Сільське господарство та його значення в сучасному світі » mozok.click
 

mozok.click » Географія » Сільське господарство та його значення в сучасному світі
Інформація про новину
  • Переглядів: 236
  • Автор: admin
  • Дата: 30-01-2018, 14:47
30-01-2018, 14:47

Сільське господарство та його значення в сучасному світі

Категорія: Географія

Що вам відомо про особливості ведення сільського господарства в різних частинах світу?

Пригадайте з уроків історії, коли зародилося та як розвивалосясільське господарство. Схарактеризуйте сучасні особливості розвиткуцього виду економічної діяльності.

історія розвитку світового сільського ГОСПОДАРСТВА. Сільське господарство є одним з видів діяльності національної (світової) економіки і спрямоване на забезпечення населення продовольством і створення сировинної базидля підприємств харчової, легкої та інших промисловостей.

Сільськогосподарське виробництво зародилося на нашій планеті ще 20 тис. років тому. У деяких регіонах світу — Близький Схід, Північна Африка — уже близько 10 тис. років тому

були осередки землеробства. Пізніше (близько 7 тис. років тому) землеробство та скотарство поширилися в Припонтиді,у межах якої розташована й сучасна територія України. На нашій землі розвиток скотарства й землеробства пов’язують ізтрипільською культурою. Давні хлібороби землю оброблялимотиками й палицями-копалками із загостреними кінцями.Урожай збирали за допомогою кістяних серпів із креміннимлезом. Зерно розтирали кам’яними зернотерками. Розводиливелику рогату худобу, овець, кіз, свиней.



Початок Зеленої революції було покладено в 1943 р. в Мексиці, урядякої ухвалив відповідну програму йзаручився фінансовою підтримкоюФонду Рокфеллера (відомого американського фінансиста й бізнесмена). Найбільших успіхів у цій програмі досяг Норман Борлоуг (нинінобелівський лауреат), який вивів чимало високоефективних сортів пшениці, зокрема — стійких до полягання.Мексика до початку 50-х років ХХ ст.повністю забезпечила себе зерном іпочала його експортувати. За 15 роківурожайність зернових у країні зрослаутричі. Цей досвід з успіхом був використаний у Колумбії, Індії, Пакистаніта інших країнах. У 80-х роках ХХ ст.урожайність зернових збільшиласяудвічі в Китаї.

Зоною зародження сільськогосподарського виробництва вчені називають «Родючий півмісяць» — території сучасних Близького Сходу та Єгипту, де тогочасні кліматичніумови сприяли високій врожайності культивованих рослин(мал. 27). Це давало змогу не лише прогодуватися, а й виростити якусь частину культур на продаж.

Сільськогосподарські громади в Європі та на території сучасних Індії, Китаю, Мексики, Перу стали основою суспільного устрою в цих регіонахі відіграли свою роль у розвитку цивілізації.

Тривалий час сільське господарство розвивалося на основі прадавніх традицій і було доволі трудомістким. На його структуру значно впливали попит і пропозиція щодо певних видів сільгосппродукції. Лише зXVIII ст. сільське господарство починає розвиватися на науковій основі, у цей час його ефективність у Європі дещо зростає. З XIX ст. в Європі та Північній Америці впроваджується певне технічне переоснащеннясільськогосподарського виробництва, з’являються нові сорти рослин і породи тварин. На початку XX ст. розпочинається активна індустріалізаціясільського господарства світу, яке отримує цілий комплекс різноманітних машин і механізмів. Цей процес активно відбувався в Європі, СТТТА,Канаді, Австралії. Із середини XX ст. сільське господарствоввійшло в період хімізації. Цей період іще називають Зеленоюреволюцією.

Зелена революція — це комплекс змін у сільському господарстві значної частини країн світу в період 40-х — 70-х років XX ст., які привели до значного збільшення обсягів виробництва продовольства. У результаті Зеленої революції

Поміркуйте, чому агроном Норман Борлоуг (мал. 28) удостоєний саме премії миру, а не в номінації продовольства і сільського господарства.Поясніть, чому про нього кажуть:«Людина, яка нагодувала світ».


сільськогосподарське виробництво набуло швидких обертів розвитку: з’явилися й поширилися нові сорти рослин, відбулося розширення площ зон зрошення, почали застосовувати добрива й пестициди. Значну роль у цей період відігралоактивне впровадження нової сільськогосподарської техніки.Підвищення врожайності в рослинництві дало поштовх інтенсивному розвитку тваринництва. Зокрема, поліпшиласяйого кормова база.

Крім позитивних наслідків, Зелена революція мала й недоліки через надмірне використання добрив і засобів захисту рослин. Наприкінці ХХ — на початку ХХІ ст. виникла потреба в екологічно чистій сільськогосподарській продукції.Таким чином з’явилися підприємства та сільгоспкомпаніїз вирощення органічної продукції.

