mozok.click » Світова література » Йоганн Крістоф Фрідріх Шиллер — виразник просвітницьких ідей свободи й справедливості
Інформація про новину
  • Переглядів: 156
  • Автор: admin
  • Дата: 21-01-2018, 09:48
21-01-2018, 09:48

Йоганн Крістоф Фрідріх Шиллер — виразник просвітницьких ідей свободи й справедливості

Категорія: Світова література

1. Що ви пригадуєте з курсу зарубіжної літератури 7-го класу про Ф. Шиллера та його творчість?

2. До якого жанру належить його твір «Рукавичка»?

3. Як у цьому творі утверджено ідеї збереження самоцінності людського життя, людської гідності, пріоритету високої людяності?

Сторіччя поки не дозріло. Я — громадянин прийдешніх століть.

Ф. Шиллер

Життєвий і творчий шлях Йоганна Крістофа Фрідріха Шиллера

1770-1780-ті рр. у Німеччині, відомі під назвою «Буря і натиск» (Sturm und Drang), мали ще одного героя. Герой-штюрмер був закоханим у свободу мрійником, який не боявся ризикувати. У його грудях билося гаряче серце, що не могло миритися з обставинами. Саме таким у житті й у творчості був Фрідріх Шиллер — німецький поет, драматург, філософ та історик.

Ось як говорив про Ф. Шиллера його товариш — німецький поет й. В. Ґете: «Статура його, постава, хода, навіть кожен його рух були сповнені гордості. І лише очі в нього були ніжними. І талант його був таким самим, як його зовнішність. Він сміливо брався за великий сюжет, досліджував його звідусіль, розглядав зусібіч».

Батько майбутнього поета — йоганн Каспар Шиллер — військовий фельдшер, мати — Доротея, уроджена Кодвейс, дочка трактирника. Хлопчик зростав серед мальовничих околиць, руїн стародавніх замків, уважно придивляючись та дослухаючись до всього нового й цікавого. Разом із батьком він бував на ярмарках, народних гуляннях, враження від яких назавжди вкарбувалося в хлоп’ячу пам’ять. Найбільше запам’яталися Фрідріхові вистави лялькового театру й постановки середньовічних містерій. Саме тоді в нього зароджується любов до театру, лицедійства.



З 1768 р. Фрідріх почав відвідувати латинську школу. Потім батько змушений був відправити 14-річного сина на навчання до щойно створеної герцогом військово-медичної академії. В академії Шиллер вивчав право й медицину, які не цікавили хлопця. Там, у задушливій атмосфері шпигування, доносів, покарань, йому довелося провести аж вісім років.

Лише вночі Шиллер міг крадькома читати. Під впливом одного зі своїх наставників навіть став членом таємного товариства. Після закінчення академії Шиллера було призначено полковим лікарем, на цій посаді він одержував жалюгідні гроші.

Над першою драмою «Розбійники» Шиллер почав працювати, ще перебуваючи в академії. 1781 року драму було завершено, а за рік її вперше поставили на сцені Мангеймського театру. Успіх був шалений: «Незнайомі люди кидалися одне одному в обійми, жінки в напівпритомному стані полишали зал». Автор, якого негайно охрестили «німецьким Шекспіром», потай відвідав прем’єру. Потім були тріумфальні вистави в багатьох інших містах Німеччини.

1787 року Шиллер оселився у Веймарі, де жив і працював великий Ґете. У поетів склалися дружні стосунки. Пізніше митець жив у різних містах Німеччини, пробував свої сили в журналістиці, писав теоретичні трактати, працював професором історії Єн-ського університету, утім, його матеріальне становище залишалося скрутним.

1790 року Шиллер обвінчався з Шарлоттою фон Ленґефельд. Незабаром він захворів, і відтоді почалася невпинна боротьба за життя.

Кілька років Шиллер проводить у Мангеймі, де обіймає посаду завідувача літературної частини в «Національному театрі».

В історії світової драматургії п’єсу Шиллера «Підступність і кохання» було визнано першою «міщанською трагедією».

До Шиллера в трагедіях діяли винятково монархи й аристократи, третій стан було дозволено зображувати тільки в комедіях. На відміну від перших драм, тут центральним персонажем є дівчина Луїза Міллер.


 

У Карловій академії викладав філософію талановитий педагог і вчений Абель, який згодом став другом Шиллера. Професор наголошував на необхідності насамперед світової гармонії. Він прагнув прищепити своїм вихованцям оптимістичне світосприйняття, вселити любов до ближнього, напучував їх пізнавати навко-лишньє життя. Вплив його філософської концепції найвідчутніше виявляється в «Оді до радості», яка ґрунтується на властивому

Шиллерові оптимізмі, вірі в людину, переконанні у тому, що люди можуть і повинні зріднитися одне з одним.

