У цьому параграфі ви:
• пригадаєте види і наслідки глобальних небезпек;
• дізнаєтесь, як завдяки громадському руху вдалося зменшити загрозу використання ядерної зброї;
• ознайомитеся з поняттям «сталий розвиток» та з окремими положеннями документів міжнародного екологічного права;
• потренуєтеся планувати свої дії за принципом «Мисли глобально, дій локально».
1. Які глобальні загрози, на вашу думку, є найбільш актуальними у наш час?
2*. Які заходи з боку світової спільноти могли б поліпшити екологічну ситуацію на планеті?
Створення атомної зброї, нарощування ядерних потенціалів, демографічний вибух, безконтрольне зростання матеріального виробництва і споживання перетворили людство на найбільшу геологічну силу, що загрожує вичерпанням природних ресурсів, порушенням природних балансів, руйнуванням екосистем. Усвідомивши глобальні небезпеки, світова спільнота робить перші кроки на шляху до сталого розвитку, який не позбавляє людство майбутнього.
Як вдалося зменшити загрозу атомної війни
Створивши атомну бомбу, люди вперше усвідомили, що можуть стати жертвою рукотворної глобальної катастрофи. Зважаючи на трагізм ситуації, фізик Альберт Ейнштейн і філософ Бертран Рассел у 1955 році звернулися до народів світу з маніфестом, в якому гонку атомних озброєнь назвали ядерним безумством.
Як відповідь на цей маніфест виник всесвітній рух учених за мир, роззброєння, міжнародну безпеку і наукове співробітництво. Його назвали Пагвоським рухом (за назвою канадського містечка Пагвош, де в 1955 році було проведено першу конференцію з цієї проблеми). Відтоді відбулося більш як 200 таких конференцій, у їхній роботі взяли участь 10 тисяч осіб.
Активісти Пагвоського руху, всесвітньо відомі фізики Ірен та Фредерік Жоліо-Кюрі, виступили зі Стокгольмським зверненням до народів світу, в якому вимагали заборонити атомну зброю. Під цим
зверненням поставили свої підписи сотні мільйонів людей в усьому світі.
Завдяки зусиллям Пагвоського руху сформувалася громадська думка про недопущення атомної війни. І хоча заборони на атомну зброю досі немає, однак більш як за 60 років не сталося й атомної війни.
У 1995 році представники Пагвоського руху отримали Нобелівську премію миру за кампанію проти застосування атомної зброї. Результат діяльності цього руху засвідчив, що запобігти загрозі, передусім глобальній, набагато легше, ніж захиститися від неї.
Усвідомлення необхідності контролю за розвитком
Прогнози, зроблені на замовлення Римського клубу, засвідчили: якщо нічого не змінювати, то вже у першій половині ХХІ століття на Землі вичерпаються природні ресурси, забруднення навколишнього середовища (довкілля) стане незворотним і катастрофічним для існування людства.
Ці прогнози мали великий резонанс у засобах масової інформації, наукових і політичних колах. Багато хто сприйняв їх як прогноз про настання кінця світу. Було скликано три Конференції ООН з питань довкілля.
Об’єднайтесь у три групи і підготуйте повідомлення: група 1: про Стокгольмську конференцію (1972 р.); група 2: Конференцію в Ріо-де-Жанейро (1992 р.); група 3: Конференцію в Йоганнесбурзі (2002 р.).
Визнання екологічної кризи:
Стокгольмська конференція ООН (1972 р.)
Учасники Стокгольмської конференції з повагою поставилися до думки вчених про те, що довкілля і розвиток людської цивілізації вже не можна розглядати окремо. Вперше в історії на найвищому рівні було визнано гостроту глобальних проблем.
Для багатоаспектного з’ясування проблеми було засновано низку міжнародних програм із вивчення біосфери, Світового океану, клімату, процесів знищення лісів, спустелювання тощо.
Після Стокгольмської конференції в більшості країн світу створено спеціальні державні органи (міністерства) з охорони навколишнього середовища. Розроблено десятки екологічних програм, виникли рухи «зелених». Утворено й координаційний орган — ЮНЕП (Програма ООН з навколишнього середовища).
Дослідження, проведені після Стокгольмської конференції, підтвердили прогнози Римського клубу про наявність глобальної кризи, а також висновок про те, що цю проблему неможливо розв’язати за допомогою
локальних екологічних проектів.
Незважаючи на реалізацію проекту з відновлення екології басейну річки Рейн та кількох інших успішних проектів у СРСР і США, реального поліпшення в глобальному масштабі досягти не вдалося.
До того ж виникли нові глобальні загрози: погіршилася екологічна ситуація в бідних країнах, зафіксовано зменшення озонового шару атмосфери, подальшу втрату біологічного різноманіття, зменшення площ лісів, збільшення площ пустель.
