mozok.click » Правознавство » Особливості електронного продажу й операцій із платіжною карткою
Інформація про новину
  • Переглядів: 104
  • Автор: admin
  • Дата: 8-02-2018, 01:17
8-02-2018, 01:17

Особливості електронного продажу й операцій із платіжною карткою

Категорія: Правознавство

Згадайте.... — що означає вислів «купувати кота в мішку».

Як ви розумієте... — вислів Бернарда Шоу «Борги схожі на всяку іншу пастку: потрапити в них вельми легко, але вибратися досить важко»?

Чи знаєте ви, що... — майже половина всієї інтернет-торгівлі в Україні — це продаж електроніки та побутової техніки?

«Що винен, віддати повинен». «Коли прийде віддавати, то нема що дати».

Українські прислів Я

20.1. Правове регулювання електронної торгівлі

Інтернет-торгівля розвивається швидкими темпами, хоча з’явилася порівняно недавно. У США в 60-х роках ХХ ст. системи електронної торгівлі почали використовувати для обміну інформацією між транспортними службами під час підготовки рейсів та для замовлення квитків. Згодом виникли і стали загальнодоступними інтернет-магазини, у яких можна було замовляти товари і послуги за допомогою банківських карток.

Щорічно мільйони українців роблять покупки в інтернеті. Якийсь час існувала така ситуація, коли склався певний тип відносин, пов’язаних зі здійсненням актів купівлі-продажу не безпосередньо, а ніби «заочно», дистанційно, однак механізм правового регулювання цих відносин відставав від реалій. Електронні угоди перебували немовби за межами правового поля, і тому в разі недобросовісності когось із учасників відносин було важко добитися справедливого розв’язання конфлікту. Це було на руку шахраям, які з метою неправомірного збагачення нахабно використовували необізнаність громадян та тимчасову недосконалість законодавства.

Причини для покупки онлайн

Зручність

Широкий

асортимент

Обізнаність

Вигідна ціна

Можливості

Скорочується час та зусилля для здійснення покупки

Великий вибір товарів

Перегляд інформаційних відгуків про товари

Пошук

найвигіднішої

ціни

Створення списку товарів та резервування товару



У 2015 році, після кількох років розробки законопроекту, Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов’язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Правові норми цього Закону регулюють правовідносини, що виникають у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів, тобто під час дистанційного укладення та виконання правочинів із купівлі-продажу товарів або постачання товарів, виконання робіт і надання послуг, а також пов’язані з ними юридичні дії із застосуванням електронних інформаційно-комунікаційних засобів і технологій.

Право, виражене в тексті закону

Закон України «Про електронну комерцію» (03.09.2015, витяг)

Стаття 3. Визначення термінів

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

1) електронна комерція — відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час учинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов’язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, унаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов’язки майнового характеру;

2) електронна торгівля — господарська діяльність у сфері електронної купівлі-продажу, реалізації товарів дистанційним способом покупцеві шляхом учинення електронних правочинів із використанням інформаційно-телекомунікаційних систем;

5) електронний договір — домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків та оформлена в електронній формі;

7) електронний правочин — дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем;

8) інтернет-магазин — засіб для представлення або реалізації товару, роботи чи послуги шляхом учинення електронного правочину;

9) інформаційні електронні послуги — платні або безоплатні послуги щодо оброблення та зберігання інформації, що надаються дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем за індивідуальним запитом їх одержувача;

14) реалізація товару дистанційним способом — укладення електронного договору на підставі ознайомлення покупця з описом товару, наданим продавцем у порядку, визначеному цим Законом, шляхом забезпечення доступу до каталогів, проспектів, буклетів, фотографій тощо з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, телевізійним, поштовим, радіозв’язком або в інший спосіб, що виключає можливість безпосереднього ознайомлення покупця з товаром або зі зразками товару під час укладення такого договору;

Правочин — дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків (Стаття 202 ЦКУ)

Закон визначає основні принципи правового регулювання у сфері електронної комерції, правовий статус продавця (виконавця, постачальника) та покупця (замовника, споживача) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції, постачальника послуг проміжного характеру, їх відповідальність, порядок укладення електронного договору, вирішення спорів між учасниками відносин у сфері електронної комерції.

Договір в електронній комерції може містити, окрім всіх істотних умов, які встановлює Цивільний кодекс України, ще й такі умови, як порядок його укладення; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок унесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (клієнт обрав не той товар тощо); спосіб зберігання та пред’явлення електронних документів і умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів. Важливо, що електронні документи, пов’язані з електронними правочинами, та їх паперові копії визнаються письмовими доказами, які передбачає чинне законодавство. Щоб електронний договір міг бути поданий як доказ у суді, треба, щоб він був укладений та підписаний у порядку, визначеному статтями 11 та 12 цього Закону.

Всі учасники відносин у сфері електронної комерції зобов’язані захищати персональні дані, що містяться в електронних документах (повідомленнях), у порядку, передбаченому Законом України «Про захист персональних даних».

