Значну частину історії «довгого» XIX століття займав дуже складний період 1815— 1870 рр. — час гострого протистояння зміцнілих капіталістичних відносин і демократичного суспільства, з одного боку, та сил, які захищали «старий порядок» колишнього феодального суспільства й застарілих монархій, з іншого. Це протистояння відбилося в політичному та соціально-економічному розвитку провідних країн Європи й Америки. Уже через 15 років після Віденського конгресу спалахнули нові революції у Франції, Іспанії, Бельгії, Португалії. У 1848—1849 рр. революційні рухи охопили всю Європу. У 1861 р. було скасоване кріпосне право в Росії, а згодом і рабство в США. Запекла Кримська війна, що завершилася ганебною поразкою Росії, зруйнувала порядки, установлені Священним союзом монархів. Народи Німеччини й Італії намагалися покласти край феодальній роздробленості та створити єдині національні держави. Абсолютизм поступово змінили конституційні монархії.