mozok.click » Всесвітня історія » Початок Великої французької революції кінця XVIII ст.
Інформація про новину
  • Переглядів: 16705
  • Автор: admin2
  • Дата: 11-06-2017, 20:29
11-06-2017, 20:29

Початок Великої французької революції кінця XVIII ст.

Категорія: Всесвітня історія

РОЗДІЛ I. ЄВРОПА ТА АМЕРИКА

НАПРИКІНЦІ XVIII — НА ПОЧАТКУ XIX ст.

 

1. Якими були характерні риси соціально-політичного розвитку Франції у XVIII ст.?

2. Що таке Просвітництво?

3. Якими були погляди просвітителів на суспільство й державу?

 

1. Франція наприкінці XVIII ст.

На початку 80-х рр. XVIII ст. Франція була аграрною країною із 25-мільйонним населенням, серед якого 22 млн осіб становили селяни, 130 тисяч — духовенство, 140 тисяч — дворянство. У сільському господарстві зберігалися давні традиційні відносини. Переважна більшість селян були особисто вільними, але земля, якою вони користувалися, належала сеньйорам. За неї селяни виконували численні грошові й натуральні повинності. У промисловості було поширене мануфактурне виробництво. Промислова революція у Франції ще не відбулася, машини на підприємствах використовували мало. Активно розвивалася торгівля. Маючи великий флот, Франція отримувала значні прибутки від торгівлі з колоніями в Африці та Новому Світі. Розвитку внутрішньої торгівлі заважали митні кордони всередині країни, відсутність єдиної системи міри й ваги.

У 70-х рр. XVIII ст. економічне становище країни погіршилося. Війни в Європі, у яких брала участь Франція, зовсім спустошили скарбницю. Чимало французьких селян стали жебраками. Час від часу спалахували «хлібні бунти» (напади на хлібні лавки та захоплення возів із хлібом), відбувалися виступи проти податкового гніту.

 

Стани французького суспільства

 

 

Населення Франції, як і раніше, зберігало становий поділ. Перші два стани — духовенство і дворянство — були привілейованими, не сплачували податків, мали право володіти землею та брати участь в управлінні

державою. Разом вони складали близько 4 % населення, але володіли третиною всіх земель. До третього, непривілейованого стану, належали всі інші верстви населення — селяни, ремісники, наймані робітники, буржуа. Вони сплачували всі податки й не мали політичних прав. Існуючий поділ на стани не відповідав дійсності. У складі духовенства було вище духовенство, що володіло величезними землями, і нижче духовенство, яке наближалося до третього стану.

Людовік XVI

 

Відрізнялося також становище заможного придворного дворянства та простого службового. Із третього стану вийшла буржуазія — банкіри, судновласники, підприємці, купці, юристи та ін. Проте вони не мали жодного впливу на справи в державі.

За політичним устроєм Франція залишалася абсолютною монархією. Наявний державний і суспільний устрій країни називали «старим порядком», в основі якого було поєднання абсолютизму зі становими привілеями духовенства й дворянства. За правління короля Людовіка XVI (1774—1792 рр.) ситуація у Франції вимагала рішучих дій центральної влади. Новий генеральний контролер (міністр) фінансів Жак Тюрго запропонував королю прогресивну програму реформ, яка передбачала залучення духовенства й дворянства до сплати податків, ліквідацію всіх феодальних прав сеньйорів щодо селян, внутрішніх митниць, ремісничих цехів тощо. Проте під тиском прибічників «старого порядку» реформи не були втілені в життя, а самого міністра відправили у відставку.

 

2. Французьке Просвітництво

Французькі просвітителі своєю критикою «старого порядку» багато зробили для усвідомлення різними верствами населення необхідності здійснення змін у країні. Вольтер (псевдонім мислителя Франсуа Марі Аруе) (1694—1778) засуджував абсолютизм, однак вважав владу освіченого монарха корисною для країни. Найбільш справедливим суспільним устроєм, на його думку, був той, що забезпечував для всіх три основні ідеали — свободу, рівність у правах і повагу до приватної власності. Католицьку церкву Вольтер рішуче засуджував, але вважав, що релігію необхідно зберегти для утримання народу в покорі.

