mozok.click » Географія » Світове господарство. Сучасні тенденції розвитку світового господарства
Інформація про новину
  • Переглядів: 2039
  • Автор: admin
  • Дата: 11-11-2017, 01:43
11-11-2017, 01:43

Світове господарство. Сучасні тенденції розвитку світового господарства

Категорія: Географія

1. Чому, на Вашу думку, економіки окремих країн об’єдналися, утворивши міжнародну економіку?

2. Із матеріалів телебачення, газет, мережі Інтернет пригадайте факти щодо впливу господарства інших країн на господарство України.

Світове господарство охоплює всі країни світу. Звідси його територіальна і секторальна нерівномірність.

Об’єктивною основою розвитку світового господарства є міжнародний географічний поділ праці, тобто спеціалізація окремих країн на виробництві певних видів продукції і наданні певних послуг, якими вони обмінюються.

Для того, щоб у країні сформувалася спеціалізація, потрібні певні умови. По-перше, країна, яка бере участь у міжнародному географічному поділі праці, повинна мати переваги перед іншими країнами у виробництві відповідної продукції (наприклад, багаті природні ресурси). По-друге, мають бути країни, які будуть споживати цю продукцію, бо не мають можливості самостійно її виробляти. По-третє, витрати на доставку продукції до місця продажу мають бути вигідні країні-виробнику (мал. 19).

Світове господарство — система національних господарств усіх країн світу, об’єднаних міжнародним географічним поділом праці й різноманітними соціально-економічними зв’язками в господарський організм глобального масштабу.

Знайдіть на політичній карті Європи названі в таблиці країни. Поясніть, чи залежить їх спеціалізація від природних умов і ресурсів.

Де зроблені речі, якими Ви користуєтеся у повсякденному житті? Чи всі вони зроблені в Україні?

Німеччина

Франція

Італія

Швеція

Португалія

Будівництво, автомобілі та запчастини, устаткування для захисту довкілля, туризм тощо

Фармацевтична та парфумерно-косметична продукція, військова техніка і машини, туризм тощо

Побутова електротехніка, шкіряні вироби, оливкова олія, мотоцикли, деревообробні верстати тощо

Метал, обладнання для виробництва паперу, кулькові та роликові підшипники, трансформатори тощо

Переробка деревини, риби та морепродуктів, виробництво кераміки, ізоляційних матеріалів тощо

Мал. 19. Спеціалізація окремих країн Євросоюзу



Процес створення світового господарства розпочався на мануфактурній стадії розвитку капіталізму (XVI-XVIII ст.). Завершився він на межі ХІХ-ХХ ст. унаслідок розвитку в країнах Європи великої машинної індустрії. Для її розвитку потрібно було багато сировини, а для населення, яке швидко зростало, — продовольства. Умовою формування світового господарства був бурхливий розвиток транспорту, розширення міжконтинентальних зв’язків, формування світового ринку. Виникнення колоніальної системи сприяло перетворенню економіки колоніальних країн і територій на аграрно-сировинні придатки капіталістичних держав.

Продуктивні сили суспільства — це сукупність засобів виробництва і людей, які завдяки своїм знанням, виробничому досвіду і навичкам приводять у дію ці засоби виробництва.

Ступінь входження будь-якої країни до міжнародного географічного поділу праці залежить, насамперед, від рівня розвитку її продуктивних сил. Тому економічно розвинені країни посідають провідне місце в сучасному міжнародному географічному поділі праці, зокрема з випуску «облагородженої», дорогої продукції — машин, обладнання, товарів тривалого користування тощо. Це стосується і багатьох молодих держав Азії, Африки і Латинської Америки. Їхня роль у міжнародному поділі праці зростає здебільшого завдяки постачанню ресурсів високорозвинутим країнам. Сировинна спеціалізація окремих країн, що склалася в колоніальну епоху, зберігається й донині.

Пригадайте з уроків історії, яку роль відігравали в економіці Російської та Австрійської імперій території сучасної України.