Шиллер усвідомив, що прогрес людства — ще не запорука щастя. Така сама думка простежується в його баладах. Вони сприймаються як відгомін тих давніх часів, коли різні повір’я і перекази трансформувалися у примхливі фольклорні образи.

У творах дрезденського періоду помітний відхід Шиллера від колишньої бунтарської ідеології. Тепер Шиллер уважає, що для примирення ідеалу й життя поетичний геній «має прагнути розриву з реальним світом». Переворот у світогляді поета відбувається як унаслідок розчарування в ідеалах «Бурі і натиску», так і завдяки вивченню кантівської філософії та захопленню ідеями франкмасонства.

Розширюємо світогляд

Масонство, франкмасонство (фр. Franc-magonnerie, англ. Freemasonry, «вільне каменярство») — морально-етичний рух у вигляді закритої організації. Найбільш поширене означення масонства — це «система моралі, викладена в алегоріях та проілюстрована символами»; також — всесвітнє братство, всесвітній орден: масони — це члени духовно-етичних організацій «вільних каменярів».

Особливо плідним було останнє десятиліття творчої діяльності Шиллера. Він створює такі драматичні шедеври, як трилогія «Ва-ленштейн» (1799), драми «Марія Стюарт» (1800), «Орлеанська діва» (1801), «Вільгельм Телль» (1804). У цих творах художньому аналізу піддано знакові етапи історії європейських народів.

Митець пішов із життя 1805 року.

ЛК. Твори Ф. Шиллера були дуже популярними в різних видах мистецтва. Так, за його п’єсами композитори Дж. Рос-сіні, Ґ. Доніцетті, Дж. Верді, П. Чайковський, З. Фібіх, С. Слонімський створили опери, композитор М. Пейко — балет; є кілька драматичних вистав та телевистав.

УС. Першим перекладачем поезій Шиллера українською мовою став у 1830-х pp. й. Левицький, далі його твори перекладали П. Куліш, Б. Грінченко, А. Могильницький, М. Маркович, О. Навроцький, О. Левицький, О. Кониський, Олена Пчілка, Борис Тен, С. Гординський та ін. через переслідування української мови драми Шиллера українською мовою було заборонено, а перші вистави відбулися у львівському Театрі «Руської

Бесіди». Уперше виставу «Розбійники» поставив у Народному Театрі м. Києва 1918 р. П. Саксаганський. Визначним явищем в українських театрах 1920-1930-х рр. стали вистави «Вільгельм Телль», «Змова Фієско в Ґенуї», «Дон Карлос» тощо.

«Ода до радості»: пафос твору, що відомий як гімн Євросоюзу

Поет багато розмірковує над сенсом людського буття. На думку Шиллера, цивілізація мала для життя людини не тільки позитивні наслідки (наука, техніка, удосконалені закони), а й негативні. А найстрашнішим було те, що людина втрачала кращі моральні риси (простоту, щирість, сердечність, віру). Вона ставала надто раціональною.

Шиллер уважав, що повернути людину на правильний шлях зможе мистецтво. Ось чому він говорив: «Краса мусить спрямувати людей на шлях істини».

«Ода до радості» (нім. Ode an die Freude), у якій звеличено єдність усіх людей, написана 1785 року для дрезденської масонської ложі. Незважаючи на популярність вірша, сам Шиллер негативно відгукувався про нього, відзначаючи, що ода «далека від реальності».

Згодом текст оди, зокрема ключове слово в ній, було змінено. У первинному варіанті автор використав поняття «свобода», а не «радість», однак незабаром Шиллер замінив його заради того, щоб відокремитися від політики. Найбільшої популярності вірш здобув після того, як Людвіґ ван Бетховен поклав його на музику та увів до складу завершальної частини знаменитої Дев’ятої симфонії.

Спершу «Ода до радості» зажила слави як гімн ФРН, потім — як гімн Ради Європи, пізніше — як гімн ЄЕС, а з 1993 року стала відома як гімн Європейської Співдружності.

Розширюємо світогляд

Європейський Союз (Євросоюз, ЄС, European Union, EU) — економічний та політичний союз 28 (станом на першу половину 2017 р.) держав-членів, що розташовані переважно в Європі.

Мета Європейського Союзу — створення економічного союзу з найвищим рівнем інтеграції економік держав. ЄС засновано на

загальнолюдських цінностях: пошани до людської гідності, свободи, демократії, рівності, верховенства права та поваги до прав людини. Названі цінності є спільними для всіх держав-членів у суспільстві, де панує толерантність, правосуддя, солідарність та рівність жінок і чоловіків.