Рішуче засуджував абсолютизм Шарль-Луї Монтеск'є (1689—1755). Найкращим державним устроєм він вважав конституційну монархію з розподілом влади на законодавчу, виконавчу й судову. Держава, на думку мислителя, мала забезпечити свободу слова, друку, зборів, віротерпимість, рівність усіх перед законом і недоторканність приватної власності. Він наполягав на необхідності відокремлення церкви від держави.

Дені Дідро (1713—1784) був прихильником обмеженої монархії і також засуджував абсолютизм. Він виступав за усунення майнової нерівності, віротерпимість, недоторканність приватної власності та «економічну

свободу». Дідро визнавав існування Бога, але критикував існуючу релігію й церкву, наполягаючи на створенні нової «природної релігії».

На відміну від інших просвітителів, Жан-Жак Руссо (1712—1778) взагалі відкидав можливість збереження монархії та виступав за створення демократичної республіки дрібних власників. Він вважав, що всі люди мають бути рівними в правах, а розміри приватної власності необхідно обмежити. Руссо не сприймав католицьку церкву, однак визнавав необхідність релігії як основи людської особистості.

 



3. Початок революції

Наприкінці 80-х рр. XVIII ст. Францію охопила гостра економічна, соціальна й політична криза. Зростали ціни, збільшувалося безробіття, а неврожай 1788 р. викликав у країні голод. На скликаних у 1787 р. Людовіком XVI зборах нотаблів було прийнято рішення запровадити в країні загальний земельний податок з усіх станів, однак паризький парламент відмовився затвердити це рішення та запропонував королю зібрати для цього Генеральні штати (вищі станово-представницькі дорадчі збори у Франції), які не скликалися з 1614 р.

5 травня 1789 р. у Версальському палаці Людовік XVI відкрив засідання Генеральних штатів і наказав депутатам затвердити нові податки. Однак депутати третього стану виступили проти традиції голосувати за станами («один стан — один голос») і стали наполягати на рівному та спільному голосуванні всіх депутатів.

Депутатів третього стану підтримали деякі представники привілейованих станів.

 

Склад Генеральних штатів (5 травня — 17 червня 1789 р.)

 

 

17 червня 1789 р. Генеральні штати проголосили себе Національними зборами, що представляли інтереси всіх французів. 20 червня 1789 р. депутати Національних зборів зібралися в залі для гри в м’яч і запри-сяглися, що не розійдуться, поки не підготують конституцію країни.

Ця подія вважається початком Великої французької революції кінця XVIII ст.

 

Революція — докорінні зміни в розвитку яких-небудь явищ природи, суспільства або пізнання світу.

 

9 липня 1789 р. Національні збори проголосили себе Установчими, підкресливши цим свій намір закласти підвалини нового державного ладу у Франції. Тим часом у Парижі стали поширюватися чутки, що Установчі збори буде розігнано, навколо міста зосереджувалися війська, а гармати королівської фортеці-в’язниці Бас-тилії були націлені на міські квартали. На вулицях розпочалися стихійні мітинги. 14 липня 1789 р. озброєний натовп парижан захопив і зруйнував Бастилію, яку вважали символом абсолютизму.

 

Коли герцог де Ліанкур, головний хранитель гардеробу короля, доповів Людовіку XVI про захоплення парижанами Бастилії, той вигукнув: «Але ж це бунт!». «Скажіть краще — революція, сір!» — відповів йому герцог. Людовік XVI вирішив піти на поступки повсталим, наказав відкликати війська з-під Парижа та визнав Установчі збори. Король відвідав Париж, де з'явився з трикольоровою кокардою (стрічкою на капелюсі) у нових національних кольорах: червоний і синій були кольорами паризького герба, а білий — кольором Бурбонів.