Органічні продукти у світі (мал. 29, а, б) нині вирощують на близько 30 млн газемлі. Як ви вважаєте, чи достатньоплощі відведено для цього, враховуючи кількість населення та земельні ресурси нашої планети? Використовуючигеографічні джерела інформації, дізнайтеся, чи достатньо розвинене органічне сільське господарство в Україні.Запропонуйте ідеї щодо його ефективнішого впровадження в нашій державіта світі.

Органічне сільське господарство — це одна з форм ведення сільського господарства, у рамках якої відбувається свідома мінімізація використання синтетичних добрив, пестицидів, регуляторів росту рослин, кормових добавок, генетично модифікованих організмів. Навпаки, длязбільшення врожайності застосовуються різноманітні методи обробкиґрунту, вживають заходів із забезпечення культурних рослин елементами мінерального живлення, боротьби зі шкідниками й бур’янами. Дляцього активніше використовують ефект сівозміни та внесення органічнихдобрив: гній, компости, пожнивні залишки тощо.

АГРАРНІ СУСПІЛЬСТВА В СУЧАСНОМУ СВІТІ. Близько 20 тис. років тому, у період неолітичної революції, люди перейшли від збирання плодів і мисливства до рільництва та скотарства. Саме тоді сформувалисяперші аграрні суспільства. Упродовж тривалого часу вони були поширені значними просторами планети, де агрокліматичні умови давали змогувирощувати рослини й доглядати за худобою. У наш час аграрні громадиу вигляді окремих ареалів розселення мешкають переважно в Африці таЦентральній Азії. Такі суспільства виникають і в тих регіонах, де є ділянки родючої землі, де ростуть густі трави, і навіть у пустелях і гірськіймісцевості. Їхніми різновидами є скотарські та землеробські суспільства.

Скотарські суспільства мігрують з місця на місце залежно від сезонних змін. Оскільки вони мають в’ючних тварин, то пересуваються на значно дальші відстані, ніж люди, які живуть землеробством, полюванням і збиранням диких плодів. Одомашнення тварин дає змогу забезпечити регулярну наявність харчових продуктів. Скотарські суспільства, якправило, набагато більші, ніж угруповання мисливців і збирачів. Деякіз них налічують 250 і більше тисяч осіб. Уперше детальний опис скотарського суспільства здійснив Е. Еванс-Прічард, який вивчав нуерів, щоживуть у Південному Судані, в Африці. Такі суспільства поширені середінших народів Африки: арабів, берберів, туарегів (мал. 30, а). У СхіднійАфриці мешкають масаї (мал. 30, б), котрі, окрім ознак скотарськогосуспільства, відзначаються войовничими настроями.

В окремих куточках планети збереглися й землеробські суспільства. Зокрема, суспільством городницької культури є курурумба — плем’я зблизько тисячі осіб, що живуть у шістьох поселеннях на острові Нова Гвінея (уперше воно було досліджене вченими в 60-х роках ХХ ст.). У кожному поселенні є по кілька городів, відокремлених один від одного огорожею. Ці обгороджені ділянки поділені на клапті, якими володіють різніродини. Усі, і дорослі, й діти, беруть участь в обробленні своїх клаптів

землі, хоча чоловіки та жінки відповідають за різні види плодів і городини. Кожна родина має більш як один клаптикґрунту й відповідно до пір року вирощує там різні рослини,таким чином забезпечуючи постійну наявність харчів.

роль природних чинників у РОЗМІЩЕННІ

АГРАРНОГО виробництва. Для розвитку сільського господарства важливе значення мають природні умови та ґрунтові й агрокліматичніресурси.

З розвитком суспільства потреби в ресурсах зростають, розширюється їх необхідний перелік. Вплив природних умов на сучасне сільськогосподарське виробництво має комплексний характер. Вони впливають на життялюдей та на господарство водночас і сукупно. Значна кількість природнихчинників взаємодіє так, що кожний з них залежить від інших. Наприклад,для сільського господарства дуже важливе значення мають ґрунти, але нелише вони визначають умови й можливості сільськогосподарського освоєння території. Нерідко найкращі ґрунти розміщені на крутих схилах абов перезволожених улоговинах, які неможливо обробляти.

Кліматичні ресурси належать до невичерпних. Вони значною мірою впливають на життєдіяльність людей. Клімат визначає зональність сільськогосподарського виробництва. До сільськогосподарських кліматичних ресурсів належать термічний режим повітря і ґрунту, запаси вологи.Кожна широта на Землі в певний період року одержує певну кількість тепла і світла, необхідних для активного розвитку сільськогосподарськихкультур (періоду вегетації). Саме тому кожна країна, виходячи з певнихкліматичних ресурсів своєї місцевості, спеціалізується на вирощуванніокремих видів або сортів рослин.

