mozok.click » Трудове навчання » Технологія проектування власного стилю
Інформація про новину
  • Переглядів: 8472
  • Автор: admin
  • Дата: 11-09-2017, 06:33
11-09-2017, 06:33

Технологія проектування власного стилю

Категорія: Трудове навчання

1. Чи є у вас власний стиль в одязі?

2. Які існують стилі в одязі?

3. В яких випадках використовують дрес-код?

4. Яким вузлом ви вмієте зав'язувати краватку?

Стилі в одязі

Уміння красиво одягатися — це мистецтво.

Цей талант може бути прищеплений з дитинства, а може розвиватися протягом усього життя. Виглядати стильно — не означає надягати лише речі зі сторінок модних журналів.

Важливим є те, як ви їх носите й поєднуєте.

Легендарна Коко Шанель говорила: «Мода виходить з моди, стиль — ніколи». Саме їй удалося зробити справжню революцію в моді двадцятих років і створити власний неповторний стиль.

Верховенство стилю над модою — явище досить дивне, адже мода з’явилася за декілька століть до того, як виникло саме поняття «стиль». Стиль — це ознака індивідуальності, яка багато що може розповісти про особистість.

Стиль одягу — це сукупність деталей або акценти, що разом створюють індивідуальний образ. На стиль в одязі впливають вік, стать, професія, соціальний статус, особистий смак людини, національність, релігійна належність, доречність, функціональність, спосіб життя

та індивідуальні особливості. Стиль в одязі є одним з основних елементів загального іміджу людини.

Акцентами в одязі можуть бути будь-які деталі одягу, тканина, з якої він виготовлений, аксесуари, взуття, фурнітура тощо.

Основними стилями в одязі є класичний, романтичний і спортивний. Усі інші стилі є їхніми похідними.

Класичний (консервативний) стиль характеризується стриманістю й простотою ліній, лаконічним покроєм. Речі цього стилю зазвичай високої якості й виготовлені з добротних матеріалів. Цьому стилю притаманна ахроматична колірна гамма або пастельні відтінки. Це найбільш неемоційний стиль: усе в ньому вкрай помірно, відсутні яскраві деталі. Довжина, ширина й пропорції здебільшого середні, звичні для ока (мал. 13.1).

Романтичний стиль в одязі створює піднесений, витончений образ. Для цього стилю характерним є використання рюшів, воланів,

довгих суконь з легких тканин. Для чоловіків у романтичному стилі характерні жилети, шийні хустки, сорочки з широкими рукавами й романтичні фасони капелюхів. Романтичному стилю властиві квіткові принти та ніжна пастельна гама (мал. 13.2).

Спортивний стиль характеризується вільним одягом, що не заважає рухам, який призначений для занять спортом і активного відпочинку. Також це може бути повсякденний одяг, стилізований під спортивний, з відповідною атрибутикою. Досить яскравий і динамічний за своїм характером одяг спортивного стилю відрізняється практичністю і зручністю (мал. 13.3).



УрахуВання особливостей фігури під час Вибору Власного стилю

Пошук, створення і зміну індивідуального стилю в одязі здійснюють під впливом двох головних чинників: індивідуальних характеристик людини й навколишнього середовища.

Під час вибору стильових рішень в одязі важливо враховувати свої природні дані. Кожна людина має неповторний, тільки їй властивий зовнішній вигляд — габітус*. До ознак габітусу належать:

• розміри, пропорції і форма тіла людини;

• розміри, пропорції і форма частин тіла;

• колірний тип особистості;

• емоційно-психологічні ознаки особистості.

Особливості зовнішнього вигляду визначають вимоги людини до одягу й правила вибору основних рішень під час формування гардеробу. Правильний вибір колірної гами, корекція форми тіла формою одягу — важливі аспекти створення стилю.

