Які головні особливості сільського господарства? Чим цей вид економічної діяльності відрізняється від інших?
ТВАРИННИЦТВО. Виробництво продукції тваринництва поширене майже на всій планеті. Основна її частка припадає на країни, розташовані в зоні помірного клімату. Розміщення тваринництва переважно залежить від кормової бази.
Розвиток тваринництва має менше обмежень порівняно із землеробством. Поясніть чому.
Основними видами тваринництва є розведення великої рогатої худоби, свинарство й вівчарство. Найпоширенішим є скотарство. На нього припадає більш ніж половина загального виробництва м’ясних продуктів і майже вся молочна продукція (мал. 42). Найчисельніше поголів’я корів — у Індії. У скотарстві розрізняють три основні напрями: молочне (характерне для густонаселених районів Європи й Північної Америки); м’ясо-молочне (поширене в лісовій і лісостеповій зонах); м’ясне (посушливі райони помірного й субтропічного поясів).
СвіТові можливості
У світі є понад 1500 різних порід овець. Найбільш породисті вівці внесено в родовідні книги в Англії, які ведуть від XVII ст.
Абсолютний світовий рекорд із надоїв належить корові Джуліані голштин-ської породи (США), що дала у 2004 р. 30 805 л молока.
Свинарство поширене майже повсюди незалежно від природних умов.
Найбільше воно розвинене в країнах з високою густотою населення, за винятком ареалу розселення мусульман і юдеїв, які за релігійними переконаннями не мають торкатись цієї тварини.
Для відгодівлі свиней широко використовують відходи харчової промисловості. Воно тяжіє до великих міст, а також до районів інтенсивного картоплярства. Майже половина світового поголів’я свиней зосереджена в Китаї.
Вівчарство — найменш вибагливий до природних умов і кормової бази вид тваринництва. Найбільшого розвитку воно набуло в країнах, де сухі степи, напівпустелі й гірські райони займають великі простори. Найчисленніше поголів’я овець у Китаї, Австралії, Індії.
Птахівництво виробляє 20 % м’яса у світі. Також до його продуктів належать яйця, пух, перо. У США, Великій Британії, Японії та інших розвинених країнах світу створено підприємства промислового типу для
вирощення спеціально виведених курчат м’ясних порід — бройлерів. Велике поголів’я птиці мають Китай, США, Індонезія, Бразилія.
Конярство найбільш поширене в Китаї, Бразилії, Мексиці. Коні використовують переважно для транспортних перевезень у сільській місцевості цих країн.
Бджільництво займається розведенням бджіл для отримання меду, воску та інших продуктів, а також для запилення сільськогосподарських культур з метою підвищення їх врожайності. Бджільництво поширене на всіх континентах. Промислове спеціалізоване бджільництво найбільш розвинене в США, Канаді, Австралії.
Рибальство — один з найдавніших промислів людства. Улов риби й видобування морепродуктів розподіляються таким чином: на Тихий океан припадає 64 %, Атлантичний — 27 %, Індійський — 9 %. Основні рибопромислові райони світу розташовані в межах континентального шельфу Тихого й Атлантичного океанів. Світовими лідерами з вилову риби є Китай, Перу, Індія, Індонезія, Чилі.
У світовому рибальстві дедалі більшого значення набули такі промисли, як аквакультура й марикультура — вирощування водних організмів відповідно у прісних і морських водах.
У прибережних шельфових морях Японії, Китаю, Кореї, Філіппін, Індонезії, по берегах Середземного моря, у країнах Латинської Америки, США, Росії вирощують камбалу, жовтохвоста, морських судаків, устриці, мідії, гребінці та інші молюски. На заводах, де розводять рибу, вирощують молодь лососевих, осетрових та інших риб. Штучні нерестовища у прибережних зонах створюють для оселедців, сайри, тунця. Приблизно 4/5 аквакультури світу дають країни Азії — Китай, Японія, Республіка Корея, Індія, Філіппіни.
ЗОНАЛЬНІСТЬ СВІТОВОГО СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА. При виділенні сільськогосподарських зон ураховують три основні групи чинників: природні особливості території (рельєф, клімат, ґрунти); її заселеність (розміщення трудових ресурсів і споживачів продукції); економічну освоєність (наявність необхідної інфраструктури). Сукупність усіх цих чинників, включаючи соціально-економічні аспекти, дає можливість побачити загальну картину основних сільськогосподарських районів та зон. Такий підхід допомагає визначити спеціалізацію сільськогосподарського виробництва в конкретному районі, зробити прогноз ефективності його функціонування й перспектив розвитку.
