mozok.click » Правознавство » Праця, відпочинок і оплата
Інформація про новину
  • Переглядів: 1410
  • Автор: admin
  • Дата: 8-09-2017, 08:45
8-09-2017, 08:45

Праця, відпочинок і оплата

Категорія: Правознавство

ПРИГАДАЙТЕ! У чому полягає зміст конституційного права на відпочинок? ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ: робочий час, час відпочинку.

1. Як законодавство про працю визначає робочий час

Питання, які стосуються робочого часу та часу відпочинку, досить чітко врегульовані чинним трудовим законодавством із метою реалізації та захисту прав працюючих.

Законодавство України визначає види робочого часу.

Робочим часом вважається час, протягом якого працівник має виконувати свої трудові обов'язки згідно із чинним законодавством про працю, правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним і трудовим договорами.

Види робочого часу

Нормальна тривалість робочого часу

Скорочений робочий час

Неповний робочий час

Ненормований робочий час

Надурочний робочий час

Нічний робочий час

Відповідно до статті 50 Кодексу законів про працю України, нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Скорочений робочий час встановлюється для окремих категорій працівників:

• неповнолітніх віком від 16 до 18 років — 36 годин на тиждень;

• осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул) — 24 години на тиждень;

• учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, — не більше половини максимальної тривалості робочого часу (24, 36 годин) для відповідного віку;

• працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, — 36 годин на тиждень.

Крім цього, встановлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників — учителів, лікарів тощо.



За угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватися неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, у тому числі таку, що перебуває під її опікою, або здійснює догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку, неповний робочий день або неповний робочий тиждень встановлюється обов’язково. При цьому виді

робочого часу сторони самі домовляються про графік роботи.

Ненормований робочий час встановлюється для окремих категорій працівників, праця яких, у зв’язку зі специфікою й характером їх роботи, не вкладається в межі нормального робочого дня. Цей вид робочого часу, як правило, допускає роботу понад нормальний робочий день і тиждень, за що працівники користуються додатковою відпусткою. В окремих випадках таким працівникам може проводитися доплата.

Надурочний робочий час — це робота, яка виконується працівниками понад нормальний робочий день і тиждень за письмовим або усним розпорядженням власника або уповноваженого ним органу чи з його відома. За загальним правилом надурочні роботи не допускаються, але власник або уповноважений ним орган може застосовувати їх у виняткових випадках, передбачених законодавством. До надурочних робіт не залучають вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років, неповнолітніх та інших осіб.

Свої особливості має і нічний робочий час. Таким вважається робочий час із 22 до 6 години. Під час роботи в нічний час встановлена тривалість роботи скорочується на одну годину. До роботи в нічний час забороняється залучати вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років, неповнолітніх та деяких інших осіб.

2. Що таке час відпочинку з точки зору права

Часом відпочинку є встановлений законодавством час, протягом якого працівники звільняються від виконання своїх трудових обов'язків і який вони можуть використовувати на власний розсуд.


Протягом робочого дня працівникам має надаватися перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин (обідня

перерва). Перерва для відпочинку та харчування надається, як правило, через чотири години після початку роботи. Перерви в робочий час не включаються. Крім цього, для окремих категорій працівників встановлюються додаткові, визначеної тривалості перерви (наприклад перерви для обігрівання в холодну пору року для працівників, які працюють на свіжому повітрі).

Тривалість відпочинку між робочими днями залежить від тривалості робочого дня та режиму роботи. Він повинен бути не меншим за тривалість робочого часу.

Безперервний щотижневий відпочинок (вихідні дні) не повинен бути меншим за 42 години. При п’ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідні дні на тиждень, при шестиденному робочому тижні — один вихідний день. Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п’ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботи підприємства, установи, організації та, як правило, має надаватися підряд із загальним вихідним днем.

Залучення працівників до роботи у вихідні дні забороняється. Тільки у виняткових випадках, передбачених законодавством, і тільки з дозволу профспілки дозволяється залучати до роботи у вихідні дні окремих працівників і лише за письмовим наказом власника або уповноваженого ним органу.

До святкових і неробочих днів належать: 1 січня — Новий рік, 8 березня — Міжнародний жіночий день, 1 — 2 травня — День міжнародної солідарності трудящих, 9 травня — День перемоги, 28 червня — День Конституції України, 24 серпня — День незалежності України, 14 жовтня — День захисника України. Крім цього, робота не проводиться у дні релігійних свят: 7 січня — Різдво Христове; 1 день (неділя) — Пасха (Великдень); 1 день (неділя) — Трійця. У випадку, коли святковий або неробочий день

збігається з вихідним днем, він переноситься на наступний день після святкового або неробочого.


