Генріх Гейне — видатний німецький поет-романтик, найбільший лірик епохи. Специфіка німецького романтизму і творчість Генріха Гейне » mozok.click
 

mozok.click » Світова література » Генріх Гейне — видатний німецький поет-романтик, найбільший лірик епохи. Специфіка німецького романтизму і творчість Генріха Гейне
Інформація про новину
  • Переглядів: 350
  • Автор: admin
  • Дата: 21-01-2018, 09:51
21-01-2018, 09:51

Генріх Гейне — видатний німецький поет-романтик, найбільший лірик епохи. Специфіка німецького романтизму і творчість Генріха Гейне

Категорія: Світова література

1. Які суспільно-політичні події вплинули на зародження романтизму?

2. Назвіть головну ознаку романтизму як художнього напряму.

3. Розкажіть про особливості та специфіку німецького романтизму.

Минуло майже 220 років від дня народження Г. Гейне, одного з тих видатних поетів, які належать не тільки своїй батьківщині, а й усьому людству. його справедливо називають співцем кохання й природи. Він зворушливо оспівував те найкраще, що властиве людині: її здатність щиро кохати, любити землю та природу. У простих і глибоких рядках письменник передав силу почуттів і переживань людини. Не було, мабуть, жодного сучасного поетові суспільного чи мистецького явища, яке не дістало б осмислення й оцінки в його творах. Тому літературний доробок Гейне став правдивим і своєрідним літописом доби.

Життєвий і творчий шлях Генріха Гейне

Народився Генріх Гейне 13 грудня 1797 року в м. Дюссельдорф у незаможній єврейській родині. Батько, людина лагідна, добра, привітна, торгував крамом, але в комерції йому не щастило, тому сім’я постійно зазнавала матеріальних збитків. Мати майбутнього поета, донька відомого лікаря, була освіченою жінкою (досконало володіла англійською і французькою мовами), багато читала і любов до читання зуміла передати дітям.

Вона першою помітила в синові «божу іскру» любові до літератури і підтримала її. Гейне не раз звертався у своїй творчості до милого йому образу матері.

Навчався Гейне в початковій школі, а згодом у Дюссельдорфському католицькому ліцеї. його улюбленими книжками були «Дон Кіхот» і «Робін-зон Крузо», «Мандри Гуллівера», поезії й. В. Ґете і Ф. Шиллера.

Коли Генріхові виповнилося 17 років, постало питання про його майбутнє.

Батьки, захоплені романтичною біографією Наполеона, спочатку мріяли про військову кар’єру для сина. Але згодом на сімейній нараді було вирішено зробити з Гейне комерсанта. 1816 року батьки відправляють його до Гамбурґа до багатого дядька, банкіра Соломона Гейне, де юнак мав пройти школу ділової людини.



 

У будинку дядька майбутній поет провів три роки; почувався бідним родичем. Тут же він пережив першу драму: кохання до кузини Амалії, яка ним знехтувала й вийшла заміж за прусського аристократа. Молодий Гейне присвятив їй свої ранні вірші, з яких згодом було складено цикл «Страждання юності».

Переконавшись, що комерсанта з племінника не вийде, дядько погодився допомогти йому здобути вищу освіту й утримувати його під час навчання. 1819 року Гейне вступив до Боннського університету на юридичний факультет, але з більшим задоволенням відвідував заняття з філології та філософії. Наприкінці 1821 р. у Берліні вийшла друком перша збірка поета під скромною назвою «Вірші Г. Гейне», яка не лишилася непоміченою й дістала схвальні відгуки критики. Навесні 1823 р., перед закінченням університетського курсу, побачила світ друга його збірка поезій з двома драматичними творами — «Трагедії з ліричними інтермецо».

Бажаючи на власні очі побачити життя рідної країни, молодий поет 1824 р. пішки вирушив у подорож Німеччиною.

Краса природи захопила його вразливу душу. Але настрій поета затьмарився, коли він побачив тяжке життя народу. Правдиві картини, які Гейне спостерігав під час цих мандрів, змальовано в прозовому творі «Подорож на Гарц» (1826), яким починалася чотиритомна збірка прози «Подорожні картини».

1825 року Г. Гейне закінчив університет і здобув диплом юриста. П’ять років він жив у різних містах Німеччини.