Частину індивідуальних ознак людина набуває від природи: зріст, статура, риси обличчя. Але навіть ці біологічні складові можна змінювати різними способами, починаючи з підтримання доброї спортивної форми. Інших індивідуальних характеристик людина набуває впродовж життя (вік, освіта й виховання).

Одяг, який ми носимо, визначає наш зовнішній вигляд. Якщо правильно дібрати одяг за типом фігури, то можна підкреслити свої найкращі риси, а також приховати недоліки.


Види одягу та його Вибір

Одяг — це сукупність швейних виробів (із тканини, в’язаного полотна, шкіри та хутра), що надягає людина з метою захистити своє тіло від негативного впливу навколишнього середовища (погодних умов, комах, токсичних речовин тощо). Окрім цього одяг виконує й естетичні функції — створює образ (імідж) людини, що дозволяє судити про її соціальний статус.

Примітивний одяг людина використовувала вже в епоху пізнього палеоліту, про що свідчать знайдені кам’яні скребки та кістяні голки для

обробки й зшивання шкур. Матеріалом для одягу крім шкур диких тварин були трава, листя, деревна кора тощо. Згодом люди навчилися виготовляти тканини й одяг принципово змінився: його шили для роботи і для свят, для різних пір року, релігійних церемоній тощо.

Сучасна мода налічує багато різних видів одягу. Окрім того, що одяг може бути для дорослих і дітей, чоловічим і жіночим, сезонним, його поділяють на види за функціями, яким він відповідає. Наприклад, ніхто не надіне на роботу домашній халат, а на пляж — вечірній костюм.

Умовно весь одяг можна поділити на такі види: побутовий, спортивний, робочий, формений, святковий.

Побутовий одяг — це те, що ми носимо в повсякденному житті; розрізняють верхній одяг (куртки, плащі, пальто тощо) та нижній одяг (сукні, сорочки, блузки, спідниці тощо) (мал. 13.4).

Спортивний одяг — зручний неформальний одяг для активного відпочинку, занять спортом, подорожей тощо (мал. 13.5).

Робочий одяг призначений захищати людину від несприятливих умов виробництва (мал. 13.6).

Формений одяг містить ознаки робочого й демонструє належність людини до певної структури (навчального закладу, роду військ, відомства тощо) (мал. 13.7).

До форменого одягу належить і шкільна форма, яка може бути загальноприйнятою для кожної школи або окремо для класу (мал. 13.8).

Шкільна форма може бути різною для учнів молодших і старших класів.

У гардеробі кожної людини є хоча б один комплект святкового одягу. Ці речі призначені для урочистих подій. Зазвичай це костюми й сукні (мал. 13.9). Святковий одяг відрізняється від повсякденного яскравістю, вишуканістю.

DpeC-KOCj

Дрес-код (англ. dress code — кодекс одягу) — це регламент в одязі, якого необхідно дотримуватися під час відвідування певних заходів, організацій, закладів.

Дрес-код — це також перелік правил і рекомендацій щодо того, як співробітникам певних професій слід виглядати в конкретних ситуаціях ділового спілкування: в офісі, на переговорах, прийомах, рекламних акціях, у відрядженні тощо. Наприклад, на корпоративну вечірку, що влаштована тільки для співробітників, можна прийти у светрі-водолазці та спортивному піджаку, але якщо на цей захід запрошені гості, то краще не відмовлятися від сорочки з краваткою, а офісний піджак замінити на блейзер (клубний піджак).

Якщо умови роботи компанії дозволяють не призначати зустрічей із клієнтами в п’ятницю, то форма одягу в цей день може бути вільною (free Friday).

Розробкою дрес-коду зазвичай займаються HR-менеджер, фахівець з ділового протоколу

і стиліст. Затверджений керівництвом документ щодо дрес-коду є додатком до функціональних обов’язків. За порушення дрес-коду накладають різні стягнення аж до звільнення.

