Термінологічний словник з права за 9 клас » mozok.click
 

mozok.click » Правознавство » Термінологічний словник з права за 9 клас
Інформація про новину
  • Переглядів: 166
  • Автор: admin
  • Дата: 8-02-2018, 01:33
8-02-2018, 01:33

Термінологічний словник з права за 9 клас

Категорія: Правознавство

«Основи теорії держави і права»

Галузь права — сукупність правових норм, що становлять самостійну частину системи права та регулюють якісно однорідну сферу суспільних відносин специфічним методом правового регулювання.

Держава — політико-територіальна організація влади, яка з допомогою системи державних органів здійснює управління суспільством, а також вирішення загальносуспільних справ.

Державна влада — здатність й можливість державних органів управляти політичними, економічними, правовими процесами та подіями, контролювати соціально небезпечні явища, що виникають у суспільстві, а також регулювати поведінку громадян.

Державний лад — спосіб будови держави, передбачений Конституцією і законами для забезпечення упорядкованості, злагодженості і гармонії її діяльності.

Джерела права — спосіб матеріального закріплення юридичних норм, який засвідчує їх загальну обов’язковість і є зовнішньою формою вираження права.

Закон — нормативно-правовий акт, прийнятий органом законодавчої влади або безпосередньо народом, який має вищу юридичну силу, регулює найважливіші відносини і ухвалюється в особливому порядку.

Норма права — формально-обов’язкове правило поведінки, яке має загальний характер, встановлюється або санкціонується державою з метою регулювання суспільних відносин і забезпечується її організаційною, виховною та примусовою діяльністю.

Нормативно-правовий акт — ухвалений уповноваженим на це органом держави письмовий документ про встановлення, зміну або скасування правових норм.

Право — система загальнообов’язкових, формально визначених, гарантованих державою норм, що встановлюють права та обов’язки учасників правовідносин і регулюють суспільні відносини.

Система права — внутрішня організація права, яка полягає в єдності й погодженості усієї сукупності чинних правових норм певної держави, що проявляється у їх розподілі за галузями, підгалузями та інститутами права.



Систематизація законодавства — діяльність, спрямована на удосконалення змісту й упорядкування нормативно-правових актів з метою їх належного розуміння і застосування.

Соціальні норми — загальноприйняті правила поведінки, які регулюють відносини між людьми.

Форма держави — спосіб організації і здійснення державної влади, що розкривається у характеристиці форм правління, державного територіального устрою та державного політичного режиму.

Функції держави — основні напрямки діяльності держави, які розкривають її соціальну сутність і призначення в суспільстві.

До розділу II.

«Правовідносини. Правопорушення.

Юридична відповідальність»

Вина — внутрішнє психічне ставлення особи до вчинюваного нею суспільно небезпечного діяння та його наслідків. Буває у формі умислу і необережності.

Крайня необхідність — заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в такій ситуації не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.

Необхідна оборона — дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої за таких обставин для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Правовідносини — суспільні відносини, врегульовані правовими нормами.

Правопорушення — будь-яке протиправне, суспільнонебезпечне (шкідливе), каране, винне діяння (дія або бездіяльність) деліктоздатного суб’єкта, що завдає шкоди суспільству, державі, людям і тягне юридичну відповідальність.

Склад правовідносин — сукупність елементів, без яких правовідносини не можуть існувати, а саме: не менше двох суб’єктів, об’єкт та зміст правовідносин.

Юридична відповідальність — форма впливу на правопорушника, яка полягає у позбавленні його державою певних благ (матеріальних чи нематеріальних), що належали йому до факту вчинення правопорушення.

Юридичні факти — передбачені правовими нормами конкретні життєві обставини, які мають юридичне значення і породжують правові наслідки, оскільки з їх настанням виникають, змінюються і припиняються правовідносини.


До розділу III.

«Взаємозв'язок людини і держави»

Громадянин — політико-правове визначення особи, яке показує її зв’язок із конкретною державою.

Громадянство — постійний правовий зв’язок особи з державою, який знаходить своє вираження у взаємних правах і обов’язках.

Звернення громадян — форма участі громадян в управлінні державними і громадськими справами, що полягає у праві вносити в органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Конституційний Суд України — єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні, завданням якого є гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України.

Конституційні обов'язки — закріплена Конституцією і забезпечувана державою необхідна поведінка особи, яка перебуває на її території.

Конституція (Основний Закон держави) — особливий нормативно-правовий акт держави, прийнятий вищим органом законодавчої влади або народом, який має найвищу юридичну силу, закріплює і регулює базові засади суспільного та державного життя: основи суспільного ладу, державний устрій, систему, порядок утворення, принципи організації і діяльності державних органів, найважливіші права, свободи й обов’язки громадян, місцеве самоврядування та ін.

Людина — розумна, природна істота (вид класу ссавців), що посідає своє місце в сукупності інших живих організмів.