Практичне завдання

Поміркуй над перевагами та недоліками придбання товару дистанційно. Запиши висновки у вигляді таблиці

Закон зобов’язує продавця, який поширив інформацію про товар, роботу, послугу, розкривати та забезпечити прямий, простий, стабільний доступ до інформації про повне його найменування та місцезнаходження, відомості про ліцензію, у разі її обов’язковості, інформацію щодо включення у вартість товару, роботи, послуги податків, вартість доставки.


Купуючи товар через інтернет і оплачуючи його, покупець отримує підтвердження цієї угоди у вигляді квитанції, товарного чи касового чека, електронного документа або талона, у якому повинна міститися вся необхідна інформація про продавця (адреса, ім’я, гарантійні зобов’язання, порядок прийняття претензії до товару), що має захистити покупця (споживача) від недобросовісних продавців та дозволяє в разі необхідності вести справу в суді.

Інтернет-магазин зобов’язаний надавати замовникам, покупцям, органам влади, провайдерам (адміністраторам) таку інформацію: повне найменування юридичної особи, її місцезнаходження та місце фактичного проживання, адресу електронної пошти та/або адресу інтернет-магазину, ідентифікаційний код для юридичної особи, відомості про ліцензію (серія, номер, строк дії та дата видачі), якщо його діяльність підлягає ліцензуванню (тобто отриманню спеціального дозволу від органів влади), про включення податків у розрахунок вартості товарів, яка вказана на сайті, вартість доставки, якщо вона буде здійснюватись. Якщо цих вимог не буде дотримано, продавець може бути притягнутий до відповідальності, що передбачена статтями 15 і 23 Закону України «Про захист прав споживачів». Права споживача, передбачені статтями 12 і 13 Закону України «Про захист прав споживачів», поширюються на покупця інтернет-магазину.

20.2. Операції з платіжними картками

«Система кредитування зводить нанівець безвідповідальність людини перед собою».

Жан Бодріяр, філософ, соціолог

Розрахунки за товари, послуги та виконані роботи часто здійснюють за допомогою такого платіжного інструменту, як пластикові картки. Вони схожі між собою зовні, та різні за функціональним призначенням і технологією використання. Торговельні мережі намагаються привабити покупців знижками чи пільгами і поширюють дисконтні картки, які підтверджують право на знижку чи створюють певний віртуальний накопичувальний баланс.

Установи чи організації створюють для своїх працівників ідентифікаційні картки, які спрощують доступ до приміщень чи інформації. Дисконтні та ідентифікаційні картки НЕ є платіжними. Платіжні картки може створювати та видавати (тобто «емітувати», випускати) ЛИШЕ фінансова установа, вони дозволяють оплачувати товари, послуги, роботи без готівкових коштів, отримувати гроші в банкоматах. Найчастіше в побуті їх називають пластиковими картками, однак насправді платіжні картки класифікуються за різними функціональними ознаками, а не за матеріалом, з якого їх виготовлено.

Уповноважені організації, які мають відповідну ліцензію, виготовляють заготовки на спеціальному обладнанні, великими тиражами. Потім банк наносить на них інформацію про платіжну систему, емітента картки (банк, який є учасником платіжної системи і здійснив емісію картки (випустив картку)) та 'її держателя (ця інформація про фізичну чи юридичну особу, яка на законних підставах використовує цей електронний платіжний засіб, може вноситися на картку на замовлення). Банк вручає платіжну картку держателю через структурні підрозділи банків чи видаючи зарплатну картку на підприємствах.

Платіжні системи — це платіжні організації, учасники платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними під час проведення переказу коштів (п. 1.29 Статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») Локальні платіжні системи здійснюють діяльність у межах однієї країни, банку чи регіону. Міжнародні платіжні системи (MasterCard, Amerikan Express, Visa та інші) забезпечують переказ коштів у межах цих систем з однієї країни в іншу.

Міжнародна платіжна система українського походження УкрКарт є членом міжнародних систем Visa та MasterCard, вона створила картковий продукт Maestro, який обслуговується також системою MasterCard. Отже, бувають локальні платіжні картки та картки міжнародних платіжних систем.

Право, виражене в тексті нормативного акту

Витяг із Постанови № 705 Правління Національного банку України від 05.11.2014 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів»

VI. Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками

1. Користувач зобов'язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень.

Використання електронного платіжного засобу за довіреністю не допускається.

2. Емітент зобов'язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу.

Емітент під час видачі електронного платіжного засобу за наявності можливості змінити ПІН користувачем зобов'язаний проінформувати користувача про це право та запропонувати змінити ПІН.

Користувач зобов'язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним.

3. Банк зобов'язаний у спосіб, передбачений договором:

1) повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу;

2) забезпечити користувачу можливість інформувати банк про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем;

3) реєструвати та протягом строку, передбаченого законодавством України для зберігання електронних документів, зберігати інформацію, що підтверджує факт інформування банком користувача та користувачем банку.

