mozok.click » Мистецтво » У пошуках художньої експресії
Інформація про новину
  • Переглядів: 15961
  • Автор: admin
  • Дата: 24-12-2017, 18:03
24-12-2017, 18:03

У пошуках художньої експресії

Категорія: Мистецтво

Напередодні Першої світової війни і в міжвоєнні роки в соціумі посилюються тривожні передчуття і песимістичні настрої, на які миттєво реагує мистецтво. Митці шукають різні шляхи для відображення атмосфери епохи, виразу протесту проти потворності сучасної цивілізації. У Німеччині та Австрії виникла нова модерністська течія — експресіонізм. Її представники демонстрували негативні сторони життя, відтворювали тяжкі стани душі людей, породжені жахом і відчаєм, передавали співчуття до принижених і знедолених.

Експресіонізм проникає в літературу, вводить тематику нервової збудженості, самотності й безсилля людини від байдужості ворожого до неї світу. Виникає різко критичне ставлення до ідеалів класичного і романтичного мистецтва і зацікавленість глибинними психічними процесами. Посилюється емоційне звучання вистав експресіоністичного театру (наприклад, у постановках Леся Курбаса в театрі «Березіль)». У музиці утверджується дисонанс. В образотворчому мистецтві предметом зображення стають людські почуття болю, страждання, страху. Основним засобом виразності митці обирають експресію. У живописі вона проявляється в надто яскравій кольоровій гамі й деформації пропорцій.

З історії шедевра

Перший зразок експресіонізму картину «Крик» норвезький художник Едвард Мунк (1863—1944) створив наприкінці XIX ст. Він немов заглянув у прийдешнє століття світових воєн, революцій і екологічних катастроф. Картина належить до найзагадковіших шедеврів світового живопису, має численні варіанти й трактовки. Що ж хотів передати світові автор? Який сенс вклав у картину?

У мистецтві виникає новий образ — фігура людини, яка зайшлася відчайдушним криком, із виразом страждання і розпачу на обличчі, що межують з божевіллям, в очах — жах і безнадія. Похмура-фантастична природа, суголосна людським емоціям, підсилює атмосферу трагізму: вогняно-червоне гаряче небо і темний, холодний, вкрай узагальнений пейзаж із мостом, на якому стоїть головний персонаж і дві байдужі фігури вдалині. Напруження спотворює простір, деформує лінії.

Картина стала справжнім брендом, що використовується в рекламі, анімації та кіно.

Передайте свої відчуття від картини. У чому її трагізм? Що вас вразило більше: експресія відчаю людини чи «крик деформованої природи», що звучить мов відлуння людських емоцій?



Твори експресіоністів Пауля Клеє, Ернста Людвіга Кірхнера, Отто Дікса, Еміля Нольде, Олексія фон Явленського, Ернста Барлаха в нацистській Німеччині знищували як «дегенеративне мистецтво».

Експресіонізм відрізняється яскравою індивідуальністю митців. О. Дікс часто зображував жахи, які бачив на війні, тому його похмурі картини сповнені хворобливих переживань. На портретах О. фон Явленського інтенсивні кольори посилюють емоційну виразність образів. Аквареліст Е. Нольде писав експресивні пейзажі у фантастичній кольоровій гамі. Ф. Марк захоплювався світом тварин, який став головною темою його творчості. У його анімалістичній галереї є образи ланей, лисиць, собак, коней невластивого їм кольору — червоного або синього.

Передайте власні враження від композицій експресіоністів. Що незвичного ви помітили у використанні кольору на картинах?

Творчість німецько-швейцарського художника Пауля Клеє (1879-1940) однаково зараховують до експресіонізму, кубізму, абстракціонізму, сюрреалізму. Але повністю вона не належить до жодного з них. Вбираючи різноманітні віяння часу, митець створює власний художній світ, вигадує свої абстрактні образи («Сенекіо»). Музикальність просвічує крізь загадкову гармонію його структурних колажів, картин-мережив. Деякі фахівці вважають, що кольори і форми композицій митця є своєрідним нотним еквівалентом, де все підкорено мелодійній і ритмічній організації.