Основні результати Конференції
• Визнано гостроту екологічних проблем.
• Засновано міжнародні програми з вивчення біосфери, Світового океану тощо.
• Створено ЮНЕП.
Концепція сталого розвитку:
Конференція ООН в Ріо-де-Жанейро (1992 р.)
Друга Конференція ООН з проблем довкілля відбулася через 20 років у Ріо-де-Жанейро (Бразилія). Вона зібрала представників зі 179 країн і 1600 громадських організацій. У паралельному «Глобальному форумі» взяли участь 9 тис. організацій, майже 30 тис. учасників і 450 тис. слухачів.
На конференції було зроблено попередження, що бідні країни, на відміну від економічно розвинених держав, не зможуть рухатися шляхом стихійного ринкового розвитку. Усі не зможуть жити, «як на Заході», адже 5 % населення Землі, яке проживає у США, використовує 40 % ресурсів планети. Щоб усім народам жити так, як у США, потрібно 800 % ресурсів, а їх лише 100 %. Цей шлях веде до глобальної катастрофи.
Генеральний секретар ООН Бутрос Галі від імені народів світу заявив: «Ніколи ще в історії від того, що ви робите або не робите, не залежало так багато для вас самих, для інших, для ваших дітей, онуків, для життя в усій різноманітності його форм».
Конференція ухвалила Декларацію Ріо, в якій проголошено 27 керівних принципів, а також запропонувала Порядок денний на ХХІ століття. У цьому документі (мал. 54 на с. 212) наголошено на необхідності об’єднання зусиль для переходу від необмеженого економічного зростання до сталого розвитку, який дасть змогу задовольнити потреби сьогодення, але не позбавить людство перспективи існування, не створить перепон для задоволення потреб майбутніх поколінь.
Сталий розвиток передбачає досягнення динамічної рівноваги між:
• виробництвом та споживанням;
• екологією та економікою;
• розвитком і заощадженням.
Основні результати Конференції
Прийнято п’ять документів:
• Декларацію Ріо;
• Порядок денний на ХХІ століття;
• Конвенцію про зміну клімату;
• Конвенцію про біологічне різноманіття;
• Заяву про збереження лісів.
Специфіка цієї рівноваги для бідних країн відмінна від рівноваги для розвинених. Згідно зі сталим розвитком у глобальних масштабах, найбагатші країни світу мають жити так, щоб їхнє існування відповідало загальнопланетарним екологічним потребам.
Для реалізації ідей Конференції в Ріо-де-Жанейро у 1997 році було розроблено Кіотський протокол, який визначив квоти на викиди парникових газів в атмосферу Землі. За цим протоколом, країни, що перевищать свої квоти, мають сплатити штраф або викупити квоти інших країн, які не повністю їх використали.
На жаль, не всі країни підписали цей протокол. Зокрема, через небажання мати економічні збитки відмовилися зробити це США — держава, яка дає 25 % світових викидів парникових газів.
Порядок денний на ХХІ століття
1. Просвітницька діяльність: люди повинні мати чітке уявлення про небезпеки, які загрожують їм та їхнім нащадкам.
2. Об’єднання зусиль щодо узгоджених програм сталого розвитку.
3. Розроблення державних програм з урахуванням національних особливостей.
4. Погоджене скорочення військових витрат.
5. Реалізація заходів щодо стабілізації чисельності населення Землі.
6. Боротьба з голодом, бідністю і хворобами за міжнародними програмами.
7. Поширення світогляду, орієнтованого на духовні інтереси, обмеження цінностей споживання.
8. Використання стихійної інтеграції людства в інтересах переходу до сталого розвитку.
9. Боротьба за розвиток наукових досліджень. Тільки наука може вказати шляхи до безпечного майбутнього. ХХІ століття стане або ерою розквіту науки, або останнім століттям світової історії.
Хартія Землі:
Конференція ООН в Йоганнесбурзі (2002 р.)
У 2002 році в Йоганнесбурзі відбулася Конференція ООН, яку ще до її початку назвали Самітом Землі. До цієї події країни світу готували національні звіти про свої досягнення.
На жаль, результати виявилися невтішними. Очікуваного прогресу не досягнуто. Десять років, що минули після Конференції в Ріо-де-Жанейро, назвали десятиліттям розчарувань. Офіційні документи засвідчили: щороку на планеті зникають 15 млн гектарів тропічних лісів, від ерозії 6 млн гектарів земель перетворюються на пустелю. Викиди парникових газів замість запланованого скорочення до 2020 року зростуть на 30 %.
Хоча способи виробництва і стають ощадливішими, його обсяги і далі швидко зростають. Таке економічне зростання обертається дедалі більшим тягарем для довкілля.