Оскільки природні умови на планеті дуже різноманітні, то для сільського господарства характерна зональна спеціалізація. Наприклад, у зоні тундри й лісотундри з усіх сільгоспугідь представлені тільки оленячі пасовища. Тому основною галуззю спеціалізації є оленярство. У зоні тайги вирощують льон, жито, картоплю. Посіви кормових культур і наявність природних пасовищ сприяють розвитку тут молочного скотарства. У лісостепу і степу основними культурами є пшениця, кукурудза, цукровий буряк, соняшник. Тваринництво — молочно-м’ясного напряму. На відходах переробки цукрових буряків і соняшнику набуло
розвитку свинарство. У зоні напівпустель переважає вівчарство. Для субтропіків характерні цитрусові культури, чай.
Біля великих міст зосереджено приміське сільське господарство. Воно не має чітких зональних ознак. Його основна функція — забезпечення населення свіжими й малотранспортабельними продуктами: молоком, м’ясом, яйцями, картоплею, овочами та ягодами.
НАЙБІЛЬШІ ВИРОБНИКИ Й ЕКСПОРТЕРИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ. Китай посідає перше місце у світі за обсягом виробництва продовольства. У цій країні щороку виробляють понад 500 млн т продуктів харчування.
США щорічно виробляють приблизно 490 млн т продовольства, посідаючи друге місце у світі. Щорічно обсяг експорту продуктів харчування США становить майже 144 млн т, що робить країну світовим лідером у цій сфері.
Важливим світовим виробником продовольства є Індія (майже 230 млн т на рік). Однак через велику чисельність населення значна частина продукції використовується для того, щоб задовольнити потреби в продуктах харчування на внутрішньому ринку.
Україна відома у світі як експортер зернових (пшениці, ячменю, кукурудзи), займає провідні позиції зі збору соняшнику, картоплі, меду.
Бразилія тримає першість у світі з експорту сої, посідає третє місце з виробництва кукурудзи й перше — за обсягами її експорту. Поголів’я худоби в Бразилії лише на 6,3 % менше, ніж в Індії.
Японії належить світова першість за обсягом споживання риби й морепродуктів. У середньому дорослий її житель щорічно з’їдає 168 кг морепродуктів. Рибу не лише виловлюють у морі, а й розводять штучно (мал. 43), особливо лососевих. Переважна частина японських аграріїв (78 %) займається вирощуванням рису, яким засівають майже половину площі сільгоспугідь цієї країни.
Туреччина відома як найбільший постачальник на світовий ринок фундука, фісташок і сухофруктів, вишень, абрикос, айви, гранатів та овочів.
ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: СТИСЛО ПРО ГОЛОВНЕ
Основні види тваринництва — скотарство, свинарство й вівчарство. Скотарство має три основні напрями: молочний, м’ясо-молочний, м’ясний. Свинарство переважно поширено в густонаселених районах Землі.
Вівчарство зосереджено в сухих степах, напівпустелях і гірських районах. Птахівництво промислового типу розміщено в густонаселенних районах розвинених країн світу.
Рибальство переважно розвинуто у приморських країнах Тихого й Атлантичного океанів.
Знаю і вмію обґрунтувати
1. Поясніть, які чинники впливають на розвиток тваринництва.
2. Назвіть чинники, які визначають зональну спеціалізацію сільського господарства. Відповідь супроводжуйте прикладами.
3. Використовуючи текст підручника, карту шкільного атласу, заповніть у зошиті таблицю 6.
Таблиця 6
Розміщення основних видів тваринництва
4. З’ясуйте, які країни є найбільшими експортерами свинини, яловичини та м’яса птиці.
5. Поясніть, чому Індія є лідером у світі за поголів’ям великої рогатої худоби.
6. Чим пояснити, що Чилі й Перу належать до світових лідерів з вилову риби?
Працюю з картою
Позначте на контурній карті країни, до яких експортувала сільськогосподарську продукцію Україна. Поясніть, чому має місце виразна відмінність у структурі цих поставок.
Шукаю в ІнТернеТі
За допомогою інтернет-ресурсів підготуйте презентацію (повідомлення) про види утримання великої рогатої худоби у світі.
ПРАКТИЧНА РОБОТА № 3
Тема: Визначення основних зернових і технічних культур, що їх вирощують у помірному, субтропічному і тропічному кліматичних поясах, та обґрунтування встановлених відмінностей
Користуючись картами шкільного атласу та текстом підручника, з’ясуйте, які зернові й технічні культури вирощують у помірному, субтропічному і тропічному кліматичних поясах. Зазначте, які відмінності між ними та які чинники їх обумовили. Заповніть у зошиті таблицю 7. Зробіть висновок.
Таблиця 7
Це матеріал з підручника Географія 9 клас Гільберг