Об'єднання Німеччини » mozok.click
 

mozok.click » Всесвітня історія » Об'єднання Німеччини
Інформація про новину
  • Переглядів: 386
  • Автор: admin
  • Дата: 24-01-2018, 13:20
24-01-2018, 13:20

Об'єднання Німеччини

Категорія: Всесвітня історія

Пригадайте, з яких держав складалася Німеччина в середині ХІХ ст., які з них претендували на першість у процесі об’єднання країни.

Економічне піднесення країни. Після придушення революції політична реакція поширилася по всій Німеччині. У Пруссії запанував режим поліцейської сваволі. Демократичні і ліберальні газети були заборонені, політичні клуби і товариства закриті. Але цілковите повернення до минулого було вже неможливе. У більшості німецьких держав збереглися конституції і діяли парламенти.

Контрреволюція, яка поклала край політичним домаганням німецької буржуазії, аж ніяк не перешкоджала їхній підприємницькій діяльності. У 50-60-х роках ХІХ ст. в Німеччині завершився промисловий переворот, країна посіла третє місце серед провідних індустріальних держав світу. Головною причиною швидкої індустріалізації Німеччини було усунення феодальних порядків у сільському господарстві. Важливу роль у промисловому розвитку відіграло також подолання економічної роздробленості країни. Створений у 1834 р. Пруссією Митний союз через 20 років охоплював майже всі землі Німеччини, за винятком Австрії та її союзників.

Яким чином звільнення селян від феодальної залежності сприяло економічному зростанню?

Основу промислового зростання становив швидкий розвиток машинобудування.

Завдяки застосуванню машинної техніки мануфактури поступилися місцем фабрикам, великі підприємства витісняли дрібні. Зростало число акціонерних товариств.

Стрімко розширювалася мережа залізниць, зміцнювався єдиний німецький ринок.

Рейнсько-Вестфальська область, Берлін і Саксонія стали великими промисловими центрами. Істотно змінилися склад і становище німецької буржуазії. Серед великих підприємців виділилися родини, які володіли величезними статками, - Круппи,

Стіннеси, Штумми та ін.



Серйозні зміни відбувалися також у сільському господарстві Німеччини. На початок 60-х років ХІХ ст. в цій галузі запанували капіталістичні відносини. Високі ціни на хліб і отримані від селян викупні платежі полегшили прусським поміщикам-юнкерам перехід до ринкового господарства із застосуванням найманої праці і машин. Поступово вони перетворювалися на аграрних підприємців. Серед німецьких селян відбувався процес розшарування. Дрібні і середні господарства дедалі більше занепадали, і селяни, що розорилися, ставали або кабальними орендарями юнкерів, або ж наймитами у своїх заможних односельчан - гросбауерів.

Політична роздробленість країни заважала підприємцям, які набирали силу. До того ж її діяльність на світовому ринку ускладнювалася відсутністю єдиної держави. Створення національної держави, здатної захистити країну від іноземних зазіхань, ставало нагальною потребою всього німецького суспільства.

Боротьба Австрії і Пруссії за гегемонію в Німеччині. Отто фон Бісмарк. З кінця 50-х років XIX ст. промисловці і фінансисти Німеччини дедалі частіше порушували питання про державну єдність. Восени 1859 р. впливова буржуазія окремих північнонімецьких держав утворила власну політичну організацію - Національний союз. Програма організації передбачала «малонімецький» шлях об’єднання країни на чолі з Пруссією і без Австрії. Але на південному заході Німеччини - у католицьких Бадені, Вюртемберзі і Баварії - до цих планів поставилися без ентузіазму. Населенню цих держав не подобалися чванливі прусські чиновники й офіцери, а буржуазія побоювалася сильніших північних конкурентів. Південнонімецькі держави хотіли зберегти свою незалежність і сподівалися на підтримку Австрії.

Готуючись до збройної боротьби за об’єднання Німеччини, прусський уряд розпочав військову реформу з метою реорганізації і збільшення чисельності регулярної армії. Проте ліберальна більшість прусського ландтагу відмовилася виділити необхідні кошти. Багато військових наполягали на впровадженні проти непокірного парламенту рішучих заходів, але відновлення самодержавних методів правління було надто небезпечним. Найдалекоглядніші кола прусського дворянства прагнули залучити на свій бік опозиційну буржуазію. Відхиляючи вимоги ліберальних реформ, юнкери були готові здійснити давні мрії буржуазії про національне об’єднання країни. Представником цього нового курсу став видатний політичний діяч і дипломат Отто фон Бісмарк (фото на с. 133). Саме йому у вересні 1862 р. король Вільгельм I передав посаду міністра-президента Пруссії.

На шляху об’єднання Німеччини під верховенством Пруссії стояли серйозні перешкоди. Насамперед доводилося рахуватися з Австрією, що зі зброєю в руках була готова протистояти прусським домаганням.