 

Упродовж наступних двох-трьох тижнів революційна хвиля з Парижа швидко поширилася на провінції. Там усували від влади королівських чиновників і перебирали управління на себе виборні органи місцевого самоврядування. Для підтримання порядку формувалися загони міської міліції, яку пізніше перетворили на Національну гвардію.

 

Періодизація Великої французької революції кінця XVIII ст.

 

 

4. Законодавча діяльність Установчих зборів

Протягом 1789—1791 рр. Установчі збори здійснили важливі заходи щодо змін у системі організації державної влади у Франції. 4—11 серпня 1789 р. під тиском селянських виступів, які охопили провінції, було прийнято декрети про скасування багатьох феодальних повинностей.

26 серпня 1789 р. Установчі збори прийняли «Декларацію прав людини і громадянина». Вона стала важливим документом, в основі якого були ідеї французьких просвітителів про невід’ємні природні права людини.

 

Відкриття Генеральних штатів 5 травня 1789 р. 1839. Художник Огюст Кудер

 

Узяття Бастилії (14 липня 1789 р.). 1789. Художник Жан-Пьєр Уель

 

Використовуючи матеріал параграфа та ілюстрації розкажіть про зображені на них події.

 


Із «Декларації прав людини і громадянина»

Представники французького народу... прийняли рішення викласти в цій урочистій декларації природні, невід'ємні і священні права людини.

I.    Люди народжуються і залишаються вільними і рівними в правах.

II.    Метою кожного державного союзу є забезпечення природних і невід'ємних прав людини. Такими є свобода, власність, безпека та опір гнобленню.

III.    Джерело всієї верховної влади завжди перебуває в нації.

IV.    Свобода полягає в праві робити все, що не шкодить іншому.

V.    Закон може забороняти лише дії, шкідливі для суспільства. Усе, що не заборонено законом, дозволено.

VI.    Закон є виразом загальної волі. Усі громадяни мають право особисто або через представників брати участь у виданні законів. Закон має бути рівним для всіх.

VII.    Ніхто не може бути обвинувачений, затриманий або заарештований інакше, ніж у випадках, визначених законом.

IX.    .Людина вважається невинною доти, доки її не оголосять винною.

X.    Ніхто не має відчувати утисків у висловлюванні власних думок.

XVI. Оскільки власність є непорушним і священним правом, то ніхто не може бути позбавлений її інакше, ніж у випадку встановленої законом незаперечної суспільної необхідності.

 

1. Хто, за документом, вважався джерелом верховної влади?

2. Які невід'ємні природні права людини проголошувалися в документі?

3. Чи можна вважати, що «Декларація.» закладала у Франції підвалини правової держави? Чому?

 

5. Загострення ситуації в країні

Економічна ситуація у Франції залишалася складною. У ніч із 20 на 21 червня 1791 р. король Людо-вік XVI здійснив невдалу спробу втекти за кордон, але його затримали і повернули до Парижа. Місто охопили антимонархічні виступи.

Досить складною була ситуація в районі північно-східного кордону країни, де зосереджувалися вірні королю війська й дворяни-емігранти,

що втекли з Парижа. Наприкінці серпня 1791 р. Австрія та Пруссія заявили про спільні дії в боротьбі проти революційної Франції.

3 вересня 1791 р. Установчі збори прийняли першу в історії Франції Конституцію, згідно з якою країна стала конституційною монархією.

1 жовтня 1791 р. розпочали роботу нові Законодавчі збори, у яких узяли участь політичні об’єднання, що існували на той час у Франції.

