mozok.click » Правознавство » Практичне заняття. Захист прав споживачів
Інформація про новину
  • Переглядів: 5325
  • Автор: admin
  • Дата: 8-09-2017, 08:40
8-09-2017, 08:40

Практичне заняття. Захист прав споживачів

Категорія: Правознавство

ПРИГАДАЙТЕ! Які вимоги висуваються до звернень громадян? ОСНОВНЕ ПОНЯТТЯ: споживач.

1. Які права та обов'язки мають споживачі

Відповідно до статті 42 Конституції України, держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та всіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Споживач — фізична особа, яка купує, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Основним нормативно-правовим актом у сфері захисту прав споживачів є Закон України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 р.

Відповідно до закону, споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на:

1) захист своїх прав державою;

2) належну якість продукції та обслуговування;

3) безпеку продукції;

4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця);

5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону;

6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав;

7) об’єднання в громадські організації споживачів (об’єднання споживачів).

Разом із цим, закон покладає на споживачів і обов’язки, до яких належать такі:

1) перед початком експлуатації товару уважно ознайомитися з правилами експлуатації;

2) у разі необхідності роз’яснення умов та правил використання товару — до початку використання товару звернутися за роз’ясненнями до продавця;

3) користуватися товаром згідно з його цільовим призначенням та дотримуватися умов, встановлених виробником товару;

4) застосовувати передбачені виробником у товарі засоби безпеки;

5) дотримуватися звичайних розумних заходів безпеки, установлених для товарів такого роду.

Тож яким чином поводити себе, якщо споживач придбав товар, який із якихось причин йому не підходить?

Передусім слід визначити, належної якості товар чи ні.

Якщо товар належної якості, споживач має право його обміняти на аналогічний. Однак слід пам’ятати, що не всі товари можна обмінювати. Так, не підлягають обміну всі продовольчі товари (тобто їжа, напої), лікарські препарати та засоби, предмети гігієни (наприклад, зубна паста).

Важливо, що товар належної якості можна обміняти протягом 14 днів.



Якщо на момент обміну аналогічного товару немає у продажу, споживач має право або придбати будь-які інші товари з перерахунком вартості, або отримати грошову компенсацію його вартості, чи здійснити обмін товару на аналогічний при найближчому надходженні відповідного товару в продаж. Продавець зобов’язаний у день надходження товару в продаж повідомити про це споживача.

Якщо споживачеві продали товар неналежної якості, він має право вимагати:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безкоштовного усунення недоліків товару;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

При пред’явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару вони мають бути усунені протягом 14 днів чи, за згодою сторін, в інший строк.

Слід мати на увазі, що такі вимоги можливі лише в тому разі, якщо не закінчився гарантійний строк. Крім цього, якщо протягом гарантійного строку виявлені суттєві недоліки, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), чи фальсифікації товару, споживач має право за своїм вибором вимагати від продавця чи виробника:

1) розірвання договору й повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) заміни товару на такий самий товар чи на аналогічний із числа тих, що є в наявності в продавця (виробника).

У разі придбання продовольчих товарів (їжа, напої) неналежної якості продавець зобов’язаний замінити їх на якісний товар чи повернути споживачу сплачені ним гроші, якщо вказані недоліки виявлені в межах строку придатності. При цьому розрахунки зі споживачем проводяться в такому самому порядку, як і у випадках із непродовольчими товарами.


ЗАВДАННЯ 1. Попрацюйте в парах. Розгляньте перелік непродовольчих товарів, які не підлягають обміну:

1) парфумерно-косметичні вироби; 2) дитячі іграшки м'які; 3) дитячі іграшки гумові надувні; 4) зубні щітки; 5) апарати для гоління; 6) розчіски, гребенці та щітки масажні; 7) білизна натільна; 8) білизна постільна; 9) панчішно-шкарпеткові вироби; 10) товари в аерозольній упаковці; 11) друковані видання тощо.

Як ви вважаєте, чому саме ці групи товарів потрапили до списку?

ЗАВДАННЯ 2. Попрацюйте в групах. Розгляньте ситуації та вкажіть, у яких випадках споживач має право на обмін товару.

• Олена придбала пару взуття, але виявилося, що розмір їй не підходить.

• Василь купив мобільний телефон, проте вже наступного дня розбив на ньому екран.

• Батьки придбали м'яку іграшку, яка не сподобалася дитині.

• Ганна придбала електричну зубну щітку, протягом гарантійного строку виявила брак.

2. Які державні органи захищають права споживачів

В Україні існує низка органів, створених із метою захисту прав споживачів. Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів (Держспоживінспекція) є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері державного контролю за дотриманням законодавства про захист прав споживачів.

Держспоживінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно, у разі порушення своїх прав споживач має право звернутися до територіальних органів Держспоживінспекції.

Іншим органом, діяльність якого спрямована на захист прав споживачів, є Державна служба

з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба). Вона є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Ця служба реалізує державну політику у сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного законодавства, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері тощо.