Визначте за малюнком 31, які території є придатними для ведення сільського господарства.

Природні ресурси, що їх видобуває людство, є сировиною для різноманітних видів господарства. Від ґрунтових ресурсів залежить землезабез-печеність території. Весь земельний фонд світу (без урахування Антарктиди) становить 134 млн га. За середньої щільності населення близько 42 осіб/км2 землезабезпеченість на душу населення оцінюють у 2,4 га.Проте слід врахувати той факт, що значні території земель є майже непридатними для життя й ведення сільського господарства. Це землі, зайняті льодовиками, кам’янистими породами, арктичними й тропічнимипустелями, на які припадає близько третини суходолу планети.

Понад 31 % придатної для життя території планети займають ліси, до 10 % — високопродуктивні луки, де ведеться інтенсивний випас худоби йзаготівля кормів, близько 15 % — відносно малопродуктивні пасовища йлише 11 % земель використовують під ріллю та багаторічні насадження.Для України земельні ресурси мають велике значення — вони становлять40 % продуктивних ресурсів національної економіки країни.

З давніх-давен людина використовувала природу для власних потреб (збирання, полювання, рибальство) і тільки із часом навчилася оброблятиземлю й розводити тварин. Так поступово почали виникати аграрні відносини між людьми. Основою сільськогосподарського виробництва є земельніресурси. Вирішальну роль відіграють кількість і якістьсільськогосподарських угідь. Найбільші їх площі зосередженів Азії та Північній Америці, а найбільш розораною є Європа.

До десятки країн, які мають найбільші площі орних земель,

належать: Австралія, Бразилія, Індія, Казахстан, Канада, Китай, Нігерія,Росія, США, а також — Україна.

вплив селекції й генетики на продуктивність сільського господарства. З кінця ХХ ст. розпочався справжній генетичний бум. Дослідження генетиків і селекціонерів створили передумови для активного розвитку

медицини, харчової промисловості й, безумовно, сільського господарства.

Від праці генетиків і селекціонерів (мал. 32, 33) залежить не лише врожайність сортів культурних рослин і продуктивність порід тварин, а й вміст у плодах чи молоці білків, жирів,вуглеводів, склад амінокислот. А це має принциповий впливна якість продукції. Тому дослідження вчених деякою міроювпливають навіть на спеціалізацію агровиробництва.


 

ЗНАЧЕННЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА. Питома вага сільського господарства у структурі національної економіки та його частка у ВВП країни свідчать про рівень її розвитку. Зокрема, у країнах, що розвиваються, більшість населення зайнята в сільському господарстві, частка продукціїякого у ВВП є вирішальною. У країнах Європи й ПівнічноїАмерики, які перебувають у постіндустріальній фазі розвитку, частка зайнятого населення в цій сфері коливається вмежах 2-6 %. Сільське господарство в цих країнах є високопродуктивним і високоефективним.

У країнах, що розвиваються, переважає екстенсивний тип розвитку сільського господарства, коли врожайність зростає за рахунок розширення посівних площ, а продуктивність тваринництва — за рахунок збільшення поголів’я худоби. Такий шлях дає обмежені можливості для зростання сільськогосподарського виробництва.

У розвинених країнах переважає інтенсивний тип розвитку, коли врожайність підвищується за рахунок ефективнішого ведення сільськогогосподарства, застосування нових сортів та прогресивних технологій. Утваринництві інтенсивним шляхом є нові технології годівлі худоби та виведення продуктивних порід.

ДІЛОВИЙ ЩОДЕННИК

1. Сільське господарство є одним з видів діяльності національної (світової) економіки і спрямоване на забезпечення населення продовольством і створення сировинної бази для підприємств харчової, легкоїта інших промисловостей.

2. Україна належить до світової десятки країн за площею орних земель.

3. Для розвинених країн характерним є інтенсивний шлях розвитку сіль

ського господарства, для країн, що розвиваються, — екстенсивний.

ЗНАЮ, розумію, вмію пояснити

1. Назвіть основні етапи розвитку світового сільського господарства. Що вамвідомо про «Золотий півмісяць»?

2. Визначте роль природних ресурсів для сільськогосподарського виробництва.

3. Поясніть термін «Зелена революція». Де вона почалася?

4. Схарактеризуйте значення сільськогосподарських кліматичних ресурсів дляведення господарства.

5. Наведіть приклади інтенсивного й екстенсивного ведення сільського господарства.

6. Про що свідчить частка сільського господарства у ВВП країни?

7. Поясніть значення факту: земельні ресурси України становлять 40 % продуктових ресурсів національної економіки.

 

Це матеріал з підручника Географія 9 клас Надтока, Топузов

 






^