mozok.click » Світова література » Історичні умови та провідні ідеї Просвітництва. Вплив філософії на літературу й культуру доби. Художні напрями (просвітницький класицизм, просвітницький реалізм, сентименталізм)
Інформація про новину
  • Переглядів: 50
  • Автор: admin
  • Дата: 21-01-2018, 09:43
21-01-2018, 09:43

Історичні умови та провідні ідеї Просвітництва. Вплив філософії на літературу й культуру доби. Художні напрями (просвітницький класицизм, просвітницький реалізм, сентименталізм)

Категорія: Світова література

Із досить темного, сповненого суперечностей Середньовіччя ми прямуємо у своїй віртуальній подорожі до дивної епохи Просвітництва, ідеалом якої стали Розум та Щастя людини.

Діячі епохи Просвітництва були духовними спадкоємцями гуманістів доби Відродження. Найгостріше критикуючи й гнівно висміюючи феодальні порядки, церковні догмати, вони підривали ідеологічні підвалини старого суспільства та створювали нову духовну культуру, засновану на засадах гуманізму, рівності людей, розкріпачення людського розуму й гармонійного розвитку особистості.

Історичні умови та провідні ідеї Просвітництва. Вплив філософії на літературу й культуру доби. Художні напрями (просвітницький класицизм, просвітницький реалізм, сентименталізм)

1. Про які літературні течії й напрями ви дізналися у восьмому класі?

2. Назвіть найвидатніших представників цих літературних епох, їхні найвідоміші твори.

3. Які основні ідеї сповідували в ці часи? Простежте за їхніми змінами.

Просвітництво — це вихід людини з неповнолітнього віку.

І. Кант

Усе рухалося, вирувало, було охоплено думкою, як жити далі.

Вольтер

Ми стільки можемо, скільки знаємо. Знання — сила.

Ф. Бекон



Історичні умови та провідні ідеї Просвітництва

Просвітництво — широка ідейна течія, інтелектуальний і духовний рух, який відображав антифеодальний, антиабсолю-тистський настрій освіченої частини населення в другій половині XVII — у XVIII ст. Учені, філософи, письменники того часу вважали метою розвитку суспільства людське щастя, шлях до якого — переустрій суспільства відповідно до принципів, продиктованих розумом. Усі вони були прихильниками теорії «природного права».

Пафосом, духом і підґрунтям ідеології Просвітництва була безмежна та щира віра в перетворювальну й усепереможну силу людського розуму й освіти, у неминучість настання «царства розуму». Саме в цій вірі коріниться визначальний (хоч і не єдиний) настрій тієї доби — оптимізм.

За часом доба Просвітництва — це середина XVII — XVIII ст. !деї Просвітництва з’являються спочатку в Англії, потім у Франції, пізніше — у Німеччині, Ггалії та в інших країнах Європи. найчисленніша, позначена яскравими талантами група просвітителів сформувалася у Франції.

Найвизначніші французькі філософи-просвітники — Воль-тер, Етьєн Кондільяк, Шарль Луї де Монтеск’є, Жан-Жак Руссо — перебували на позиціях деїзму.

Деїзм у філософії — це напрям громадської думки, що виник у XVII ст. Згідно з деїзмом, першопричиною виникнення світу був Бог або якийсь Вищий Розум. Саме він дав поштовх для розвитку всього дивного й прекрасного, що оточує нас. Далі він залишив світ розвиватися за природними законами. Дені Дідро, Жульєн Ламетрі, Клод Гельвецій, Поль Гольбах відстоювали матеріалістичні погляди.

Матеріалізм — один із основних напрямів філософії, який під час розв’язання основного питання філософії стверджує, що буття, природа, матеріальне є первинним, а дух, свідомість, ідеальне — вторинним.

Англійська філософія епохи Просвітництва представлена Джо-ном Толандом, Ентоні Шефтсбері, Ентоні Коллінзом, Бернардом Мандевілем, німецька — Християном Вольфом, Александром Ба-умґартеном, Ґотгольдом Лессінґом.

Філософія Просвітництва, зробивши акцент на розумі, успадкувала багато від раціоналізму, однак чимало почерпнула також із ідей емпіризму.

Раціоналізм — філософська точка зору, яка наголошує на першості й компетентності розуму (логічного ходу міркування)

в пошуках правди. В історії філософії раціоналізм протиставлено емпіризму — філософській настанові, яка поклала в основу пошуків істини дослід.

В епоху Просвітництва співіснували такі художні напрями, як просвітницький класицизм, просвітницький реалізм, сентименталізм, рококо.

Просвітницький класицизм — напрям у французькій літературі XVII ст., який розвивав основні формальні принципи класицизму в нових історичних умовах. Просвітницький класицизм (наприклад, творчість Вольтера) був сповнений нового змісту, суголосного ідеям доби Просвітництва. Зокрема, ідея абсолютної монархії поступається місцем мотивам боротьби проти тиранії необмеженої монархічної влади, проти релігійного фанатизму, боротьби за парламентські та республіканські форми правління, за віротерпимість та перемогу Розуму.