4. Банк у разі невиконання обов'язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.

5. Користувач зобов'язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.

6. Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов'язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.

7. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов’язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.

Платіжні картки можуть бути корпоративними (для здійснення операцій юридичної особи чи фізичної особи-підприємця) і особистими, які випущені (емітовані) на ім’я клієнта - фізичної особи. Держатель-фізична особа може оплачувати послуги, розраховуватися за товари, перераховувати кошти на рахунки інших осіб, одержувати готівку в банкоматах і касах банку.

Картковий грошовий рахунок є своєрідним електронним гаманцем. Поповнення коштів у ньому здійснюється внесенням готівки через каси банків, банкомати, переказуванням коштів із власного рахунку та рахунків інших фізичних і юридичних осіб, за рахунок отриманого кредиту та процентів, нарахованих на залишок коштів.

На рахунку власника дебетової платіжної картки обліковуються певні кошти, в межах яких здійснюються операції. Якщо коштів на картковому рахунку недостатньо чи вони відсутні, можна скористатися кредитом. На прохання клієнта банк відкриває кредитну лінію в межах певної суми на його ім’я, тобто фактично позичає кошти держателю кредитної картки. Умови надання кредиту, його погашення і порядок здійснення операцій за кредитними картками визначаються в договорі між клієнтом і банком.

Отримати кредит зазвичай зручно і легко, оскільки банки в боротьбі за клієнта розробляють привабливі умови. Але обов’язковою умовою в такому договорі є повернення коштів у конкретні терміни, часто у більшому розмірі, тобто із врахуванням відсотків за позику та терміну її погашення, тому за користування кредитом у більшості випадків доведеться повернути банкові більшу суму.

Номер картки.

Універсальний набір із 16 цифр, ідентифікатор Вашої картки

Ваше ім’я. Гарантія того, що Ви — власник картки. Під час оплати карткою у вас можуть попросити документ, який посвідчує особу

Чіп. Деякі картки мають умонтований чіп. Щоразу під час оплати карткою з чіпом вам потрібно вводити персональний ідентифікаційний номер (PIN), щоб підтвердити операцію. Наявність чіпа на картці значно підвищує безпеку розрахунків

MasterCart©PayPass™

Деякі картки можуть бути оснащені технологією MasterCart©PayPass™ (інноваційний спосіб оплати одним дотиком). Для здійснення платежів Вам потрібно лише доторкнутися карткою до терміналу, який підтримує технологію MasterCart©PayPass™, а для операцій на суму менше ніж 100 гривень, Вам не потрібно вводити PIN код

Термін дії картки

Задля безпеки кожна картка має обмежений термін дії, вказаний у форматі місяць/рік.

Картка дійсна до останнього дня вказаного місяця, після чого Ваш банк перевипустить її з новим номером


Практичне завдання

Дайте правову оцінку ситуацій, використовуючи отримані знання з теми

1. Максим зробив замовлення в інтернет-магазині. Обрав електричну шліфувальну машинку та деякі пристосування до неї. Через якийсь час йому зателефонував менеджер магазину і підтвердив замовлення за вказаною на сайті вартістю. Наступного дня, отримуючи товар, Максим перевірив справність інструмента і приготувався оплатити замовлення, але йому повідомили, що треба оплатити суму більшу, ніж було обумовлено в замовленні, оскільки зросла ціна.

2. Наталя придбала в інтернет-магазині дві модні футболки. Виявилося, що вони замалі. Одну футболку Наталя залишила і подарувала молодшій сестричці, а другу вирішила повернути. Вона виконала всі потрібні дії - зв’язалася з менеджером, дізналась адресу, відправила менеджеру номер накладної в належний термін. Вона хотіла повернути гроші за футболку. На сайті було вказано, що покупець може обміняти товар чи повернути його, але при цьому гроші залишаються в його особистому кабінеті і можуть бути використані для оплати наступної покупки. Минуло два місяці, але їй кошти не повернули ні на платіжну картку, ні віртуально на її баланс на сайті.

Перевірте себе:

1. Дайте відповіді на запитання:

— Що таке інтернет-магазин?

— Які переваги має електронна торгівля?

— Який закон встановлює порядок продажу товарів і послуг через інтернет?

— У чому відмінність між дебетною та кредитною платіжними картками?

— Чи можна передавати власну платіжну картку іншим особам?

— Яку суму особа має повернути банкові, якщо вона взяла кредит на 10 тисяч гривень терміном на 1 рік під 26 % річних?

2. Визначте ризики, на які можна очікувати, купуючи товар чи

замовляючи послуги через інтернет.

3. Схарактеризуйте переваги та недоліки онлайн покупок.

4. Якими інтернет-послугами доводилося вам користуватися?

Завдання для домашньої роботи:

1. Склади поради користувачам кредитних карток.

2. Запиши перелік запитань, на які треба звернути увагу,

дистанційно купуючи товари чи замовляючи послуги.

 

Це матеріал з підручника Основи правознавства 9 клас Васильків, Кравчук

 



^