1. Яку продукцію тваринництва Ви бачите на полицях магазинів?
2. Чи знаєте Ви, яких свійських тварин не розводять в Україні і чому?
Структура та розміщення тваринництва в Україні. Тваринництво та розвиток його кормової бази. Тваринництво — друга після рослинництва важлива галузь сільського господарства. Вона забезпечує населення цінними продуктами харчування — молоком, м’ясом, яйцями, а харчову, легку, фармацевтичну та інші галузі промисловості — сировиною. У складі тваринництва виділяють кілька складових частин, галузей із певною спеціалізацією.
Користуючись мал. 37 на стор. 68, назвіть основні галузі тваринництва, які розвинені в Україні.
На структуру, розміщення, спеціалізацію тваринництва країни впливає характер наявної в тій чи іншій місцевості кормової бази. Понад третину всіх посівних площ в Україні відведено під
кормові культури. Важливим джерелом кормів є природні угіддя — сіножаті та пасовища, жом, патока, макуха та інші відходи підприємств харчової промисловості, яка переробляє фрукти на сік, цукровий буряк на цукор, чавить олію з насіння соняшника тощо (мал. 48).
Скотарство є провідною галуззю тваринництва і поширене в усіх областях України, найбільше — на Поліссі й у Лісостепу.
Основний напрямок розвитку скотарства — молочно-м’ясний, тобто в структурі продукції, що виробляється, більшу частину становить молоко. Найбільше молока виробляють господарства поліських, західних і лісостепових областей, де є для цього кормова база. Скотарство дає також багато м’яса (яловичини і телятини). М’ясні породи великої рогатої худоби вирощують на відгодівельних пунктах поблизу цукрових, спиртових, крохмале-патокових заводів, де є багато відходів, які є цінною кормовою базою тваринництва у спеціалізованих господарствах.
Свинарство посідає друге місце після скотарства. Частка свинини у виробництві м’яса перевищує 40%. Свиней в Україні вирощують повсюдно, хоча спеціалізація цієї галузі в залежності від домінуючої кормової бази різна. На Поліссі і в Лісостепу переважають породи м’ясо-сального напрямку, в Степу — сального.
До найдавніших галузей тваринництва в Україні належить вівчарство. Воно найбільш поширене в Степу і Карпатах та
майже повністю базується на природних кормових угіддях, тому існують проблеми з вигодовуванням тварин у зимовий період (мал. 49). Продукцію галузі — м’ясо (баранину), молоко, лій (жир) використовує харчова промисловість, вовну (настриг від однієї вівці становить від 2 до 10 кг і більше), смушки (шкурки ягнят) та овчину (шкурки дорослих овець) — легка промисловість.
Важливе місце серед галузей тваринництва посідає птахівництво. Крім дієтичного поживного м’яса, воно дає яйця, а також пір’я і пух. Галузь характеризується найвищим рівнем механізації та автоматизації. У структурі птахівництва переважає вирощування курей (94%). Поволі зростає питома вага качок, гусей, індиків і страусів. Кормова база — концентровані корми вітчизняного виробництва. Найкраще птахоферми поєднуються з молочним скотарством і вівчарством, оскільки вони не конкурують у споживанні кормів (мал. 50).
Серед інших галузей тваринництва виділяємо ставкове рибництво, шовківництво, кролівництво, звірівництво й особливо бджільництво, яке дає цінну продукцію — мед, віск, прополіс, пилок, маточне молочко. За експортом меду Україна посідає перше місце у Європі та третє у світі (мал. 51).
Зональна спеціалізація сільського господарства України. Сільське господарство в Україні має зональну спеціалізацію, яка
залежить від природних умов та впливає на переробні легку і харчову промисловість. Поліська агропромислова зона має сприятливі умови для розвитку молочно-м’ясного скотарства, м’ясо-сального свинарства, грубововняного вівчарства, льонарства, картоплярства і зернового господарства.