За сучасних умов економічна замкнутість країн не лише нераціональна, а й практично неможлива. Тенденція до все більшої взаємозалежності національних економік, до підвищення ролі зовнішніх чинників у економічному розвитку окремих країн стала загальною.

Таким чином, поняття світового господарства не можна зводити до простої суми національних економік. Його сутність визначається універсальним зв’язком між національними господарствами. Він забезпечує їхню реальну єдність на основі міжнародного поділу праці, науково-технічної і виробничої кооперації, міжнародної торгівлі, валютних і кредитних операцій, тобто міжнародними економічними відносинами.

Сучасні тенденції розвитку світового господарства — це інтернаціоналізація виробництва, інформатизація, глобалізація, регіональна економічна інтеграція.


Для сучасного етапу розвитку світового господарства характерна інтернаціоналізація виробництва на основі всебічного розвитку міжнародних економічних відносин. У системі міжнародних економічних відносин всі елементи тісно пов’язані, взаємно переплетені й впливають один на одного. Таким чином, міжнародні економічні відносини сприяють взаємодії національних економік, які входять у світове господарство, інтернаціоналізації і глобалізації виробництва й тим самим забезпечують його цілісність (мал. 20).

Мал. 20. Форми міжнародних економічних відносин

Глобалізація — процес перетворення певного явища на таке, що стосується усієї Землі, тобто планетарне.

Міжнародні економічні відносини — це система господарських відносин між різними країнами світу.

Міжнародні інтеграційні об’єднання. Інтеграційні (об’єднуючі) тенденції у світовому господарстві органічно поєднуються з регіональною економічною інтеграцією. Нині у світі існує багато регіональних економічних об’єднань. Найвідоміше з них — Європейський Союз (ЄС) (мал. 21).

Міжнародна інтеграція (економічна, політична, культурна) — об’єктивний процес зближення країн світу в усіх сферах людського життя на основі спільності загальнолюдських інтересів.


У Північній Америці створено зону вільної торгівлі у складі США, Канади і Мексики (НАФТА). У Південній Америці діє інтеграційне економічне об’єднання (МЕРКОСУР). Нині між ЄС і НАФТА є намагання створити зону вільної торгівлі. Росія створює зі своїх сателітів Євразійський Союз на противагу ЄС.

Існує декілька регіональних установ ООН, які переймаються проблемами регіональної економічної інтеграції, наприклад, Економічна комісія для Африки (ЕКА), Економічна і соціальна комісія ООН для Азії й Тихого океану (ЕСКАТО) тощо.

Все більшого значення в розвитку світового господарства набуває його інформатизація — збір, обробка і використання інформації з метою прийняття стратегічних рішень щодо раціональних напрямків розвитку все більш інтегрованої, глобальної економіки.

Основою розвитку світового господарства є міжнародний географічний поділ праці, тобто спеціалізація окремих країн на виробництві певних видів продукції і наданні певних послуг, якими країни обмінюються.

Національні господарства усіх країн світу, об’єднані міжнародним географічним поділом праці й різноманітними соціально-економічними зв’язками в єдиний господарський організм, утворюють світове господарство.

Інтернаціоналізація виробництва, інформатизація, глобалізація, регіональна економічна інтеграція — це сучасні тенденції розвитку світового господарства.

Міжнародні економічні відносини сприяють інтернаціоналізації і глобалізації виробництва, взаємодії національних економік, які входять у світове господарство і забезпечують його цілісність.

ЗАПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ

1. Назвіть ознаки понять «спеціалізація території (країни)», «міжнародний поділ праці», «світове господарство», «міжнародні економічні відносини», «глобалізація», «міжнародне інтеграційне об’єднання».

2. Назвіть основні тенденції розвитку світового господарства.

3. Поясніть, які переваги перед іншими країнами у виробництві оливкової олії мають Італія, Іспанія та Греція.

4. Користуючись політичною картою світу, назвіть країни, які не мають можливості самостійно виробляти та переробляти морепродукти. Поясніть, чому саме ці країни.

 

Це матеріал з підручника Географія 9 клас Масляк, Капіруліна

 






^