Не вдалося подолати й соціальну нерівність: 20 % населення володіє 80 % багатства. Половина населення найменш розвинених країн живе у злиднях (за 1 долар на добу), 65 % його — у країнах Африки. Прірва між ним і населенням розвинених країн світу поглиблюється (мал. 55).
На саміті передбачалося прийняти Хартію Землі. Міжнародний комітет готував проект цього документа з 1987 року. Його обговорювали протягом 15 років у більш як 50 країнах світу (див. мал. 56).
Однак Хартію Землі не було прийнято через спротив розвинених країн, які відмовилися обмежити безконтрольне нарощування матеріальних благ і забезпечити більш справедливий і рівномірний розподіл ресурсів.
Отже, за 30 років, що минули після першої Конференції ООН з проблем довкілля, проведено величезну підготовчу роботу, виявлено нові загрози, намічено шляхи їх подолання. Однак людство поки що не змогло відмовитися від нарощування матеріальних благ. Найрозвиненіші країни світу після прояснення особливостей нової епохи пішли шляхом замовчування глобальних загроз.
Основні результати Конференції
• Підбито підсумки за 30 років.
• Обговорено проект Хартії Землі.
• Зросло напруження між багатими і бідними країнами.
Витяг з проекту Хартії Землі
Вихідні положення
Настав ключовий момент нашої історії, коли людство має обрати своє майбутнє.
Людство є частиною Всесвіту, що розвивається. Добробут людей залежить від збереження стійкості біосфери.
Глобальна безпека під загрозою: екологічне спустошення, блага економічного розвитку доступні не всім, у світі панують несправедливість, бідність і насилля.
Усі разом ми повинні знайти спільні рішення. Передусім створити єдине уявлення про загальнолюдські цінності.
Принципи
1. Поважати Землю і життя в усьому його різноманітті.
2. Дбати про живу спільноту з розумінням, співчуттям і любов’ю.
3. Будувати справедливі, сталі й мирні демократичні спільноти.
4. Охороняти багатство і красу Землі для сучасного і майбутнього поколінь.
Шлях уперед
1. Треба усвідомити глобальну взаємозалежність і взаємовідпо-відальність.
2. Розробити і втілити сталий розвиток на всіх рівнях: локальному, регіональному, національному і глобальному.
3. Культурне різноманіття є цінною спадщиною людства. Різні культури знайдуть особливі шляхи для реалізації цього світогляду. Треба поглибити й розширити глобальний діалог для спільного пошуку істини та мудрості.
4. У житті часто виникає конфлікт між важливими цінностями. Потрібно знайти гармонію між різноманіттям і єдністю, особистою свободою і суспільним благом, короткостроковими планами і довгостроковими цілями.
5. Кожна особа, родина, організація і громада мають відігравати життєво важливу роль.
6. Для досягнення сталого розвитку народи світу мають поновити свої зобов’язання перед ООН, виконати свої зобов’язання щодо реалізації існуючих міжнародних угод і підтримати реалізацію Хартії Землі.
Екологічне законодавство України
Екологічне законодавство України є прогресивним, адже його створювали вже за часів незалежності з використанням найкращого світового досвіду. Було ухвалено десятки законів і кодексів, зокрема Закони України:
• «Про охорону навколишнього природного середовища»;
• «Про охорону атмосферного повітря»;
• «Про екологічну експертизу»;
• «Про відходи»;
• «Про природно-заповідний фонд України»;
• «Про екологічну мережу України»;
• «Про Червону книгу України».
А також:
• Лісовий кодекс України;
• Кодекс України про надра;
• Водний кодекс України;
• Земельний кодекс України.
Перехід до сталого розвитку можливий лише завдяки активному міжнародному співробітництву. Це зумовлено глобальним характером багатьох екологічних проблем, транскордонним характером забруднень, необхідністю міжнародного обміну технологіями та можливістю залучення іноземних інвестицій. Україна ратифікувала більшість міжнародних екологічних угод, зокрема:
• Конвенцію про охорону біологічного різноманіття;
• Конвенцію про ядерну безпеку;
• Конвенцію про заборону розробки, виробництва, накопичення, застосування хімічної зброї та про її знищення;
• Рамкову конвенцію ООН про зміну клімату;
• Кіотський протокол до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату;
• Конвенцію про захист Чорного моря від забруднення;
• Рамкову конвенцію про охорону та сталий розвиток Карпат.
Перспективи інформаційного суспільства
Ми живемо на зламі епох, коли індустріальне суспільство, орієнтоване на матеріальне виробництво і неконтрольоване споживання, поступається місцем суспільству інформаційному, яке несе з собою нові цінності й відносини в усіх сферах життя. Тепер центр тяжіння економіки зміщується від промисловості до інформації. В інформаційній економіці вирішальним чинником господарської діяльності є ноу-хау, що в перекладі з англійської означає «знаю як».