Експресіонізм досить самобутньо проявився в українському мистецтві. Досить згадати творчість Олекси Новаківського, полотна якого заворожують емоційною виразністю, дисонансами яскравих кольорів.

Експресивну манеру відображення світу Ернеста Контратовича (1912-2009) мистецтвознавці також означували як варіант експресіонізму. Представник закарпатської школи живопису писав пейзажі, жанрові сценки з народними обрядами, драматичні сюжети з життя, надаючи картинам символічного, монументально-декоративного узагальнення.

У чому відчувається «музикальність» картин, експресія ритміки й кольорових співзвуч? Зверніть увагу на стильові ознаки творів.


У художньому процесі XX ст. класична традиція найорганічніше зберігалася в скульптурі. Для багатьох майстрів джерелом натхнення була скульптура античності й Ренесансу. На стику класичної традиції і авангарду зародилося нове мистецтво експресіонізму. До нього, зокрема, належать роботи німецького скульптора Ернста Барлаха (1870-1938).

Скульптурні портрети італійського митця Амедео Модільяні (1884-1920), як і живописні, не відрізнялися особливою художньою достовірністю. Проте в них вдало передані не лише основні риси моделей, а декількома штрихами (нахил голови, лінія носа) їхній унікальний характер.

Порівняйте скульптурний і живописний портрети Жанни Ебютерн. Що ви можете розказати про характер цієї жінки? Які художні засоби виразності підкреслюють експресію образів?

У музиці експресіонізм сформувався в першому десятилітті XX ст. Його риси проявилися в останніх творах Густава Малера, в операх Ріхарда Штрауса. Посилювалася експресія, збільшувалися емоційне напруження і драматизм образів. Експресіонізм вплинув на розвиток музичного театру, він привніс трагедійність, сатирично-гротескне начало. У пошуку кордонів між реальністю і вигадкою розширювалася тематика вистав. Експресіонізмом захоплювався Ігор Стравинський (балет «Агон») і Сергій Прокоф’єв (балет «Блудний син»). Але найперше музичний експресіонізм пов’язаний із творчістю композиторів так званої «нової віденської школи»: Арнольда Шенберга та його учнів — Антона Веберна і Альбана Берга. Експресіоністи були в постійних пошуках у сфері музичної мови, засобів інтонаційного вираження.

Пригадайте представників віденської класичної школи. Чому музику саме цих композиторів зараховують до класичної?

Портрет митця

Лідер нововіденської школи Арнольд Шенберг (1874—1951) виробив оригінальну систему композиції, що отримала назву додекафонної. Новий метод передбачав відмову від використання мажору і мінору, від традиційних засобів музичного розвитку. Він знаменував народження атональної музики, в якій починає панувати дисонанс, зростає роль тембру. Застосування прийомів «тембрової мелодії» разом з іншими нововведеннями допомагали уникати хаотичності в організації музичного матеріалу.

Творчість А. Шенберга пронизано тривожністю, страхом перед дійсністю, песимізмом і скепсисом.

До яскравих зразків музичного експресіонізму належить знаменита мелодрама «Місячний П’єро», в якій домінують внутрішні переживання, а не зовнішні враження. Цей вокальний цикл на слова Альберта Жиро написано для жіночого голосу в супроводі незвичного, спеціально складеного камерного ансамблю (фортепіано, флейта, кларнет, скрипка, альт, віолончель). Композитор створює образи таємничих нічних видінь, кошмарів і жахів. У загострених експресивних інтонаціях передано гнітючі переживання, що закінчуються вибухом відчаю. У творі злилися в одне ціле трагічне, ліричне й сатиричне. Усе в ньому ніби поставлено з ніг на голову: замість багатої мелодії — говірка, герої — маріонетки, яких ніби смикають за ниточки сили зла. Музика циклу залишає дуже сильне емоційне враження.

