mozok.click

Першим канцлером Німецької імперії став Отто фон Бісмарк, який водночас обіймав посаду міністра-президента Пруссії. Він став фактичним керівником нової держави, а кайзер Вільгельм І, як правило, погоджувався з його політикою. У своїй політиці тодішній канцлер опирався на парламентську більшість, утворену з консервативних та націонал-ліберальних партій, більшість посад у державі були надані прусській аристократії.

Із 70-х рр. ХІХ ст. зниження темпів промислового виробництва країни було викликано такими причинами:

• застарілістю технічної бази промисловості;

• наявністю значних колоніальних володінь із ринками збуту, джерелами сировини, дешевою робочою силою;

• вкладанням капіталів у промисловість колоній, а не у технічне переоснащення підприємств Великої Британії;

1. Які результати і яке значення революції 1848–1849 рр. у Франції?

2. Який державний устрій було запроваджено Конституцією 1848 р.?

3. Охарактеризуйте організацію влади періоду Другої республіки у Франції.

Друга половина ХІХ ст. у політичному житті Російської імперії — це період ліберальних реформ Олександра ІІ (1855 1881) та період «православного консерватизму», або «контрреформ» і «охоронного курсу» Олександра ІІІ (1881-1894).

Наприкінці 50-х років ХІХ ст. політичний режим, який був установлений в Австрійській імперії після революції 1848-1849 рр., переживав кризу. Вона була обумовлена внутрішньополітичними й зовнішньополітичними чинниками.

В останній чверті XIX — на початку XX ст. розгорнувся новий етап національно-визвольної боротьби слов’янських народів Східної та Південно-Східної Європи.

На початку ХІХ ст. Японія (офіційна назва «Країна Вранішнього Сонця») була феодальною державою. Офіційним главою держави й «божественним» лідером японського народу був «небесний монарх» (тенно), якого європейці називали імператором. Добровільно передавши своєму воєначальнику — сьогуну (шьогуну) — право здійснювати управління країною, проводити її зовнішню політику, командувати військами, монарх ува-жався божеством, займався духовними справами. Його резиденція була в м. Кіото. Із XVII ст. посада сьогуна належала роду Токуґава. Столицею сьогуна було м. Едо (сучасне м. Токіо).

У ХІХ ст. внутрішньо- та зовнішньополітичний розвиток Китаю був обумовлений багатовіковими історичними особливостями. Необмежені можливості китайського ринку постійно привертали до себе увагу передових країн світу (особливо Великої Британії), капітал яких потребував де

далі більше сировини та нових ринків збуту.

На початку ХІХ ст. Османська імперія залишалась східною деспотичною монархією на чолі з султаном. Із початку ХУІІІ ст. імперія переживала політико-економічну кризу. Спроби наприкінці ХУІІІ — на початку ХІХ ст. здійснити певні внутрішні реформи, які зазнали невдачі у зв’язку з нищівною поразкою у війні з Єгиптом, поставили Османську імперію на межу військового краху.

1. Занотуйте схему «Британське колоніальне панування над Індією».