Закон України «Про відпустки» визначає такі види відпусток:

1) щорічні відпустки:

• основна відпустка;

• додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці;

• додаткова відпустка за особливий характер праці;

2) додаткові відпустки у зв’язку з навчанням;

3) творчі відпустки;

4) соціальні відпустки:

• відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами;

• відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

• додаткова відпустка працівникам, які мають дітей;

5) відпустки без збереження заробітної плати. Щорічна відпустка надається працівникам

зі збереженням місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Мінімальна тривалість щорічної відпустки складає 24 календарні дні. Порядок вирахування тривалості щорічної відпустки визначається законодавством.

Для окремих категорій працівників можуть встановлюватися відпустки, тривалість яких є більшою. Зокрема, неповнолітнім щорічна відпустка надається тривалістю 31 календарний день.

Деяким працівникам можуть надаватися додаткові відпустки (наприклад працівни

кам, які зайняті на роботах зі шкідливими умовами праці).

Працівники, що поєднують роботу з навчанням, мають право на додаткову відпустку за

місцем роботи. Для закінчення дисертаційних робіт, написання підручників та в інших випадках, передбачених законодавством, працівникам надається творча відпустка.

3. Як закон регулює оплату праці

Конституційне право на працю включає, зокрема, можливість заробляти собі на життя працею, тобто отримувати винагороду за свою роботу — заробітну плату. Стаття 43 Конституції України містить положення, згідно з якими кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу за визначену законом. Крім того, право на своєчасне отримання винагороди за працю захищається законом.

Заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівнику за виконану ним роботу.

Мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

ЗАВДАННЯ. Попрацюйте із джерелом права. Ознайомтеся зі змістом статті 96 Кодексу законів про працю України і дайте відповіді на запитання.

1) Що являє собою тарифна система оплати праці?

2) Хто може претендувати на підвищення кваліфікаційного розряду?

3) Які чинники впливають на розмір посадового окладу службовців?

Структура заробітної плати включає основну, додаткову зарплату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Основна зарплата — це винагорода за виконану роботу відповідно до норм праці. Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок, відрядних розцінок для робітників, окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата — це винагорода за працю понад встановлені норми, за трудові успіхи, особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, премії.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати — це винагорода за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами й положеннями, компенсаційні та інші виплати.

ВИСНОВКИ

• Право на працю тісно пов'язане з правом на відпочинок і включає можливість отримання винагороди за свою роботу.

• Законодавством встановлено, що нормальна тривалість робочого часу складає 40 годин на тиждень. З урахуванням специфіки умов праці та потреб працівників визначені різні види робочого часу.

Для тих, хто працює, встановлені різні види відпочинку: від перерви протягом робочого дня до відпустки. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації, і максимальним розміром не обмежується.

1. Дайте визначення понять: «робочий час», «час відпочинку».

2. Заповніть таблицю «Види робочого часу».

3. Подайте у вигляді схеми структуру заробітної плати.

Кодекс законів про працю України встановлює, що працівники зобов’язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно й точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, дотримуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про

охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, із яким укладено трудовий договір. Крім цього, працівники мають виконувати вимоги, встановлені функціональними обов’язками, внутрішнім розпорядком підприємства, установи, організації, а також трудовим договором.

2. Яким є порядок застосування дисциплінарних стягнень

Дисциплінарна відповідальність застосовується за вчинення дисциплінарних проступків.

Дисциплінарний проступок є особливим видом правопорушення, який виявляється в порушенні трудової, навчальної, службової та військової дисципліни. До правопорушників можуть застосовуватися стягнення, передбачені правилами внутрішнього розпорядку, дисциплінарними статутами і положеннями: зауваження, попередження, догана, переведення на іншу роботу, звільнення тощо.

Дисциплінарна відповідальність — окрема форма юридичної відповідальності за порушення на підприємствах, в установах, організаціях правил внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу й виборного профспілкового органу на основі типових правил.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один із таких заходів стягнення:

1) догана;

2) звільнення.

Дисциплінарне стягнення може накладатися лише органом, якому надано право прийняття на роботу певного працівника.

Дисциплінарне стягнення застосовується безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців із дня вчинення проступку. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

Дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством. Працівник може звернутися до комісії з трудових спорів у тримісячний строк із дня, коли він дізнався або мав дізнатися про порушення свого права, а у спорах про виплату належної йому заробітної плати — без обмеження будь-яким строком.

У разі пропуску з поважних причин встановленого строку комісія з трудових спорів може його поновити.

Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення. Протягом строку дії дисциплінарного стягнення до працівника не застосовуються заходи заохочення (премії, винагороди тощо).

Власник або уповноважений ним орган має право замість накладання дисциплінарного стягнення передати питання про порушення трудової дисципліни на розгляд трудового колективу або його органу.

ЗАВДАННЯ 2. Проаналізуйте ситуацію з правової точки зору.

Громадянин Л., робітник заводу «Спецмаш», 12 січня 2015 р. запізнився на роботу на дві години. У поясню

вальній записці причиною запізнення він указав зміни у графіку руху електропоїздів, які сталися через аварію на залізничній колії. Проте жодних документів на підтвердження цього робітник Л. не надав, і 14 січня йому було оголошено догану. У квітні через отриману догану Л. був позбавлений премії. Тоді він вирішив звернутися до комісії з трудових спорів, оскільки вважав, що догану йому оголошено безпідставно. Комісія з трудових спорів відмовилася розглядати заяву Л., яка була подана 18 квітня 2015 р.

Чи правомірні дії комісії з трудових спорів?

3. Що таке матеріальна відповідальність

Матеріальна відповідальність — вид юридичної відповідальності, яка накладається у випадку, коли внаслідок дій працівника було завдано матеріальної шкоди підприємству, установі, організації.

Умови накладення матеріальної відповідальності:

1) наявність прямої дійсної шкоди, яка виражається у втратах, викраденні, знищенні, пошкодженні майна, що викликало необхідність зробити витрати на відновлення або придбання майна;

2) протиправна поведінка особи, тобто невиконання або неналежне виконання працівником своїх трудових обов’язків;

3) причинний зв’язок між протиправною дією та завданою шкодою;

4) вина працівника в завданій шкоді.

Існують два види матеріальної відповідальності: обмежена і повна.

Обмежена матеріальна відповідальність включає обов’язок працівника відшкодувати збитки в межах середнього місячного заробітку. Цей вид відповідальності застосовується в усіх випадках, якщо для працівника законодавством не передбачена повна матеріальна відповідальність.

Повна матеріальна відповідальність передбачає обов’язок працівника відшкодувати шкоду в повному обсязі.

Законодавство визначає такі випадки настання повної матеріальної відповідальності:

1) між працівником і підприємством, установою, організацією укладено письмовий договір про взяття на себе повної матеріальної відповідальності;

2) майно та інші цінності були отримані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;

3) шкоди завдано діями працівників, які мають ознаки діянь, що переслідуються у кримінальному порядку;

4) шкоди завдано працівником, який перебував у нетверезому стані;

5) шкоди завдано нестачею, навмисним знищенням або навмисним псуванням матеріалів, а також інструментів та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівнику в користування;

6) відповідно до законодавства, на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, завдану підприємству, установі, організації під час виконання трудових обов’язків;

7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов’язків;

8) службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу;

9) керівник винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць. Покриття шкоди працівниками проводиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу або за рішенням суду.

ЗАВДАННЯ 3. Проаналізуйте ситуацію з правової точки зору.

Перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, сторож промислової бази кинув недопалок у паперовий ящик із залишками сміття, який був у приміщенні бази. Невдовзі зайнялося полум'я, яке сторож, зважаючи на свій стан, помітив не одразу. Пожежу вдалося загасити, але продукція, яка зберігалася на базі, була значно ушкоджена.

Хто має відшкодувати збитки? Яку відповідальність буде нести сторож?

ВИСНОВКИ

• Трудова дисципліна — це сукупність норм і правил, які забезпечують високопродуктивну та безпечну працю. Дотримання трудової дисципліни досягається заохоченням працівників, які виконують її вимоги, вихованням нетерпимого ставлення до порушень трудової дисципліни, покаранням тих, хто її порушує.

• Порушення трудової, навчальної, службової та військової дисципліни, яке завдає шкоди внутрішньому

порядку діяльності підприємств, установ, організацій тощо, називається дисциплінарним проступком і тягне за собою дисциплінарну відповідальність.

Матеріальна відповідальність виражається в обов'язку працівника відшкодувати шкоду, завдану підприємству, установі, організації. Матеріальна відповідальність може бути повною або обмеженою.

1. Дайте визначення понять: «дисциплінарна відповідальність», «матеріальна відповідальність».

2. Порівняйте поняття, визначивши в них спільне та відмінне.

3. Подайте у вигляді схеми види дисциплінарної відповідальності.

4. Заповніть таблицю «Матеріальна відповідальність працівників».

 

 

Це матеріал з підручника Основи правознавства 9 клас Святокум поглиблений рівень

 






^