mozok.click

Протягом усього існування людства його супроводжувало мистецтво. За цей час воно активно розвивалося, набуваючи нових форм і втілюючи нові стилі.

У мистецтві поняттям стиль визначають вагомі етапи та напрями його розвитку. Художній стиль характеризує втілене мовою мистецтва відображення історичного життя суспільства, естетичних поглядів різних суспільних груп певної епохи або творчого напряму.

Наприкінці XIX століття в живописі сформувався стиль, твори якого спочатку викликали бурю суджень, думок та вкрай суперечливих оцінок. Навесні 1874 року в Парижі на бульварі Капуцинок у майстерні фотографа Надара відкрилася виставка картин групи митців, серед яких були Клод Моне, Едгар Дега, Альфред Сіслей, П’єр Огюст Ренуар, Каміль Піссарро, Берта Морізо. 

Декоративні мотиви, використання спіралеподібних ліній, багатство квіткового орнаменту - це визначальні риси нового вишуканого стилю, який установився в кінці XIX - на початку XX століття у європейському мистецтві. У Франції його називали «ар нуво», у Німеччині - «юргенд-стиль», в Австрії - «сецесіон», а в Англії та деяких інших країнах цей стиль отримав назву модерн (від франц. moderne - «сучасний»).

Здатність людини творити художні образи, утілювати на полотні, звуками, пластикою побачене, пережите, а інколи й глибоко підсвідомо занурене яскраво виразилася в такому різному, повному протиріч мистецтві XX століття. За кожним образом стояли не лише майстерність творця, але й прагнення досконалості, пошук утрачених традицій і водночас винайдення нових художніх засобів.

У розмаїтті мистецтва модернізму одні митці прагнули докорінно переосмислити естетичні ідеали та погляди на закони творчості (і нерідко тяжіли до зображення негативних моментів життя буремної епохи), інші -творили світлі життєві образи, оспівуючи красу природи, жіночу вроду, кохання тощо. Чимало художників ідеалізували й романтизували дійсність. Таке мистецтво спиралося радше на досягнення минулих епох, ніж на модерні пошуки, інколи дивно поєднуючи традиції та інновації.

Історія людства позначена послідовною зміною культурних епох. Остання з них дістала назву доби постмодернізму, у якій отримали найзриміше втілення характерні риси нашої сучасності. Можна сказати, що, подібно до того, як світогляд і настрої суспільства початку XX століття знайшли своє яскраве вираження в мистецтві модернізму, аналогічно наша сучасність знаходить своє найбільш сильне відображення в мистецтві постмодернізму.

Пошуки можливостей відображення рухливості й динамічності навколишньої дійсності хвилювали людину з давніх часів. Ще в наскельних зображеннях первісної людини трапляються серії малюнків із відтворенням послідовності певних дій, що відображали етапи руху. Згодом художники постійно прагнули передати динаміку розгортання подій. Отже, ідея відтворення рухомого зображення виникла не на безплідному ґрунті, а була підготовлена всім попереднім розвитком культури.

Кіно, увірвавшись у всесвіт людини і ставши для багатьох частиною життя, за століття перетворилося із чорно-білого німого ролика на феєричне видовище, головною метою якого є максимально занурити глядача в дію кінофільму.

Більшість людей на планеті не байдужі до кінематографа. Чому так відбувається? Чому кіно так стрімко ввірвалося в наше повсякденне життя і ось уже впродовж понад століття посідає в ньому почесне місце? Напевно, завдяки сильному емоційному впливу цього виду мистецтва на людину, можливості під час перегляду фільму переживати безліч різноманітних вражень і відчуттів.

Скільки часу ви проводите біля телевізора або екрана комп’ютера? Екран заполонив наше життя, і ми навіть не уявляємо існування без нього. Кіно, телебачення, відео, світлодіодні вуличні екрани, рекламні відеомонітори в торговельних та розважальних центрах, технічно модернізовані кіноекрани, телевізори, комп’ютерні дисплеї, мобільні телефони та смартфони ввійшли в наше життя й заволоділи нашим часом.