Дрес-код — це не уніформа, він не виключає індивідуальності в одязі та творчого ставлення до своєї зовнішності. Це лише «правила гри», що існують у будь-якій діяльності. Дрес-код визначається умовами й цілями роботи людей певних професій. Не дивно побачити менеджера модельного агентства, театрального критика чи журналіста модного журналу в екстравагантному, епатажному вбранні, а художника — у строкатому піджаку й шийній яскравій хустці. У людей представницьких професій, тих, хто безпосередньо спілкується з партнерами, відвідувачами, клієнтами, умови й цілі роботи інші, а значить, і одяг має бути іншим.

КраВатки, їхні Види. Вибір краВаток

Краватка в її сучасному розумінні з’явилася на початку XIX століття. Остаточного сучасного вигляду краватка набула 1924 року, коли американський кравець Джесі Лангсдорф отримав патент на «ідеальну краватку». Раніше краватка була суто чоловічим аксесуаром, але сьогодні її залюбки додають до свого гардеробу й жінки (мал. 13.10). Жіноча краватка може виглядати як класична чоловіча, а може бути й креа-тивною — в’язаною, плетеною, вишитою тощо.

Краватка Джесі Лангсдорфа складалася з трьох смужок тканини, зшитих під кутом у 45 градусів. Це робили для того, щоб уникнути скручування й забезпечити м’яку драпіровку. Більшість сучасних краваток складається з одного шару шовку, складеного вдвічі та зшитого з тильного боку. Усередину цього шовкового «конверта» вшивають спеціальну вовняну (у дешевих краватках синтетичну) підкладку. Вона потрібна для того, щоб краватка тримала форму, а також щоб надати їй потрібної товщини (мал. 13.11).

Шов на зворотному боці якісної краватки має бути виконаний уручну, завдяки чому краватка буде еластичною (мал. 13.12).

Краватки виготовляють здебільшого із шовку різного переплетіння. Шовкова краватка є традиційною й універсальною, але бувають краватки з вовни, твіду, льону та бавовни.

Усі краватки можна поділити на чотири групи:

• класичні краватки;

• краватки для урочистих подій: «аскот», «пластрон» і «шарпей»;

• краватка-метелик (бантик);

• краватки «боло».

До класичних краваток належать звичайна краватка, краватка «віндзор» і краватка «регата».

Краватку «віндзор» виготовляють спеціально під однойменний вузол, тому вона відрізняється від звичайної краватки трохи більшою довжиною й шириною. «Віндзор» буває переважно чорного кольору (мал. 13.13, а).

Краватка «регата» відрізняється від інших тим, що її не потрібно зав’язувати, вона вже має готовий вузол фабричного виготовлення і гумову тасьму із застібкою для зручності носіння. Такі краватки широко використовують в уніформі збройних сил, міліції та інших служб (мал. 13.13, б).

Краватки для урочистих подій (Wedding style) відрізняються особливою вишуканістю та якістю матеріалу. Назва краватки «аскот» походить від відомого англійського іподрому в місті Аскот, де від початку XVIII століття відбуваються Королівські перегони. Цей захід завжди відрізнявся особливим дрес-кодом. Сьогодні цей різновид краватки є

неодмінним атрибутом чоловічого весільного костюма в США і деяких країнах Європи (мал. 13.13, е, с. 89).

Краватку «пластрон» часто плутають з «ас-котом». Це майже її близнюк, тільки родом із Франції. «Пластрон» зазвичай носять під жилет (дуже часто з такої самої тканини) та, як і «аскот», скріплюють шпилькою з перловою головкою. Можна впевнено сказати, що ці два види — найдавніші й дійшли до нас майже в незмінному вигляді.

Краватка «шарпей» (рюш) — це надзвичайно ефектна й популярна останнім часом краватка. Привертає увагу своїм незвичайним способом зав’язування. У Шотландії «шарпей» часто носять разом із кілтом* як частину національного костюма (мал. 13.13, г).