У передмові до «Місячного П’єро» А. Шенберг дає виконавцям такі вказівки: «Записана нотами мелодія для голосу (окрім вказаних винятків) не призначена для співу. Перед виконавцем стоїть завдання створити з неї мелодію мовленнєвого співу, не забуваючи про запропоновану висоту звуків». Композитор вводить особливу манеру вокального виконання, яку називає «мовоголос», «мовоспів», «мовомелодія». Це передбачає, що виконавець суворо дотримується вказаного ритму. При цьому інтонації мелодій дуже нестійкі, тому складається враження, що мелодія то «падає», то «злітає». Манера виконання не схожа на спів чи розмовну мову. У результаті виникла одна з найцікавіших технік вокальної музики.

Образи, ніби традиційні за назвою, в Шенберга деформуються до стану гротеску. Наприклад, № 5 «Вальс Шопена» — ми справді можемо почути в музиці хворобливо-іронічний «портрет» шопенівського вальсу — одного з яскравих символів музичного романтизму. У № 6 «Мадонна» — похмурий, величний образ, далекий від канонічних уявлень про Богородицю.

Пригадайте характерні ознаки вальсу. Які твори в цьому жанрі ви слухали раніше? Узагальніть свої враження і порівняйте з прослуханим твором Ар-нольда Шенберга. Як в експресіоністичній манері зазвучав вальс?

А. Шенберг дуже цікавився живописом. У його бібліотеці були книжки К. Малевича, В. Кан-динського та ін. Він і сам був професійним художником — членом Пруської академії мистецтв, брав участь у виставках експресіоністів. Шенберг створив набагато більше картин (до трьохсот полотен), ніж музичних творів. Серед них портрети, автопортрети, натюрморти, пейзажі й так звані «марева» — абстрактні композиції, зміст яких розкривається, як і в музиці, тільки в процесі співпереживання.

У той час, як експресіоністи прагнули розбудити глядача гостротою громадянської і психологічної тематики, наблизити його до дійсності, деякі французькі художники почали надавати кольору абсолютної свободи й декоративності. Відбулося рішуче повернення до чистих кольорів, які своєю первозданністю збурювали почуття глядачів до самих глибин.

Восени 1905 р. французькі художники Анрі Матісс (1869-1954), Андре Дерен (1880-1954) та інші виставили в паризькому салоні картини зі сліпучо-яскравими кольорами й грубими мазками. Виставка спричинила сенсацію. Описуючи враження від робіт, критик жартома зауважив: «відчуття, наче серед диких звірів». Так цей художній напрям отримав відповідну назву фовізм.

Фовізм близький до експресіонізму у використанні гранично яскравого колориту. Художній манері фовістів властиві емоційність художнього вираження, пронизлива чистота й інтенсивність локальних кольорів, різкі контрасти, гострота ритму, стихійна динамічність мазка. Основні мотиви й колірні поєднання вони брали з природи, але загострювали їх. Митці захоплювалися живописом постімпресіоністів, технікою ди-візіонізму, східним мистецтвом. Проте імпресіонізм, навколо якого ще нещодавно «ламалося стільки списів», поруч із полотнами фовістів виглядав цілком традиційним, навіть реалістичним мистецтвом.

Які емоції викликають картини А. Матісса? Як впливає на емоційність сприймання різнобарв’я кольорів і декоративність?

Колорит картин лідера фовістів Анрі Матісса викликав радісне, святкове відчуття. Введення східних мотивів дало змогу художнику навіть перевершити загальні рамки фовізму, хоча прихильником його основних ідей він залишився назавжди. Виразна лінія майстра вражала експресивним лаконізмом. А. Матісс заявляв: «Мистецтво не повинно турбувати і бентежити», «Мистецтво має бути зрозумілим і доступним пересічній

людини», «Я просто хочу, щоб втомлена людина, дивлячись на мій живопис, отримала відпочинок і спокій». Той, хто вмів зображувати в кожній своїй картині радість і щастя, мав право так говорити. І йому вдалося зробити це так, як, мабуть, не вдавалося нікому.

«Уявити світ таким, яким нам хочеться» — під цими словами Андре Дерена могли б підписатися всі фовісти, які змогли відкрити секрети експресії кольору і прагнули до творчого самовираження.