Уже в Гамбурзі він зустрічає 1826 р. Тут видають перший том «Подорожніх картин», а також цикл віршів під назвою «Повернення на батьківщину» і першу частину циклу «Північне море». Дещо пізніше з’являється й другий том «Подорожніх картин». Серед критиків і в пресі він спричинив різку полеміку. Поет вирішив, що буде краще на деякий час покинути Гамбурґ. Він вирушає до Лондона, потім подорожує Італією.

У Німеччині вже знають його твори, у яких він виступає проти реакції, феодально-абсолютистських порядків. За ним починає стежити поліція, йому загрожує в’язниця.

У травні 1831 р. Гейне виїжджає до Франції, де залишиться політичним емігрантом до кінця своїх днів. Він постійно живе в Парижі, тільки у 1843-1844 рр. ненадовго відвідує Німеччину. У французькій столиці знайомиться з такими діячами мистецтва, як Г. Берліоз, Дж. А. Россіні, Ф. Шопен, Ф. Ліст, А. Гумбольдт. його приятелями стають Т. Ґотьє, А. Дюма-старший, А. де Віньї, О. Тьєррі, Жорж Санд та ін.

Гейне було майже 37, коли він познайомився з молодою вродливою француженкою Ксенією Ежені Міра, яку поет уперто називав Матильдою. Селянка за походженням, вона приїхала до Парижа в пошуках щастя й жила у своєї тітки, допомагаючи їй торгувати взуттям. Через рік Гейне одружився з нею. Матильда була примхливою, вередливою і дуже запальною жінкою (Гейне називав її «домашнім Везувієм»); вона не вміла читати, і Гейне марно намагався навчити її німецької мови. Але дівчина полонила поета своєю щирістю, веселістю, безмежною відданістю, його не дуже бентежило те, що вона не знала його творів: вона кохала його не за гучну славу, не як поета, а як людину. Разом вони прожили 20 років. Коли поет тяжко й невиліковно захворів, Матиль-да турботливо доглядала його.


З 1846 року хвороба Гейне прогресувала. Він почав сліпнути, з великими труднощами пересувався, однак не припиняв працювати. Поема «Атта-Троль» з’явилася 1842 року. Через два роки побачила світ збірка Гейне «Нові вірші», а також поема «Німеччина. Зимова казка», що здобула велику популярність.

1851 року поет створив третю й останню свою книгу віршів під назвою «Романсеро», а також продовжив роботу над «Мемуарами», що розпочав раніше.

Гейне не стало 1856 року. його останніми словами були: «Писати!.. Паперу, олівця!»

Як зазначають дослідники творчого доробку митця, Гейне насамперед «узяв від романтичної школи все життєздатне: зв’язок з народною творчістю... Він продовжив розпочате романтиками використання мотивів народної легенди й казки, розхитування канонів класичного віршування». А світової слави німецький поет зажив завдяки «Книзі пісень», виданої 1827 р.

ЛК. Пам’ятник «останньому співцеві романтичної епохи» Генріхові Гейне (скульптор Вальдемар Гржимек) встановлено в центральній частині Берліна на невеликій площі поблизу будівлі університету ім. Братів Гумбольдтів. Пам’ятник — бронзова скульптура поета, розміщена на невисокому

мармуровому постаменті. Гейне сидить на простому стільці в мить поетичного натхнення. Постамент по периметру оперізує вузька смуга барельєфа із зображеннями різних сцен із творів поета.

Перші збірки творів Гейне в Україні побачили світ 1892 р. у Львові. У перекладах Лесі Українки і Максима Ста-рицького було видано «Книгу пісень» (вибрані твори), а в перекладах Івана Франка — «Вибір поезій» Г. Гейне. Протягом другої половини XIX ст. та перших двох десятиріч XX ст. не було жодного видатного українського поета, який не звертався б до лірики Гейне.

1. На які етапи можна поділити життя Гейне? Розкажіть про них.

2. Які факти з життя поета вам особливо запам’яталися? Чому?

3. Як позначилися події життя Гейне на його творчості?

4. До якого типу романтизму належить творчість Г. Гейне?

5. Чому в Німеччині за життя Гейне і в часи фашизму забороняли твори поета?

6. Як ви вважаєте, чому до творчості Гейне завжди було прикуто увагу читачів і митців слова?

Запам’ятайте! Поезія Генріха Гейне стала найвищим досягненням німецького романтизму. Поет, прозаїк, публіцист, драматург, він, як ніхто інший, виразив головні тенденції та провідні суперечності своєї епохи. Оголошуючи себе прихильником «вільної пісні романтизму», Гейне давав тверезу аналітичну оцінку своєму часові, відбивав у своїй творчості його найважливіші закономірності.