Реалізму епохи Просвітництва властивий демократизм: просвітителі спираються на ідею природної доброчесності героя, а середовище розглядають як джерело поширення невігластва та обмеженості, що прагне чинити насильство над цим героєм. Просвітницький реалізм як художній напрям заявив про себе в усіх європейських країнах переважно в літературі та театральному мистецтві: в Англії — у творчості Д. Дефо, Дж. Свіфта, Г. Філдінґа, Р. Бернса; у Франції — Д. Ді-дро, Ж.-Ж. Руссо, Вольтера, Бомарше; у Німеччині — Ґ. Лессін-ґа, й. В. Ґете, Ф. Шиллера.


Сентименталізм — художній напрям, який виник на противагу вигадливому аристократичному мистецтву. Він апелює до почуттів людей, ідеалізує добропорядність героїв і протиставляє злу добро. Сентименталізм звертається до дійсності, але, на відміну від реалізму, він є наївним, ідеалістичним у сприйнятті навколишнього світу (Ж.-Ж. Руссо, Ж.-Б. Ґрез, М. Карамзін, Г. Квітка-Основ’яненко та ін.). Сентименталізм ідеалізує природу, сільське життя, патріархальність, високу любов тощо. Він започаткував такі жанри, як елегія, сльозлива комедія, міщанська драма,

чуттєва повість, пригодницький жанр тощо. Сентименталізм існував у багатьох європейських художніх культурах (німецькій, французькій, російській та ін.).

В образотворчому мистецтві виразниками просвітницьких ідей були переважно представники «третього стану». Демократизм творчості властивий Ж.-Б. Шардену, Ж. Гу-дону (Франція), В. Хоґарту (Англія), Ф. Ґойї (Іспанія). Ідеали просвітницького реалізму відображені у творчості Ж.-Л. Давида, що мовою живопису відтворив величні й трагічні події Великої французької революції («Клятва в залі для гри у м’яч», «Смерть Марата»).

Розширюємо світогляд

Реалізм Просвітництва вже не породжує таких могутніх титанів, як мистецтво Відродження. Героєм мистецтва стає громадянин, який утверджує свободу в межах політики. Велич духу, неймовірне напруження загальнолюдських пристрастей замінюється кмітливістю, спритністю винахідливого героя. Це — Робінзон Крузо, Гуллівер, Фіґаро, Кандид, Том Джонс, Емілія та Одоардо Ґалотті, Жиль Блаз тощо.

Важливою віхою в розвитку ідей Просвітництва стало видання в середині XVIII ст. під керівництвом Дені Дідро та Жана Лерона д’Аламбера «Енциклопедії, або Тлумачного словника наук, мистецтв і ремесел». В одному виданні тогочасні знання людства було викладено у світському, науковому дусі.

УС. В українській філософії, культурі, літературі в епоху зародження капіталізму (перша чверть XVIII ст.) виокремлюють етап раннього Просвітництва, упродовж якого формується одна з основних ідей цього часу — ідея залежності суспільного прогресу від поширення освіти.

Утім, в Україні ще не було середнього класу — носія ідей просвітителів у Європі, тому українськими просвітниками стали прогресивні освічені дворяни й міщани, що вірили

в перетворювальну силу освіти. Критикуючи тогочасний суспільний лад, вони вимагали пом’якшення експлуатації селян, раціоналізації сільськогосподарського та промислового виробництва, розкріпачення селян, демократизації суспільства. У своїх маєтках просвітники організовували гуртки, де обмірковували ідеї суспільного прогресу. Члени «Попівської академії» (у с. Попівка на Сумщині) у маєтку О. Паліцина вивчали твори французьких просвітників. Так виникла ідея створення Харківського університету, яку 1805 року втілив у життя член гуртка Василь Каразін. Засновник Харківського університету відомий також тим, що налагодив технологію виробництва макаронів, консервування продуктів, які швидко псуються, а також вивчав уплив лісосмуг на клімат і родючість ґрунтів.

Серед просвітників — випускників Києво-Могилянської Академії — були літератори, перекладачі, публіцисти, зокрема Микола Мотоніс, Василь Рубан, Григорій Полетика, Яків Козельський та ін. В основу суспільного ідеалу просвітники поклали ідеї свободи й рівності.

Було висунуто концепцію розумного егоїзму або доброчесності, філософське підґрунтя якої яків Козельський розробив у творі «Філософські речення». Вищим законом державного управління вважали загальну вигоду.

Важливими історичними документами цієї епохи стали «Декларація прав людини і громадянина», «Декларація незалежності», Конституції США та Польщі.

Епоха Просвітництва дала потужний поштовх освіті. Так, король Пруссії Фрідріх ІІ та австрійський імператор Йосип ІІ увели у своїх країнах загальну початкову освіту. У Франції протягом XVIII ст. кількість неписьменних скоротилася з 79 до 63 % населення.

