mozok.click » Мистецтво » Форми поширення мистецтва: бібліотеки
Інформація про новину
  • Переглядів: 2861
  • Автор: admin
  • Дата: 18-12-2017, 01:11
18-12-2017, 01:11

Форми поширення мистецтва: бібліотеки

Категорія: Мистецтво

Справжнє мистецтво не має часових меж. Воно вічне. Платон Майборода, український композитор

Поміркуємо разом.

Яка роль мистецтва в розвитку кожної особистості окремо?

Новий музей мистецтв у Нью-Йорку знайшов незвичайний спосіб залучити дітей до художнього світу

Мистецтво є одним із найважливіших засобів пізнання світу і самопізнання особистості. Твори мистецтва не тільки приносять естетичне задоволення, але й сприяють досягненню духовного самовизначення особистості, її неповторної індивідуальності.

Внутрішній світ людини формується залежно від діяльності, якою вона займається. Діяльність може бути спрямована назовні — на дійсність. Тоді вона проявляється у таких формах, як пізнання оточуючого світу, його оцінка, праця та спілкування. Також діяльність може бути спрямованою на особистість. У цьому випадку діяльність виражається у процесах самопізнання, самооцінці своїх дій, думок та вчинків і самотворенні, тобто формує власну особистість.

Мистецтво не є ілюстрацією ані філософських, ані релігійних, ані політичних ідей. Митець осмислює власні враження буття, втілюючи їх у своєму творі як художню ідею.



Як мораль формує моральні норми, політика — політичні погляди, філософія — світогляд, наука створює фахівця, так мистецтво формує з людини особистість. Воно впливає одночасно на розум і серце, на людський дух у цілому. Мистецтво формує цілісну особистість. Піфагорійці говорили, що мистецтво не очищає, а облагороджує людську душу. Давньогрецький філософ Аристотель вважав, що мистецтво очищає душу людини під час співпереживання стражданням герою, якому довелося пройти через важкі випробування долі.

Мистецтво пробуджує творчий дух особистості, бажання й уміння творити за законами краси, пробуджує у людині митця. Виготовляючи навіть чисто утилітарні предмети (стіл, люстру, автомобіль), людина піклується і про користь, і про зручність, і про красу. За законами краси створюється все, що робить людина.

Видатний фізик Альберт Ейнштейн так розкривав велике значення мистецтва: «Мені особисто відчуття вищого щастя дають твори мистецтва. В них я знаходжу таке духовне блаженство, як ні в якій іншій галузі...». Нічим не можна замінити провідну мету мистецтва: стверджувати самоцінність особистості, наділяти її естетичною насолодою, пробуджувати в ній творчий дух.

Форми збереження культурної спадщини

Поміркуємо разом.

Які заклади існують для того, щоб кожне покоління могло долучитися до цілющого джерела духовності?

Де зберігаються пам'ятки літератури, науки, мистецтва?

Усі надбання культури заслуговують не тільки на бережливе ставлення до них, але й вимагають особливо дбайливого збереження. Картини і літературні твори, скульптурні пам’ятки й архітектурні споруди, нотні записи та кінострічки дійшли до нас через десятки років завдяки праці багатьох людей, які охороняли і зберігали всі ці культурні феномени, поповнюючи ними світову скарбницю культури.

Бібліотеки

«Всякий, хто вивчає науки, хто входить сюди, — не грюкає дверима, не стукає ногами: це неприємно музам. Якщо ти знайдеш того, хто тут уже сидить, шанобливо вклонися мовчки і не займайся балаканиною: тут мудрі говорять, навчаються»

Напис на дверях бібліотеки XV століття

Ще з давніх-давен, коли людина винайшла першу писемність, виникла потреба у збереженні записів. Поступове накопичення документів, літературних творів, господарських записів привело до виникнення спеціалізованих закладів — бібліотек. Перші бібліотеки з’явилися ще в Стародавньому Вавилоні, а саме слово «бібліотека» вперше згадується в Греції.

Бібліотека, або книгозбірня — культурно-освітній заклад, що здійснює збирання друкованих і рукописних матеріалів, проводить їх опрацювання і відображення у каталогах, організовує відповідне їх зберігання, збереження і обслуговування ними читачів.