Це інформаційні системи і технології, які суттєво підвищують ефективність виробництва. В умовах автоматизації та комп’ютеризації лише 2-3 % населення будуть зайняті виробництвом продовольства, 20-30 % — промислових товарів, 17-20 % працюватиме у сфері послуг і понад 50 % — у сфері інформаційних технологій: освіті, науці, інноваційній діяльності, комунікаціях. Обмежувальним чинником будуть не матеріальні ресурси (земля, сировина чи капітал), а інтелектуальні — знання.
В інформаційному суспільстві значну частину роботи можна буде виконувати вдома, в «екологічному котеджі» (наприклад, як на мал. 57). Працівник, увімкнувши комп’ютер, через Інтернет контактуватиме з потрібними йому комп’ютерами і колегами. Зменшаться енергетичні затрати, відпаде потреба опалювати й освітлювати величезні підприємства, офіси. Для забезпечення потреб невеликого екологічного котеджу використовуватимуть екологічно чисті види енергії, наприклад сонячні батареї.
Мислити глобально, діяти локально
Людство робить лише перші кроки на шляху до сталого розвитку. І головна проблема полягає не в технічних можливостях, а в необхідності змін у масовій свідомості. Якщо раніше людство діяло за принципом «Після нас хоч потоп» або «Не треба чекати милостей від природи», то нині в суспільстві народжуються нові цінності.
Люди починають розуміти, що досягнення глобальних цілей можливе лише через реальні дії на місцевому та індивідуальному рівнях.
Місцевий порядок денний на ХХІ століття — перехід до сталого розвитку вашого району, міста, села, вулиці, двору, школи чи родини за принципом «Мисли глобально, дій локально».
Об’єднайтесь у чотири групи. За допомогою мал. 54 на с. 212 складіть порядок денний на ХХІ століття з урахуванням економічних, екологічних і соціальних аспектів для:
група 1: населеного пункту (міста чи села); група 2: школи; група 3: родини; група 4: окремої людини.
Організовані зусилля всіх держав не дадуть бажаних результатів, якщо в кожної людини, кожного жителя Землі не буде сформовано нового світогляду, що відповідає концепції сталого розвитку. Це означає, що нам необхідно змінити ставлення до багатьох речей, відмовитися від споживацької психології та навчитися постійно дбати про довкілля.
Якщо хочете змінити світ — почніть із себе. Перегляньте вашу особисту місію і перевірте її на екологічність. У разі потреби внесіть до неї корективи.
У середині ХХ століття учені виявили глобальні загрози, породжені безконтрольним розвитком людства, і розробили рекомендації для їх подолання.
Світова спільнота переконалась у правоті вчених і створила міжнародні, державні та громадські структури для боротьби з новими загрозами.
Альтернативи сталому розвитку як єдиній можливості запобігання глобальній катастрофі не існує.
Головне завдання сьогодення — формування масової екологічної свідомості та втілення у життя принципу «Мисли глобально, дій локально».
ПІДСУМКОВІ ЗАВДАННЯ ДО ГЛАВИ 2 РОЗДІЛУ 4
1. Об’єднайтесь у чотири команди. Розподіліть між собою параграфи 27-30 підручника і складіть концептуальні карти пам’яті для кожного з них.
2. По черзі зробіть повідомлення і продемонструйте підготовлені командами концептуальні карти за матеріалом параграфів 27-30.
3. Із підготовлених концептуальних карт оформіть колаж і розмістіть його на видному місці у класі.
Підсумуйте головне з того, що ви вивчали у главі 2 розділу 4.
ТЕСТ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. До позитивних наслідків науково-технічного прогресу належать:
а) побутові зручності;
б) забруднення довкілля;
в) мобільний зв’язок, Інтернет;
г) збільшення середньої тривалості життя; ґ) створення ядерної зброї;
д) глобальне потепління.
2. Концепцію сталого розвитку було прийнято:
а) на Стокгольмській конференції (1972 р.);
б) Конференції в Ріо-де-Жанейро (1992 р.);
в) Конференції в Йоганнесбурзі (2002 р.).
3. В інформаційному суспільстві найбільше людей буде зайнято у сфері:
а) виробництва продовольства;
б) промисловому виробництві;
в) послуг;
г) інформаційних технологій.
4. Сталий розвиток передбачає:
а) можливість задовольняти потреби сьогодення, але не за рахунок майбутніх поколінь;
б) досягнення балансу між виробництвом і споживанням;
в) відмову від усіх досягнень науково-технічного прогресу.
Це матеріал з підручника Основи здоров'я 9 клас Бех, Воронцова, Пономаренко