Усвідомте, що дві головні риси визначають характер світосприйняття Генріха Гейне: постійна увага до долі стражденного та приниженого люду й рішуче прагнення боротися за утвердження ідеалів рівності, добра та справедливості.


1. Визначте за уривком із вірша українського поета ХХ ст. Максима Рильського «Гейне» риси характеру ліричного героя.

Гейне

<...>

Правда, смішно вірити й любить,

Правда, смішно з квітів милуватись?

Скільки років, скільки вже століть Люди вміють їсти й цілуватись!

Він сміється, щоб не заридать.

<...>

2. Ознайомтеся з крилатими висловами Г. Гейне. Як ви розумієте ці слова? Прокоментуйте один-два вислови. Свою думку обґрунтуйте.

• Доброта завжди переможе красу.

• Єдина краса, яку я знаю,— це здоров’я.

• Розумні обмірковують свої думки, а дурні проголошують їх.

• Зло виникає там, де любові вже не вистачає.

1. Створіть «Усний літературний журнал» (усне словесне малювання) за темою «Яким я бачу Генріха Гейне».

2. Складіть запитання для вікторини, кросвордів, ігор «Що? Де? Коли?» за біографією Генріха Гейне, його творчим шляхом. Зазначте очікувані відповіді.

«Книга пісень» — видатне явище німецького романтизму. Особливості композиції збірки, образ ліричного героя, фольклорні елементи

1. Як особиста доля поета-вигнанця відбилася в поезії Г. Гейне?

2. Про свою «Книгу пісень» Г. Гейне писав: «Книжка ця — то тільки урна з попелом мого кохання». Як ви розумієте слова поета?

1827 року з’явилася знаменита поетична збірка «Книга пісень», яка увібрала все краще з поетичного доробку Генріха Гейне 1816-1827 рр. «Книга пісень» є ліричною повістю, складові якої об’єднано спільною темою — темою кохання. У віршах збірки знайшли відображення переживання поета, пов’язані з почуттям нерозділеного кохання до кузини Амалії; дослідники творчості Гейне знаходять тут сліди й інших юнацьких захоплень. «З мого великого болю творю я пісні маленькі»,— говорив поет. Однак

велич Гейне-поета виявилася в тому, що в інтимно-ліричній темі, що є провідною для більшості віршів «Книги пісень», він зумів відобразити істотні риси свого сучасника — молодої людини 1810-1820-х рр.

Структура збірки «Книга пісень»

З одного боку, художню структуру своєї збірки поет будує за аналогією до поетичної збірки «Канцоньєре» (XIV ст.) італійського поета епохи Відродження Франческо Петрарки, який оспівує в ній своє кохання до мадонни Лаури. У Петрарки Гейне запозичує й назву свого твору: «Канцоньєре» в перекладі означає «Книга пісень».

З іншого боку, називаючи свої вірші піснями, Гейне орієнтується на притаманну німецькій романтичній поезії 1820-х рр. тенденцію до наслідування зразків народнопісенної творчості.

«Книга пісень» містить 215 віршів, об’єднаних у п’ять циклів:

У складі збірки поезії різних жанрів: пісня, балада, романс, сонет, що свідчить про орієнтування Гейне на народну поезію, на ритмомелодику, образність і стиль німецьких народних пісень.

Цикл «Юнацькі страждання»

Цикл містить невеличкі розділи, вірші в яких згруповано за тематичним і жанровим принципами («Сновидіння», «Пісні», «Романси», «Сонети»). Наскрізна тема циклу — муки нерозділе-ного кохання, ревнощі до щасливого суперника, різні історії нещасливих закоханих. У першому циклі кохання — це фатальна, ірраціональна сила, що несе страждання й загибель. Поет живе у світі гнітючих снів і марень, його переслідують образи нероз-діленої любові й зрадливої коханої, перед ним постають привиди й мерці з могил, і всі вони — жертви нещасливого кохання.

Цикл «Ліричне інтермецо»

цикл містить пролог та невеликі ліричні мініатюри.

Відповідно до назви, цикл розгортає тему нерозділеного кохання ліричного героя з дещо іншим емоційним та смисловим

забарвленням. На відміну від першого циклу, тут кохання не є фатальною силою, тут воно постає як суто людське почуття, що приносить і щастя, і муки.