 

Проаналізуйте композицію та колорит картин. Чому, на вашу думку, характеристика «дикі» прижилася до творчості фовістів?

Нова модерністська течія сюрреалізм виникла як відгук митців «втраченого покоління», чия молодість припала на час Першої світової війни і тяжких повоєнних років. Прихильники цього стилю вважали, що джерелом творчості має бути не осягнення дійсності, а сфера підсвідомості: мрії, сновидіння, галюцинації. Предмети на таких полотнах часто були деформованими або їх розміщували в незвичному для них оточенні. Реальні зв’язки замінювали довільними асоціаціями митця, світ втрачав упорядкованість, сталість, перетворюючись на безладдя.

Картини іспанського художни-ка-сюрреаліста Сальвадора Далі (1904-1989) — це майстерно виконані комбінації з вигадливими сюжетами, чудернацькими образами, неймовірними підтекстами.

Композиція «Сталість пам’яті» є своєрідним символом відносності часу. На тлі безлюдного пейзажу плавляться і розтікаються циферблати трьох годинників (минуле, сьогодення, майбуття). Частина обличчя з віями — це «автопортрет» сплячого Далі, а світ навколо — його сон, зокрема, й каталонський пейзаж вдалині — рідний край митця.

На одному з творів-загадок С. Далі «Невільничий ринок» можна побачити подвійне зображення: фігури двох черниць у чорно-білому вбранні й портрет філософа Вольтера.

Картину «Тайна вечеря» С. Далі створював за математичними принципами, заснованими на вивченні мистецтва Відродження. Особливо тут відчувається вплив Леонардо да Вінчі — автора найзнаме-нитішої «Тайної вечері». Жестом Ісус вказує на небеса і на фігуру, розпростерті руки якої ніби обіймають усіх присутніх. У картині великого Леонардо, як вважає італійський музикант Джованні Марія Пала, зашифровано музику, яка звучить як реквієм (ноти читати слід з правого боку на лівий).

Порівняйте сюрреалістичну картину і ренесансну фреску на відому біблійну тему. Чим відрізняються композиції творів?

Сюрреалістичні поєднання несумісних предметів породжують незвичайні естетичні ефекти і захоплюють емоційним «звучанням» кольорів у фовістів та експресіоністів.

Мистецька скарбничка

Додекафонія (з грец. «дванадцять» і «звук») — техніка музичної композиції, різновид серійної техніки, в основі якої лежить використання серії з 12 співвіднесених між собою тонів.

Експресіонізм (від фр. expression — вираження, виразність) - літературно-мистецький напрям авангардизму, що сформувався на поч. XX ст. в Німеччині. Йому притаманне трагічне сприйняття і відображення дійсності; бурхлива реакція на дегуманізацію суспільства і знеособлення в ньому людини.

Сюрреалізм (фр. surrealisme — букв, надреалізм) — течія модернізму, апофеоз людської фантазії, відрізняється парадоксальним поєднанням форм.

Фовізм (від фр. fauve — «дикий») — авангардистська течія в живописі поч. XX ст., творам якої характерні інтенсивне звучання кольорів і зіставлення контрастних площин, відмова від світлотіні та лінійної перспективи, що підкреслює емоційну виразність творів.

1. Наведіть приклади експресіоністичних творів у живописі, музиці.

2. Назвіть основні особливості сюрреалізму в мистецтві.

3. Поміркуйте над афоризмами П. Клеє: « Мистецтво не відтворює зриму реальність, воно її творить», «Що жахливіше світ, то абстрактніше мистецтво». Запропонуйте свої міркування щодо цього, обговоріть з однолітками.

4. Професійні випробування. Уявіть себе екскурсоводом і проведіть міні-екскурсію на тему «Жіночі образи: бачення імпресіоніста і фовіста» за поданими ілюстраціями А. Матісса (зліва) і К. Моне (справа).

5. За бажанням — поцікавтеся детальніше «серійною технікою», її значенням у сучасній музиці. Самостійно прослухайте інструментальні твори композиторів нововіденської школи, в яких ця техніка застосовується.

 

Це матеріал з підручника Мистецтво 9 клас Масол

 






^