Лісостепова зона на достатньо зволожених родючих ґрунтах має буряківничо-зерновий напрямок із м’ясо-молочним скотарством і м’ясо-сальним свинарством.
У Степовій зоні на родючих недостатньо зволожених ґрунтах вирощують зернові й олійні культури, розвинені овочівництво, баштанництво, виноградарство, м’ясо-молочне скотарство, сальне свинарство, вовняне тонкорунне вівчарство.
Приміські сільськогосподарські райони України, що виникли навколо великих міст і промислових центрів, спеціалізуються на вирощуванні овочів і фруктів, виробництві молока, м’яса, яєць. Спеціалізація приміських зон не залежить від природної зони. Їх утворення визначають потреби населення міст у плодоовочевій і тваринницькій продукції.
За картами шкільного географічного атласу знайдіть найбільші приміські зони сільського господарства.
Гірські й передгірні території мають своєрідні природні умови, що позначається на особливостях господарювання. У Криму вирощують виноград, тютюн, там розвинуте садівництво, тваринництво має молочно-м’ясний напрямок. У гірських районах розводять овець. У Прикарпатті вирощують зернові культури, льон, хміль, картоплю, розвинені скотарство і свинарство. У Карпатах на полонинах випасають овець. На Закарпатті переважають скотарство, виноградарство та вирощування тютюну.
Агрохолдинг — це компанія (група юридичних осіб), що здійснює сільськогосподарську діяльність (виробляє продукти харчування) і реалізує сільгосппродукцію (забезпечує населення продовольством).
форми агробізнесу та сільське господарство у своєму регіоні. Однією з сучасних форм організації агробізнесу є агрохол-динги. Найбільшим із них в Україні є «Ukrlandfarming», який займається виробництвом зернових культур, насіння, цукру, тваринництвом тощо. В галузі виробництва та постачання на міжнародний ринок соняшникової олії лідером є «Kernel». «Миро-нівський хлібопродукт» пропонує куряче м’ясо та продукти швид-
кого приготування з нього. «Астарта» — найбільший виробник цукру. «Нібулон» спеціалізується на виробництві й експорті пшениці, кукурудзи, соняшника. Розвинуто агробізнес і у Вашому регіоні.
Користуючись місцевими засобами інформації, підготуйте матеріал про агробізнес у Вашому регіоні. Які найбільші агрохолдингові компанії його представляють?
Важлива галузь сільського господарства — тваринництво — складається з галузей із певного спеціалізацією, що забезпечують населення продуктами харчування — молоком, м’ясом, яйцями, а харчову, легку, фармацевтичну та інші галузі промисловості — сировиною. Структура, розміщення і спеціалізація тваринництва залежать від наявної у певній місцевості кормової бази.
Провідною галуззю тваринництва є скотарство, переважно молочно-м’ясного напрямку, яке поширене в усіх областях України. Також в Україні розвинені свинарство, вівчарство, птахівництво, ставкове рибництво і рибальство, шовківництво, кролівництво, звірівництво і бджільництво.
Зональний характер спеціалізації сільського господарства України впливає на спеціалізацію переробних галузей легкої і харчової промисловості.
Навколо великих міст і промислових центрів виникли приміські зони господарства, завдання яких — забезпечити потреби населення у плодоовочевій і тваринницькій продукції.
ЗАПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ
1. Проаналізуйте статистичні дані мал. 48 на стор. 83. Як змінилося поголів’я свійських тварин в Україні за останні два десятиліття?
2. Схарактеризуйте особливості розміщення тваринництва в Україні. Яку кормову базу використовують його галузі?
3. Оцініть місце України на світових ринках сільськогосподарської продукції. Яку продукцію рослинництва і тваринництва вигідно постачати на світовий ринок і чому?
4. Поясніть, чому в Україні існує зональна спеціалізація сільського господарства.
Це матеріал з підручника Географія 9 клас Масляк, Капіруліна