ПРИГАДАЙТЕ! Які міжнародні організації та установи охоплює сучасний міжнародно-правовий механізм захисту прав і свобод людини?
1. Із якою метою було створено Європейський суд із прав людини
Іноді вітчизняна судова система не забезпечує повного захисту прав і свобод людини.
У таких випадках можливе звернення за захистом до міжнародних судів, із яких найбільш відомим та ефективним є Європейський суд із прав людини (ЄСПЛ).
Європейський суд із прав людини створено в 1959 р. як механізм забезпечення дотримання Європейської конвенції про захист прав людини й основоположних свобод. Юрисдикція суду поширюється на всі держави-члени Ради Європи, що ратифікували цю конвенцію (загалом їх 47), у тому числі й на Україну.
У громадян України можливість звертатися до Європейського суду з’явилася після вступу України до Ради Європи й прийняття 17 липня 1997 р. Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року», Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».
Місцем перебування ЄСПЛ є місто Страсбург у Франції.
Усі скарги до Європейського Суду надсилаються за адресою: European Court of Human Rights, Council of Europe/BP 431 R6 67006, Strasburg Cedex France.
2. Яким є порядок звернення до Європейського суду із прав людини
Існує низка умов, за яких скарга може бути
прийнята ЄСПЛ до розгляду.
• Предметом скарги можуть бути тільки права і свободи, які гарантуються Європейською конвенцією про захист прав людини й основоположних свобод або її протоколами. Відповідно, при поданні скарги вказується, які саме права і свободи, що гарантуються Конвенцією, були порушені.
• Заява до ЄСПЛ можлива лише за умови, що права особи порушені органами державної влади держав-учасниць Ради Європи. Порушення прав окремими громадянами або недержавними підприємствами чи організаціями не входять до компетенції ЄСПЛ.
• Подання заяви можливе лише після того, як були використані всі внутрішні засоби юридичного захисту, і лише протягом шести місяців із дати винесення остаточного рішення. Іншими словами, пряме звернення до ЄСПЛ неможливе, якщо за захистом порушеного права особа попередньо не зверталася до національних судів, а її справа не пройшла всі необхідні інстанції (першу, апеляційну, касаційну).
Заява до ЄСПЛ має містити такі дані:
а) стислий виклад фактів, щодо яких виникли скарги, та суть таких скарг;
б) права, гарантовані Конвенцією або протоколами до неї, які були порушені;
в) національні засоби юридичного захисту, якими скористався заявник;
г) перелік рішень судів (або інших державних органів) у справі із зазначенням дати кожного рішення та органу, який його виніс, а також короткої інформації про зміст цього рішення. До листа додаються копії таких рішень.
Заява до ЄСПЛ надсилається поштою і може бути складена будь-якою мовою, що є офіційною в державах-членах Ради Європи (у тому числі українською). Судочинство в ЄСПЛ здійснюється англійською або французькою мовами.
Слід мати на увазі, що ЄСПЛ не виконує функції національного суду. Він не може змінювати або скасовувати рішення українських судів та органів державної влади. Тим не менш, у своєму рішенні ЄСПЛ може визнати наявність порушення права та зобов’язати державу, винну в цьому порушенні,
відшкодувати заявнику шкоду, завдану порушенням. Крім цього, у рішенні можуть міститися рекомендації щодо заходів індивідуального та загального характеру. Заходи індивідуального характеру — заходи, спрямовані на припинення порушення прав заявника та, наскільки це можливо, відновлення його прав. Заходи загального характеру — це заходи, спрямовані на запобігання новим, подібним до визнаних ЄСПЛ порушенням.
Європейський суд із прав людини — міжнародна судова установа, заснована в 1959 р. Суд розміщується у Сграcбурзі, у Палаці прав людини, що був спроектований у 1994 р. британським архітектором Річардом Роджерсом
Відповідно до статті 46 Європейської конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, держава зобов’язана виконувати рішення ЄСПЛ. Порядок виконання цих судових рішень урегульовано Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Контроль за виконанням рішень здійснює Комітет Міністрів Ради Європи.
3. У яких випадках громадяни України звертаються до Європейського суду з прав людини
ЗАВДАННЯ. Попрацюйте в групах. Проаналізуйте короткі виклади заяв громадян України до ЄСПЛ. Спробуйте визначити, якою статтею чи статтями Європейської кон
венції про захист прав людини й основоположних свобод гарантуються права, на порушення яких скаржилися наші свіввітчизники.
9 вересня 2011 р. працівники авіакомпанії «Аеро-Світ», у тому числі заявники, оголосили про проведення 28 вересня 2011 р. страйку з метою вирішення трудового спору, що виник із керівництвом авіакомпанії «АероСвіт». Колективний трудовий спір було зареєстровано в Національній службі посередництва і примирення. Відповідні органи влади були повідомлені про рішення щодо проведення страйку.