Для допитливих

У першому тисячолітті до нашої ери на Близькому Сході, в межиріччі річок Тигр і Євфрат, виникла могутня держава Ассірія. її столицею було місто Ніневія. Останнім великим царем цієї держави був Ашшурбаніпал, людина всемогутня, надзвичайно обдарована і працелюбна. Він любив і розумів значення науки, добре опанував систему клинописного письма.

У царському палаці Ашшурбаніпал створив бібліотеку, яка дожила до наших днів, хоча і пролежала в руїнах того палацу понад дві з половиною тисячі років. Найдавніша з відомих бібліотек, заснована у 668—627 рр. до н. е.

Зміст глиняних книжок надзвичайно різноманітний. Широко представлені дипломатичні документи, тексти договорів між державами, закони, звіти про будівництво, доповіді чиновників і навіть повідомлення розвідників чи шпигунів, присланих ними із сусідніх держав, медичні твори тощо. Цікавими є, хай і примітивні, географічні карти, які охоплювали території від Закавказзя до Єгипту, тобто простори ассірійської держави. До цих відомостей належали численні географічні довідники з назвами міст, річок та країн, з описом народів, які там проживали.

За оцінками вчених, у Ніневійській бібліотеці налічувалось ЗО тисяч глиняних табличок. Отже, у VII столітті до н.е., тобто задовго до розквіту грецької і римської цивілізацій, Ашшурбаніпал створив, справді, унікальну колекцію знань про навколишній світ і життя сучасного йому суспільства. Це дає нам підставу надзвичайно високо оцінити саме це культурне і наукове багатство, що зібрав цар Ассірії, побачити духовні скарби цієї держави та її попередників, Шумеру і Вавілону, та її багатонаціонального населення.


Однією з найбільших бібліотек стародавнього світу вважається Олександрійська бібліотека, яка була заснована в 290 р. до н.е. Зі всієї величезної імперії Олександра Македонського до неї привозили сувої, написані різними мовами, а потім цілий штат перекладачів тлумачив наукові та літературні твори грецькою. Бібліотека нараховувала близько 700 тисяч папірусних сувоїв. Протягом усього часу свого існування — без малого сім століть — бібліотека накопичувала в собі всі найпрогре-сивніші знання людства. За часів свого розквіту вона була швидше академію.

Тут жили і працювали видатні вчені того часу, які займалися як дослідженнями, так і викладанням. У різний час тут працювали Архімед, Евклід, Зено-дот, Аполлоній Родоський, Клавдій Птолемей, Каллімах Киренський. Але бібліотека страждала від пограбувань завойовників, пожеж, недбалого ставлення іновірців.

Найбільші бібліотеки світу й України

Королівська бібліотека Данії була побудована в 1673 році і являє собою найбільшу бібліотеку Скандинавії. У ній знаходяться два з половиною мільйони томів, також тут зберігаються оригінальні манускрипти Ганса Християна Андер-сена. Прибудова до бібліотеки вміщує 200 тисяч книг, а також книжковий магазин, ресторан, шість читальних залів, актовий зал і концертний хол на 600 місць.

Бібліотека Конгресу США у Вашингтоні є однією з найбільших бібліотек за всю історію людства. Вона налічує понад 75 мільйонів найменувань, включаючи книги, фотографії, записи, музичні композиції. Бібліотеку було відкрито в 1800 р. Національна бібліотека США представляє собою наукову базу Конгресу США, займається обслуговуванням переважно державних структур, наукових та дослідницьких установ, науковців, шкіл.

Ще одна з найбільших бібліотек світу — Національна бібліотека Великобританії — число одиниць зберігання якої перевищує 150 мільйонів: від стародавніх рукописів, вік яких близько 2 тисяч років до сучасних видань, включаючи ауді-озаписи, журнали, карти, гравюри і багато іншого.

В Україні налічується понад 40 000 бібліотек.

Найстарішою бібліотекою в Україні можна вважати Наукову бібліотеку Львівського національного університету імені Івана Франка. Вона заснована в 1608 р. як бібліотека львівського Єзуїтського колегіуму. Її фонди становлять більше трьох мільйонів книг, 120 тисяч з яких — унікальні стародруки і рукописи, найстаріші з яких датовані XIII ст. На сучасному етапі розвитку основні завдання бібліотеки зумовлені напрямами її діяльності, як науково-дослідної установи, державного зберігана унікальних рукописних і друкованих пам’яток української та світової книжкової культури, творів українського та зарубіжного мистецтва, документів на різноманітних носіях інформації та важливого інформаційно-аналітичного і освітнього центру.