Органи державної влади — сукупність наділених владою та необхідними ресурсами інституцій, що здійснюють її функції і завдання.

Органи місцевого самоврядування — утворені територіальними громадами сіл, селищ і міст органи, які представляють їх спільні інтереси.

Особа — соціальна істота, яка є носієм культури, свідомості, творцем історії, а також суб’єктом правовідносин.

Права і свободи людини — забезпечувані державою можливості людини, спрямовані на досягнення її цілей і задоволення її інтересів.

До розділу IV.

«Неповнолітні як суб'єкти цивільних, сімейних, трудових, адміністративних і кримінальних правовідносин»

Адміністративне правопорушення — протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, що посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.

Електронна торгівля — організація і технологія купівлі-продажу товарів, послуг електронним способом із використанням телекомунікаційних мереж та електронних фінансово-економічних інструментів.

Злочин — суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене деліктоздатним суб’єктом, яке посягає на суспільний лад, власність, особу, правопорядок та інші цінності і передбачене кримінальним законодавством.

Кредитна картка — іменний платіжно-розрахунковий інструмент, який видають банки або торговельні фірми своїм клієнтам для оплати необхідних для них товарів і послуг, придбаних у кредит. На відміну від дебетової картки кредитна картка може бути не пов'язана з реальним банківським рахунком.

Кримінальний проступок — протиправне винне діяння, яке має зовнішню схожість зі злочином, але менший рівень суспільної небезпеки, щодо якого встановлено спрощену процедуру судового розгляду.

Неповнолітній — фізична особа у віці до 18 років.

Оплата праці — винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку виплачують працівникові за виконану ним роботу.

Охорона праці неповнолітніх — система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності неповнолітньої особи у процесі праці.

Платіжна картка — платіжний засіб, інструмент, що пов'язаний з електронним рахунком держателя картки, призначений для оплати покупок товарів чи послуг, оплати інших зобов'язань та отримання готівкових коштів з власного банківського рахунку.

Право власності — право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, що полягає у можливості володіти, користуватися і розпоряджатися цим майном.

Правосуб'єктність — здатність особи бути учасником (суб’єктом) правовідносин, що охоплює правоздатність, дієздатність і деліктоздатність.

Правочин — дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Робочий час — час, протягом якого працівники відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку зобов’язані виконувати трудові обов’язки, передбачені трудовим договором.


Сім'я — особи, які спільно проживають на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також з інших підстав; які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Склад правопорушення — юридична конструкція, яка об’єднує факти, ознаки протиправної поведінки і охоплює чотири елементи: суб’єкт правопорушення, об’єкт правопорушення, суб’єктивну сторону і об’єктивну сторону.

Споживач — особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Трудовий договір — угода між працівником і роботодавцем, відповідно до якої працівник зобов’язується виконувати визначену роботу, підпорядковуватися

внутрішньому трудовому розпорядку, а роботодавець зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для її виконання.

Цивільна правоздатність — здатність особи мати цивільні права та обов’язки.

Цивільна дієздатність — здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати.

Час відпочинку — час, впродовж якого працівники вільні від обов’язку працювати і мають право використовувати його на свій розсуд.

Шлюб — добровільний, рівноправний сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану, що породжує між подружжям взаємні особисті немайнові й майнові права та обов язки.

До розділу V.

«Якщо право — це професія»

Адвокат — громадянин, який отримав право займатись адвокатською діяльністю, що полягає у здійсненні захисту, представництва та наданні інших видів правничої допомоги на професійній основі.

ДІЛЬНИЧНИЙ Офіцер ПОЛІЦІЇ — посадова особа поліції, що здійснює профілактичну та роз’яснювальну роботу з населенням із метою недопущення вчинення правопорушень.

Нотаріус — фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, із метою надання їм юридичної вірогідності.

Правозахисник — людина, яка сповідує філософію верховенства прав людини, висловлює власні думки, досвід і бачення світу у формі глобального усвідомлення важливості та беззаперечного дотримання прав людини як єдиної загальносвітової ідеології.

Прокурор — державний службовець, функції якого полягають у підтриманні публічного обвинувачення в суді, організації і процесуальному керівництві досудовим розслідуванням, вирішенні відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляді за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; представництві інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Слідчий — службова особа, уповноважена в межах компетенції, передбаченої кримінально-процесуальним законодавством, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.

Суд — орган, що здійснює правосуддя у формі розгляду і вирішення цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних та інших категорій справ у встановленому законом процесуальному порядку.

Суддя — посадова особа, наділена виключними повноваженнями на здійснення правосуддя.

Юрисконсульт — юрист, який є штатним працівником юридичної особи, що забезпечує дотримання законодавства як організацією, так і стосовно організації з боку інших учасників правовідносин.

 

Це матеріал з підручника Основи правознавства 9 клас Васильків, Кравчук

 






^