mozok.click

Наполеон Бонапарт за короткий час силою зброї та дипломатії зміг створити в Європі гігантську імперію, перетворивши Францію на найсильнішу державу світу. Проте розквіт Імперії був нетривалим і закінчився її падінням. Незважаючи на це, Наполеона вважають найвидатнішим політиком і полководцем XIX ст. Тож ким насправді був Наполеон Бонапарт: визволителем Європи чи прокляттям Франції?

На практичному занятті ми об'єднаємося в групи та поговоримо про найбільш складні й суперечливі проблеми становлення принципів громадянського рівноправ'я у Франції за часів Великої французької революції та Імперії Наполеона Бонапарта. Для успішної роботи скористаємося матеріалом § 2—3, а також картами атласу зі всесвітньої історії для 9 класу.

XIX століття називають не тільки епохою революцій, але й добою заліза та пари. Виробництво промислової продукції зросло в десятки разів, інтенсивно розвивався транспорт, змінювалися вигляд міст і спосіб життя городян.

На практичному занятті ми об'єднаємося у групи та поговоримо про найбільш складні та суперечливі проблеми, що виникли внаслідок змін у суспільному житті в країнах Західної Європи.

Більшу частину XIX ст. саме Велика Британія посідала провідні позиції у світі. У могутній імперії ніколи не заходило сонце, британський флот вважався найбільшим і найшвидшим. Британські товари вирізнялися дуже високою якістю й при цьому зберігали найнижчі ціни, а банки країни були найбагатшими та найнадійнішими. Чому саме Англія стала символом «довгого» століття?

На Віденському конгресі країни — переможниці Наполеона спробували зупинити хід європейської історії, скасувавши більшість революційних змін. Священний союз був створений саме для того, щоб протидіяти новим революціям. 

У 1848 р. Франція вкотре довела, що вона визначає політичний розвиток Європи. Країна вперше у світі продемонструвала кривавий розкол між революціонерами. Крім того, французи показали приклад того, як у результаті антимонархічного повстання до влади може прийти новий король.

Початок революції 1848 р. у Франції став поштовхом для виступів у багатьох країнах Європи. Тому період 1848—1849 рр. назвали «Весною народів», коли населення країн зі зброєю в руках повстало проти влади, яка не звертала уваги на вимоги власних громадян, а іноді навіть узагалі не вважала їх громадянами.

Поразка революцій 1848—1849 рр. в італійських і німецьких державах не означала, що роздробленість цих країн збережеться на багато років. Натомість один спосіб об'єднання — «знизу», або революційний, змінився іншим — королівським, або об'єднанням «згори». Шлях до єдності, який пройшли обидва народи, був складним і кривавим. Чому ж об'єднання Італії та Німеччини стало можливим тільки в другій половині XIX ст.?