ХІХ ст.— одне з найзагадковіших в історії. Запрошуємо вас продовжити мандрівку літературними епохами та здійснити захопливий екскурс: відвідати великосвітський бал, перегорнути альбом панянки XIX ст., зазирнути до літературного салону, стати свідком дуелі... Література того часу вражає і шляхетністю думок, і справжніми вчинками, і глибиною емоцій, які непокоять читачів і сьогодні. Ці літературні шедеври ніколи не будуть забуті, адже їхні повчальні історії, їхні сюжети, теми та ідеї допомагають читачам зрозуміти сенс життя.
XIX ст. називають «століттям історії», і невипадково — саме в цей час відбуваються серйозні соціальні зміни, які позначились на ході літературного процесу: Велика Французька революція створила духовні засади для виникнення суспільства буржуазної демократії, і хоча просвітників-раціоналістів XVIII ст. було звинувачено у кривавих жахіттях якобінського терору, все одно європейське суспільство пішло шляхом розвитку раціональної культури, про що яскраво свідчить розквіт науки в XIX ст.
Яскравою прикметою літератури XIX ст. було виявлення національної своєрідності окремих країн. Формування європейських націй завершувалося. якщо в попередні епохи розвитку європейських літератур інтелектуали Європи радше сприймали себе як своєрідну «інтелектуальну націю» серед різнорідного, але нерозумного люду, то тепер письменники ототожнювали себе з культурою своєї батьківщини. Проте усвідомлення національної самобутності не означає відокремлення. У європейських культурах триває активна взаємодія, що сприяє взаємозбагаченню й утвердженню самобутності кожної з них.
Для літератури XIX ст. характерними є два глобальних літературних напрями: романтизм і класичний реалізм. Ці напрями розвивалися паралельно, постійно взаємодіяли, збагачували один одного. Романтизм уважають «старшим» за класичний реалізм,
оскільки романтики раніше, ніж реалісти, розробили власну естетичну теорію, що спочатку виникла в Німеччині (Єнський і Гейдельберзький університети), а потім поширилася світом.
Реалізм же тривалий час про себе не заявляв. Навіть цей термін з’явився в літературознавстві лише наприкінці XIX ст.— тоді, коли напрям уже сформувався.
Література революційної епохи була спрямована на аналіз суспільства. За «поетичне правосуддя» бралися і романтики, і реалісти. Але робили вони це різними методами.
|
Романтизм |
Реалізм |
|
Незвичайні, екзотичні, далекі (часто вигадані) краї |
Реальні, добре знайомі читачам місця |
|
Система жанрів |
|
|
Переважання ліричних жанрів |
Переважання епічних жанрів |
|
Поміж жанрів епосу домінує історичний роман |
Поміж жанрів епосу домінує соціально-психологічний роман (про сучасність)
|
Це матеріал з підручника Зарубіжна література 9 клас Паращич