Перша публічна бібліотека на території України — Одеська національна наукова бібліотека імені Максима Горького — заснована у 1829 р. й є одним з кращих зразків бібліотечної архітектури країни в стилі неокласицизму (архітектор Федір Нестурх). Сьогодні найстаріша публічна бібліотека України зберігає унікальний різноплановий п’ятимільйонний фонд документів з усіх галузей науки майже на 130 мовах світу, будучи невід’ємною складовою національної і світової культурної спадщини. Вона перебуває під охороною держави і ЮНЕСКО.


Національна бібліотека України імені Володимира Вернадського — бібліотека з найбільшим фондом України. Вона налічує понад 15 мільйонів 480 тисяч книжок та входить до числа десяти найбільших національних бібліотек світу

і є найбільшою за своєю площею бібліотекою країни. У наш час вона є активним учасником наукового і культурного життя України: тут організовують виставки, творчі зустрічі, семінари та конференції.

Харківська державна наукова бібліотека імені Володимира Еороленка

є другою після бібліотеки імені В. Вернадського за розміром фонду, який нараховує 7 мільйонів видань. Заснована в 1886 р. культурними активістами, які самостійно і за допомогою городян, жертвували гроші або книжки. За перші десять років було зібрано майже

40000 томів. У наш час бібліотека активно співпрацює із зарубіжними вузами, відправляє своїх співробітників на міжнародні науково-дослідні конференції, отримує нагороди від держави і харків’ян.

Для допитливих

Електронні бібліотеки, як невід'ємна складова всесвітньої інформатизації суспільства

Уперше поняття «електронна бібліотека» з'явилося в зарубіжних публікаціях в середині 80-х років XX ст. Надалі воно стало конкретизуватися — стали визначатися і уточнюватися її цілі, завдання та функції.

Електронна бібліотека — впорядкована колекція різнорідних електронних документів (утому числі книг, журналів), забезпечених засобами навігації та пошуку. Може бути веб-сайтом, де поступово накопичуються різні тексти (частіше літературні, наукові та інші). Є також і мультимедійні дані, кожні з яких самодостатні і в будь-який момент можуть бути затребувані читачем.

Електронні бібліотеки у мережі Інтернет — це збірки наукової та навчальної літератури з різних галузей знань, а також художня література, фантастика і політика, технічна документація тощо.

Багато бібліотек світу, зокрема і в Україні, мають власні «Електронні бібліотеки». Наприклад, електронна бібліотека Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського, де можна знайти автореферати дисертацій, нормативні акти, історичні, політичні та духовні тексти тощо.

Сьогодні бібліотеки є необхідною складовою нашого життя. Саме вони зберігають надбання літератури і науки. Ми знаємо лише незначну частину роботи бібліотекарів — видачу книжок читачам, а насправді в бібліотеках ведеться напружена робота. До завдань бібліотекарів входить систематизація нововиданих книжок, забезпечення їм належних умов зберігання, реставрація стародруків і рідкісних видань, наукова робота щодо знаходження та опису книжок та інкунабул.

Бібліотеки бувають різних видів: приватні і державні, навчальні та наукові, шкільні, міські, сільські тощо. Є бібліотеки спеціалізовані, в яких зберігається література з визначених галузей знань: історичні, медичні, технічні, педагогічні, сільськогосподарські.

Нині існує велике розмаїття публічних бібліотек. Серед них виділяються наукові — ті, які вміщують книги з різних напрямків знань, регіональні — ті, які

приймають читачів із певного району, міста, області, країни. Бібліотеки підтримуються державою, бо їх фонди становлять національний здобуток країни.

Уся історія людського розуму пов’язана з бібліотеками. За них боролися, їх спалювали, втрачали, знаходили, відривали в товщі похованих часом міст, рятували від ворожої навали як найдорожче.

Узбецький поет і письменник Муса Айбек писав: «Книги збирають перлини людської думки і передають їх нащадкам. Ми перетворимося в жменю праху, але книжки, немов пам’ятники із заліза і каменю, зберігаються навіки».

 

Це матеріал підручника Мистецтво 9 клас Назаренко

 






^