Академії та рівнозначні їм наукові товариства — такі, як Лондонське королівське,— сформувалися у великих європейських державах у XVH ст. Вони сприяли поширенню наукових знань та заохочували наукові дослідження.

Саме в добу Просвітництва виникло нове суспільне явище громадського життя — академії, наукові товариства, а також гуртки, салони, кав’ярні, масонські ложі, де відбувалися дебати щодо важливих для суспільства проблем.

Літературні салони зародилися у Франції за часів правління Людовіка XW. Зазвичай господиня салону запрошувала до себе якусь знаменитість, письменника або філософа, котрий розпочинав дискусію стосовно цікавої для гостей філософської, суспільної або політичної теми.

ЛК. Раніше театри переважно були придворними; доступні широкій публіці театри діяли тільки в Лондоні та Парижі. У XVIII ст. їх відкрили навіть у невеличких містах Європи. Комедії Жана-Батіста Поклена (Мольєра) були найпопулярніши-ми: їх ставили скрізь.

Змінилася й роль музики. Раніше вона була призначена для супроводу богослужіння, придворних свят, вистав, а у XVIII ст. за-звучала самостійно. Клавесин, фортепіано, скрипка, флейта стали концертними інструментами. Композитори й виконавці опинилися в центрі уваги світської публіки, їх запрошували королі та вельможі. Й.-С. Бах, Й. Гайдн,

В. А. Моцарт, Л. ван Бетховен зажили світової слави.

Доступнішим став живопис.

Почали влаштовувати виставки картин, що потім обговорювали в салонах і пресі. Картини Ні-коля Пуссена, Жака-Луї Давида користувалися найбільшою популярністю.


Ознаки Просвітництва

Прагнення його представників перебудувати всі суспільні відносини на основі розуму, «вічної справедливості», рівності. Однак розум мав зважати на те, що наявні умови (абсолютистська влада ще була досить сильною) заважали здійснити практичне перетворення суспільства.

Рушійною силою історичного розвитку й умовою перемоги розуму просвітителі вважали поширення передових ідей, знань, політичної грамотності та виховання громадянської свідомості, а також поліпшення морального стану суспільства. Просвітники вірили в людину, її розум і високе покликання. Цим вони продовжували гуманістичні традиції доби Відродження.

Для художньої культури доби Просвітництва характерний вищий (порівняно з попередньою культурною епохою) рівень художнього сприйняття, що характеризувався інтимністю, ліризмом, гострою спостережливістю, проникненням у людські пристрасті й характери. Водночас було дещо втрачено універсальну повноту зображення духовного життя, цілісність у втіленні естетичних ідеалів суспільства, властиві мистецтву попередніх років.

Літературний ринг

Проти

За

Розум — фальшивий ідеал, який звеличило Просвітництво. його можна замінити вірою, релігійними цінностями, але вони різні у різних народів, і за ними також тягнеться шлейф кривавих війн

Розум, як ідеал Просвітництва (звісно, із розумінням його обмеженості), залишається основною цінністю сучасної цивілізації. За висловом В. Черчилля, буржуазна демократія недосконала, але кращої людство поки що не вигадало

А якої думки ви?

1. Що таке Просвітництво?

2. Назвіть його особливості.

3. На яких філософських засадах воно ґрунтується?

4. Назвіть найвидатніших представників доби Просвітництва в літературі.

5. Які художні напрями співіснували в цей час?

6. Назвіть видатних художників, музикантів доби Просвітництва.

7. У чому полягають особливості Просвітництва в українській літературі?

8. Які відкриття в галузі природничих, математичних та суспільних наук було здійснено за доби Просвітництва?

9. Які зміни відбулися в цей період у громадському житті та освіті Західної Європи? Порівняйте їх зі становищем та змінами в Україні.

10. Визначте, що запозичила епоха Просвітництва в попередніх літературних напрямів та що додала нового.

11. Які ознаки, ідеї Просвітництва в художній літературі дійшли до наших часів?

Запам’ятайте! Просвітництво — ідейно-культурна течія на основі філософії деїзму, матеріалізму та емпіризму, яка поста-= вила на перше місце розум людини та природу. Література Просвітництва уславила людину допитливу, кмітливу, винахідливу; показала зразки мудрого облаштування держави та організації суспільства.

Усвідомте, що увага до людини, віра в її розум і можливості, прагнення пізнавати світ, відкриття його законів, значення морального виховання, удосконалення — це те, що пропагували всіма засобами просвітники і що є актуальним до сьогодні.

Проаналізуйте, наскільки принципово новими були відкриття в різних галузях науки в наступні епохи.

Створіть образ епохи Просвітництва з літературно-мистецької точки зору.

 

Це матеріал з підручника Зарубіжна література 9 клас Паращич

 



^