mozok.click » Географія » Особливості розвитку та сучасний стан легкої промисловості
Інформація про новину
  • Переглядів: 769
  • Автор: admin
  • Дата: 31-01-2018, 01:42
31-01-2018, 01:42

Особливості розвитку та сучасний стан легкої промисловості

Категорія: Географія

Чим пов’язані між собою сільське господарство та легка промисловість?

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЛЕГКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ. Легка промисловість — це форма економічної діяльності, від розвитку якої залежить формування державних бюджетів багатьох країн світу. Вона об’єднує велику кількість видів і підвидів. Основні зних — швейне, взуттєве, текстильне виробництво. Саме вонинабули значного розвитку, і промисловість світу вже не можеобійтися без їхньої продукції.

Легка промисловість світу в сучасній глобальній економіці дещо «змінила прописку». Нині вона набула значних масштабів у країнах, що розвиваються. У зв’язку із цим чимало розвинених країн вирішили не конкурувати з дешевшою продукцією в даному сегменті ринку, а зосередити своєвиробництво на випуску дорогих брендових товарів. Яскравим прикладом цього є швейна промисловість. Багатьом відомі європейські кутюр’є та модельєри, які за невеликих обсягів виробництва отримують вагомий прибуток за рахунокексклюзивності товарів.



Провідним видом легкої промисловості є текстильна. Основні райони виробництва тканин зосереджено в Китаї,США, Індії (перше місце у світі за випуском бавовняних тканин), Японії (світовий лідер за випуском шовкових тканин), Німеччині. Підприємства легкої промисловості тяжіють до споживача, сировини і трудових ресурсів (мал. 158).

Нині в легкій промисловості світу розрізняють виробництва, які випускають дешеву продукцію, вироблену низькокваліфікованою робочою силою, і виробництва, які потребують застосування складних технологій,дорогої сировини, участі висококваліфікованих кадрів.

1. Визначте за картою (мал. 158) європейські країни , які є лідерами в текстильній промисловості.

2. Які крани є основними виробниками одягу й взуття у світі?


СТРУКТУРА ЛЕГКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ. Легка промисловість є складовою частиною комплексу виробництва споживчих товарів. Продукцію легкої промисловості використовують в усіх сферах господарства.Найтісніші зв’язки вона має із сільським господарством і хімічною промисловістю — основними постачальниками сировини для її підприємств.Основними компонентами легкої промисловості є: текстильна, швейна,шкіряно-взуттєва, хутрова й галантерейна промисловість.

Текстильна промисловість світу за останні десятиліття істотно змінилася. Передумовою цього була науково-технічна революція, яка відбулася в другій половині минулого століття. Асортимент текстилю становлять здебільшого бавовняні вироби і тканини, невеликий сегмент мають вовна, льон, штучне волокно. Нині помітно збільшилося застосування втекстилі різних синтетичних (хімічних) волокон і матеріалів.

Текстильна промисловість у світовому масштабі розвивається стрімкими темпами. Основним регіоном, на який припадає майже 70 % усього

обсягу текстилю, є Азія. А якщо розглядати текстильну промисловість з позиції категорії товарів і продукції, то можна сміливо зазначити, що азійські країни постачають на світовий ринок майже половину всіх вовняних і бавовнянихтканин. Найбільшими виробниками бавовняних тканинвважають Китай (30 %), Індію (майже 10 %), СТТТА, Тайвань, Японію, Індонезію. Вовняні тканини в основному виготовляють у Китаї (15 %), СТА, Туреччині й Індії, деякихзахідноєвропейських країнах. Вітчизняна ж промисловість,незважаючи на велику частку виробництва натуральної сировини для текстилю, зазнає серйозного спаду й нині не можеконкурувати з імпортними товарами без державних програмрозвитку та підтримки.

Швейна промисловість світу охоплює виробництво одягу й білизни та безлічі інших виробів. За особливостями розвитку зіставна з текстильною. Провідними експортерами швейної продукції є Китай, Республіка Корея, Індія, Колумбія, Тайвань. А розвинені країни, як уже зазначалося, спеціалізуються на невеликих обсягах елітних, модних індивідуальних виробів.

Взуттєва промисловість у світовому господарстві найбільш схильна до переміщення до країн з економікою, що розвивається. В основному це обумовлено дешевшою працеюробітників у цих країнах. Чільні позиції у світовому масштабі з виробництва взуття знову тримає Китай — близько 40 %усього споживчого ринку в світі.


Таким чином, останнім часом центр легкої промисловості в планетарному масштабі значно змістився із Західної Європи та СТА до країн Азії.

Перші джинси пошив Леві Стросс у 1853 р. в США післятого, як один із золотошукачів поскаржився йому, що золото знайти значнолегше, ніж пару міцних і зручних штанів. Вони нагадували комбінезон і булискроєні з коричневої тканини, призначеної для наметів і тентів. Тоді цютканину вивозили з італійського порту Генуя, і на тюках ставили штампGenes. Американці читали його на свійманер — «Джинс». Але сучасну назву джинси отримали лише в середині XX ст., доти їх називали «комбінезонбез верхньої частини». Коли у Штраусазакінчилися запаси наметового брезенту, він закупив щільну саржу в Німі,Франція. Звідси пішла назва бавовняної тканини denim (de Nimes — з Німу).Користуючись засобами Інтернету таіншими джерелами, підготуйте виступпро історію виробництва та еволюціюджинсів (мал. 159).

ДІЛОВИЙ ЩОДЕННИК

1. Основними видами легкої промисловості е текстильне, швейне ташкіряно-взуттєве виробництво.

2. Основні центри виробництва продукції легкої промисловості перемістилися останнім часом з Європи та США до країн Азії.

3. Продукція Китаю становить 40 % споживчого ринку легкої промисловості.

ЗНАЮ, розумію, вмію пояснити

1. Сформулюйте значення легкої промисловості для світової економіки.

2. Поміркуйте, скільки елементів вашого одягу виготовлено в Китаї. Про що цесвідчить?

3. Якою є структура легкої промисловості?

4. Дайте порівняльну характеристику швейної та текстильної промисловостісвіту.

5. Яка з країн світу виробляє найбільше взуття?

6. Використовуючи ресурси Інтернету, підготуйте розповідь про стан легкоїпромисловості в Тайвані та Пакистані.

 

Це матеріал з підручника Географія 9 клас Надтока, Топузов

 






^