ЛК. Аранжування «Оди до радості» виконано Гербертом фон Ка-раяном. 2003 року було вирішено від гімну ЄС залишити лише музику — задля рівності всіх мов.

Музику до цього вірша також писали відомі композитори Т. Кернер, Р. Ваґнер, Ф. Шуберт, П. Чайковський, П. Масканьї, й. Штраус та інші.

Пригадайте: ода — це урочиста пісня на честь якоїсь важливої події чи визначної особи. Тут письменник звертається до почуття, емоції — радості — як уособлення щастя людини. Називає її «гарною іскрою Божою», «царицею гожею». Матінка-земля, природа дають усе для її радості. Саме ця радість буття рухає світовий прогрес («Радість — всесвіту пружина»), живить творчість душі («Радість — творчості душа»). Якщо ти успішний учений — тебе «радість усміхом віта» й «до чеснот проводить радо, / хоч тропа до них крута». І радість тут — уособлення оптимізму, віри у світло розуму, «кращий світ». Поет називає й можливі конкретні причини «не радості» — «горе й злидні», «відомста», «погрози», «сльози», «каяття», навіть згадує «книги борговії». Він закликає до «всепрощення ворогам», загального примирення, стати дружною сім’єю. Поет переконаний, що це пом’якшить серця жорстоких, додасть духу «кволим». Останні строфи «Оди до радості» — своєрідний маніфест того, хто знає шлях до цього почуття та його високу ціну:

Будь твердим в лиху годину,

Поміч скривдженим давай,

Всюди правду знай єдину,

Зроду клятви не ламай...

<...>

Хор

Станьмо дружною сім’єю,

Жити правдою й добром Присягнімо.

(Переклад М. Лукаша)

«Ода до радості» має космічну, планетарну, всеохопну спрямованість, звертається до «міліонів» і так само дістає відгук у серцях мільйонів.

1. Сучасники писали про Шиллера: «Його ніщо не сковувало, ніщо не спиняло вільного польоту його думки. Усі великі плани він творив вільно. Це справжня людина». Чим можна пояснити таку високу оцінку Ф. Шиллера його сучасниками?

2. Прослухайте аудіозапис «Оди до радості» Л. ван Бетховена, порівняйте свої враження від музичного та літературного творів.

3. Прокоментуйте висловлювання Ф. Шиллера й запропонуйте свої міркування з цього питання: «Знайди в собі сміливість стати мудрецем. Необхідна енергія в мужності, щоб подолати перешкоди, які протиставлені здобуттю знань як природною лінню, так і боязкістю серця».

4. «Сторіччя поки не дозріло. Я — громадянин тих століть, що прийдуть»,— писав свого часу Ф. Шиллер. Як ви вважаєте, прийшли ці століття чи ще ні?

Запам’ятайте! Свого часу Ф. Шиллер належав до частини свідомої, активної молоді, яка, апелюючи до розуму, хотіла змінити ледь не хід історії. Тут ідеться по рух «Буря і натиск». Драми Ф. Шиллера «Розбійники», «Вільгельм Телль» та інші показують приклади небайдужості до долі свого народу. Те саме утверджує поезія «Ода до радості».

Усвідомте, що життя кожної людини неповторне, і щось «запозичити» із біографії знаменитої творчої людини складно. Але є спільні риси, що цінують за всіх часів і у всіх народів, і на них варто звернути увагу. Це — почуття справедливості, надзвичайна працьовитість, знання багатьох мов, любов до своєї батьківщини, свого народу, вболівання за людину, оптимістичне світобачення.

Проаналізуйте текст гімну ЄС і поміркуйте, чому було обрано саме ці строфи; які рядки є провідними й найповніше відображають тему та головну думку.

Складіть психологічний портрет Ф. Шиллера; паспорт-харак-теристику «Оди до радості».


 

Підсумуємо знання з теми

 

1. Які чинники — історичні, філософські, естетичні — сприяли розвитку європейської літератури доби Просвітництва?

2. Назвіть основні художні напрями розвитку літератури й мистецтва Просвітництва, їхні ознаки, проілюструвавши відповіді прикладами із прочитаних творів.

3. Зазначте провідні ідеї Просвітництва, утілені у творчості Дж. Свіф-та, Й. В. Ґете, Ф. Шиллера, розкрийте їхнє значення в культурному перевороті доби.

4. У чому полягають особливості сюжету та композиції роману Дж. Свіфта «Мандри Гуллівера» та жанрова своєрідність твору?

5. Схарактеризуйте образ Гуллівера як типу людини Нового часу, визначте художні засоби його творення.