Цикл «Знову на батьківщині»

Цикл продовжує тему нещасливого кохання. Змучений нерозді-леним коханням, поет шукає забуття та втіхи в мандрах. його ваблять рейнські простори, казкові пейзажі, прості люди. Він повертається до рідного міста, де колись уперше покохав, зустрічається із сім’єю своєї коханої, і в його душі оживають спогади про душевні муки. Ліричний герой дивиться на минуле очима досвідченої людини. Юнацькі страждання близькі йому як спогад. Цикл містить найбільшу кількість поетичних шедеврів, до яких, зокрема, належать вірші «Не знаю, що стало зо мною...», «Вечірні промені ясні...», «Вмирають люди, і роки.», «Хотів би я в слово єдине.» тощо.

Цикл «З подорожі на Гарц»

Назва цього циклу пов’язана з мандрівкою Гейне після закінчення ним університету на північ Німеччини, де він відвідав гірський масив Гарц. Вірші цього циклу не відбивають безпосередньо душевну драму ліричного героя, але поглиблюють уявлення читача про світ його внутрішніх переживань, про його співчутливе й скорботне серце, яке тут протиставлено душевній порожнечі міщан-обивателів, що в бездумній гонитві за благами цивілізації втратили зв’язок із природою, здатність щиросердно сприймати світ та людей, які їх оточують.

Цикл «Північне море»

Цикл навіяло поетові перебування на морському курорті Нор-дерней улітку 1825 і 1826 рр. Море символізує свободу, нездоланне прагнення людиною гармонії, джерело людської діяльності. Ліричний герой, зазнавши розчарування та втрати, прагне жити одним життям із природою, почуватися малою, але необхідною часткою Всесвіту. йому здаються тепер марнотою даремні нервування, він позбувся романтичних мрій та ілюзій. Поет творить зразки високої філософської лірики, у якій природа співвідноситься з людиною, а людське життя вимірюють масштабами світобудови. Перед стихією втрачає всеосяжне значення любовна трагедія ліричного героя.

ТЛ. Інтермецо (італ. intermezzo, від латин. intermedius — розташований посередині, проміжний) — невелика музична

п’єса, що розміщена зазвичай усередині циклічного твору і править за зв’язок між частинами.

Дольник — вид тонічного вірша, у рядках якого витримано однакову кількість наголошених складів, а кількість ненаголо-шених між ними коливається від жодного до двох («міжударний інтервал»). Дольник часто трапляється в англійській, німецькій та російській поезіях. Цим розміром вірша найчастіше послуговується Гейне у «Книзі пісень». Дольник у Гейне заснований на трискладовому силабо-тонічному розмірі.

Ліричний герой «Книги пісень»

Стильові особливості «Книги пісень»

«На півночі кедр одинокий...»

Шедевром поетичної творчості Г. Гейне став вірш «На півночі кедр одинокий...», уміщений у циклі «Ліричне інтермецо».

Саме цей твір можна вважати зразком романтичної поезії. Через образи природи автор передає свої почуття. Здавалось би, ми читаємо про буденні події з життя людини. Але звичайне любовне розчарування переростає в трагедію самотності людини в бездуховному міщанському оточенні. Перед нами постають образи — символи самотності.

Головний мотив нерозділеного кохання має різне трактування в перекладах.

1. Виразно прочитайте вірш (попередньо зробіть мовленнєву партитуру).

2. Визначте провідний мотив твору.

3. Осмисліть та прокоментуйте настрій ліричного героя.

4. Розкажіть про особливості творення жіночого образу вірша.

У М. Ю. Лермонтова є переклад цього вірша Гейне під назвою «На севере диком стоит одиноко.» у двох варіантах. Перший переклад був ближчим до оригіналу, він навіть містив епіграф з Гейне, але був зроблений нашвидкуруч, і поет уважав його недосконалим. Другий варіант Лермонтов називав «вільним перекладом», та саме цей вірш став однією з вершин романтичної лірики. Лермонтов намагається передати думку про самотність людського існування взагалі, а не тільки гіркоту нерозді-леного кохання.

Порівняйте оригінал, підрядковий та художній переклади вірша; дослідіть особливості кожного перекладу, визначте серед них, на ваш погляд, найвдаліший. Свою думку обґрунтуйте.

Поміркуйте та спроектуйте зображене у вірші на життєвий шлях поета, ототожнивши або розмежувавши автора й ліричного героя.

