правових норм, які спрямовані на боротьбу зі злочинами і встановлюють міру кримінальної відповідальності за їх скоєння.

Адміністративне право — система правових норм, що регулюють управлінські відносини в сфері здійснення виконавчої влади, розпорядчої діяльності державного апарату.

Трудове право — це система норм права, які регулюють суспільні відносини у сфері здійснення трудової діяльності (порядок найму і звільнення з роботи, умови праці, час праці й відпочинку тощо).

Сімейне право — це система правових норм, які регулюють порядок та умови реєстрації, розірвання шлюбу, права і обов’язки подружжя, взаємини між дітьми та батьками, які виникають внаслідок укладення шлюбу і належності людини до сім’ї.

Фінансове право — це система правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері накопичення і використання фінансових ресурсів держави.

Цивільно-процесуальне право — це система правових норм, які регулюють суспільні відносини, пов'язані із розглядом у судах цивільних, трудових, сімейних та інших справ, здійсненням судових рішень.

Екологічне право — це система правових норм, які регулюють раціональне використання людиною природних ресурсів для задоволення своїх потреб та інтересів.

Практичне завдання

Оцініть учнівську спробу пояснити поняття з використанням міжпредметних зв’язків. Складіть свій варіант пояснення.

Марічка готувала повідомлення про роль права в житті людей. Вона придумала порівняти права з вітамінами, оскільки помітила деякі спільні ознаки — вони обов’язково потрібні всім-всім, мають певну форму (драже, яблуко), вітаміни певної групи регулюють певні функції організму, деякі вітаміни ми споживаємо з їжею автоматично, не замислюючись, деякі можна вживати лише за приписом лікаря, вони ефективно забезпечують функціонування людини.

Які ознаки права намагалася схарактеризувати Марічка?


Практичне завдання

Порівняйте систему права із системою файлів, папок і дисків на комп’ютері. Виконайте завдання:

1. Уявіть (гіпотетично), що інформація вилучилася з усіх файлів, папок та дисків і просто «десь» зависла в комп’ютері. Проведіть паралель із правом (інформацією) та системою впорядкування і зовнішнього вираження цієї інформації.

2. Поясніть, чому право мусить бути системою норм.

Додаткова інформація

Не можна ототожнювати поняття «система права» і «правова система»

Система права

Правова система

Система всіх правових норм, що є чинними в конкретній державі:

- Норми права

- Інститути права

- Підгалузі права

- Галузі права

Критерії поділу на галузі:

Предмет правового регулювання — певні суспільні відносини, врегульовані правом (що регулює?)

Метод правового регулювання — спосіб владного впливу держави на суспільні відносини (як регулює?)

Система всіх юридичних явищ, що існують у певній державі чи групі однотипних держав:

- Система права

- Система законодавства

- Стан законності

- Правопорядок

- Правова культура

Галузі приватного права

Система норм, що регулюють відносини між приватними та/або

юридичними особами (наприклад, цивільне, сімейне право)

Галузі публічного права

Система норм, що регулюють відносини між державними органами і між державою та особою (наприклад, конституційне, адміністративне, фінансове, кримінальне право)

Види правових систем:

- романо-германська, або європейсько-континентальна — нормативно-актна система

- англосаксонська, або англо-американська — судово-прецедентна система

- ідеологічно-релігійна система (мусульманське право, соціалістична правова система)

- традиційно-общинна система

Перевірте себе:

1. Дайте відповіді на запитання:

— Що таке соціальні норми?

— Що таке норма права?

— Що таке галузь права?

— Що таке право?

— Яке джерело права є основним в Україні?

2. Назвіть види соціальних норм. Використайте «Схему № 1» у «Додатку» для розповіді про соціальні норми.

3. Назвіть ознаки соціальних норм.

4. Визначте, які особливості мають правові норми порівняно з іншими соціальними нормами.

5. Розгляньте «Схему № 4» у «Додатку». Виконайте за її допомогою наступні (6,7,8) завдання.

6. Назвіть ознаки права. Чи можна визначити серед них ті, що є істотними, та вважати якісь ознаки несуттєвими?

7. Поясніть поняття «джерело права» та назвіть основні джерела права.

8. Наведіть приклади джерел права.

9. Із яких елементів складається система права?

10. «Я можу» і «я мушу». Яке із цих формулювань відображає суб’єктивне право особи, а яке обумовлене наявністю об’єктивного права? Обґрунтуйте свою думку.

Завдання для домашньої роботи:

1. Добери приклади ситуацій, які регулюються нормам різних галузей права і запиши їх у зошит.

2. Сформулюй ключові фрази (словосполучення, тези) для повідомлення на тему «Яку роль відіграє право в житті суспільства?» Розташуй (запиши) їх у послідовності від загального до конкретного.

 

Це матеріал з підручника Основи правознавства 9 клас Васильків, Кравчук

 






^