6. Визначте функції гумору, іронії, сатири, сарказму у творі Дж. Свіфта «Мандри Гуллівера».

7. У чому полягає нове розуміння природи в ліричних творах Ґете?

8. Поясніть, чому «Ода до радості» зажила слави як гімн Євросо-юзу, здобула світову популярність і є актуальною до сьогодні.

Проаналізуйте!

1. Чому Гуллівер не почав шкодити мешканцям Ліліпутії, хоча вони полонили його, використовували, могли позбавити здоров’я чи навіть життя?

2. З якою метою Й. В. Ґете звернувся до жанру «моторошної» балади, написавши твір «Вільшаний король»?

3. У чому полягає життєствердний пафос «Травневої пісні» Ґете?

4. Які проблеми «Оди до радості» Ф. Шиллера ви вважаєте тогочасними, а які — вічними?

5. Проаналізуйте частину «Оди до радості» Ф. Шиллера, відомої як гімн Євросоюзу, з точки зору художніх особливостей.

Радість, гарна іскро Божа!

Несказанно любо нам Увійти, царице гожа,

В твій пресвітлий дивний храм.

Все, що строго ділить мода,

В’яжеш ти одним вузлом,

Розцвітає братня згода Під благим твоїм крилом.

<...>

Кого доля ощастила Тим, що другові він друг,

Кого любить лада мила,— йди до нас в веселий круг.

йдіть усі, хто зве своєю В світі душу хоч одну!

Хто ж весь вік черствів душею — йди у іншу сторону.

<...>

Радість — всесвіту пружина, Радість — творчості душа, Дивна космосу машина нею живиться й руша.

Радість квіти розвиває І розгін дає сонцям, їх в простори пориває, не відомі мудрецям.

<...>

(Переклад М. Лукаша)

1. Створіть «Указ Гуллівера», який би він видав, коли б його обрали імператором Ліліпутії.

2. Напишіть есе за висловлюванням Джонатана Свіфта: «Сатира — своєрідне дзеркало, у якому кожен, хто дивиться в нього, бачить зазвичай обличчя всіх, крім свого власного».

3. Складіть анкету країни Ліліпутії, до якої потрапив герой роману Дж. Свіфта Гуллівер.

 

Анкета країни Ліліпутії

 

Літературний ринг

Дж. Свіфт якось писав: «Головна мета, яку я собі поставив у всіх своїх працях,— швидше ображати людей, ніж їх розважати, і, якби я здолав довершити свої наміри без шкоди для себе, був би з мене найплідніший письменник у світі...»

«Мандри Гуллівера» — це одна з найсумніших книжок в історії європейської літератури, найгостріший памфлет на людство, написаний, як зазначають деякі історики літератури, у нападі хворобливої мізантропії. Зневага й обурення подекуди просто б’ють в очі зі сторінок «Мандрів Гуллівера».

В. Якименко

Написання Свіфтом твору з почуттям «ненавидячої любові» до людини не є наслідком лихої вдачі письменника, а збуджено глибокою образою за людину, якою вона є, за гострого усвідомлення того, якою вона має й повинна бути. Саме віра в людину, прихована під личиною жорстокого скепсису, диктувала авторові нещадні рядки, у яких безоглядному осудові піддавалися соціальні, політичні та інші форми сучасного Свіфтові суспільства.

А. Шамрай

А якої ви думки про сатиру Дж. Свіфта? Можливо, він надто суворий до своїх сучасників?

Кращі представники Просвітництва — сміливі люди, які, випередивши свій час, проголосили головними Розум та Щастя людей усіх станів. Засобами для досягнення цього були Свобода, єднання з Природою, «природні права людини». Основи Просвітництва заклали філософи, а письменники їх розвинули і втілили в художніх образах. Дж. Свіфт у «Мандрах Гул-лівера» почав із критики тогочасного світу з його загарбницькими війнами, несправедливістю, жадібністю, пихою та іншими вадами, намагаючись просвітити його, і змалював ідеальне суспільство. й. В. Ґете по-новому переосмислив проблему людини та природи, змалювавши Природу, з одного боку, як джерело радості та натхнення («Травнева пісня»), а з іншого — як щось таємниче, як небезпеку, що загрожує людині в разі порушення гармонії співіснування її з людиною. Ф. Шиллер закликав плекати радість, саме для якої й народжено людину.

Ваша книжкова полиця

Білецький Віталій. Соціально-філософські погляди Джо-натана Свіфта (на прикладі «Казки бочки») / В. В. Білецький // Схід. — 2014. — № 3.

Дж. Свіфт. Мандри Гуллівера. — К. : Дніпро, 1983.

 

Це матеріал з підручника Зарубіжна література 9 клас Паращич

 






^