Бісмарк став втілювати в життя політику «заліза і крові», тобто агресивних війн, використовуючи засоби дипломатії і військову силу. Розпочалася війна з Данією за два німецькі герцогства - Шлезвіг і Гольштейн. Хоча відносини між Пруссією і Австрією були напруженими, проти данців вони виступали спільно. Коротка, але кровопролитна війна закінчилася поразкою Данії. За умовами миру, укладеного 1864 р., Шлезвіг і Гольштейн перейшли під спільне управління Пруссії і Австрії.

 


Наступним завданням Бісмарка було розгромити Австрію і покласти край її впливу в Німеччині. За складного порядку керування захопленими герцогствами конфлікт між Австрією і Пруссією був неминучим. Бісмарк свідомо провокував зіткнення, розраховуючи на силу прусської армії. Йому вдалося забезпечити нейтралітет Росії і Франції, а в 1866 р. укласти таємний союз з Італією, пообіцявши їй Венеціанську область за її допомогу в конфлікті проти Австрії.

Навесні 1866 р. Бісмарк зажадав від Австрії згоди на реформування Німецького союзу. Не отримавши бажаної відповіді, Пруссія винесла на розгляд союзного сейму проект нової конституції Німецького союзу, який передбачав виключення з нього Австрії. Але сейм підтримав останню. 14 червня 1866 р. Пруссія вийшла з Німецького союзу, а наступного дня почалася австро-прусська війна. На боці Австрії виступили держави Південної і Середньої Німеччини.

З перших же днів війни перевага виявилася на боці Пруссії. 3 липня 1866 р. австрійці зазнали нищівної поразки в битві під Садовою (Чехія), а тим часом інші прусські війська розгромили загони малих німецьких держав - союзників Австрії і зайняли столицю Німецького союзу Франкфурт-на-Майні. Австрійська імперія, проти якої з півдня діяли італійці, змушена була укласти з Пруссією мирний договір, підписаний у Празі в серпні 1866 р. За його умовами Німецький союз розпускався, а Австрія відмовлялася від претензій на гегемонію в Німеччині. Пруссія приєднала Шлезвіг, Гольштейн, Ганновер, Кургессен, Нассау і Франк-фурт-на-Майні. Італія одержала обіцяну Венеціанську область.

Завершення об’єднання Німеччини. Війна 1866 р. стала вирішальним кроком на шляху досягнення національної єдності. Замість розпущеного Німецького союзу під керівництвом Пруссії було створено новий Північнонімецький союз, до якого увійшли 22 держави, розташовані на північ від р. Майн. Вони зберігали політичну автономію, але повинні були визнати прусську гегемонію і чорно-білий прапор Гогенцоллернів з доданою знизу червоною смугою на честь давньої Ганзи. Католицькі держави Південної Німеччини тимчасово зберегли свою незалежність.

Проте і вони були змушені укласти з Пруссією союзні військові договори.

З утворенням Північнонімецького союзу національне об’єднання Німеччини в основному завершилося. Останні перешкоди на шляху до створення єдиної німецької держави були усунуті внаслідок переможної війни Пруссії та її союзників проти Франції в 1870-1871 рр. 18 січня 1871 р. у Дзеркальній залі Версальського палацу прусський король Вільгельм I, який очолював Північнонімецький союз, був урочисто проголошений німецьким імператором. До складу імперії увійшли всі німецькі держави, за винятком Австрії.

Висловіть припущення, чому саме у Версальському палаці, резиденції французьких королів, прусського короля Вільгельма I було урочисто проголошено німецьким імператором.

Утворення єдиної національної держави відкрило новий простір для економічної ініціативи німецької буржуазії. Політична роздробленість більше не стримувала розвиток господарства і культури Німеччини. Перешкоди для розвитку німецької нації було знищено. Однак об’єднання країни було здійснене зовсім не так, як це уявлялося лібералам. Завдання об’єднання розв’язалося «залізом і кров’ю», а хрещеним батьком нової держави був Бісмарк. Тому з утворенням Німецької імперії в центрі Європи виникла військово-бюрократична, агресивно налаштована монархія, якій у майбутньому не раз судилося бути джерелом політичних криз і кровопролитних воєн на континенті.

1. Назвіть головні передумови швидкого економічного розвитку Німеччини в середині ХІХ ст.

2. Яку подію можна вважати початком «малонімецького» шляху об’єднання країни?

3. Пригадайте літературні твори, у яких зображуються події процесу об’єднання Німеччини. Подумайте, як позначилася національна або соціальна приналежність авторів на описі подій.

1. На карті прослідкуйте зміни кордонів німецьких держав у процесі об’єднання в одну імперію.

2. Проаналізуйте етапи об’єднання Німеччини шляхом «заліза і крові». У зошиті зробіть таблицю цього процесу:

1. Використовуючи додаткові джерела, складіть політичний портрет Отто фон Бісмарка. Чому саме йому довелося втілити в життя мрію німців про об’єднання країни?

2. Запропонуйте альтернативний шлях об’єднання Німеччини без застосування військової сили, можливо, на основі національних традицій, культури або інших чинників.

1864 р. - пруссько-австро-данська війна.

1866 р. - пруссько-австрійська війна.

18 січня 1871 р. - проголошення Німецької імперії.

 

Це матеріал з підручника Всесвітня історія 9 клас Осмоловський

 






^