Калейдоскоп цікавого

У німецькій мові слово сосна — чоловічого роду, а пальма — жіночого; для Гейне це важливо, адже, олюднюючи дерева, він через образи-символи зображує почуття осіб різної статі. В українській і російській мові і сосна, і пальма — жіночого роду. У цьому і полягала основна складність перекладу.

«Коли розлучаються двоє...»

Тема розлуки, прощання — центральна в циклі «Ліричне інтермецо». Кульмінацією її розвитку є вірш «Коли розлучаються двоє...», який немовби вихоплює зі щемливої сповіді ліричного героя циклу той момент у його стосунках із коханою, коли в них настає найважча пора — болісного, але неминучого розлучення.

1. Виразно прочитайте вірш у перекладі Л. Первомайського.

2. Визначте тему твору.

3. Який прийом використав автор у побудові вірша? З якою метою?

4. Якою зображено природу?

5. Чи можна визначити пору року?

6. Які художні засоби використовує автор?

7. Виразно прочитайте вірш у перекладі М. Стависького.

8. Яким є настрій вірша? Чим він спричинений?

9. Які два плани існують у цій поезії?

10. Як розлучився ліричний герой зі своєю коханою?

11. Як ви розумієте останні рядки вірша: «Той сум, оті тяжкі зітхання / Прийшли до нас згодом самі»?

12. Що перебуває в центрі уваги поета?

Порівняйте переклади вірша; дослідіть особливості кожного перекладу, визначте серед них найвдаліший.

«Не знаю, що стало зо мною.»

Вірш «Не знаю, що стало зо мною.» належить до циклу «Знову на батьківщині» й присвячений казковій рейнській красуні Ло-релей. Уважають, що вперше романтична історія Лорелей з’явилась у романі К. Брентано «Ґодві» (1801). Мотив цей підхопили багато німецьких поетів-романтиків, але найяскравіше втілення він дістав у Г. Гейне. Цей вірш, покладений на музику Ф. Зільхе-ром, став у німеччині народною піснею.

Поезію Гейне «Не знаю, що стало зо мною.» можна визначити за жанром як баладу, адже в ній переплелися лірична й епічна стихії, уведено фантастичні елементи, дію зосереджено довкола одного сюжетного вузла, відчутно драматичну напруженість подій, через окремий факт розкрито загальнолюдські проблеми.

Як і в попередників, Лорелей у Гейне — втілення згубних чарів кохання. Гейне перевів відомий мотив у глибинно ліричний план, у нього він стає метафорою, що передає душевний стан поета, його відчуття, породжені казковим образом.

1. Знайдіть експозицію, зав’язку, розвиток подій, кульмінацію та розв’язку у творі.

2. Яка зорова картина виникає у нашій уяві під час читання вірша? Які слухові образи ви помітили?

3. Розкрийте поетичну майстерність Гейне-пейзажиста і Гейне-порт-ретиста. Які художні засоби використовує автор вірша? Знайдіть у творі метафори.

4. Символом чого постає у вірші образ Лорелей? Що вам більше до вподоби: пряме вираження почуттів автора чи «розчинення» їх у поетичному образі? Чому?

5. Який настрій має цей поетичний твір? Як він пов’язаний із настроєм інших віршів із «Книги пісень»?

1. Доведіть, що вірш «Не знаю, що стало зо мною...» близький до фольклорної пісні.

2. Визначте ознаки романтизму Г. Гейне у творі «Не знаю, що стало зо мною.».

Калейдоскоп цікавого

Лорелей (нім. Loreley або Lorelei) — скеля на східному березі Рейна, поблизу містечка Санкт-Гоарсхаузен. Розташована в найвужчій частині річки між Швейцарією та Північним морем, за 90 км від міста Франкфурт-на-Майні. Сильна течія і скелястий берег у давнину призводили до того, що тут розбивалося безліч човнів. Тому Лорелей — це також ім’я однієї із дів Рейна, котрі прекрасним співом заманювали мореплавців на скелі як сирени в давньогрецькій міфології. На стрімчаку, де, за легендами, любила сидіти Лорелей, стоїть скульптура з білого мармуру.

1. Розгляньте репродукцію картини Л. Ланґе «Скеля Лорелей на Рейні».

2. Що зображено на картині?

3. Чи збігається настрій вірша з настроєм картини?

УС. Леся Українка зробила першу вдалу спробу втілити засобами української мови не тільки зміст, а й поетичну форму ліричних творів Гейне. Переклади 92 поезій з «Книги пісень» малюють образ юного Гейне, побачений

очима письменниці. Лесі Українці творчість Гейне завжди була близькою. Поетеса відчула та відтворила не лише романтичні настрої раннього Гейне, а й тонко передала гумор поета.