Краватка-метелик походить від шийної хустки, кінці якої в XIX столітті зав’язували у вигляді метелика (французькою — la papillon). Свого сучасного вигляду краватка-метелик набула 1904 року під час постановки опери Дж. Пуччіні «Чіо-Чіо-сан», або «Мадам Батерфляй», коли на всіх музикантах оркестру була краватка, зав’язана метеликом (мал. 13.13, д, с. 89).

Краватка «боло» походить від індіанських шнурків-оберегів, прикрашених іклами, камінцями й амулетами. Індіанці племені навахо носили такі прикраси з давніх-давен як частину одягу. Сьогодні краватка «боло» — це шкіряний шнурок, скріплений рухомою брошкою з коштовної деревини, металу чи каменя (мал. 13.13, е, с. 89).

Способи заВ'язуВання краВаток

Краватка надає елегантності й солідності, часто є елементом дрес-коду, тому вміння правильно зав’язувати краватку є важливою навичкою сучасної людини, зокрема чоловіків. Сьогодні існують десятки способів створення різноманітних вузлів. Розгляньмо кілька з них.

Простий вузол ідеально підходить до широких краваток. Найкраще він виглядає на чоловіках високого зросту. На малюнку 13.14 показано послідовність зав’язування простого вузла.

Одним із популярних способів зав’язування краваток є четвертний вузол. Такий вузол легко зав’язати, він досить універсальний — підійде для багатьох видів краваток (мал. 13.15).

Сучасна молодь надає перевагу зав’язуванню краватки вишуканим вузлом «віндзор», хоча послідовність створення цього вузла доволі складна (мал. 13.16).

До урочистих подій доречною буде елегантна краватка-метелик. Навчитися зав’язувати таку краватку можна за схемою, зображеною на малюнку 13.17.


Практична робота

Розробка графічного зображення власного стилю. Презентація спроектованого власного стилю в одязі

Обладнання, інструменти та матеріали: комп'ютер, журнали мод, папір формату А4, кольорові олівці, простий олівець.

Послідовність виконання роботи:

1. Ознайомитися з малюнком 13.18 та визначити, до якого типу належить ваша фігура.

2. Ознайомитися із сучасними напрямами моди за журналами мод, в Інтернеті.

3. Визначити, яким має бути ваш стиль, скориставшись інформацією з таблиці на с. 92.

4. Зобразити графічно свій стиль в одязі. Для цього виконайте замальовки різних видів одягу, який, на вашу думку, пасуватиме до вашого типу фігури.

5. Розробити презентацію свого стилю в одязі.

Рекомендації щодо добору одягу залежно від типу фігури

Ключові слова: стиль, мода, зовнішність, фігура, дрес-код, одяг, види одягу, особливості фігури, краватка, види краваток, вузол, способи зав'язування вузлів.

Контрольні запитання

1. Назвіть основні стилі в одязі.

2. Як потрібно враховувати особливості фігури під час вибору власного стилю?

3. Які існують види одягу?

4. Назвіть види повсякденного одягу.

5. Що таке дрес-код? В яких випадках його використовують?

6. Яке призначення краваток?

7. Чим відрізняються чоловічі й жіночі краватки?

8. Якими способами можна зав'язати краватку?

Працюємо в парах

1. Уважно розгляньте фігуру один одного та визначте, до якого типу вона належить.

2. Розробіть та обґрунтуйте один для одного рекомендації щодо стилю одягу.

3. Обговоріть доцільність розробленого стилю.

Працюємо творчо й самостійно

1. В інформаційних джерелах знайдіть відомості про різні види краваток.

2. Виберіть найцікавіший для вас вид краватки.

3. За можливості (наявності матеріалів, інструментів та обладнання) виготуйте обрану краватку.

4. Зав'яжіть краватку вузлом, що не був розглянутий у підручнику.

 

Це матеріал з підручника Трудове навчання 9 клас Ходзицька

 






^