У жовтні 2011 р. після розгляду позову, поданого керівництвом авіакомпанії «АероСвіт», Бориспільський міськрайонний суд Київської області визнав страйк незаконним та заборонив його проведення. (Зі справи «Веніамін Тимошенко та інші проти України»)
19 вересня 2003 р. в газеті «Правое дело» було опубліковано лист, який, як стверджувалось, був написаний працівником Служби безпеки України, чиє ім'я не називалось. Цей лист було дослівно скопійовано з інформаційного інтернет-сайта. Лист містив твердження, зокрема, про те, що Г. Т. є членом організованої злочинної групи і бере участь у злочинній діяльності.
У жовтні 2003 р. Г. Т. звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації до редакції вказаної газети (далі — перший заявник) та до її головного редактора Л. Штекеля (далі — другий заявник).
7 травня 2004 р. суд виніс рішення, яким частково задовольнив вимоги Г. Т. та зобов'язав першого заявника опублікувати спростування відповідної інформації відносно Г. Т., другого заявника — опублікувати вибачення перед Г. Т., а також стягнув солідарно із заявників 15 000 грн відшкодування моральної шкоди на користь Г. Т. (Зі справи «Редакція газети "Правое депо" та Штекель проти України»)
Заявник проживає в с. Татарів, що становить частину міста-курорта Яремче Івано-Франківської області України. У селі немає централізованого водопостачання, а для господарчих потреб використовується вода з колодязів, які наповнюються з ґрунтових вод.
У лютому 2000 р. Татарівська сільська рада прийняла рішення облаштувати нове кладовище на земельній ділянці, розташованій на відстані 38 м від будинку заявника. Кладовище було відкрито в серпні 2000 р.
Протягом 2000—2003 рр. заявник ініціював судові провадження щодо незаконності розміщення кладовища на ділянці поблизу його будинку. 26 грудня 2003 р.
Верховинський районний суд Івано-Франківської області визнав план забудови території села незаконним у частині місця розташування кладовища, зокрема через відсутність санітарно-захисної зони завширшки 300 м, що відділяє житлову зону від кладовища, та водоохоронної зони завширшки 50 м, що відділяє джерела водопостачання від кладовища (далі — рішення від 26 грудня 2003 р.). Цим рішенням Татарівську сільську раду було зобов'язано закрити кладовище та сплатити заявнику певну компенсацію. Зазначене рішення залишається невиконаним попри неодноразові спроби Державної виконавчої служби виконати його.
Проведений у 2008 р. бактеріологічний аналіз води з колодязя заявника засвідчив багаторазове перевищення рівня вмісту бактерій E. coli. Відповідно, державні органи з охорони довкілля неодноразово рекомендували не використовувати воду для господарсько-побутових потреб. Причину забруднення води встановлено не було. (Зі справи «Дземюк проти України»)
ЄВРОПЕЙСЬКА КОНВЕНЦІЯ ПРО ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ Й ОСНОВОПОЛОЖНИХ СВОБОД
Стаття 8. Право на повагу до приватного і сімейного життя
1. Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
2. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Стаття 9. Свобода думки, совісті і релігії
1. Кожен має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно.
2. Свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Стаття 10. Свобода вираження поглядів
1. Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію
та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.
2. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
Стаття 11. Свобода зібрань та об'єднання
1. Кожен має право на свободу мирних зібрань і свободу об'єднання з іншими особами, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів.
2. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень на здійснення цих прав особами, що входять до складу збройних сил, поліції чи адміністративних органів держави.
ВИСНОВКИ
• Європейський суд із прав людини є важливим елементом міжнародно-правового механізму захисту прав людини. Його основним завданням є забезпечення дотримання Європейської конвенції про захист прав людини й основоположних свобод.
• Із 1997 р. право звертатися до Європейського суду отримали громадяни України. Як і громадяни будь-якої держави-члена Ради Європи, вони можуть подавати заяву до ЄСПЛ лише після того, як були використані всі внутрішні засоби юридичного захисту, і лише протягом шести місяців із дати винесення остаточного рішення.
1. Назвіть умови прийняття до розгляду скарги, поданої до Європейського суду з прав людини.
2. Які елементи має містити заява до Європейського суду з прав людини?
3. Проведіть міні-дослідження. Користуючись різними джерелами інформації (ЗМІ, спеціальна література, мережа Інтернет), знайдіть інформацію про звернення громадян України до Європейського суду з прав людини (два-три випадки). Стисло опишіть причину їхнього звернення до ЄСПЛ. Укажіть, на порушення якого права, гарантованого Європейською конвенцією про захист прав людини й основоположних свобод, скаржилися громадяни України.
Це матеріал з підручника Основи правознавства 9 клас Святокум поглиблений рівень