Перше повне українське видання «Книги пісень» у перекладах Дмитра Загула побачило світ у 1918-1919 рр. Твори німецького поета перекладали також І. Франко, П. Грабовський, М. Коцюбинський, В. Стефаник, М. Рильський, П. Тичина, М. Бажан, В. Сосюра, А. Малишко, Л. Первомайський, М. Вороний та інші.

Деякі вірші Гейне, зокрема «Коли розлучаються двоє...» в перекладі М. Стависького, набули в Україні такої популярності, що стали народними піснями.

ЕК. Усі твори у збірці вирізняються надзвичайною мелодійністю. Не випадково вірші з «Книги пісень» привернули увагу таких всесвітньо відомих композиторів, як Ф. Шуберт, Р. Шуман, Ф. Ліст, Р. Ваґнер, Ф. Мендельсон, Е. Ґріґ, П. Чайковський, М. Римський-Корсаков, С. Рахманінов, М. Ли-сенко та ін. За кількістю текстів, покладених на музику, збірка «Книга пісень» не має рівних у світовій поезії. За підрахунками німецьких учених, на кінець XIX ст. існувало приблизно півтори тисячі музичних творів на тексти й мотиви із цієї збірки. А за підрахунками сучасних дослідників, нині ця цифра сягає восьми тисяч.

1. Розкрийте історію створення збірки «Книга пісень».

2. Чому автор так назвав свою збірку?

3. Які цикли містить «Книга пісень»?

4. Вірші яких жанрів складають збірку? Визначте провідний жанр збірки.

5. Чим різняться розділи між собою? Як вони відображають еволюцію поетичного стилю Гейне?

6. У чому виявляється зв’язок поезії Гейне з народною творчістю? Наведіть приклади.

7. Як ви можете схарактеризувати ліричного героя збірки?

8. Доведіть, що у віршах Гейне існують два світи: реальний та ідеальний.

Своєрідність «Книги пісень»

Запам’ятайте!

• Збірка містить п’ять циклів;

• наявні тематична єдність, тема кохання як провідна;

• тема природи як супровідна;

• орієнтування на народну німецьку поезію, зокрема пісні;

• ліричний герой — співзвучний авторові, втілення романтичного світовідчуття;

• історія кохання й оспівування душі закоханого героя, глибина його внутрішнього світу;

• філософська глибина віршів із циклу «Північне море»;

• романтична іронія;

• музичність;

• розмаїття символічних образів.

Провідні теми творчості Г. Гейне

• Кохання ліричного героя;

• природа в житті ліричного героя;

• подорожі ліричного героя;

• засудження ліричним героєм бездуховного способу життя.

Ознаки романтизму в ліриці Г. Гейне

• Протест проти бездуховності і неволі;

• бунтарські настрої;

• протистояння міщанському суспільству;

• мрії про екзотичні країни, бурхливі події;

• духовна самотність ліричного героя.

1. Чому вірші Г Гейне назвали маленькими піснями? Відповідь аргументуйте.

2. Що спільного між «Книгами пісень» Ф. Петрарки та Г Гейне?

Справжнього поета можна порівняти з натягнутою струною на скрипці буття. Дотик — і заспіває, заплаче душа поета. А людям залишаються вірші... Особливо це стосується тих, у кого велике і палке серце, здатне відчувати прекрасне, та чиста співоча душа. Генріх Гейне стояв біля витоків романтизму, був його фундатором разом із Дж. Н. Ґ. Байроном, А. Міцкевичем, О. Пушкіним, Т. Шевченком. У кожного з цих поетів була своя книга, що принесла йому світову славу. Для Гейне такою книгою стала збірка поезій «Книга пісень».

Відомий український перекладач творів німецького поета О. Дейч так згадував про відвідування могили Гейне в Парижі. Він попросив служника цвинтаря показати дорогу до могили Генріха Гейне. Той на мить замислився і сказав: «Мосьє Гейне? Мосьє Гейне живе ліворуч, на третій алеї». Перекладача здивувала така відповідь і він перепитав: «Як живе?» А служник переконано й упевнено повторив: «Так, так, мосьє Гейне живе. Такі люди безсмертні». І життя підтвердило ці слова.

 

Це матеріал з підручника Зарубіжна література 9 клас Паращич

 






^