У суспільно-політичному житті Франції цього часу важливу роль відігравали «політичні клуби». Із 1789 р. в бібліотеці монастиря Святого Якоба збирався «Клуб друзів конституції», членів якого називали якобінцями. У Законодавчих зборах учасники клубу розділилися на поміркованих республіканців, яких називали жирондистами (за назвою департаменту Жиронда, звідки походила більшість із них), та монтаньярів (буквально — «горців», оскільки вони сиділи у верхній частині зали засідань) — радикальних республіканців, прихильників рішучих змін. Із 1791 р. в монастирі фельянів збиралися прихильники конституційної монархії, яких називали «Клуб фельянів». У Законодавчих зборах фельянів витіснили на другий план жирондисти і ті, хто їх підтримував. Із жирондистами пов’язані важливі події цього періоду революції.

 

Склад Законодавчих зборів (1 жовтня 1791 — 20 вересня 1792 р.)

 

 

У лютому 1792 р. воєнний союз Австрії та Пруссії започаткував першу антифранцузьку коаліцію (1792—1797 рр.). У відповідь на це 20 квітня 1792 р. Законодавчі збори оголосили війну Австрії. Розпочалися революційні війни Франції з коаліціями європейських держав, що виступали проти неї. Початок воєнних дій був для французів невдалим. Більшість французьких офіцерів перейшли на бік ворога, австро-прусські війська

 

Інтервенція — втручання однієї чи кількох держав у внутрішні справи іншої держави. Інтервенція буває військова, економічна та дипломатична.

 

розпочали інтервенцію на територію Франції. У цих умовах Законодавчі збори звернулися до всього населення країни із закликом «Вітчизна в небезпеці!». Після цього до революційної армії для захисту Вітчизни вступили тисячі добровольців.

 

Кожний батальйон добровольців мав свої прапор, гімн і форму. Особливу популярність серед парижан, а згодом усіх французів, здобув гімн загону з Марселя — «Марсельєза», слова й музику до якого написав військовий інженер Руже де Ліль. Згодом «Марсельєза» стала національним гімном Франції.

 

Велика французька революція кінця XVIII ст.

 


Висновки

Початок Великої французької революції кінця XVIII ст. був спричинений загостренням соціальних суперечностей у країні, абсолютизмом і підтримуваним ним «старим порядком».

Важливими здобутками першого періоду революції стали ліквідація феодальних порядків, закріплення прав і свобод у «Декларації прав людини і громадянина», прийняття першої Конституції 1791 р., установлення у Франції конституційної монархії.

 

Запитання і завдання

1. Які верстви населення належали до третього стану?

2. Що було в основі «старого порядку» у Франції?

3. Коли було прийнято «Декларацію прав людини і громадянина»?

4. Яку форму правління закріплювала у Франції Конституція 1791 р.?    

5. Які країни утворили першу антифранцузьку коаліцію?

6. Охарактеризуйте становище Франції наприкінці XVIII ст. і визначте причини революції.

7. Порівняйте погляди французьких просвітителів на державний устрій, права людини, приватну власність, релігію та церкву.

8. Охарактеризуйте основні події періоду початку революції.

9. Проаналізуйте законодавчу діяльність Установчих зборів.

10. Покажіть на карті події, пов'язані з початком Великої французької революції кінця XVIII ст., та опишіть їх.

11. Проведіть дискусію за проблемним питанням: «Чи могла Франція уникнути революції?».

12. Розпочніть складання в зошиті таблиці «Розгортання Великої французької революції кінця XVIII ст.».

 

 

13. Напередодні революції у Франції генеральний комісар флоту М.-Л. Моле попереджав Ж. Неккера: «Не треба чекати, щоб Генеральні штати почали у вас вимагати або вам наказувати: потрібно поспішати з власною пропозицією їм усього, що лише може бути предметом прагнень розсудливих людей у розумних межах як влади, так і прав нації». Яким є ваше ставлення до наведеної думки? Чи могла її реалізація запобігти вибуху революції в країні? Поясніть свою точку зору.

 

Це матеріал з підручника Всесвітня історія 9 клас Гісем, Мартинюк (поглиблений рівень)

 






^