Як і Держспоживінспекція, Держпродспо-живслужба має свої територіальні органи, до яких має право звернутися споживач у разі порушення своїх прав у сфері обігу продовольчих товарів.


ПРИГАДАЙТЕ! У чому полягає відмінність між органами державної влади та органами місцевого самоврядування?

Органи захисту прав споживачів можуть створюватися й органами місцевого самоврядування. Так, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», органи місцевого самоврядування мають право:

1) розглядати звернення споживачів, консультувати їх із питань захисту прав споживачів;

2) аналізувати договори, що укладаються продавцями (виробниками) зі споживачами, із метою виявлення умов, які обмежують права споживачів;

3) у разі виявлення продукції неналежної якості терміново повідомляти про це відповідні територіальні органи у справах захисту прав споживачів, інші органи, що здійснюють контроль і нагляд за якістю та безпекою продукції;

4) у разі виявлення фактів реалізації продукції, яка не супроводжується відповідними доку-

ментами, або продукції з простроченим терміном придатності — тимчасово зупиняти реалізацію продукції до пред’явлення інформації, супровідних документів або припиняти її реалізацію;

5) подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів.

Нарешті, у разі порушення прав споживачів вони мають право звертатися з позовною заявою безпосередньо до суду.

ЗАВДАННЯ 3. Попрацюйте в групах. Складіть скаргу до органів захисту прав споживачів за зразком, наданим нижче, у таких ситуаціях:

• Ви придбали мобільний телефон, у якому протягом гарантійного строку виявлено дефекти; продавець відмовляється прийняти його в ремонт.

• Ви купили пальто, яке не підійшло за розміром; наступного дня магазин відмовляється його обміняти.

• Ви придбали вершкове масло, яке виявилося зіпсованим; магазин відмовляється компенсувати його вартість.

Зразок написання скарги

3. У чому полягають особливості електронного продажу товарів

Розвиток інформаційних технологій сприяв поширенню електронної комерційної діяльності, завдяки якій необхідні товари можна придбати, не виходячи з дому.

Електронний продаж товарів та послуг є відносно новим явищем. Із метою його вре

гулювання 3 вересня 2015 р. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про електронну комерцію».

Перш за все слід мати на увазі, що продавець зобов’язаний розмістити на своєму сайті таку інформацію:

• повне найменування юридичної особи або прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи — підприємця;

• місцезнаходження юридичної особи або місце реєстрації та місце фактичного проживання фізичної особи — підприємця;

• адресу електронної пошти та (або) адресу інтернет-магазину;

• ідентифікаційний код для юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків для фізичної особи — підприємця;

• відомості про ліцензію (серія, номер, строк дії та дата видачі), якщо господарська діяльність підлягає ліцензуванню;

• щодо включення податків у розрахунок вартості товару, роботи, послуги та в разі доставки товару — інформацію про вартість доставки;

• інші відомості, що підлягають оприлюдненню відповідно до законодавства.

На купівлю в мережі Інтернет поширюються всі вимоги Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідно, при придбанні товарів в інтернет-магазинах споживач має ті самі права, що й при купівлі у звичайній крамниці. Після укладення договору продавець зобов’язаний надати покупцеві підтвердження, що має містити такі дані:

• умови й порядок обміну (повернення) товару або відмови від виконання роботи чи надання послуги;

• найменування продавця (виконавця, постачальника), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії щодо товару, роботи, послуги;

• гарантійні зобов’язання та інформацію про інші послуги, пов’язані з утриманням чи ремонтом товару або з виконанням роботи чи наданням послуги;

• порядок розірвання договору, якщо строк його дії не визначено.

Слід мати на увазі, що в багатьох випадках в інтернет-магазинах продавцями можуть бути відразу декілька осіб або підприємств. Тому необхідно перевірити наявність на сайті найменування та місцезнаходження продавця, а якщо їх немає, то варто відмовитися від покупки. Адже в такому випадку права споживача захистити майже неможливо без звернення до правоохоронних органів. Пам’ятайте, що найменуваннями юридичних осіб не є адреса сайта. Вони виглядають як ТОВ «Ялинка», ПАТ «Крижинка» тощо. Лише знаючи найменування та місцезнаходження продавця, споживач може звернутися за захистом своїх прав до таких органів, як Держспо-живінспекція або Держпродспоживслужба. Якщо ж наявні ознаки шахрайства, то слід звернутися до правоохоронних органів, наприклад, до Департаменту кіберполіції Національної поліції.

ВИСНОВКИ

• Захист прав споживачів є конституційною нормою. Держава захищає права споживачів через спеціально уповноважені органи, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Споживач має право на отримання необхідної доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація має бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення послуги.

1. Дайте визначення поняття «споживач».

2. Запишіть назви нормативних актів, які містять норми про захист прав споживачів.

3. Подайте у вигляді схеми державні органи, які захищають права споживачів.

4. Заповніть таблицю «Права та обов'язки споживачів».

5. Складіть пам'ятку «Як безпечно здійснювати покупки в Інтернеті».

 

Це матеріал з підручника Основи правознавства 9 клас Святокум поглиблений рівень

 






^